Постанова

від 29.04.2020 по справі 460/1718/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №460/1718/19

адміністративне провадження №К/9901/3164/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №460/1718/19

за позовом члена релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Українка Острозького району ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника члена релігійної громади Свято -Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Українка Острозького району ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року (постановлену у складі судді Дудар О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Член релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Українка Острозького району ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука О. Б., у якому просив:

- визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до статуту Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Православної Церкви с. Українка Острозького району шляхом реєстрації статуту Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Православної Церкви с. Українка Острозького району (ідентифікаційний код 22581747, 25824, Рівненська область, Острозький район, с. Українка, вул. Климака, 64) в новій редакції;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" від 28.03.2019 №269 стосовно реєстрації статуту Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Православної Церкви с. Українка Острозького району (ідентифікаційний код 22581747, 25824, Рівненська область, Острозький район, с. Українка, вул. Климака, 64) в новій редакції з новою юридичною назвою;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Кир`янчука О. Б. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Православної Церкви с. Українка Острозького району (ідентифікаційний код 22581747, 25824, Рівненська область, Острозький район, с. Українка, вул. Климака, 64), на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.04.2019 №16071050003000775 та №16071070004000775;

- визнати протиправними та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.04.2019 №16071050003000775 та №16071070004000775, що внесений державним реєстратором Кир`янчуком О. Б. щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Православної Церкви с. Українка Острозького району (ідентифікаційний код 22581747, 25824, Рівненська область, Острозький район, с. Українка, вул. Климака, 64).

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що внаслідок неправомірних дій відповідачів було порушено його право на свободу совісті та віросповідання, а протиправна зміна підлеглості релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, порушує право позивача на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації і на вільний вибір сповідування релігійного культу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

4. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, який належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані саме на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад сторін спору, він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі № 460/1718/19 змінено в частині мотивів відмови у відкриті провадження у справі, зазначивши, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 27 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника члена релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Українка Острозького району ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що предметом спору у даній справі є саме порушення відповідачами положень чинного законодавства, якими регулюється порядок внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи - релігійної організації, на підставі яких прийняте оскаржуване розпорядження та проведено державну реєстрацію внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Такі обставини належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб`єкта владних повноважень, прийнятих з порушенням чинного законодавства. Фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії відповідачів, що полягають у державній реєстрації змін до статуту та проведення державної реєстрації таких змін, чим фактично ліквідовано юридичну особу. Крім того касатор зауважує, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 806/3462/14, не підлягає і не може бути застосованим в межах розгляду даної справи. При цьому, правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №807/3565/14, повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у позовній заяві у цій справі.

Також касатор звертає увагу на Окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_3 у справі № 825/642/18.

7. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою члена релігійної громади Свято -Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Українка Острозького району ОСОБА_1 подану адвокатом - Віценко Артемом Геннадійовичем на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року про відмову у відкритті провадження та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 460/1718/19.

II. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/1076/17 та від 14 листопада 2018 року у справі №817/986/17.

Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як встановлено судами, позивач оспорює розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" від 28.03.2019 №269 стосовно реєстрації статуту Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Православної Церкви с. Українка Острозького району в новій редакції з новою юридичною назвою, а також рішення державного реєстратора Кир`янчука О. Б. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Православної Церкви с. Українка Острозького району на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.04.2019 №16071050003000775 та №16071070004000775.

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ Про свободу совісті та релігійні організації (далі - Закон № 987-ХІІ).

За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації, може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина 21 статті 14, частина 2 статті 15 Закону№ 987-ХІІ).

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви, видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.

За певним чином подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 зазначила, що, оскільки, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.

Отже, спір, що виник у даній справі, належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наявність усталеної практики щодо предмету даного спору у Суду відсутні підстави для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

9. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

За правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

10. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

11. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника члена релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Українка Острозького району ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 460/1718/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій