Рішення

від 29.04.2020 по справі 826/480/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 826/480/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої м.А., розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сангрейн Інвест" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест (далі - позивач та/або ТОВ Сангрейн Інвест ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДПС у м. Києві) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2592615147 від 27 жовтня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2602615147 від 27 жовтня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2582615147 від 27 жовтня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2612615147 від 27 жовтня 2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки в акті перевірки №148/26-15-14-07-01/34000176 від 03 жовтня 2017 року, на підставі якого видані податкові повідомлення-рішення форми В4 №2592615147 від 27 жовтня 2017 року, форми Р №2602615147 від 27 жовтня 2017 року, форми Р №2582615147 від 27 жовтня 2017 року, форми П №2612615147 від 27 жовтня 2017 року, не відповідають чинному законодавству України, а винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Між тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого адміністративного суду від 05 березня 2019 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2592615147 від 27 жовтня 2017 року; №2602615147 від 27 жовтня 2017 року; №2582615147 від 27 жовтня 2017 року; №2612615147 від 27 жовтня 2017 року.

Присуджено до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест (код ЄДРПОУ 34000176, 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 40, кімната 14) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 125701,01 грн.

Разом з цим, постановою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково.

Скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 29.12.2019 року у справі №826/480/19 позивачем надано до суду письмові пояснення.

Представником відповідача письмових пояснень, з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 29.12.2019 року у справі №826/480/19 до суду не надано.

Водночас, в матеріалах справи містяться письмові заперечення контролюючого органу, у відповідності до яких він наполягає на правомірності прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зокрема, вказує, що перевіркою встановлено відсутність у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агроспоживання (постачальника) трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень та інше, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та те, що господарські взаємовідносини носять характер фіктивності , створенні без мети настання правових наслідків.

В судових засіданнях сторонами підтримано власні правові позиції, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, у той час коли, відповідач проти задоволення позовних заперечував.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, у зв`язку із надходженням ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В. від 10 травня 2017 року у справі №757/25451/17-к, винесеної за клопотанням прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Вакарова Д.В., в межах матеріалів кримінального провадження від 07 травня 2014 року №42014000000000375, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест , з питань дотримання податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Агроспоживання , на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів за період з 16 січня 2006 року по 10 травня 2017 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт №148/26-15-14-07-01-10/34000176, у якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пунктів 44.1 та 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 2923070,00 грн.;

- пунктів 44.1 та 44.2 статті 44, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 652347,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 2782608,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 595623,00 грн.

Не погоджуючись з результатами перевірки, позивач, після отримання акту перевірки, написав та подав 12 жовтня 2017 року на адресу відповідача заперечення (вих. №1210 від 12 жовтня 2017 року), в яких виявив бажання приймати участь у розгляді заперечень.

У приміщенні Державної фіскальної служби 23 жовтня 2017 року розглянуто заперечення, за участю директора та головного бухгалтера позивача; до заперечень позивачем додатково надано пояснення та копії документів, що підтверджують взаємовідносини позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю Агроспоживання , проте, на думку позивача, відповідачем не прийнято до уваги та не надано обґрунтованої оцінки наданим документам і акт перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

У зв`язку із залишенням акту перевірки без змін, відповідачем, на підставі даного акту перевірки, прийнято 4 податкових повідомлення рішення:

- №2592615147 від 27 жовтня 2017 року, яким зменшено розмір від"ємного значення суми ПДВ за квітень 2017 року у розмірі 595623 грн;

- №2602615147 від 27 жовтня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 923 070 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 730 767,50 грн;

- №2582615147 від 27 жовтня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 782 608 грн застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 695 652 грн;

- №2612615147 від 27 жовтня 2017 року, яким зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 652 347 грн.

Позивач звернувся 08 листопада 2017 року із скаргою до Державної фіскальної служби України із вимогою про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень. Строк розгляду скарги Державною фіскальною службою України продовжено, проте, за результатами розгляду скарги було прийнято рішення залишити без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, а скаргу - без задоволення.

При вирішенні даного спору по суті, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті. 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року №К/9901/5042/17.

Як вже було вказано судом вище, постановою Верховного Суду від 29 грудня 2019 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для направлення адміністративної справи №826/480/18 у відповідності до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 23 грудня 2019 року були наступні обставини: На підтвердження задекларованих показників податкового обліку Товариство надало видаткові накладні виписані від імені ТОВ Агроспоживання на відпуск пшениці, платіжні доручення на перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ Агроспоживання , договір від 30.06.2016 №30-2/06-16 з ТОВ УТА Логістик про транспортно-експедиторське обслуговування, складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, посвідчення про якість зерна, реєстри прийнятого транспорту (з показниками якості), в яких відображено реєстраційний номер транспортних засобів, що здійснювали доставку пшениці, вантажовідправника, сорт та кількість пшениці, її вологість та інші характеристики; товарно-транспортні накладні. Також позивач надав документи щодо реалізації пшениці на адресу ТОВ Компанія Хлібінвест та ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля .

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи підтверджують придбання ним зерна пшениці у ТОВ Агроспоживання .

З таким висновком, однак, не можна погодитися, оскільки він зроблений без оцінки всіх доказів у справі. Так, суди не взяли до уваги доводи відповідача щодо неможливості ідентифікувати автоперевізника та осіб, які безпосередньо здійснювали (перевезення) товару, а також підтвердження здійснення господарських операцій між ФОП Акула та ТОВ Агроспоживання , у зв`язку з чим товарно - транспортні накладні не можуть бути достовірним доказом на підтвердження факту перевезення зерна.

Для правильної оцінки наданих позивачем документів, і товарно-транспортних накладних зокрема, має значення з`ясування обставин, кому належать транспортні засоби, вказані в товарно-транспортних накладних, а також щодо підстав використання їх для здійснення перевезень. Відповідач надав суду інформацію Регіонального сервісного центру в Донецькій області МВС України від 18.10.2018 щодо власників транспортних засобів, в тому числі й тих, які вказані в товарно-транспортних накладних, наданих позивачем. Відповідач стверджує, що власниками є інші особи, ніж ФОП Акула чи ТОВ Агроспоживання . Зміст наведеної в листі від 18.10.2018 інформації свідчить, що такі доводи відповідача небезпідставні (а.с. 39-82, т.3). .

Таким чином, під час нового розгляду адміністративної справи слід встановити, зокрема, обставини кому належать транспортні засоби, вказані в товарно-транспортних накладних, а також щодо підстав використання їх для здійснення перевезень.

Між тим, здійснюючи розгляд адміністративної справи №826/480/18 судом враховуються всі обставини справи.

Так, судом встановлено, що позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю Агроспоживання (код 40548162).

18 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроспоживання (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №18-08.2016-СІ.1., відповідно до умов якого постачальник зобов`язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити пшеницю, українського походження, врожаю 2016 року.

Відповідно до умов вищезазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю Агроспоживання поставлено, а Товариство з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест , прийняв та оплатив пшеницю українського походження, врожаю 2016 року, у кількості 8051,198 тон (5081198 кілограм) на загальну суму 20269386,90 грн. з ПДВ.

Поставка товару фактично здійснювалась у період з 19 серпня 2016 року по 31 серпня 2018 року на умовах СРТ: Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансагро , далі зерновий склад за адресою: м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 2 (Інкотермс 2010).

Транспортування товару до терміналу УТА Логістик , на зернові склади, розташовані за адресою: Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансагро , м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 2, Товариство з обмеженою відповідальністю Агроспоживання здійснювало за свій рахунок згідно умов договору.

В той же час, між Товариством з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест та Товариством з обмеженою відповідальністю УТА Логістик укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування від 30 червня 2016 року №30-2/06-16 (надалі - договір №30-2/06-16).

Відповідно до умов вищезазначеного договору №30-2/06-16, вантаж, що належить Замовнику, може на розсуд Виконавця накопичуватися з вантажем, що належить іншим особам знеособлено за культурами і класами.

Згідно умов договору №30-2/06-16 Товариством з обмеженою відповідальністю УТА Логістик здійснюється ведення оперативного обліку вантажу, контроль кількості та якості вантажу, що прийнятий, зберігається та відвантажений, та кожну добу ця інформація надається Замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест у вигляді оборотної відомості.

В підтвердження здійснення операцій за договором №30-2/06-16, позивачем надані документи, що підтверджують приймання вантажу на зернових складах а саме: товарно-транспортні накладні та складські квитанції на зерно, встановленого зразка.

Зазначеними документами підтверджується, що в період з 19 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року зерновий склад Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансагро прийняв на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю УТА Логістик для Товариства з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест пшеницею українського походження, врожаю 2016 року у кількості 7234538 кг, в тому числі вантажовідправника Товариства з обмеженою відповідальністю Агроспоживання - 5081198 кг.

На виконання договору поставки від 18 серпня 2016 року №18-08.2016-СІ видані документально оформлені видаткові накладні на загальну суму 20269386,90 грн.

Розрахунки по договору поставки від 18 серпня 2016 року №18-08.2016-СІ проводились у безготівковій формі. В оплату за отримані товари Товариством з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест перераховано грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроспоживання на загальну суму 20269386,90 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень долученими до матеріалів справи. Більше того, в акті перевірки факт проведення взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроспоживання у повному обсязі не заперечується.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що встановлені обставини, які в сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про фінансово-господарські взаємовідносини контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест та Товариства з обмеженою відповідальністю Агроспоживання по ланцюгу, та неможливість виконання операцій, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично, Товариством з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест проведено господарські операції з контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агроспоживання взято на податковий облік в органи державної фіскальної служби 08 червня 2016 року у Мар`їнській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Згідно зі звітом про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів штатна чисельність склала 10 осіб. Інформація щодо наявності основних засобів до контролюючих органів не надано. Остання податкова звітність з податку на додану вартість подана за грудень 2016 року.

Разом із цим у ході аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агроспоживання у серпні 2016 року придбавало пшеницю 3,5,6 класів (у кількості 5081,198 т.) у Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Торо (код 38888463), яку в подальшому реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест .

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Торо взято на податковий облік в органи державної фіскальної служби з 12 вересня 2013 року у Мар`їнській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Основний від діяльності - розведення свійської птиці.

Згідно із звітом про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів штатна чисельність склала 11 осіб. Інформація щодо наявності основних засобів до контролюючих органів не надана. Остання податкова звітність з податку на додану вартість подана за грудень 2016 року.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що предметом укладеного договору між позивачем та контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Агроспоживання є поставка товару, а саме пшениці українського походження відповідних класів.

З акту перевірки вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Агроспоживання відповідно до ЄРПН протягом фінансово-господарської діяльності документально оформлено придбання, зокрема, пшениці 3,5,6 класів у кількості 5081,198 тон у Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Торо .

Водночас, контролюючим органом не заперечується факт реалізації позивачем, придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю Агроспоживання пшениці, а саме:

- реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Хлібінвест пшениці 5,6 класів - 3291,67 грн. за 1 тону;

- реалізовано ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля пшениці 3 класу - 3416,67 грн. за 1 тону та пшениці 5,6 класу - 3291,67 за 1 тону.

Разом з цим, доводи контролюючого органу в частині сумніву щодо фактичного здійснення господарських операцій з позивачем згідно вищевказаного договору базуються на підставі відсутності достатньої кількості штатних одиниць та відсутності реального джерела походження товару.

Суд не погоджується з вказаними доводами, оскільки перш за все, реальність господарських операцій щодо таких товарів не є предметом даного спору, крім того контролюючим органом не зазначено, яка чисельність штатних одиниць необхідна для провадження даного виду господарської діяльності.

Водночас, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 21 грудня 2018 року в рамках справи №805/2030/16-а, від 21 грудня 2018 року по справі №826/5774/17, від 20 грудня 2018 року по справі №826/9632/16, від 20 грудня 2018 року по справі №826/20081/16, від 20 грудня 2018 року по справі №815/4992/16, від 20 грудня 2018 року по справі № 820/2946/18, та від 20 грудня 2018 року по справі №818/770/17.

Окрім зазначеного, твердження податкового органу про відсутність у контрагентів необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод про постачання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року №826/1398/14 .

Стосовно неподання звітності до податкового органу за певний період контрагентом позивача, отримання податковим органом інформації, яка не відповідає податковій звітності контрагентів позивача, слід звернути увагу на те, що позивач не вправі відповідати за дії своїх контрагентів. Тим більше, дії інших платників податків по ланцюгу контрагентів, з якими, в свою чергу, мали відносини контрагенти позивача, не можуть впливати на права та обов`язки позивача у даній справі - Товариства з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест .

Варто наголосити, що порушення постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту. Однак, тільки в разі встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №826/15767/13-а.

Поряд з цим, в постанові від 19 березня 2019 року у справі №826/9534/17 Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 червня 2019 року у справі 826/11516/15, від 05 березня 2019 року у справі № 826/17257/13-а, від 05 лютого 2019 року у справі №816/652/15-а.

Слід вказати, що контролюючим органом під час розгляду справи не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження встановлення ним сумісних дій (позивача та його контрагента) щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань, у тому числі, податку на додану вартість.

Водночас, перевіряючи обставини кому належать транспортні засоби, вказані в товарно-транспортних накладних, а також щодо підстав використання їх для здійснення перевезень, необхідність щодо чого наведено в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року в даній адміністративній справі, суд вкаже наступне.

Так, контролюючий орган стверджує про неможливість ідентифікувати автоперевізника та осіб, які безпосередньо здійснювали (перевезення) товару, а також підтвердження здійснення господарських операцій між ФОП Акула та ТОВ Агроспоживання , у зв`язку з чим товарно-транспортні накладні не можуть бути достовірним доказом на підтвердження факту перевезення зерна.

В матеріалах справи містяться ТТН (том 2 аркуші 91-250, том 3 аркуші 1-31), згідно з якими для перевезення вантажів на адресу позивача використовувалося 103 вантажних автомобілі та 97 причепів.

Згідно з наданого контролюючим органом листа Регіонального сервісного центру в Донецькій області від 18.10.2018 року №31/5-10337 до нього надані відомості про 41 транспортний засіб та їх власників (том 2, аркуші 39-83).

Судом встановлено, що серед наведених відповідачем транспортних засобів є 7 (сім) тих, які взагалі не використовувались для здійснення перевезення вантажів на адресу позивача (том справи 2 аркуші 47, 72, 79, 80, 82), а деякі із зазначених ТЗ взагалі не є вантажними автомобілями (том справи 2, аркуші 40 та 81).

Тобто, інформація в цій частині про транспортні засоби не відноситься до предмету спору.

Між тим, в матеріалах справи наявний адвокатський запит адвоката ТОВ Сангрейн Інвест від 27 січня 2020 року до Головного сервісного центру МВС щодо надання інформації в частині найменування власників, дату реєстрації, а також наявність ліцензій на перевезення вантажів автомобільним транспортом за переліком, що наведений у запиті.

Листом від 24.03.2020 року №31/314аз Головний сервісний центр МВС надав наявну у базі даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про власників станом на 01 серпня 2016 року, про типи цих транспортних засобів та типи їх кузовів.

Як вбачається із даного листа, зокрема додатку, усі зазначені в ТТН транспортні засоби є вантажними автомобілями або причепами (напівпричепами) до вантажних автомобілів, реально існували на дату здійснення перевезень, мали реальних власників.

В той же час, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Положеннями частини 1 статті 48 Закону №2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, в контексті приписів частини 2 статті 48 Закон №2344-III є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

За змістом статті 50 Закону №2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 року за №128/2568 затверджено Правила перевезень та вантажів автомобільним транспортом (далі - Правила №363), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

За визначенням, наведеним у пункті 1 Правил №363 вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення, вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних накладних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Довір про перевезення вантажів це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх одержання.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Правил №363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

Підпунктом 11.3 пункту 11 Правил №363 передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник).

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, що підставами для використання транспортних засобів для перевезення вантажів є договір про перевезення вантажів та товарно-транспортна накладна.

У відповідності до пункту 2.3. Договору поставки від 18.08.2016 року №18-08.2016-СІ.1 поставка товару здійснювалася на умовах СРТ.

Відповідно до правил Інкотермс умови поставки СРТ (перевезення оплачене до...) означають, що продавець здійснює поставку товару та передає ризик покупцю, коли передає товар перевізнику, з яким уклав договір перевезення.

Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні (ТТН) на весь обсяг поставленого позивачу товару знаходяться в матеріалах справи (том 2 аркуші 91-250, том 3 аркуші 1-31).

В усіх наявних ТТН вантажовідправником товару вказано ТОВ Агроспоживання , перевізником - ФОП "Акула".

З вказаного слідує, що договір на перевезення товару, поставка якого передбачена Договором поставки від 18.08.2016 року №18-08.2016-СІ.1 має укладатися між ТОВ Агроспоживання та ФОП "Акула".

При цьому, варто наголосити, що жодних обмежень щодо такої можливості Договір поставки від 18.08.2016 року №18-08.2016-СІ.1 не містить.

Більше того, така можливість передбачена умовами поставки на умовах СРТ.

Таким чином, за підсумком наведеного суд погоджується з доводами ТОВ Сангрейн Інвест , що він не є стороною договору про перевезення вантажів.

Відносини щодо перевезення вантажів виникають між ТОВ Агроспоживання , як вантажовідправником та ФОП "Акула", як перевізником, проте не з ТОВ Сангрейн Інвест .

Приймаючи до уваги наведене, на думку суду, обставини підтвердження здійснення господарських операцій між ФОП Акула та ТОВ Агроспоживання не є предметом доказування в даній адміністративній справі.

Суд наголошує, що якщо контролюючий орган вважає відсутнім здійснення господарських операцій між вказаною юридичною та фізичними особами, останній не позбавлений можливості здійснити, у порядку визначеному законом перевірку таких платників податку.

В даному випадку, взаємовідносин щодо надання транспортних послуг між позивачем та ТОВ Агроспоживання не виникло, оскільки за умовами Договору від 18.08.2016 року №18-08.2016-СІ.1 предметом його є продаж пшениці.

Договір від 18.08.2016 року №18-08.2016-СІ.1 не містить в собі суми транспортних витрат понесених позивачем, що додаткового свідчить про відсутність між позивачем та ТОВ Агроспоживання безпосередньо відносин щодо перевезення вантажів.

Умовами Договору від 18.08.2016 року №18-08.2016-СІ.1 передбачено, зокрема (п. 2.5.), що при поставці продавець зобов`язується надати покупцю, серед іншого, у разі поставки на умовах СРТ два екземпляри товарно-транспортної накладної.

Дані ТТН містяться в матеріалах справи, про що вказано судом вище.

Відповідно до підпункту 14.1.191 підпункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України операція постачання товарів за договорами поставки полягає у відчуженні (передачі права власності) на товар.

Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 2.2. Договору від 18.08.2016 року №18-08.2016-СІ.1 датою поставки товару вважається дата оформлення Зерновим складом у місті постачання (ТОВ Укртрансагро ) складського документа на ім`я покупця.

Таким чином, поставка товару та перехід права власності на товар за Договором поставки відбулося з дати оформлення ТОВ Укртрансагро складських документів на ім`я позивача, а не з дати отримання товару вантажоодержувачем згідно наявних ТТН.

Згідно із статтею 45 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні від 04 липня 2002 року №37-IV (далі - Закон №37-IV) зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно, вимоги до якого та порядок його ведення затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 17.11.2004 №1569.

В матеріалах справи містять складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, а також реєстри прийнятих від ТОВ Агроспоживання транспортних засобів (том 1 аркуші 180-216).

Достовірність оформлених ТОВ Укртрансагро складських квитанцій на зерно підтверджується виданим ДП Держреєстри України витягами з реєстру складських документів на зерно.

Таким чином, належним та достатніми доказами виникнення у позивача права власності на поставлений ТОВ Агроспоживання товар - пшеницю українського походження врожаю 2016 року є складські квитанції, виписані ТОВ Укртрансагро .

Що ж стосується тверджень контролюючого органу про складення наявних ТТН з порушенням встановленого порядку їх складання і тому вони не можуть використовуватись для розрахунків з замовником слід вказати наступне.

Згідно з пунктом 3.1. Договору від 18.08.2016 року №18-08.2016-СІ.1 оплата товару здійснюється в наступному порядку: впродовж 90 календарних днів після поставки останньої партії товару.

Тобто, умовами Договору від 18.08.2016 року №18-08.2016-СІ.1 визначено час протягом якого має бути здійснена оплата, однак він не пов`язує здійснення такої оплати безпосередньо на підставі ТТН.

ТТН є підставою для виникнення правовідносин між вантажовідправником, вантажоодержувачем та перевізником щодо перевезення товару від пункту відправлення до пункту призначення, а також для оплати за надані послуги з перевезення товару.

ТОВ Сангрейн Інвест не є замовником цих перевезень та не може нести відповідальності за можливі порушення, що могли мати місце під час складання (заповнення) ТТН.

При цьому, суд вважає за доцільне вказати, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справах №820/477/18, №815/6105/17, справа №821/995/17, №823/2247/17.

Окрім цього, суд акцентує увагу, що недоліки ТТН не можуть свідчити про недоведеність реальності господарської операції з постачання товару оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №1240/1982/18.

Більше того, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Правова позиція з цього питання викладена в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року №804/4787/16 та від 24 травня 2019 року у справі № 826/7423/16.

Таким чином, за підсумком наведеного, суд вважає, що доводи контролюючого органу в цій частині є безпідставними та такими, що не підтверджують факт допущення позивачем порушення податкового законодавства.

Разом з цим, судом встановлено, що оптова торгівля зерном (код КВЕД 46.21) є основним видом діяльності ТОВ Сангрейн Інвест відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том 1 аркуші 225-230).

В період з 23 по 31 серпня 2016 року позивач здійснив продаж 2 237,615 тон зерна на адресу ТОВ Компанія Хлібінвест (ідентифікаційний код 39750329), а також 7 876,655 тон зерна на адресу ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля .

Частина проданого зерна була отримана від ТОВ Агроспоживання за Договором від 18.08.2016 № 18-08.2016-СІ.1.

Видаткові накладні та довіреність на отримання проданого зерна наявні в матеріалах справи (том 1 аркуші 217-222).

В той же час, судом встановлено, що приймання товару, що прибував від ТОВ Агроспоживання в м. Маріуполь у власність ТОВ Сангрейн Інвест здійснювалося на зерновому складі ТОВ Укртрансагро на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування від 30.06.2016 №30-2/06-16 між позивачем та ТОВ УТА Логістик (том справи 1 аркуші 151-172).

Предметом договору транспортно-експедиторського обслуговування від 30.06.2016 року №30-2/06-16 є надання виконавцем (ТОВ УТА Логістик ) за дорученням та за рахунок Замовника (ТОВ Сангрейн Інвест ) комплексу транспортно-експедиторських послуг, що складається з приймання, накопичення та навантаження пшениці врожаю 2016 року на зерновому складі ТОВ Укртрансагро .

В свою чергу, між ТОВ УТА Логістик та ТОВ Укртрансагро укладено договір про надання комплексу послуг з перевалки пшениці українського походження від 30 червня 2016 року, згідно умов якого виконавець зобов`язується відповідно до заявки замовника, надати комплекс послуг з приймання та відвантаження пшениці українського походження через Зерновий термінал ТОВ Укртрансенерго , розташований за адресою: м. Маріуполь, проспект Луніна, 2 (далі Термінал ).

Комплекс з перевалки складається з: відвантаження з залізничного та/або автотранспорту (зважування/визначення ваги брутто/тари); розміщення та зберігання в ємкостях Терміналу протягом перших 25 (двадцяти п`яти) календарних днів; відвантаження на морські судна та/або на залізничний та/або на автотранспорт; здійснення лабораторного аналізу, в кількості і цінах, обмовлених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані йому послуги.

Разом з цим, державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України визначає Закон України Про зерно та ринок зерна від 04 липня 2002 року №37-IV (далі - Закон №37-IV).

Частиною 1 статті 3 Закону №37-IV визначено, що дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів ринку зерна.

Суб`єктами ринку зерна, серед іншого, є: суб`єкти виробництва зерна; суб`єкти зберігання зерна (ст. 5 Закону №37-IV).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №37-IV суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Приписами статті 24 Закону №37-IV передбачено наступне.

Зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Регламент зберігання зерна та продуктів його переробки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Державний контроль за дотриманням зерновими складами зазначеного регламенту у процесі зберігання зерна та продуктів його переробки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов`язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Згідно з пунктом 2.23 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13 жовтня 2008 року №661 під час приймання вантажних автомобілів із зерном вагар вказує масу брутто, масу тари та масу нетто автомобіля на ліцьовому боці першого примірника товарно-транспортної накладної.

Пунктом 2.27 Інструкції №661 визначено, що на зворотному боці першого примірника товарно-транспортної накладної (що залишається на підприємстві) матеріально відповідальна особа зазначає номер зерносховища (силос елеватора, склад), куди розвантажено зерно, ставить свій підпис і направляє автомобіль на ваги для зважування тари.

Товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах адміністративної справи мають відмітки про прийняття вантажу на ТОВ Агроспоживання , масу брутто, нетто та масу тари (автомобіля), відмітки про проведення аналізів якості зерна, а також номери силосів, у які було розвантажено зерно.

Разом з цим, суд звертає увагу, що на 60 з наявних матеріалах справи ТТН є штампи с прізвищем ОСОБА_1 , на 62 - ОСОБА_2 , на 49 - ОСОБА_3 , на 19 - ОСОБА_4 , на 3-х - ОСОБА_5

Факт прибуття транспортних засобів з вантажем пшениці у кількості 2 860, 318 тон підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25.03.2020 року, що посвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Макаревич В.Г.

Згідно наявного в матеріалах справи наказу від 17.04.2019 року № 24-к ОСОБА_2 знаходиться у відпустці для догляду за дитиною зо 3-х років.

Що ж стосується доводів контролюючого органу в частині відсутності на балансі ТОВ Агроспоживання необхідних основних засобі (зокрема, транспортні засоби), з огляду на що, на думку відповідача операція між позивачем та ТОВ Агроспоживання є нереальною, суд вкаже наступне.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що станом на час розгляду справи ТОВ Агроспоживання є діючим суб`єктом господарювання та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Донецькій області, Марійське управління, (Мар`їнський район).

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод про постачання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року №826/1398/14 .

Крім цього, судом встановлено, що з метою обґрунтування неможливості поставки пшениці від ТОВ Агроспоживання на адресу ТОВ Сангрейн Інвест в серпні 2016 року, на сторінці 33 акту перевірки зроблено посилання на податкову інформацію, зібрану стосовно контрагента ТОВ Агроспоживання - ТОВ Агрокомплекс Торо щодо відсутності у останнього орендованих земельних ділянок.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 810/4290/13-а, інформація, що міститься в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, носить суто інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Таким чином, дані обставини не є належним доказом, що підтверджують факт допущення позивачем порушень податкового законодавства.

Суд звертає увагу, що будь-яке правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №813/2451/17.

Варто зазначити, що відповідачем в ході розгляду справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

В свою чергу, надані позивачем документи свідчать про належне документальне підтвердження господарських операцій ТОВ Сангрейн Інвест з ТОВ Агроспоживання , ділову мету здійснення таких господарських операцій, а саме придбання зерна, з метою ведення власної господарської діяльності, зміну у власному капіталу позивача (отримання прибутку від продажу зерна) та подальшу їх реалізацію.

Як наслідок, висновок ГУ ДФС у м. Києві про порушення ТОВ Сангрейн Інвест положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є хибним.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

З огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід стягнути з ГУ ДФС у м. Києві на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 40, кімната 14, код ЄДРПОУ 34000176; поштова адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, б. 8, корпус 2, офіс 38) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2592615147 від 27 жовтня 2017 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2602615174 від 27 жовтня 2017 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2582615147 від 27 жовтня 2017 року.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2612615147 від 27 жовтня 2017 року.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 40, кімната 14, код ЄДРПОУ 34000176; поштова адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, б. 8, корпус 2, офіс 38) з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 125701 (сто двадцять п"ять тисяч сімсот одна) грн 01 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева