Ухвала

від 21.04.2020 по справі 514/201/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/616/20

Номер справи місцевого суду: 514/201/20, 1-кс/514/171/20

Головуючий у першій інстанції

Доповідач ОСОБА_1

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції з Тарутинського районного суду Одеської області апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тарутинського районного суду Одеської області від 08 квітня 2020 року про відмову в застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020160430000052 від 14.02.2020 року за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.187; п.6) ч.2 ст.115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Тарутинського районного суду Одеської області від 08 квітня 2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання заступник начальника СВ Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_8 про застосування до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.4ст.187;п.6)ч.2ст.115КК Українизапобіжного заходу у виді тримання під вартою та до нього застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Строк дії ухвали до 17 травня 2020 включно.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні, в тому числі, і особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вказана обставина, на думку прокурора, доводить наявність існування ризику, передбаченого п.1) ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування.

Крім того, прокурор зазначив, що перебуваючи на свободі ОСОБА_7 може впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити новий злочин, оскільки він не має постійного місця роботи.

Також, на думку прокурора існує ризик знищення, спотворення речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин вчинення злочину, оскільки на цей час органом досудового розслідування не вилучено речові докази, а саме: знаряддя вчинення злочину та майно, яким заволодів ОСОБА_7 .

Крім того, прокурор вважає, що слідчий суддя необґрунтовано врахував, як підставу, що унеможливлює застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою знаходження останнього на стаціонарному лікуванні, оскільки, на думку прокурора, належну медичну допомогу підозрюваний може отримувати і в умовах слідчого ізолятора.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , який підтримав доводи апеляційної скарги, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями частин 1 та 2 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187; п.6)ч.2 ст.115 КК України є обґрунтованою.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що 13.02.2020 року, в проміжок часу з 14:00 по 14:30 годин, проник на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де вчинив розбійний напад на ОСОБА_9 , заволодівши її банківською карткою з паролем.

Крім того, ОСОБА_7 під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_9 , діючи з раптово виниклим злочинним умислом, направленим на протиправне заподіяння смерті останній з корисливих мотивів, з предмету, зовні схожого на пістолет, здійснив сім пострілів в область обличчя та тулубу ОСОБА_9 , чим спричинив останній сім вогнепальних поранень у вигляді уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті останньої.

Доводячи свій корисливий умисел до кінця, ОСОБА_7 незаконно заволодів золотим ланцюгом та кишеньковим годинником на ланцюжку, які належали ОСОБА_9 .

Після чого, ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочинів, маючи змогу розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме:

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 , який пояснив, що 13.02.2020 року телефонував матері, яка не відповідала, у зв`язку з чим він зі своїм братом поїхали до будинку матері;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що підозрюваний є його тестем та особисто говорив йому про те, що вбив ОСОБА_9 . Крім цього він разом з ОСОБА_7 їздили в смт. Тарутино, де підозрюваний перевіряв в банкоматі баланс банківської карти;

- заявою ОСОБА_11 про те, що вбивство ОСОБА_9 вчинив ОСОБА_7 ;

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 02.03.2020 року, відповідно до якого 13.02.2020 року о 19 годині 55 хвилин перевірявся баланс картки ОСОБА_9 та слідчими було отримано фото особи, яка проводила операцію з карткою;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що 13.02.2020 року приблизно о 19 годині 45 хвилин, ОСОБА_7 заїжджав на АЗС «Мустанг», що також підтверджуються відеозаписом з камер відеоспостереження.

- заявою ОСОБА_7 про те, що він вчинив вбивство ОСОБА_9 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що працює касиром-оцінювачем в ломбарді ПТ «Комод», та 17.02.2020 року до ломбарду приходив чоловік похилого віку, який запропонував придбати золотий ланцюг без подальшого викупу та оформив договір під особистий паспорт;

- повідомленням з ПТ «Ломбард Комод» від 11.03.2020 року проте, що ОСОБА_7 звертався до ломбарду та отримав кредит під заклад майна золотого ланцюжка;

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 12.03.2020 року, в ході якого в «Ломбард Комод» вилучено договір від 17.02.2020 року, відповідно до якого закладався золотий ланцюг;

- протоколом пред`явлення речей до впізнання від12.02.2020 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_10 впізнав золотий ланцюг, який належить його родині;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 12.03.2020 року, який повідомив, що він одразу впізнав золотий ланцюг, належний його родині.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України, питання про встановлення вини ОСОБА_7 , оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Слідчий суддя, як на підставу для відмови в задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою зазначив, що ризик переховування підозрюваного є мінімальним, оскільки останній перебуває в медичному закладі на стаціонарному лікуванні, при цьому, з урахуванням стану здоров`я ОСОБА_7 , його тримання під вартою буде розцінюватися, як катування.

Проте, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками оскаржуваної ухвали, оскільки, слідчий суддя взагалі мотивував, яким чином зазначені обставини свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених пунктами ст.177 України, на які слідчий посилався у своєму клопотанні про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно медичної довідки виданої головним лікарем КП «Тарутинська центральна районна лікарня» від 13.04.2020 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.04.2020 року знаходиться на амбулаторному лікуванні, стан хворого задовільний.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що на теперішній час підозрюваний ОСОБА_7 може отримувати належну медичну допомогу і в умовах слідчого ізолятора.

При цьому, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, в тому числі за п.6) ч.2 ст.115 КК України, за який передбачена відповідальність у виді довічного позбавлення волі.

Таким чином, згідно з вимогами ч.2 ст.183 КПК України до ОСОБА_7 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд враховує встановлені вище обставини кримінального провадження, та приходить до висновку про наявність ризику передбаченого п.1) ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Зі змісту оскарженої ухвали вбачається, що слідчий суддя, не зазначив щодо наявності чи відсутності ризиків, передбачених ст.177 КК України та не взяв до уваги особу ОСОБА_7 , не проаналізував наявність або відсутність у нього соціальних зв`язків, не врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, щодо наявності ризику незаконного впливу підозрюваним на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

Так, свідки у цьому кримінальному провадженні проживають з ОСОБА_7 в одному населеному пункті, йому відоме їх місце проживання, що дає підстави та розумні підозри вважати про можливість впливу на них ОСОБА_7 , з метою змінити їх показання, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд приймає до уваги і той факт, що до сьогоднішнього дня в ході досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 не встановлено місцезнаходження знаряддя злочину. Зазначена обставина дає апеляційному суду підставу дійти висновку про наявність ризику того, що підозрюваний ОСОБА_7 , знаходячись на волі, зможе знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів з корисливих мотивів, на теперішній час він не працевлаштований, а отже не має законних джерел доходу, а тому перебуваючи на свободі може продовжити злочинну діяльність та вчиняти інші злочини.

Апеляційний суд звертає уваги на обставини вчиненого ОСОБА_7 злочинів, а саме озброєного нападу з метою заволодіння чужим майном, з проникненням у житло, поєднаним з насильством, що спричинило смерть потерпілої особи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого вказаним обставинам належної оцінки не дав, в результаті чого його висновки викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Частиною 3 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про можливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до положень статей 409, 411 КПК України є підставою для скасування ухвали слідчого суді та постановлення нової ухвали, якою клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задовольнити.

На переконання апеляційного суду на даному етапі досудового розслідування лише запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та дозволить контролювати його місце перебування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які слідчий посилається у своєму клопотанні.

Враховуючи те, що злочини, в якому підозрюється ОСОБА_7 був вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людини, апеляційний суд, керуючись положеннями ч.4 ст.183 КПК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.

За таких обставин апеляційний суд визнає апеляційну скаргу прокурора обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 376, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Тарутинського районного суду Одеської області від 08 квітня 2020 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187; п.6) ч.2 ст.115 КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до нього застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання заступника начальника СВ Тарутинського ВП Арцизського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 .

Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020160430000052 від 14.02.2020 року, тобто до 17 травня 2020 року без визначення розміру застави, з визначенням місця тримання в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Взяти під варту ОСОБА_7 в залі Тарутинського районного суду Одеської області негайно.

Організацію виконання цієї ухвали покласти на прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 .

Копію резолютивної частини ухвали негайно направити прокурору Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5 та до ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3