Постанова

від 29.04.2020 по справі 160/1106/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №160/1106/19

адміністративне провадження №К/9901/2515/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 . 07.2019 у складі головуючого судді Кисіль Р.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 . 12.2019 у складі колегії суддів: Жигилія С.П. (головуючого), Чалого І.С., Перцової Т.С. у справі №160/1106/19 за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах сина ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_1 до Дніпропетровсього окружного адміністративного суду, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єктів владних повноважень та встановлення законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили суб`єктів владних повноважень,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - позивачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), які діють в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_1 , звернулися до суду з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі - відповідач 1), Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (далі - відповідач 2) та Третього апеляційного адміністративного суду (далі - відповідач 3), в якому просили:

- встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень у установи з назвою Дніпропетровський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 34824364), та, відповідно, законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили цього суб`єкта владних повноважень;

- встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень у установи з назвою Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (код ЄДРПОУ: 34513210), та, відповідно, законність та відповідність правовим актам вищої юридичної сили цього суб`єкта владних повноважень;

- встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень у установи з назвою Третій апеляційний адміністративний суд (код ЄДРПОУ: 42268164), та, відповідно, законність та відповідність правовим актам вищої юридичної сили цього суб`єкта владних повноважень.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 . 07.2019 в позові відмовлено .

2.1. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 . 12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах сина ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 ст. 238 КАС України.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі №804/3539/17 адміністративний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 до Чечелівського районного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області та Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

3.2. Визнано дії Чечелівського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки - протиправними.

3.3. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних.

3.4. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі №804/3539/17.

3.5. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 апеляційне провадження у справі №804/3539/17 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.

3.6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 справа №804/3539/17 прийнята до провадження.

3.7. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 поновлено провадження у справі №804/3539/17 за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі № 804/3539/17.

3.8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 апеляційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області залишена без задоволення. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 в справі № 804/3539/17 залишена без змін.

3.9. Маючи сумніви в наявності компетенції (повноважень) суб`єктів владних повноважень - відповідачів, а також в законності та відповідність правовим актам вищої юридичної сили цих суб`єктів владних повноважень, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачів було створено у відповідності до норм чинного законодавства та вони мають визначені Законом компетенцію (повноваження).

4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд вказав що заявлені позивачами позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому на підставі ч.1 ст. 238 КАС України дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог .

6. Вказує, що є безпосереднім учасником спірних правовідносин, оскільки вже має адміністративну процесуальну дієздатність. Зазначає, що установи з назвами: Дніпропетровський окружний адміністративний суд, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд та Третій апеляційний адміністративний суд утворені не у відповідності до вимог частини другої статті 125 чинної Конституції України, а саме, не відповідним Законом, а Указами Президента. Також, судді вищезазначених судів були призначені на посади з недотриманням вимог чинного законодавства. Тому, суд має встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідачів, а також встановити чи створені вони у відповідності до правових актів вищої юридичної сили.

6.1. Також скаржник просить суд звернутися до Верховного Суду на підставі частини 4 статті 7 КАС України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності нормативно-правових актів, якими були утворені відповідні суди.

7. Відповідачі правом подачі відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не скористалися .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Як вбачається з касаційної скарги, ОСОБА_1 незгоден з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог та з постановою апеляційного суду про закриття провадження у справі.

10. При цьому, відповідно до частини 1 статті таття 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

11. Колегія суддів зазначає, оскільки рішення суду першої інстанції по суті апеляційним судом не переглядалось, Верховний Суд має перевірити правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при закритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України. Крім цього, враховуючи, що у спірних правовідносих суд касаційної інстанції з урахуванням приписів статті 341 КАС України перевіряє правильність дотримання апеляційним судом норм процесуального права, доводи касаційної скарги про застосування частини 4 статті 7 КАС України, є необгрунтованими.

12. Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

14. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

15. Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

17. За змістом пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

18. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

19. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

20. Відповідно до пункту 3 статті 19 КАС України під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

21. У постанові Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі №802/833/17-а сформовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

22. Судом апеляційної інстанції установлено, що у справі, яка переглядається, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є суб`єктами владних повноважень, а отже не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідачів.

23. Тому, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду вчинені при виконанні ними своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами, відповідно спірні правовідносини в цій справі не стосуються здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій у розумінні КАС України.

24. Таким чином, вимоги позивачів про встановлення наявності чи відсутності компетенції у Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

25. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

26. За таких обставин та враховуючи правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 705/748/17, від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі №9901/70/19, за відсутності компетенційного спору між позивачем та відповідачем, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що провадження у справі підлягає закриттю.

27. Водночас, як вірно враховано апеляційним судом "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

28. Тому, на виконання приписів статті 239 КАС України, судом апеляційної інстанції також роз`яснено позивачам, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

29. З огляду на зазначене, Верховний суд не встановив неправильного застосування апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення .

30. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин .

31. Натомість, за змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази .

32. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій .

33. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін .

34. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

35. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

36. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 . 12.2019 у справі за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах сина ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_1 до Дніпропетровсього окружного адміністративного суду, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єктів владних повноважень та встановлення законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили суб`єктів владних повноважень - залишити без змін .

37. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає .

Cуддя -доповідач І .В. Дашутін

Судді О .О. Шишов

М .М. Яковенко