Ухвала

від 06.08.2020 по справі 923/993/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/993/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 і рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2020 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" про стягнення 151 272,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" (далі - ТДВ "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541") про стягнення 16 573,00 грн - 3 % річних, 69 493,25 грн інфляційних втрат і 65 206,74 грн пені, а всього - 151 272,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем грошових зобов`язань за договором кредиту від 28.07.2006 № 12/02-94, укладеним між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"; правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") і ТДВ "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.01.2020 (суддя Нікітенко С. В.), залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 (колегія суддів: Ярош А. І., Діброва Г. І., Принцевська Н. М.), у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю заявлених позовних вимог, проте враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом лише через 8 років і 3 місяці після закінчення строку повернення кредиту, а відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строку позовної давності для вимог позивача, суд дійшов висновку про відмову в позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції зважаючи на недоведеність позовних вимог, враховуючи заперечення відповідача проти факту проведення платежів у 2016-2018 роках, та відсутність належних доказів в спростування таких доводів, а також зважаючи на відсутність будь-яких доказів здійснення оплат відповідачем в рахунок погашення процентів за користування кредитом та основної заборгованості, дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами позовних вимог. З огляду на що вважав, що позовна давність не підлягає застосуванню.

При цьому, оскільки помилкові, на думку суду апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості розрахунку та застосування строку позовної давності не призвели до прийняття неправильного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі АТ "Альфа-Банк" посилається на порушення судами вимог статей 19, 257, 261, 267, 599, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 73, 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та на не врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц щодо триваючого правопорушення, а також правових позицій Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 917/2034/17, № 920/1103/17, № 910/21230/17, № 5017/3798/2012 та № 917/1400/16, згідно яких обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Посилаючись на наведене, АТ "Альфа-Банк" просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу ТДВ "Новотроїцьке автотранспортне підприємство-16541" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, з підстав їх законності та обґрунтованості.

При цьому відповідач не погоджується з розрахунками позивача інфляційних втрат, 3 % річних і пені, оскільки вони виконані, спираючись на правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018, за 3 або 1 рік до дати звернення позивача до суду, а не з врахуванням строків позовної давності від дати оплати кожного окремого щомісячного платежу.

Як встановлено судами, предметом даного спору є стягнення станом на 16.09.2019 інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих на підставі положень частини 2 статті 625 ЦК України, а також пені, нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, у зв`язку з закінченням 27.07.2011 строку дії договору кредиту від 28.07.2006 № 12/02-94 та неповерненням відповідачем кредитних коштів та не сплатою процентів за користування кредитом.

Оскільки ціна позову становить 151 272,99 грн, тобто є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розумінні статті 12 ГПК України ця справа є малозначною.

Разом із цим у тексті касаційної скарги зазначено, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в подібних правовідносинах щодо застосування положень статей 261, 599, 625 ЦК України та статті 73, частини 1 статті 75 ГПК України.

Приймаючи до уваги обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження. Касаційне провадження відкрито на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

У касаційній скарзі АТ "Альфа-Банк" зазначає про передчасність висновків суду першої інстанції про застосування строку позовної давності до даного виду правовідносин та посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/1572/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові навела висновок про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Разом з тим, як вбачається зі змісту зазначеної постанови, предметом спору було стягнення інфляційних втрат і 3 %, нарахованих на суму боргу після ухвалення судом рішення про її стягнення.

Таким чином, потребує уточнення питання розповсюдження зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду на правовідносини сторін в частині стягнення передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних за відсутності рішення суду про стягнення заборгованості та відповідно питання застосування строку позовної давності до таких вимог.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Виокремлюючи виключну правову проблему у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу на необхідність Великій Палаті Верховного Суду уточнити висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/1572/16-ц та передати справу № 923/993/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Положеннями статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, зокрема забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування.

Згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що дана справа містить зазначену виключну правову проблему та потребує уточнення висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/1572/16-ц, тому з метою забезпечення правової визначеності та передбачуваності правозастосування, а також враховуючи роль Верховного Суду в системі судоустрою України, передача даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики судів як господарської так і цивільної юрисдикції.

Зважаючи на викладені вище обставини, керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 923/993/19 разом із касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 і рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2020 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір