Ухвала

від 11.02.2020 по справі 753/7533/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Київський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

перекладача Мохамед ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальні провадження № 12017100020002133, №12016100020007809, № 12017100020006661, № 12017100020009086 щодо

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Вітебськ, Білорусь, громадянина України,

що зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2ст.1971, ч.4 ст.358 КК України,

за апеляційними скаргами прокурора і захисника ОСОБА_12 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року,

у с т а н о в и л а :

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25.01.2019 року ОСОБА_13 визнаний винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.125, ч.4 ст.358 КК України і йому призначено покарання:

- за ч.1 ст.125 КК України 200 годин громадських робіт;

- за ч.4 ст.358 КК України 1 рік обмеження волі.

Справа № 11-кп/824/122/2020

Категорія: ч.1 ст.125, ч.2ст.1971, ч.4 ст.358 КК України

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_14

Доповідач: ОСОБА_1 .

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_15 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і на нього покладено обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Цим же вироком ОСОБА_13 визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1971 КК України, і виправданий у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_13 використав завідомо підроблені документи та умисно заподіяв ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження та наступних обставин.

28 травня 2016 року на засіданні членів правління Садового товариства Південне (далі СТ Південне) (код ЄДРПОУ 24936924) під головуванням голови правління ОСОБА_16 було прийнято рішення про прийняття в члени СТ Південне ОСОБА_10 , який користується земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Садова, 61, діл. 144-а, та видачу йому членського квитка садівника садового товариства. Вказане питання розглянуто, прийнято та зафіксовано протоколом засідання членів правління СТ Південне № 84 від 28.05.2016.

10 лютого 2017 року в період часу з 16 до 17 години ОСОБА_13 , знаходячись в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , що розташований за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, 36, оф. 3, достовірно знаючи про те, що він прийнятий в члени СТ Південне і фактично користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 з 28 травня 2016 року, що будівництво садового будинку за вказаною адресою розпочато на початку червня 2016 року, а побудовано садовий будинок у листопаді 2016 року, подав державному реєстратору приватному нотаріусу ОСОБА_17 підроблену довідку, видану на його ім`я, в якій було вказано, що ОСОБА_13 є членом Садового товариства Південне згідно з рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів садового товариства № 78 від 28.06.2014 (вих.27 від 20.05.2016), та підроблений технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений ТОВ Укртехексперт (інвентаризаційна справа № 21/0616-1), в якому в графі рік побудови об`єкта нерухомого майна було вказано 1991 рік, для державної реєстрації об`єкта нерухомого майна садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , за спрощеною процедурою відповідно доЗакону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, 24 лютого 2017 року близько 17 години ОСОБА_13 , знаходячись за місцем проживання на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , помітив за межами своєї прибудинкової території сусіда ОСОБА_7 , який за участю двох спеціалістів проводив геодезичні виміри належної ОСОБА_7 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Після цього ОСОБА_13 на ґрунті неприязних стосунків, які виникли між ним і ОСОБА_18 з приводу розподілу меж їхніх земельних ділянок, вийшов з території свого домоволодіння, підійшов до останнього та розпочав словесний конфлікт. Під час словесного конфлікту ОСОБА_13 умисно завдав ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в область лівого вуха, чим заподіяв тілесне ушкодження у виді синця жовто-зеленого кольору продовженої форми в завушній ділянці зліва, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Вказані дії ОСОБА_10 суд кваліфікував за ч.4ст.358 КК України використання завідомо підробленого документа; та за ч.1 ст.125 КК України умисне легке тілесне ушкодження.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_15 було висунуто обвинувачення у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому за наступних обставин.

У період з 28 травня по 14 листопада 2016 року ОСОБА_13 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, що розташована біля садової ділянки АДРЕСА_5 (урочище Осокорки), площею 195 м2, яка відповідно до ст.112 Земельного кодексу України відноситься до земель в охоронних зонах, оскільки розташована на прибережній захисній смузі штучно створеної водойми озеро Мартишів, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування вказаної земельної ділянки, вчинив її самовільне зайняття та в подальшому використання у своїх цілях шляхом проведення будівельних робіт з огородження земельної ділянки металевим парканом та розміщенням на ній тимчасової споруди торговельного призначення МАФу.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_10 , фактично, було обмежено право користування вказаною земельною ділянкою, яка перебуває у власності територіальної громади м. Києва та відповідно до ст.88 Водного кодексу Українизнаходиться в охоронній зоні та є прибережною смугою штучно створеної водойми озеро Мартишів, що у Дарницькому районі м. Києва.

Вказані дії ОСОБА_10 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.1971 КК України самовільне зайняття земельної ділянки щодо земель в охоронній зоні.

За цим обвинуваченням суд виправдав ОСОБА_10 у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційними скаргами прокурора і захисника ОСОБА_12 на вказаний вирок.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні прокурор Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_19 просить вирок суду першої інстанції скасувати частково та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1971 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. У решті вирок про визнання ОСОБА_10 винуватим за ч.1 ст.125, ч.4 ст.358 КК України з призначенням відповідного покарання прокурор просить залишити без змін і на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_15 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і покласти на нього такі обов`язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації.

Захисник в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_10 за ч.2 ст.1971 КК України змінити, виключити з мотивувальної частини висновки суду про самовільне зайняття ОСОБА_20 земельної ділянки та зайняття ділянки в прибережній захисній смузі. Також захисник просить вирок в частині визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.358 КК України, скасувати і закрити кримінальне провадження відповідно до вимог ст.417 КПК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження, в якому той обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Як вказує захисник, вирок не набрав законної сили, його підзахисний обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.358 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є злочинами невеликої тяжкості, і з дня їх вчинення згідно з обвинувальними актами минули строки, відповідно, два і три роки, визначені п.п.1, 2 ч.1 ст.49 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_13 подав заяву, в якій зазначає, що відповідно до вимог ст.403 КПК України відмовляється від апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 .

Прокурор не заперечував, що закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, однак вважав, що закриття кримінального провадження з цих підстав є передчасним за наявності апеляційних скарг захисника і прокурора, при цьому не заперечував проти закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_12 .

Потерпілий ОСОБА_7 і представник потерпілого ОСОБА_8 погодилися з позицією прокурора стосовно заявленого клопотання, а стосовно заяви про відмову від апеляційної скарги поклалися на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений підтримали клопотання і захисник заперечень з приводу відмови від апеляційної скарги не висловлював.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо клопотання та заяви, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.

Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_13 до закінчення апеляційного розгляду скористався своїм правом і відмовився від поданої захисником ОСОБА_12 в його інтересах апеляційної скарги, наполягаючи на задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про звільнення його від кримінальної відповідальності, і від інших учасників судового провадження заперечень у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги не надійшло, апеляційне провадження в цій частині підлягає закриттю.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальнс

Злочини, передбачені ч.1 ст.125, ч.4 ст.358 КК України, відповідно до вимог ст.12 КК України є злочинами невеликої тяжкості, за які передбачене найбільш суворе покарання, відповідно, у виді виправних робіт на строк до одного року та обмеження волі на строк до двох років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з дня вчинення інкримінованих ОСОБА_15 злочинів відповідно до встановлених судом обставин минули строки давності, визначені ст.49 КК України, які становлять два і три роки, і вирок не набрав законної сили. При цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, оскільки обвинувачений не ухилявся від слідства або суду і відсутні дані про вчинення ним до закінчення зазначених строків нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.

Доводи прокурора про те, що наявність апеляційної скарги прокурора є перешкодою на даний час для прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, не ґрунтуються на вимогах закону.

До того ж, злочин, передбачений ч.2 ст.1971 КК України, по обвинуваченню у вчиненні якого суд виправдав ОСОБА_10 , є злочином невеликої тяжкості, за який передбачене найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, тобто строк давності становить 3 роки, і він на даний час минув. А тому незалежно від прийнятого за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора рішення воно не вплине на вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що клопотання захисника належить задовольнити, вирок суду в частині визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.358 КК України, скасувати, а кримінальне провадження в цій частині закрити у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.284, 403, 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_11 закрити.

Клопотання захисника ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року в частині визнання ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.358 КК України, скасувати.

Звільнити ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.358 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду апеляційної інстанції в частині закриття кримінального провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3