Ухвала

від 27.04.2020 по справі 554/1548/20

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 27.04.2020 Справа № 554/1548/20

Провадження №1-кс/554/5653/2020

У Х В А Л А

іменем України

27 квітня 2020 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження №42020170000000055 від 20 лютого 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням, у якому просить накласти арешт на майно, а саме 1/2 частки земельної ділянки 5321885701:01:001:0010, розташованої за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с.Орлик, площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства; 1/2 частки земельної ділянки 5321885701:01:001:0011 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка 5321885700:00:002:0119 за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с/рада Орлицька, площею 1,6985 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні розпоряджатися ними.

Клопотання мотивоване тим, що СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020170000000055 від 20 лютого 2020 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

25 лютого 2020 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України, про що складено відповідний протокол.

26 лютого 2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

У клопотанні зазначено, що начальник Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в тому, що, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Санкція ч.3ст.368 КК Українипередбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Згідно з п.1, п.2, п.3 ч.2ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, та конфіскації майна як виду покарання.

У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 на праві власності відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта належать 1/2 частки земельної ділянки 5321885701:01:001:0010, розташованої за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с.Орлик, площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства; 1/2 частки земельної ділянки 5321885701:01:001:0011 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка 5321885700:00:002:0119 за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с/рада Орлицька, площею 1,6985 га.

Виходячи з викладеного, на даний час у слідства виникла необхідність в накладені арешту на зазначене нерухоме майно з метою подальшого його збереження з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Слідчий в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримує.

Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України розгляд клопотання здійснювався без повідомлення підозрюваного - власника майна, його захисника, оскільки майно не вилучалось.

Відповідно до ч.4ст.107 КПК Українифіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється, оскільки в судове засідання не прибули всі особи, які беруть участь у судовому провадженні.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 131 КПК Українипередбачено вичерпний перелік видів заходів забезпечення кримінального провадження, серед яких є арешт майна.

Відповідно до ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Так, у клопотанні слідчий наводить підставу застосування арешту на нерухоме майно - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Окрім цього, за змістом клопотання наявні посилання на норми щодо арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів та за наявності достатніх підстав, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації. Однак будь-які обґрунтування з цього приводу слідчим не наведені.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2ст.171 КПКу клопотанні слідчого про арешт майна повинні бути зазначені, з-поміж іншого, підстави та мета згідно з положеннямистатті 170КПК України та відповідне обґрунтування необхідності застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом і тим, для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч.4ст.170КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5).

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК Українислідчий суддявідмовляє узадоволенні клопотанняпро арештмайна,якщо особа,що йогоподала,не доведенеобхідність такогоарешту , а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2ст.173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу);можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зокрема, як убачається з матеріалів клопотання, арешт на перелічене нерухоме майно, земельні ділянки, слідчий просить накласти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Сторона кримінального провадження, яка подає клопотання проарешт майна, зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснитиарешт майна.

Проте суду не представлено жодних доказів того, що з часу повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, останнім здійснювались будь-які дії щодо приховання, відчуження свого майна, у зв`язку з чим суд вважає, що наразі відсутні ризики, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження майна останнім.

Як вбачається з матеріалів клопотання,земельна ділянка з кадастровим номером 5321885700:00:002:0119, розташована за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с/рада Орлицька, площею 1,6985 га, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відповідно до положень п.б) ч.15 РозділХПерехідних положень Земельного кодексу Українивиключає можливістькупівлі-продажуабо іншимспособом відчуженняземельних ділянокі змінаїх цільовогопризначення (використання)до 1січня 2020року.Разоміз тим, головною умовою скасування мораторію є набрання законної сили законом про ринок землі,за таких обставин, саме на даний час відсутні обґрунтовані підстави для накладення арешту на зазначене майно підозрюваного ОСОБА_5 .

Крім того, з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельні ділянки з кадастровим номером 5321885701:01:001:0010, яка розташована за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с.Орлик, площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства; та з кадастровим номером 5321885701:01:001:0011, розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) є об`єктами спільної власності підозрюваного та іншої особи. Ці обставини свідчать про те, що земельні ділянки не будуть підлягати конфіскації навіть у випадку призначення додаткового покарання у виді конфіскації всього особистого майна.

Згідно з ч.1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений у своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, установлено, що накладення арешту на вказані земельні ділянки призведе до втручання у право інших невизначених осіб на мирне володіння їх майном. Таке втручання буде невиправданим, оскільки у суду відсутні відомості щодо їх причетності до кримінального правопорушення, що у свою чергу вказує на те, що накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна призведе виключно до свавільного порушення ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд вважає, що запобігання таким порушенням є додатковою, але не менш важливою підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Отже, слідчим суддею враховуються правові підстави для арешту, розміри та вид можливої конфіскації майна в тому числі і спеціальної, наслідки арешту майна, відповідне обмеження конституційних прав як власника, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Тому слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість клопотання слідчого, оскільки останнім не доведено необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, доцільності обмеження у такий спосіб права власності (п.5 та 6 ч.2ст.173КПК України), а також необхідності накладення арешту на вказане майно. Клопотання є передчасним і такий вид забезпечення на даній стадії досудового розслідування не відповідає критерію співрозмірності та завданням кримінального провадження.

Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя не вбачає достатніх правових підстав для накладення арешту на земельні ділянки, а тому клопотання не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючисьст.ст.170-174, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1