Постанова

від 29.04.2020 по справі 420/6377/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6377/18 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Запорожана Д.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Бефініт ком на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бефініт ком до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2018року №0047271405, №0047281405, №0047291405, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю БЕФІНІТ КОМ звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.10.2018 року №0047271405, №0047281405, №0047291405.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року позовні вимоги задоволені частково та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0047281405 від 30.10.2018 року в частині зменшення суми податкового кредиту на суму 13 681 933 грн.; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0047291405 та №0047271405 від 30.10.2018 року; стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ Бефініт ком витрати по сплаті судового збору у розмірі 401 413,66грн. сплачені за платіжним дорученням №1 від 13.12.2018 року.

Вказане рішення набрало законної сили та видано виконавчий лист.

04.03.2020 року ТОВ БЕФІНІТ КОМ подало до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) по справі з Головного управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби, зокрема Головне управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області, що є правонаступником боржника. Пунктом 3 вказаної Постанови КМУ визначено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби. Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р передбачено Погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою … функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики… .

11.03.2020 року від Головного управління ДФС в Одеській області надійшли письмові заперечення щодо заяви про заміну сторони виконавчого провадження, в яких зазначалось, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС в Одеській області перебуває в статні припинення, однак не припинене та відповідно до ч.1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Крім того, ТОВ БЕФІНІТ КОМ у заяві про заміну сторони виконавчого провадження не зазначили обставини, які ускладнюють його виконання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю БЕФІНІТ КОМ про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що доказів того, що рішення не виконується через створення Головного управління ДПС в Одеській області суду не надано, а тому прийшов до висновку про передчасність даного клопотання та відсутність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження по справі з Головного управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю БЕФІНІТ КОМ подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення заяви про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні у справі № 420/6377/18.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність заявленого клопотання та відсутність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження по справі з Головного управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області через не надання доказів того, що рішення не виконується через створення Головного ДПС в Одеській області суду. Такі висновки суду апелянт вважає помилковими та необґрунтованими. Крім цього, апелянт зазначив, що Головне управління ДФС в Одеській області як юридична особа перебуває в стані припинення.

Колегією суддів враховано, що (на період вжитих Урядом України карантинних заходів) П`ятим апеляційним адміністративним судом забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Відтак, сторони та учасники справи мали процесуальну можливість доступу до суду, в тому числі і шляхом надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадках пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів.

Відповідно до статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа № 905/1956/15).Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові №2-н-148/09 від 25.04.2018 року зазначив, що під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Як зазначалось в обґрунтування заяви зазначено, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200, Державна фіскальна служба України реорганізовується шляхом поділу та утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України.

На підставі викладеного заявник просив замінити сторону (боржника) у виконавчому провадженні з Головного управління ДФС в Одеській області на Головного управління ДПС в Одеській області.

Так, згідно з ч.ч.1, 5 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Положеннями ч.7 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань передбачено, що у разі поділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутворених юридичних осіб та державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу. Поділ вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.

Відповідно до абз.1 п.12 Порядку №1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Разом з тим, абз.1 п.7 Порядку №1074 визначено, що майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Отже, системний аналіз змісту положень ст.104 ЦК України, ст.4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та п.7, 12 Порядку № 1074 свідчить про те, що реорганізація Державної фіскальної служби шляхом її поділу на Державну податкову службу та Державну митну службу вважатиметься такою, що відбулася, з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються, натомість перехід майнових прав та обов`язків реорганізованого (приєднаного) органу виконавчої влади до його правонаступника має підтверджуватися розподільчим балансом, затвердженим у встановленому порядку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Наразі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо ліквідації ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646).

При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що заявником не надано суду належних і допустимих доказів, зокрема розподільчого балансу як на підтвердження завершення реорганізації ГУ ДФС в Одеській області шляхом її поділу на ГУ ДПС в Одеській області, так і щодо державної реєстрації припинення ГУ ДФС в Одеській області як юридичної особи.

Зазначені обставини в сукупності переконливо свідчить про недоведеність правонаступництва ГУ ДПС в Одеській області стосовно прав та обов`язків ГУ ДФС в Одеській області, а тому, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини не є достатньою підставою для зміни сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Більш того, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів відкриття виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа органом Казначейства з вищевказаних підстав по справі №420/6377/18, сторону якого позивач просить замінити, суду також не наведено, обставин, які ускладнюють його виконання позивачем не зазначено.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 312; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бефініт ком - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Запорожан Д.В. Кравченко К.В.