Рішення

від 21.04.2020 по справі 182/1653/19

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1653/19

Провадження № 2/0182/639/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.04.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Меліховської Я.О., що діє на підставі ордеру серія АЕ №1011718 від 20.12.2019 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3282 від 20.01.2017 року(а.с.145-146)

відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Зоря", ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Заяви по суті справи :

Позивач звернулась з позовними вимогами до ОСББ „Зоря", ОСОБА_2 та просить суд визнати за нею право власності на 1\2 частину квартири, загальною площею 46,9 кв.м. та житловою площею 31,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на 1\2 частину квартири, загальною площею 46,9 кв.м. та житловою площею 31,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.1-3)

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 . До дня смерті він проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ЇЇ батько та матір ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 26.07.1969 року до 17.05.2013 року. Батько та матір ОСОБА_6 20.11.1974 року перебуваючи у шлюбі, як члени житлово-будівельного кооперативу, отримали двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . За спільні кошти батьки внесли повністю пайові внески за квартиру в липні 1983 року. Зазначена квартира набута батьками за рахунок спільних коштів, а тому є їх спільною сумісною власністю і кожен з них мав право на 1\2 частину квартири. Матір ОСОБА_6 померла раніше батька ІНФОРМАЦІЯ_2 . До дня смерті вона була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином вважає, що після смерті матері вона прийняла спадщину фактично. Після смерті батька вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що вона не надала правовстановлюючі документи на спадкове майно, а також через те, що батько за свого життя 30.04.2013 року склав заповіт на користь невідомої їй особі ОСОБА_2 . Крім неї спадкоємцем першої черги за законом після смерті батьків є її сестра ОСОБА_3 , яка на спадщину не претендує та до нотаріуса не зверталась із заявою про прийняття спадщини після смерті батьків. Зазначена в заповіті батька особа - ОСОБА_2 в передбачений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадини не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, зі спадкодавцем не проживала, а тому вважається такою, що спадщину не прийняла. Таким чином, відповідно до ч.2 статті 1223 ЦК України право на спадкування отримали спадкоємці за законом, до яких відноситься вона, як дочка померлого(а.с.2-3).

Відповідач подала до суду зустрічну позовну заяву та просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки вона не знала про наявність заповіту померлого ОСОБА_5 на її користь, а дізналась лише 19.11.2019 року, отримавши позовну заяву ОСОБА_1 та ознайомлення з матеріалами справи. Дізнавшись про наявність заповіту на її користь, вона 21.11.2019 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . У відповідь отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. Вона не пов`язана з ОСОБА_5 родинними відносинами. У 2012 році померлий звертався до неї за юридичною консультацією. Про його намір заповісти їй належне йому майно відомо не було і про це померлий їй не повідомляв. З моменту надання юридичної послуги з 2012 року вони не підтримували жодних відносин. У квітні 2013 року вона звільнилась з роботи. З лютого 2016 року по 2017 рік проживала у м. Дніпро. Отже з 2012 року по 2018 рік вона з ОСОБА_5 не бачилась, не спілкувалась, не підтримувала жодних відносин, про його долю їй не було відомо. З його сім`єю та родичами вона не знайома, жодних відносин з ними не підтримувала. Для отримання спадщини вона не змогла у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки вони зі спадкодавцем не пов`язані родинними відносинами, на протязі 6 років не підтримували жодних відносин. Їй не було відомо про існування заповіту і про факт смерті спадкодавця. Вона жодним чином не була повідомлена про відкриття спадщини. Отже вважає, що нею пропущено строк прийняття спадщини з поважної причини, тому просить суд визначити їй додатковий строк тривалістю 3 місяці для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.108-109)

Представник позивача подала відзив на зустрічну позовну заяву та просить суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви, оскільки батько позивача з 2005 року хворів, дуже тяжко рухався. Починаючи з 2010 року ОСОБА_5 у зв`язку зі своїм тяжким станом здоров`я , не можливістю далеко ходити та нетриманням сечі, майже постійно знаходився вдома і рідко виходив на вулицю і то недалеко. Через напружені стосунки батьків, розірвання між ними шлюбу, батько проживав з ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , а матір ОСОБА_6 проживала разом з сестрою ОСОБА_3 до дня смерті, догляд за батьком здійснювала ОСОБА_1 . Батько позивача 24.01.2013 року звертався до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 з позовною заявою про розірвання шлюбу. Інших судових справ у ОСОБА_5 не було. 17.05.2013 року суд прийняв рішення про розірвання шлюбу за участю ОСОБА_5 , представника позивача ОСОБА_8 , відповідача ОСОБА_6 . В зазначеному процесі підіймалось питання щодо квартири подружжя ОСОБА_5 , яка є кооперативною і право власності на неї подружжям не оформлено. Суд не прийняв до уваги посилання відповідача на збереження шлюбу до часу розподілу майна, оскільки розірвання шлюбу не є перепоною для розподілу майна. При цьому ОСОБА_8 представляв інтереси ОСОБА_5 у суді на підставі довіреності. Як стало відомо зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С., зареєстровано в реєстрі за №516, одночасно із заповітом ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 , зареєстровано в реєстрі за №515, в один день, а саме 30.04.2013 року. Крім того, у довіреності на представництво інтересів у суді на ім`я ОСОБА_8 була зазначена і ОСОБА_2 . Довіреність видана строком на три роки. Зважаючи на стан здоров`я ОСОБА_5 , він не міг сам ходити до нотаріуса і відповідно, якщо він фактично був у нотаріуса, його туди возили заінтересовані в цьому особи, які відповідно надали свої дані для оформлення заповіту і довіреності. Відомості зазначені як в заповіті, так і в довіреності, а саме прізвище, ім`я , по-батькові, дата народження, адреса проживання ОСОБА_2 мали бути надані нотаріусу або самому ОСОБА_5 для зазначення у вищенаведених документах. Зазначені факти вказують на те, що ОСОБА_2 спілкувалась з ОСОБА_5 не тільки в 2012 році, як вона зазначила в зустрічній позовній заяві, а в 2013 році теж. Крім того, вважають, що це також підтверджує і її обізнаність щодо існування заповіту ОСОБА_5 на її ім`я. У ОСОБА_2 перешкод для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не було, відповідно правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. (а.с.132-135)

Відповідач подала відповідь на відзив представника позивача, просить задовольнити її позовні вимоги за зустрічним позовом. Зазначає, що опис хвороб ОСОБА_5 є наміром ОСОБА_1 ввести суд в оману. Перелічені стани свідчать про наявність у ОСОБА_5 загальних захворювань. Саме ОСОБА_1 вказує на те, що спадкодавець до 2014 року був мобільний і мав можливість самостійно пересуватись. Є недоречним ствердження, що ОСОБА_5 не міг самостійно звернутись до нотаріуса і ствердження, що ОСОБА_5 „туди возили заінтересовані особи", не відповідає дійсності і до неї ніякого відношення не має. ОСОБА_5 усвідомлював свої дії, міг керувати ними, а тому його особисте розпорядження на випадок своєї смерті було усвідомленим та відповідало його волі. З дня посвідчення заповіту до смерті спадкодавця пройшло п`ять років, за цей час ОСОБА_5 мав змогу змінити чи скасувати заповіт у будь-який час, він також мав право скласти новий заповіт, але не зробив цього. ОСОБА_5 дійсно звертався до неї у 2012 році і після цього вона не підтримувала з них жодних стосунків. Його інтереси в суді представляла не вона, що підтвердила ОСОБА_1 , посилаючись на рішення суду, де представником був ОСОБА_8 . На той час вона вже звільнилась. Довіреність на представлення інтересів ОСОБА_5 була видана без її участі і про її існування вона нічого не знала, так як довіреність була посвідчена 30.04.3012 року, а вона звільнилась 10.04.2013 року, про що наявний запис у її трудовій книжці. 30.04.2013 року вона збирала документи на знаходилась у Нікопольському МРЦЗ, ставала на облік по безробіттю, про що свідчить відповідний запис у її трудовій книжці. Посвідчення заповіту та довіреності в один день не є підтвердженням її обізнаності щодо існування заповіту, як стверджує ОСОБА_1 , а тому дані обставини не відповідають дійсності і нічим не підтверджуються. З додатків наданих ОСОБА_1 вбачається, що заповіт був посвідчений (реєстраційний номер № 515 ) до посвідчення довіреності (реєстраційний номер № 516 ), а тому ніхто крім ОСОБА_5 та нотаріуса Бережного О.С. не міг знати про складення та посвідчення заповіту. Їй не було відомо про існування заповіту і про факт смерті спадкодавця і вона не була жодним чином повідомлена про відкриття спадщини. А тому наявні поважні причини для надання судом додаткового строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.149-150).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 подала пояснення щодо позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.203-205) В поясненнях ОСОБА_3 зазначила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1 З дня народження вона, сестра та батьки проживали в АДРЕСА_1 . У 2003 році вона за допомогою рідних придбала своє житло за адресою АДРЕСА_2 . З того часу вона проживає окремо, а у родині було озвучено, що вона житлом забезпечена, а квартира , де мешкають батьки залишиться у спадок її сестрі ОСОБА_1 . У 2018 році, у березні місяці, між нею і батьком ОСОБА_5 відбулася остання розмова на цю тему, під час якої батько наголосив їй, щоб вона жодним чином не претендувала на квартиру, оскільки вона повинна перейти у спадок сестрі ОСОБА_1 . Вона обіцяла батькові і матері, що ні в якому разі не буде претендувати на їх спадщину після смерті. За цих обставин, вона свідомо пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, оскільки була впевнена, що сестра без будь-яких перепон оформить право власності на спадщину, так як інших спадкоємців у батьків немає. У січні 2019 року від ОСОБА_1 вона дізналась, що існує заповіт від 30.04.2013 року за яким все батьківське майно заповідається ОСОБА_2 . Зазначає, що ніколи за період з квітня 2013 року по червень 2018 року, у спілкуванні з нею, батько не згадував ніякого заповіту, навпаки він завжди наголошував, що завдяки сестрі він дожив до цього часу, що завдячує їй за її турботу і підтримку і все залишиться їй по праву. Батько хворів скільки вона себе пам`ятає та скаржився на болі в ногах, тому у віці 69 років в 2013 році він самостійно, без сторонньої допомоги не міг обрати та дістатись нотаріуса Бережного. Заповіт складено і підписано у нотаріуса у двох примірниках, один з яких призначено, для зберігання у нотаріуса, а другий, викладений на бланку нотаріальних документів мав би забрати батько. Але ні вдома, ні у рідних, ні у його друзів заповіту не було, ніхто ніколи не чув про існування заповіту. Зважаючи на те, що разом із заповітом наступним документом було доручення на ОСОБА_8 і ОСОБА_2 і цього документа теж немає серед речей і документів ОСОБА_5 , вважає , що документи опинились у зацікавлених осіб. А заповіт складено таким чином, що ніхто крім ОСОБА_2 не має ніякої вигоди, навіть заповідач у віці 69 років, незважаючи на його фізичний стан, на всі його хвороби не отримує ні догляду, ні матеріальної допомоги. Батько мав п`ять класів освіти. Він був сильним духом, обізнаний в багатьох речах, у нього було багато захоплень, але він ніколи не займався ніякими паперовими справами. Саме тому він залишився без спадщини батьків в м. Орджонікідзе. Саме тому до цього часу не було оформлено документ про право власності на квартиру по АДРЕСА_1 . Отже в силу фізичного стану і юридичної необізнаності він не міг самостійно без допомоги і керівної руки займатись розлученням, складенням заповіту, складенням доручення і далі оформлювати документи на квартиру в БТІ. ОСОБА_2 намагається суд ввести в оману про фізичний стан ОСОБА_5 про синяки, побиття ОСОБА_5 дітьми, про її особисті дані, котрі можна знайти в куточку споживача, адже там вказують особисті дані фізичної особи підприємця, і ніколи не вказують особисті дані найманих працівників, тим паче їх дати народження та домашньої адреси. Чесна, нормальна, справедлива людина, не буде претендувати на абсолютно чуже майно, на спадщину людини, котру бачила три рази в житті, у котрої двоє дітей, двоє онуків, три правнука і тільки в одного з них є своє житло. Мета ОСОБА_2 ще з 2013 року - майно ОСОБА_5 . Вважає, що ОСОБА_2 не мала перешкод для своєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, але вона сама не скористалась правом на прийняття спадщини. Отже правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (а.с.203-205).

Інших заяв по суті справи учасники не подавали.

Процесуальні дії у справі .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.03.2019 року головуючим по справі визначено суддю Тихомирова І.В.(а.с.46)

20.03.2020 року суддею Тихомировим І.В. постановлено ухвалу, якою витребувано в приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережного Олександра Сергійовича належним чином завірену копію заповіту, посвідченого 30.04.3013 року від імені ОСОБА_5 за реєстровим №515, а також витяг зі спадкового реєстру(а.с.47), витребувано в Другій Нікопольській державній нотаріальній конторі відомості про наявність спадкових справ після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с.49)

15.08.2019 року Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_14 , головуючим по справі визначено суддю Багрову А.Г.(а.с.74)

22.08.2019 року по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження(а.с.78)

05.12.2019 року судом постановлено прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 та об`єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 (а.с.123)

04.02.2020 року в судовому засіданні судом відмовлено в задоволенні клопотання про допит відповідача ОСОБА_2 як свідка (а.с.158,176).

04.02.2020 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті(а.с.ю181)

11.03.2020 року судом постановлено ухвалу та залучено до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача (а.с.196)

21.04.2020 року ухвалою суду постановлено відмовити ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про витребування доказів(а.с.218)

Судом встановлено .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с.7).

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 26.07.1969 року по 17.05.2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 13,14). З 2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 припинили шлюбні відносини, проживали окремо в різних квартирах, що встановлено Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.05.2013 року (а.с.14).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.10-12).

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за свого життя , перебуваючи у шлюбі, набули права спільної сумісної власності на квартиру в житлово-будівельному кооперативі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером та довідкою про повну виплату суми паєнагромадження у липні 1983 року (а.с.8,9).

Однак , за свого життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності на квартиру не зареєстрували, оскільки на момент набуття ними права власності на кооперативну квартиру, законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Отже, після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 також відкрилась спадщина на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні встановлено, що на час смерті ОСОБА_6 , хоча і була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , однак проживала в квартирі доньки ОСОБА_3 через конфлікти з чоловіком ОСОБА_5 з 2004 року. ОСОБА_1 в цей час проживала з батьком ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в судовому засіданні, а також рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.05.2013 року (а.с.14)

Таким чином, встановлені в судовому засідання обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 на час смерті матері ОСОБА_6 , хоча і була зареєстрована з нею за однією адресою в АДРЕСА_1 , однак разом зі спадкодавцем не проживала.

Відповідно до вимог ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За правилами ч. 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, судом перевірено доводи ОСОБА_1 щодо проживання її разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, проте вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

Аналогічні правові висновки викладені в Ухвалі ВСУ від 10.12.2008 року (ЄДРСРУ № 2778985, провадження № 6-15013св07), Ухвалі ВСУ від 03.11.2010 року (ЄДРСРУ № 12301791, Провадження № 6-7165св09), Ухвалі ВССУ від 24.01.2011 року (ЄДРСРУ № 13706027, Провадження № 6-2064св10).

Згідно відповіді Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області встановлено, що після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не відкривалась, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса ніхто не звертався, заповітів або спадкових договорів від її імені не зареєстровано (а.с. 54-56).

А отже, оскільки ОСОБА_1 не може вважатись такою що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ч.3 статті 1268 ЦК України, із заявою про прийняття спадщини не зверталась протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, то вона вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи викладене, вимоги позивача ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають.

Після смерті ОСОБА_5 26.12.2018 року була заведена спадкова справа №490/2018(а.с. 60-72).

Із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька звернулась ОСОБА_1 (а.с.61).

Як вбачається з відомостей спадкового реєстру, за свого життя ОСОБА_5 склав заповіт , що був посвідчений 30.04.3013 року, реєстровий номер №515, згідно якого все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті, він заповів ОСОБА_2 (а.с.51,52,58-59,68 зворот)

Постановою нотаріуса від 14.02.2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із наявністю заповіту та відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру(а.с.67).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , уклавши шлюб з ОСОБА_15 18.06.2016 року, змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с.87,110). Згідно відомостей ГУДМС УДМС в Дніпропетровській області ОСОБА_2 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 87).

Після відкриття провадження у цій справі та належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи, вона 26.11.2019 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.12)

Постановою нотаріуса від 26.11.2019 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що пропущено шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини(а.с.112).

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року N 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Зазначений правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17.

Відповідно до положень статті 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за N 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була необізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, оскільки про наявність заповіту дізналась лише під час розгляду цієї справи, нотаріусом не повідомлялась про заведення спадкової справи та відкриття спадщини.

Доводи позивача ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 знала про заповіт , оскільки в цей же день батьком була видана довіреність на її ім`я є припущеннями, так як заповіт є правочином і безпосередньо пов`язаний з особою заповідача, здійснюється ним особисто , не вимагає присутності спадкоємця , а нотаріус не має права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту.

Окрім того, надання письмових доказів про стан здоров`я спадкодавця та зазначення позивачем обставин щодо хвороби батька ОСОБА_5 , яка не давала йому можливості без сторонньої допомоги дістатись нотаріуса, не свідчить про те, що складати заповіт на користь ОСОБА_2 спадкодавець міг саме за допомогою ОСОБА_2 .

А отже, припущення позивача ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 знала про наявність заповіту від 30.04.2013 року на її користь не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_2 строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява N 4909/04).

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_17 . , які повідомили суду про стан здоров`я ОСОБА_5 , відносини з доньками та відсутність інформації від померлого про наявність заповіту на користь ОСОБА_2 , які судом не взято до уваги, оскільки зазначені відомості не є належними доказами та не містять інформацію щодо предмета доказування у цій справі.

Інші доводи учасників справи та надані письмові докази, судом не взято до уваги, оскільки вони не встановлюють наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та не мають значення для вирішення справи.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають в повному обсязі, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76-81, 258, 263 , 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду ( м. Кривий Ріг) протягом 30 днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Роз`яснити, що відповідно до Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повне рішення складено 28.04.2020 року.

Дані про учасників справи.

Позивач - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Зоря" - ЄДРПОУ21908353, місце знаходження: 53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Гагаріна, буд. 56.

Відповідач - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: А. Г. Багрова