Рішення

від 28.04.2020 по справі 172/83/20

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/83/20

Провадження № 2/172/109/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2020 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Васильківська селищна об`єднана територіальна громада Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Васильківської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, який в ході розгляду справи уточнив.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 і Васильківською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу на підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом 10.12.2003 року. Спадкоємицею майна померлого є вона - позивачка. Після смерті батька їй видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом:

- від 03.12.2016 року на земельну ділянку розміром 1,9751 га, кадастровий номер 1220755000:02:010:0007, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 014219;

- від 03.12.2016 року на присадибну земельну ділянку розміром 0,1500 га, кадастровий номер 1220755100:04:008:0209 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 і що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 105121;

- від 05.11.2019 року на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 і що належав померлому на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Однак, державним нотаріусом їй не видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 24,110 га, розташовану на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій відділом земельних ресурсів у Васильківському районі присвоєні кадастрові номери (№1 - 1220784100:01:011:0195; №2 - 1220784100:01:011:0196), та яка була надана спадкодавцю ОСОБА_2 у постійне користування для ведення фермерського господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП ВС 211 та який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 238. Дана земельна ділянка була надана спадкодавцю на підставі рішення 9 сесії XXIII скликання Васильківської районної ради народних депутатів від 21.12.1999 року № 196.

24.02.2000 року було зареєстроване СФГ Ремез , а батьку позивачки було надано вказаний вище державний акт на право постійного користування земельною ділянкою саме для ведення фермерського господарства. Батько позивачки був засновником, головою та членом цього господарства, яке здійснювало свою діяльність, використовуючи дану земельну ділянку. На даний час головою, єдиним учасником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником є позивачка. Після смерті батька СФГ Ремез продовжувало діяти, вести господарську діяльність, безпосередньо використовуючи вищезазначену земельну ділянку за її цільовим призначенням, сплачувати податки та подавати відповідну звітність до державних органів.

З урахуванням уточненої позовної заяви просить суд визнати на нею право постійного користування земельною ділянкою площею 24,110 га, яка розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій Державним земельним кадастром присвоєні кадастрові номери 1220784100:01:011:0027 - 17 га та 1220784100:01:009:0040 - 7,11 га.

Ухвалою судді від 30.01.2020 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року замінено неналежного відповідача на Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та залучено в якості третьої особи Васильківську селищну об`єднану територіальну громаду Дніпропетровської області.

Позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача Божко В.В. надала відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вказує, що земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. За таких умов вважає, що правові підстави для визнання за спадкоємцем ОСОБА_1 права постійного користування на земельні ділянки відсутні. При цьому, між власником спірних земельних ділянок та головою ФГ Ремез не укладались договори, положеннями яких передбачалась би можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно з вимогами частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужими земельними ділянками.

Крім того, представник відповідача Божко В.В. надала суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, але не раніше 11.05.2020 року. Вказує, що на всій території Україні постановою КМУ встановлений карантин, який продовжено до 11.05.2020 року, а Радою суддів України рекомендовано громадянам, які є учасниками судових процесів, утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін.

Розглянувши подане клопотання суд приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зі змінами, на всій території України встановлено з 12 березня 2020 до 11 травня 2020 року карантин. Разом з цим, вказана постанова не передбачає припинення роботи державних органів. Навпаки для певних категорій працівників, серед яких і працівники державних органів, органів місцевого самоврядування та суддів, встановлено виключення у вигляді відсутності потреби у самоізоляції. За необхідності безпосередньої участі представника відповідача у судовому засіданні воно може бути проведено у режимі відеоконференції відповідно до ст. 212 ЦПК України за наявності відповідного клопотання. З урахуванням того, що представником відповідача надано детальний відзив на позовну заяву, який отримано іншими учасниками судового розгляду, нових доводів сторони у заявах по суті справи не зазначили, позивач та третя особа просять розглянути справу за їх відсутності, суд вважає, що відкладення розгляду з огляду на сам лише факт наявності карантинних обмежень в державі призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи та порушення розумних строків.

Тому з урахуванням викладеного та рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів у особливий період суд ввважає за необхідне на підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України слухати справу у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Представник третьої особи Лащенко В . А. надав суду заяву про розгляд справи у відсутність третьої особи та її представника, позовні вимоги не визнає та просить залишити позов без задоволення.

Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ВС 211 ОСОБА_2 , який мешкає у АДРЕСА_2 на підставі рішення 9 сесії XXIII скликання Васильківської районної ради народних депутатів від 21.12.1999 року № 196, була передана земельна ділянка у постійне користування для ведення фермерського господарства загальною площею 24,110 га, яка розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій Державним земельним кадастром присвоєні кадастрові номери 1220784100:01:011:0027 (17 га) та 1220784100:01:009:0040 (7,11 га).

24.02.2000 року було створено та зареєстроване ФГ Ремез , керівником якого на даний час є ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.12.2014 року.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 03.12.2016 та 05.11.2019 року, посвідчених державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області спадкоємицею майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 .

Суд зважає на той факт, що у вказаному вище Державному акті на право постійного користування помилково зазначено ім`я ОСОБА_6 " замість правильного " ОСОБА_7 ", але не вважає його визначальним та таким, що суттєво впливає на суть рішення у справі так як всі інші дані особи зазначені правильно. Факт отримання у постійне користування земельних ділянок саме ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 вказана помилка не спростовує. Крім того вказаний факт не оспорюється жодною особою, а тому вважається таким, що не підлягає окремому доказуванню.

Згідно зі статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з пунктом а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 Закону України Про фермерське господарство передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з права постійного користування землею.

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що успадковане позивачем, оскільки відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 (провадження № 14-487цс19), в якій Велика Палата відступила від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 178/447/16-ц та постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц та від 23 листопада 2016 року у справі

№ 668/477/15-ц, відповідно до яких право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право володіння земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Сталість судової практики у вказаному питанні підтверджена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який у своїй постанові від 11 грудня 2019 року при розгляді справи № 188/1124/15-ц про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування після померлої особи дійшов висновку про те, що право постійного користування земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи встановлені судом обставини та оцінивши усі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 1218, 1219, 1225 ЦК України, ст.ст. 92, 141 ЗК України, Законом України Про фермерське господарство , ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Васильківська селищна об`єднана територіальна громада Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 право постійного користування земельною ділянкою площею 24,110 га, що розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій Державним земельним кадастром присвоєні кадастрові номери 1220784100:01:011:0027 (17 га), 1220784100:01:009:0040 (7,11 га), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк