УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 288/481/14-ц
провадження № 61-11709 ск 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2020 року про відмову ухвалити додаткове рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до державної установи Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України про поновлення на роботі на посаді лікаря епідеміолога, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги, визнання певного факту та скасування судового рішення,
ВСТАНОВИВ :
У 2014 році ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача та просив поновити його на посаді лікаря епідеміолога, а у випадку відмови у поновленні - визнати неправильним формулювання причини його звільнення та змінити таке формулювання, вказавши в рішенні суду причини звільнення наступного змісту відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, вихідну допомогу, а також визнати, що в позовній заяві від 26 серпня 1997 року відсутня вимога вважати його звільненим за статтею 38 КЗпП України з 29 липня 1997 року з посади завідувача епідеміологічним відділом.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 09 березня 2017 року рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 січня 2017 року скасовано та прийняте нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.
17 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву в якій просив ухвалити додаткове рішення стосовно поновлення його на роботі лікарем епідеміологом на один день, зокрема, у наказі № 23 від 30 липня 1997 року змінити дату звільнення з 29 липня 1997 року на 30 липня 1997 року . Обґрунтував заяву тим, що наказ про його звільнення винесено 30 липня 1997 року, а тому його останній робочий день - 30 липня 1997 року, тобто в наказі невірно вказано день його звільнення.
Зазначив, що суд не вирішив указану позовну вимогу, хоча ним подавалися відповідні докази та доводи, а тому суд має постановити додаткове рішення та у його трудову книжку повинен бути внесений запис про звільнення з роботи 30 липня 1997 року.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що передбачені статтею 270 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні, оскільки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було розглянуто всі вимоги позивача, надано оцінку всім доводам та доказам, які надав ОСОБА_1 , а тому останній у заяві фактично просить переглянути рішення суду апеляційної інстанції.
04 серпня 2020 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду та просив поновити строк на подання касаційної скарги посилаючись на те, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду він отримав 14 липня 2020 року.
Указані обставини підтверджуються доданим до касаційної скарги конвертом та є достатніми для поновлення строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 зроблено висновок щодо застосування статті 270 ЦПК України та вказано, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав .
Апеляційний суд установивши, що передбачені пунктом першим частини першої статті 270 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ :
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2020 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2020 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 28.08.2020 |
Оприлюднено | 16.09.2020 |
Номер документу | 91554288 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Мостова Галина Іванівна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Мостова Галина Іванівна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Мостова Галина Іванівна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Мостова Галина Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні