Ухвала від 29.04.2020 по справі 908/1757/19

УХВАЛА

29 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1757/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

про стягнення 897 835,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", Позивач) звернулося з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у цій справі.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За положенням частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі АТ "Укрзалізниця" зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до формування неправильної неоднорідної правозастосовчої практики в подібних правовідносинах, а справа має суспільний інтерес. Оскаржувана постанова Центрального апеляційного господарського суду у цій справі протирічить практиці того ж суду при розгляді аналогічних справ в частині стягнення збору за зберігання вантажу, викладеній у постановах від 12.12.2019 у справі №908/1417/14, від 22.01.2020 у справі №908/1871/19, від 20.01.2020 у справі №908/1923/19, від 04.03.2020 у справі №908/1795/19, від 25.02.2020 у справі №908/1863/19, від 19.02.2020 у справі №908/1921/19, від 19.02.2020 у справі №908/1861/19.

Окрім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції допустив неоднозначне застосування статті 36 Статуту залізниць України, щодо нарахування та стягнення збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.

На переконання скаржника наведені обставини свідчать про те, що суд апеляційної інстанції неоднаково та неправильно застосував норми матеріального права, що призводить до формування різної та неоднозначної правозастосовчої практики та є підставою для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 в частині часткового задоволення позовних вимог і залишення в силі рішення місцевого господарського суду у цій справі, яким позов було задоволено у повному обсязі.

Однак, у касаційній скарзі АТ "Укрзалізниця" не зазначає обґрунтування передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі №908/1757/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 26.05.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К. М. Пільков