Ухвала від 12.08.2020 по справі 908/1757/19

УХВАЛА

12 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1757/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

перевіривши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний завод "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020

та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020

у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

про стягнення 897 835, 68 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у письмовому провадженні.

Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2020 поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у письмовому провадженні.

Предметом розгляду у цій справі є вимога про стягнення плати за користування вагонами у сумі 281 349, 12 грн та 616 486, 56 грн збору за зберігання вантажів у двократному розмірі в сумі 616 486, 56 грн.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, Господарський суд Запорізької області виходив з того, що Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" було належним чином повідомлене про час прибуття вантажу, що підтверджується наявними у справі доказами, однак всупереч вимогам статті 46 Статуту залізниць України, пункту 32 Правил видачі вантажів та умов Договору не вжив заходів, спрямованих на усунення обставин, які викликали затримку вагонів з вантажем (звільнення прийомо-здавальних колій на станції призначення Запоріжжя-Ліве), що призвело до їх простоювання на станції Павлоград І та нарахування за час затримки зборів у вигляді плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, у зв`язку з чим з посиланням на статтю 36 Статуту залізниць України було збільшено розмір збору за зберігання вантажу до двократного.

Змінюючи рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 в частині стягнення збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, Центральний апеляційний господарський суд вказав, що застосування статті 36 Статуту залізниць України можливе лише до вантажів, які несвоєчасно вивантажені і вивезені, і саме у зв`язку із цим вантажем виникли ускладнення на станції, тобто ця норма застосовується саме до вантажу, який знаходиться на станції, з якої підлягає вивантаженню та вивезенню, і обов`язковою умовою для застосування цієї норми є наявність ускладнень внаслідок несвоєчасного вивантаження та вивезення вантажу. Разом з цим, наявність ускладнень на станції Павлоград І не доведена, вантаж у вагонах, який був затриманий, не підлягав вивантаженню та вивезенню зі станції, тому збір за зберігання вантажу повинен нараховуватися в однократному розмірі, у зв`язку з чим задоволенню підлягають вимоги в цій частині в сумі 392 666, 58 грн.

Разом з цим, під час підготовки цієї справи до розгляду стало відомо, що ухвалою Верховного Суду від 22.07.2020 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 908/1795/19 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний завод "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020.

Мотивуючи підстави для передачі вказаної справи на розгляд об`єднаної палати, Суд вказав, що спір між сторонами у справі виник внаслідок різного розуміння підстав нарахування двократного розміру збору за зберігання вантажу. Так, у постановах від 23.06.2020 у справі № 908/1746/19 та від 26.06.2020 у справі № 908/1925/19 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (судова палата для розгляду справ для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством), залишили в силі рішення судів попередніх інстанцій про повне задоволення позовних вимог та погодились з висновком щодо правильності нарахування та стягнення двократного розміру збору за зберігання вантажу незалежно від станції затримки вагонів (проміжної станції чи станції призначення).

У вказаних постановах суд касаційної інстанції, посилаючись на положення пункту 8 Правил зберігання вантажів та статтю 36 Статуту залізниць України, дійшов висновку, що збір за зберігання вантажів, у тому числі й збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника), оскільки сама станція призначення, як встановлено судами попередніх інстанцій, зайнята через несвоєчасне вивільнення товариством колій від вантажу, що раніше прибув на його адресу.

Колегія суддів у справі № 908/1795/19 з наведеними висновками щодо того, що двократний розмір збору за зберігання вантажу сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо) не погодилася та вказала таке.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Тобто, пунктом 8 Правил зберігання вантажів передбачена можливість нарахування збору за зберігання вантажу незалежно від місця затримки, лише у випадку їх затримки з вини вантажоодержувача. При цьому, двократний розмір збору за зберігання вантажу пунктом 8 Правил зберігання вантажів не передбачений.

Відповідно до статті 36 Статуту залізниць України у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру. Статтею 36 Статуту залізниць України передбачено, що збір за зберігання вантажу до двократного розміру збільшується начальником залізниці за наявності таких підстав: 1) виникнення ускладнень на станції; 2) несвоєчасне вивезення і вивантаження вантажів вантажоотримувачем, що може здійснюватися лише на станції призначення.

Пунктом 2.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 317 від 26.03.2009, визначено, що при виникненні на станції ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Тобто, підставою для застосування до вантажоотримувача двократного розміру збору за зберігання вантажів є виникнення ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів.

Враховуючи, що позивач не дотримався вимог, передбачених статтею 36 Статуту залізниць України, а саме не надав доказів виникнення ускладнень, які б стали підставою для застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу; затримка вагонів відбулася не на станції призначення, а на станції слідування, Суд (судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) у вказаній справі № 908/1795/19 не погодився з висновками щодо здійсненого позивачем нарахування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі та вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (статті 36 Статуту залізниць України та пункту 8 Правил зберігання вантажів), викладеного у постановах від 23.06.2020 у справі № 908/1746/19 та від 26.06.2020 у справі № 908/1925/19, у зв`язку з чим передав справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З огляду на викладене Суд вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі № 908/1757/19 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1795/19.

На підставі викладеного, керуючись статтями 228, 234. 235, частиною першою статті 301 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 908/1757/19 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1795/19 Господарського суду Запорізької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак