Постанова

від 30.04.2020 по справі 923/993/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/993/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року

у справі № 923/993/19 (суддя Нікітенко С.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714,

до Товариства з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541", смт. Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області, код ЄДРПОУ 03119167,

про стягнення 151272,99 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" заборгованості у розмірі 151272,99грн., з якої: 16573,00 грн. - 3 % річних, 69493,25 грн. - інфляційні втрати та 65206,74 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем договору кредиту № 12/02-94 від 28.07.2006, з посиланням на ст. ст. 509, 525, 526, 536, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року у справі №923/993/19 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення обґрунтоване тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є вірним, однак позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

24.02.2020 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року у справі № 923/993/19, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року по справі №923/993/19 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ АЛЬФА-БАНК задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року по справі №923/993/19 є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що господарський суд Херсонської області дійшов помилкових висновків про те, що позивач звернувся до суду з позовною заявою після спливу позовної давності.

Апелянт наголошує, що Господарським судом Херсонської області, не надано належної правової оцінки, тим обставинам, що Відповідач до 30.01.2018 року здійснював платежі, за Кредитним договором, а саме:

02.12.2016 року - 2090,83 грн.;

04.01.2017 року - 8000,00 грн.;

24.02.2017 року - 3745,50 грн.;

27.04.2017 року - 6637,10 грн.;

02.06.2017 року - 6870,34 грн.;

22.12.2017 року - 3000,00 грн. на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Також, Відповідачем здійснювались погашення нарахованих відсотків, а саме:

02.12.2016 року - 2161,03 грн.;

02.12.2016 року - 3673,14 грн.;

24.02.2017 року-254,50 грн.;

27.04.2017 року - 362,90 грн.;

02.06.2017 року - 629,66 грн.;

07.06.2017 року - 2500,00 грн.;

23.06.2017 року - 10000,00 грн.;

30.08.2017 року - 10000,00 грн.;

12.10.2017 року - 5000,00 грн.;

30.01.2018 року - 1825,00 грн.;

Від Відповідача під час судового розгляду, не надходило контр-розрахунку, щодо заборгованості за кредитом, в тому числі: основної заборгованості та по відсотках.

За таких, обставин, апелянт вважає, що відповідачем не заперечувався факт внесення останнім грошових коштів, на виконання умов Кредитного договору, чим підтверджено правильність здійсненого розрахунку заборгованості за Кредитним договором, та здійснення останнім дій спрямованих на визнання свого боргу перед Позивачем, в розумінні ст. 264 ЦК України.

Беручи до уваги викладене, апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позов у цій справі був пред`явлений поза межами позовної давності, є передчасним, оскільки зроблений з неправильним застосуванням до спірних правовідносин як вимог процесуального права (ст.ст. 266, 269 ГПК України), так і норм матеріального права (ст.ст. 261, 264 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі № 923/993/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року. Встановлено строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо).

Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року у справі №923/993/19 ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 16.03.2020 року, ТДВ Новотроїцьке автотранспортне підприємство- 16541 категорично не погоджується з підставами та вимогами апелянта, АТ АЛЬФА- БАНК , викладеними в апеляційній скарзі від 12.02.2020 року.

ТДВ Новотроїцьке АТП-16541 зазначає, що не здійснював платежів, направлених відповідні кредитні рахунки позивача або юридичної особи (ПАТ Укрсоцбанк ), правонаступником якої є позивач у даній справі, на погашення кредитної заборгованості за основною заборгованістю або за відсотками за кредитним договором №12/02-94 від 28.06.2006 року, в період, зазначений апелянтом у своїй апеляційній скарзі, а саме: з 02 грудня 2016 року по 30 січня 2018 року.

Жодними матеріальними доказами у судовій справі №923/993/19 не підтверджено оплат відповідачем платежів, направлених відповідні кредитні рахунки позивача або юридичної особи (ПАТ Укрсоцбанк ), правонаступником якої є позивач у даній справі, на погашення кредитної заборгованості за основною заборгованістю або за відсотками за кредитним договором №12/02-94 від 28.06.2006 року, в період з 02 грудня 2016 року по 30 січня 2018 року в сумах, зазначених апелянтом в своїй апеляційній скарзі.

За доводами відповідача, посилання апелянта на розрахунок заборгованості АТ АЛЬФА-БАНК , підписаний (завірений) представником позивача адвокатом В.Ю. Радченко та доданий до позовної заяви, як на матеріальний доказ здійснення відповідачем, ТДВ Новотроїцьке АТП-16541 , погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №12/02-94 від 28.06.2006 року в зазначених в апеляційній скарзі розмірах в період з 02 грудня 2016 року по 30 січня 2018 року не відповідають нормам ст. 76 ГПК України, оскільки є викладенням обставин справи з боку позивача та правової позиції позивача, а не їх доказом (доказами).

Крім того, відповідач зазначає, що в суді першої інстанції заперечував проти правомірності нарахування позивачем 3% річних, втрат від інфляції та пені, та не надавав контр-розрахунку щодо позовних вимог позивача, оскільки вони є необґрунтованими.

В будь-якому випадку відповідач, ТДВ Новотроїцьке АТП-16541 , ніколи не визнавав факт внесення грошових коштів, на виконання умов кредитного договору в сумах, зазначених апелянтом в апеляційній скарзі в період з 02.12.2016 по 30.01.2018 року, а твердження апелянта про не заперечення відповідачем факту внесення коштів, чим підтверджується правильність розрахунку заборгованості за Кредитним договором не ґрунтуються на жодних матеріальних доказах.

З огляду на викладене, відповідач просить залишити апеляційну скаргу АТ АЛЬФА-БАНК від 12.02.2020 року без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року у справі №923/993/19 залишити без змін.

21.04.2020 року до суду надійшли пояснення АТ Альфа банк до суду, в яких позивач зазначає, що обставини щодо розміру заборгованості, викладеного у позовній заяві та підтвердженого розрахунком заборгованості, встановлені судом першої інстанції та не заперечуються відповідачем. Саме зважаючи на оплати, проведені відповідачем в період з 2016 по 2018 рік, розмір заборгованості складає 183971,95 грн. за тілом кредиту, та 44187,15 грн. за відсотками, оскільки у випадку неврахування вказаних оплат розмір заборгованості як за тілом кредиту та і за відсотками був би вищим.

Позивач зауважує, що у своєму відзиві відповідач не заперечує внесення коштів на погашення тіла кредиту та відсотків, проте жодним чином не оскаржує розрахунок заборгованості за кредитним договором. Вважає що ним правомірно розраховано 3% річних та інфляційні втрати та просить рішення суду першої інстанції скасувати, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 липня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК і Товариством з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" (надалі - Позичальник або Відповідач) був укладений Договір кредиту № 12/02-94 (надалі - Кредитний договір).

Надалі Рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" №5/2019 від 15.10.2019р. затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства УКРСОЦБАНК , які зазначені у Передавальному акті, виникає у Акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК (надалі - Позивач або Кредитор) з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019 року.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 486000 грн., зі сплатою 18 процентів річних.

Пунктом 1.1.1. Кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

Позивач зазначає, що він свої зобов`язання з надання кредитних грошових коштів виконав, надавши грошові кошти Позичальникові, що підтверджується заявою на видачу готівки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що Позичальник в порушення умов Кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 16.09.2019р. має прострочену заборгованість у розмірі 288732,53 грн., з якої:

- Сума заборгованості за кредитом - 183971,95 грн.;

- Сума заборгованості за відсотками - 44187,15 грн.;

- Розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту -32818,56 грн.;

- Розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 7882,50 грн.;

- Розмір інфляційних витрат за кредитом - 16189,54 грн.;

- Розмір інфляційних витрат за відсотками - 3682,83 грн..

З огляду на те, що Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору, у Позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат, пені 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 16.09.2019р., відповідно до розрахунку заборгованості, становить 151272,99 грн., з яких: 3% річних у розмірі 16573 грн., інфляційні втрати у розмірі 69493,25 грн. та пеня (нарахована за подвійною обліковою ставкою НБУ) у розмірі 65206,74 грн.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, отриманих на підставі Кредитного договору, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 151 272,99 грн., які складаються з суми 3% річних у розмірі 16573 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 69493,25 грн. та суми пені у розмірі 65206,74 грн.

Відповідно до ст.ст. 47, 49, ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі, у якому передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГК України, ст. 1055 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК країни).

До відносин за кредитним договором відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.ст. 526, 530 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту договору кредиту від 28.07.2006р. №12/02-94 (п. 1.1 договору) вбачається, що Кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредит в сумі 486000 грн. зі сплатою 18% річних з кінцевим строком повернення кредитної заборгованості до 27 липня 2011 року з графіком погашення основної суми кредиту по 8100,00 грн. щомісячно до 27 числа кожного місяця.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів у розмірі не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти у розмірі 183971,95 грн. за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту (тілом кредиту) у розмірі 183971,95 грн.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано до суду копію договору кредиту №12/02-94 від 28.07.2006р. та розрахунок банку заборгованості Товариства з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" станом на 16.09.2019 року, в якому відображені оплати, здійснені відповідачем.

Проте, судова колегія наголошує, що в матеріалах справи відсутні первинні документи та документи бухгалтерського обліку (виписки щодо руху коштів по рахунках), які відображають облік операцій за кредитним договором №12/02-94 від 28.07.2006р. та підтверджують заборгованість, зазначену у розрахунку заборгованості Товариства з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" станом на 16.09.2019 року, зокрема, відсутні документальні підтвердження надання готівкових коштів через касу банку та відображення операції надання кредиту в бухгалтерському обліку банку, відомості щодо руху коштів (виписки) по рахункам боржника, також не містяться докази здійснення відповідачем оплат, як-то платіжних доручень, квитанцій, меморіальних ордерів тощо.

Судова колегія зауважує, що відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" зазначає, що не погоджується з розрахунками позивача, та вважає що вони є викладенням обставин справи з боку позивача, а не доказом, та заперечує проти нарахування зазначених сум взагалі, посилаючись на інший розмір процентів та інший порядок нарахування пені, що унеможливлює стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст.74 ГПКУ, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження обліку кредитної заборгованості та враховуючи заперечення відповідача, судова колегія доходить висновку, що підтвердити наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника Товариства з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми) перед АТ Укрсоцбанк ( після реорганізації АТ Альфа Банк ) не видається за можливе.

Положеннями ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання Банку на те, що відповідач не заперечує розмір заборгованості, судовою колегією відхиляються, оскільки фактичний розмір наданих кредитних коштів та розмір сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення основного боргу, процентів, повинні підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, які в матеріалах справи відсутні.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судова колегія доходить висновку, що надані банком розрахунки без надання первинних документів не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог банку, в свою чергу, суд позбавлений можливості самостійно перевірити та встановити розмір заборгованості лише на підставі пояснень сторін.

За таких обставин, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

За змістом ст. ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахування якої передбачено п. 4.2 Договору.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.4.2. Кредитного договору, яким встановлено, що у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів визначених цим Договором та комісій, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених п. п. 1.1., 2.11.3., 3.2.4., 4,4., 5.4., цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 1 (Один) Процент, в валюті кредиту, вказаній в пункті 1.1., від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов`язань та цим Договором.

Однак, оскільки судовою колегією встановлено відсутність підтвердження належними та допустимими доказами розміру заборгованості Товариства з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541", то похідні вимоги стягнення 3 % річних та інфляційних втрат і пені також задоволенню не підлягають.

Судова колегія зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач не оспорює суму нарахованих інфляційних, пені та 3% річних, проте зазначає про пропуск позовної давності позивачем для звернення до суду з відповідним позовом.

Поняття позовної давності унормовано главою 19 ЦК. Норми про позовну давність мають імперативний характер.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звертається з позовом.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся.

У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.

Отже, зважаючи на недоведеність позовних вимог, враховуючи заперечення відповідача проти факту проведення платежів 2016-2018 років, та відсутність належних доказів в спростування таких доводів, а також зважаючи на відсутність будь-яких доказів здійснення оплат відповідачем в рахунок погашення процентів за користування кредитом та основної заборгованості, судова колегія доходить висновку про недоведеність належними та допустимими доказами позовних вимог. З огляду на таке, позовна давність не застосовується.

Разом з тим, оскільки помилкові висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості розрахунку та застосування строку позовної давності не призвели до прийняття неправильного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2020 року у справі №923/993/19 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська