Постанова

від 02.12.2020 по справі 172/83/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6780/20 Справа № 172/83/20 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Дніпро

колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря - Солодової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Васильківська селищна об`єднана територіальна громада Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 і Васильківською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу на підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом 10.12.2003 року. Спадкоємицею майна померлого є вона - позивачка. Після смерті батька їй видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме: на земельні ділянки розміром 1,9751 га, кадастровий номер 1220755000:02:010:0007, для ведення особистого селянського господарства, та розміром 0,1500 га, кадастровий номер 1220755100:04:008:0209 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 . Однак, державним нотаріусом їй не видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 24,110 га, розташовану на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій відділом земельних ресурсів у Васильківському районі присвоєні кадастрові номери (№1 - 1220784100:01:011:0195; №2 - 1220784100:01:011:0196), та яка була надана спадкодавцю ОСОБА_2 у постійне користування для ведення фермерського господарства. Дана земельна ділянка була надана спадкодавцю на підставі рішення 9 сесії XXIII скликання Васильківської районної ради народних депутатів від 21.12.1999 року № 196. 24.02.2000 року було зареєстроване СФГ ОСОБА_3 , а батьку позивачки було надано вказаний вище державний акт на право постійного користування земельною ділянкою саме для ведення фермерського господарства. Батько позивачки був засновником, головою та членом цього господарства, яке здійснювало свою діяльність, використовуючи дану земельну ділянку. На даний час головою, єдиним учасником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником є позивачка. Після смерті батька СФГ ОСОБА_3 продовжувало діяти, вести господарську діяльність, безпосередньо використовуючи вищезазначену земельну ділянку за її цільовим призначенням, сплачувати податки та подавати відповідну звітність до державних органів.

З урахуванням уточненої позовної заяви позивач просила суд визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 24,110 га, яка розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій Державним земельним кадастром присвоєні кадастрові номери 1220784100:01:011:0027 - 17 га та 1220784100:01:009:0040 - 7,11 га.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2020 року позовні вимоги позивача були задоволені. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 24,110 га, що розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій Державним земельним кадастром присвоєні кадастрові номери 1220784100:01:011:0027 (17 га), 1220784100:01:009:0040 (7,11 га), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись із таким рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права, а також, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалися.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог , з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ВС 211 ОСОБА_2 , який мешкав у АДРЕСА_2 на підставі рішення 9 сесії XXIII скликання Васильківської районної ради народних депутатів від 21.12.1999 року № 196, була передана земельна ділянка у постійне користування для ведення фермерського господарства загальною площею 24,110 га, яка розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій Державним земельним кадастром присвоєні кадастрові номери 1220784100:01:011:0027 (17 га) та 1220784100:01:009:0040 (7,11 га).

24.02.2000 року було створено та зареєстроване ФГ Ремез , керівником якого на даний час є ОСОБА_1 .

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.12.2014 року.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 03.12.2016 та 05.11.2019 року, посвідчених державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, спадкоємицею майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 .

Суд в своєму рішенні зазначив, що у вказаному вище Державному акті на право постійного користування помилково зазначено ім`я ОСОБА_4 " ОСОБА_5 " замість правильного " ОСОБА_5 ", однак дійшов висновку, що факт отримання у постійне користування земельних ділянок саме ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказана помилка не спростовує. Крім того вказаний факт не оспорюється жодною особою, а тому вважається таким, що не підлягає окремому доказуванню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, суд першої інстанції керувався правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 (провадження № 14-487цс19) та виходив з того, що право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що успадковане позивачем, оскільки відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Так, у пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження №12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України , перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу .

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України ), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України .

Як встановлено судом, спадкоємицею майна померлого ОСОБА_2 є позивач. Після смерті батька їй видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом:

- від 03.12.2016 року на земельну ділянку розміром 1,9751 га, кадастровий номер 1220755000:02:010:0007, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 014219;

- від 03.12.2016 року на присадибну земельну ділянку розміром 0,1500 га, кадастровий номер 1220755100:04:008:0209 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 і що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 105121;

- від 05.11.2019 року на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 і що належав померлому на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 24,110 га, яка розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, якій Державним земельним кадастром присвоєні кадастрові номери 1220784100:01:011:0027 - 17 га та 1220784100:01:009:0040 - 7,11 га.

Вимог щодо спадкування права померлого засновника (члена) ОСОБА_2 щодо СФГ «Ремез» , який був засновником, головою та членом цього господарства, позивачем не заявлялося.

Оскільки спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Васильківська селищна об`єднана територіальна громада Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом .

Водночас, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1261 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2020 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Васильківська селищна об`єднана територіальна громада Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1261 грн. 20 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С.Городнича

Судді: О.В.Лаченкова

М.Ю.Петешенкова