Постанова

від 27.04.2020 по справі 288/481/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 288/481/14-ц

провадження № 61-8197св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - державна установа Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Санітарно-епідеміологічної станції Попільнянського району, у якому з урахуванням неодноразового уточнення позовних вимог просив поновити його на роботі лікаря-епідеміолога з 29 липня 1997 року та вважати звільненим з 30 липня 1997 року, у разі відмови у поновленні - визнати формулювання причини звільнення неправильним, вказати в рішенні суду причину звільнення - відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України; стягнути середній заробіток за 15 днів вимушеного прогулу та вихідну допомогу; визнати помилковими встановленні у рішенні Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року обставини звільнення його з роботи з посади завідувача епідеміологічного відділу із внесенням змін до трудової книжки; визнати, що в позовній заяві від 26 серпня 1997 року, з якою він звертався до суду у іншій цивільній справі, у якій ухвалювалося зазначене судове рішення, відсутня вимога вважати його звільненим з 29 липня 1997 року з посади завідувача епідеміологічного відділу на підставі статті 38 КЗпП України та скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року.

Позовна заява мотивована тим, що з 28 серпня 1996 року він працював на посаді завідувача епідеміологічного відділу Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції; у зв`язку з ліквідацією посади з 23 червня 1997 року працював на посаді лікаря-епідеміолога; 30 липня 1997 року його було звільнено з роботи. 21 серпня 1997 року він звертався до суду із заявою про поновлення на роботі на посаді завідуючого епідеміологічного відділу Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції, а 26 серпня 1997 року подав іншу позовну заяву про поновлення на роботі на посаді лікаря-епідеміолога з 29 липня 1997 року. Проте за результатами розгляду справи 16 вересня 1998 року суд ухвалив рішення про відмову у позові про поновлення на посаді завідувача епідеміологічного відділу Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції, ухилився від вирішення по суті заяви про поновлення на роботі на посаді лікаря-епідеміолога.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 березня 2016 року за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача - Санітарно-епідеміологічну станцію Попільнянського району, на належного відповідача - Житомирський обласний лабораторний центр санітарно-епідеміологічної служби України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 січня 2017 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час розгляду судом справи Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна станція ліквідована без правонаступництва, тому на відповідача не може бути покладено обов`язок з працевлаштування ОСОБА_1 та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2017 року рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 січня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові з інших підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спір щодо звільнення позивача з роботи було вирішено рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року, яким суд зобов`язав Попільнянську районну санітарно-епідеміологічну станцію внести зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 та визнав правильним його звільнення з роботи з посади завідуючого епідеміологічного відділу Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції з внесенням відповідних змін до трудової книжки. Зазначені обставини суд визнав такими, що не підлягають доказуванню відповідно до статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій (далі - 2004 року). Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Санітарно-епідеміологічна станція Попільнянського району не є правонаступником Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції; що визнання наявності або відсутності у позовній заяві ОСОБА_1 від 26 серпня 1997 року вимоги про його звільнення за статтею 38 КЗпП України з 29 липня 1997 року з посади завідувача епідеміологічним відділом, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення особистих (трудових) прав позивача, вказана позовна заява була предметом судового розгляду з ухваленням рішення суду, яке набрало законної сили і є чинним; позовна вимога ОСОБА_1 про скасування судового рішення не відповідає визначеним законом способам захисту цивільного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2017 року скасувати, передати справу на новий розгляд.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2017 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Попільнянського районного суду Житомирської області .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано справу з Попільнянського районного суду Житомирської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2017 року; касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1

22 травня 2018 року справу передано до Верхового Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував обставини, встановлені рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року у справі № 2-11/98 про його поновлення на роботі на посаді завідуючого епідеміологічним відділом Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції з 29 липня 1998 року; не встановив предмет спору у цій справі - поновлення його на роботі лікаря-епідеміолога з 29 липня 1998 року; не надав оцінки штатному розпису, тарифікаційному списку, табелю обліку роботи, наказу про призначення на посаду, які доказують зміну істотних умов праці та його відмову від продовження роботи ; не звернув увагу на порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок щодо запису про день звільнення 29 липня 1997 року згідно з наказом від 30 липня 1997 року; не дослідив матеріали справи № 2-11/98, яка була розглянута за його відсутності, та з цих підстав позов у зазначеній справі мав бути залишений без розгляду, вважає рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року нікчемним; відповідач не надав докази припинення Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року у справі № 2-11/98 стосувалося вирішення зовсім іншого предмету спору; зазначена справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 та його представника; суд апеляційної інстанції не дослідив докази та неповно з`ясував обставини справи щодо зміни істотних умов праві позивача, не надав оцінки недійсному запису про день звільнення; Попільнянську районну санітарно-епідеміологічну станцію було реорганізовано, а не ліквідовано, що підтверджується відсутністю ліквідаційного балансу.

Відзивів на касаційні скарги не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з серпня 1996 року працював у Попільнянській районній санітарно-епідеміологічній станції на посаді завідуючого епідеміологічним відділом та відповідно до наказу від 30 липня 1997 року № 23 був звільнений з роботи із 29 липня 1997 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року у справі № 2-11/98 за позовом ОСОБА_3 до Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнанні відізваною заяву про звільнення за власним бажанням; водночас, зазначено, що Попільнянській районній санітарно-епідеміологічній станції слід внести зміни до наказу від 30 листопада 1997 року, правильно вважати ОСОБА_4 звільненим з посади завідувача епідеміологічного відділення Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції із внесенням змін у трудову книжку.

Зазначене судове рішення залишено без змін ухвалою Житомирського обласного суду від 28 жовтня 1998 року та ухвалою Верховного Суду України від 05 жовтня 2001 року.

27 березня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесено запис № 12971110013000189 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - державного закладу Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна станція .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заявляючи позов у цій справі, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року у справі № 2-11/98змінено предмет і підстави позову, вирішено вимогу про поновлення його на посаді завідувача епідеміологічного відділення Попільнянській районній санітарно-епідеміологічній станції та не розглянуто позов про поновлення його на посаді лікаря-епідеміолога, при цьому, вважає рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року нікчемним.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦПК України 2004 року (аналогічна норма міститься у статті 18 ЦПК України) судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У частині третій статті 61 ЦПК України 2004 року (подібна норма мітиться у частині четвертій статті 82 ЦПК України) визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особи, щодо якої встановлені обставини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював у Попільнянській районній санітарно-епідеміологічній станції на посаді завідувача епідеміологічного відділення, з цієї посади був звільнений з 29 липня 1997 року відповідно до наказу від 30 листопада 1997 року № 23.

Зазначені обставини встановлені рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року у справі № 2-11/98, яке набрало законної сили, та відповідно до статті 61 ЦПК України не доказуються у цій справі.

У такому разі, вимоги ОСОБА_1 у цій справі про поновлення на роботі, визнання формулювання причин звільнення неправильним, зміну причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги, визнання помилковими встановленні у судовому рішенні обставини звільнення його з роботи з посади завідувача епідеміологічного відділу - фактично стосується повторного розгляду спору, який було вирішено рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року, переоцінки доказів та встановлених судами обставин у справі № 2-11/98, що є порушенням зі сторони позивача принципу res judicata - остаточності рішень суду, яким визначається, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції також правильно вважав, що встановлення у судовому порядку факту відсутності у позовній заяві ОСОБА_1 від 26 серпня 1997 року вимоги про незаконність його звільнення з посади завідувача епідеміологічним відділом за статтею 38 КЗпП України, не відповідає визначеним способам захисту цивільного права (стаття 16 ЦК України), зі встановлення таких фактів у ОСОБА_1 не виникають, змінюються або припиняються особисті (трудові) права.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає неприйнятними аналогічні доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , які зводяться до незгоди із ухваленим у справі № 2-11/98 рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року.

Доводи касаційної скарги щодо правового статусу санітарно-епідеміологічної станції були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, які встановили, що Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна станції в установленому законом порядку є припиненою юридичною особою без правонаступництва, відповідний запис внесено до ЄДР.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко