Ухвала

від 30.04.2020 по справі 905/296/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

30.04.2020 Справа № 905/296/20

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхолод", м.Мелітополь Запорізької області,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області,

про стягнення 116' 400,00грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецхолод", м.Мелітополь Запорізької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області про стягнення суми заборгованості у розмірі 116' 400,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за типовим договором №089ЛО/282 від 10.06.2016р. на придбання технічного обладнання в частині оплати поставленого обладнання, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/296/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

10.03.2020р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 05.03.2020р. про відмову від позовної заяви та стягнення судових витрат, в якій просить суд: закрити провадження у справі; стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати - судовий збір у розмірі 1051,00грн. та витрати на оплату правничої допомоги адвоката у сумі 2' 500,00грн.; повернути позивачу із державного бюджету судовий збір у розмірі 1051,00грн. Заява мотивована тим, що відповідач після пред`явлення позову здійснив повне погашення заявленої суми боргу, у підтвердження до заяви додано виписку банку про надходження на рахунок позивача грошових коштів.

17.03.2020р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення №01.02.04.-9/15 від 11.03.2020р. проти вирішення спору в господарському суді, в яких просить суд залишити позовну заяву без розгляду, судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування вказаних заперечень товариство посилається на п. 9.2 договору №089ЛО/282 від 10.06.2016р, у зв`язку з чим, на його думку, дана справа повинна вирішуватися у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група , а даний позов підлягає залишенню без розгляду. Зокрема, відповідач також повідомив про повну оплату заявленої суми боргу, у підтвердження чого надав платіжне доручення.

24.03.2020р. через офіційну електронну пошту суду та додатково 27.03.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява №01.02.04-9/15 від 20.03.2020р., в якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у сумі 3' 055,80грн.

30.03.2020р. через офіційну електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання №01.02.04-9/15 від 25.03.2020р. про долучення документів на підтвердження надання правової допомоги.

Розглянувши заяву позивача б/н від 05.03.2020р. про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, суд зазначає наступне.

Згідно положень ч.2 ст.14 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У поданій заяві б/н від 05.03.2020р. про відмову від позовної заяви та стягнення судових витрат позивач просить суд закрити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем в повному обсязі після пред`явлення позову.

Відповідно ч.1-3 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.5.

Згідно ч. 5 ст. 191 ГПК України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Так, означена заява б/н від 05.03.2020р. підписана представником позивача адвокатом Пузій О.В., повноваження кого підтверджуються наступними документами, які містяться в матеріалах справи: ордер серії АР № 1009933 від 31.01.2020р., договір про надання правової допомоги від 31.01.2020р., витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Так, 31.01.2010 між Адвокатським Бюро Пузія Олексія Вікторовича в особі керуючого учасника Пузія О.В. (надалі - Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецхолод", м.Мелітополь (надалі-Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надані послуги. За умовами п. 1.3. договору безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює Пузій О .В. , якому надається право в тому числі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

За умовами п. 3.2 договору про надання правової допомоги повноваження адвоката щодо представництва/захисту інтересів Клієнта підтверджуються цим договором та ордером.

Відповідно до оформленого ордеру серії АР № 1009933 від 31.01.2020р на надання правничої (правової) допомоги у господарському суді Донецької області, договором про надання правової допомоги права адвоката не обмежуються.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що вищевказана заява про відмову від позовної заяви підписана повноважним представником позивача.

Суд, розглянувши заяву представника позивача та дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що відмова ТОВ "Спецхолод" від позову не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі у разі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Разом з цим, вже після звернення позивача з заявою про відмову від позовної заяви, а саме 17.03.2020р. через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, в яких просить суд залишити позовну заяву без розгляду, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування вказаних заперечень заявник посилається на п. 9.2 договору №089ЛО/282 від 10.06.2016р, у зв`язку з чим, на його думку, дана справа повинна вирішуватися у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група , а даний позов підлягає залишенню без розгляду. Зокрема, відповідач також повідомив про виконання зобов`язань в частині оплати спірного обладнання в сумі 116' 400,00грн., у підтвердження чого надав платіжне доручення.

Судом встановлено, що відповідно до п. 9.1. типового договору №089ЛО/282 від 10.06.2016р, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецхолод", м.Мелітополь та Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь спори та суперечності, що виникли у зв`язку з даним договором або стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть за можливістю вирішуватися шляхом переговорів.

Згідно п. 9.2. вищезазначеного договору сторони узгодили що спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов`язань, вирішуються у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група (у відповідності з регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним та обов`язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строки, зазначені у рішенні суду.

Докази недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання п. 9.2. типового договору №089ЛО/282 від 10.06.2016р про передачу даного спору на вирішення Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, дослідивши заяву відповідача про залишення позову без розгляду (заперечення №01.02.04.-9/15 від 11.03.2020р. проти вирішення спору в господарському суді), суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Суд дослідивши матеріали справи зазначає, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №089ЛО/282 від 10.06.2016р. на придбання технічного обладнання щодо оплати поставленого обладнання. Прострочення строку оплати поставленого за накладною №54 від 25.10.2019р. спірного обладнання згідно з умовами специфікації №8 від 15.05.2019 почалося з 24.01.2020р., сума заборгованості станом на день подачі позову до суду залишилася непогашеною, що примусило позивача звернутися з даним позовом про примусове стягнення вартості обладнання у розмірі 116' 400,00грн.

Верховний Суд України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16, посилаючись на частину другу статті 124 Конституції України, статті 7, 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів , частину третю статті 1, частину другу статті 12 ГПК України в редакціях, чинних на час розгляду справи, частину першу статті 16 ЦК України, дійшов висновку про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У постанові Верховного Суду України зроблений, зокрема, висновок, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав. У зв`язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом на звернення до суду та направив копію позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача 05.02.2020р. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта , вказане поштове відправлення вручено відповідачу 07.02.2020р.

Позовна заява надійшла на адресу суду 10.02.2020. Оскільки позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений ухвалою суду від 17.02.2020, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України.

28.02.2020р. відповідач повністю сплатив позивачу заявлену заборгованість у розмірі 116'400,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №4500018550 від 28.02.2020р.

З урахуванням викладеного, вже під час розгляду позову у суді відповідачем фактично здійснено повне задоволення позовних вимог позивача, що припиняє відповідне зобов`язання, а отже і існування предмету спору, оскільки інших спірних питань між сторонами в межах розглядуваної справи не залишилося.

Заява відповідача про залишення позову без розгляду (заперечення №01.02.04.-9/15 від 11.03.2020р. проти вирішення спору в господарському суді) була направлена на адресу суду 12.03.2020, тобто вже після добровільного задоволення позовних вимог.

Таким чином підстави, якими позивач обґрунтовував заявлений позов на час звернення Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до суду з заявою про залишення позову без розгляду вже відпали, а отже і існування предмету спору вже було відсутнє, що унеможливлює задоволення клопотання відповідача про залишення позовних вимог без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач згідно положень ч.2 ст.14 ГПК України до заперечень відповідача проти вирішення спору в господарському суді вже розпорядився своїм правом щодо предмета спору на власний розсуд шляхом звернення з заявою про відмову від позову, а також враховуючи що саме дії відповідача призвели до звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав, суд приймає відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхолод" від позову.

У зв`язку з відмовою позивача від позову та прийняття такої відмови судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч.1 ст.231 ГПК України.

У відповідності до ч.3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.4 ст.231 ГПК України ).

Стосовно розподілу судових витрат судових витрат суд зазначає наступне.

У заяві про відмову від позову позивач просить суд також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1051грн. та на правничу допомогу в розмірі 2500грн.

Згідно з ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно ч. 3 ст.130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача .

Відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, суд зазначає, що за звернення з даною позовною заявою позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 2102,00грн, але позивачем судовий збір був сплачений в більшому розмірі, а саме згідно з платіжним дорученням №81 від 03.02.2020р. у розмірі 2120,00грн.

Відповідно до ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем на момент винесення ухвали не подано суду відповідного клопотання, у суду відсутні передбачені чинним законодавством України підстави для повернення з державного бюджету судового збору у розмірі 18грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про повернення позивачу 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 1051,00 грн. з державного бюджету України, решта судового збору в сумі 1051,00грн. покладається на відповідача.

Позивач у своїй заяві б/н від 05.03.2020р. просить суд також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2' 500грн.00коп.

За приписами статті 123 ГПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно приписів ст. 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідачем на підтвердження відшкодування витрат у заявленому розміру надано разом з позовом: ордер серії АР№1009933 від 31.01.2020р., договір про надання правничої допомоги № б/н від 31 січня 2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецхолод" та Адвокатським бюро Пузія Олексія Вікторовича, акт про прийняття наданих послуг з надання правової допомоги б/н від 04.02.2020р., рахунок на оплату №26 від 03.02.2020р. та платіжне доручення №85 від 04.02.2020р. про оплату вказаного рахунку на суму 2500грн. 00коп.

Судом встановлено, що 31.01.2010 між Адвокатським Бюро Пузія Олексія Вікторовича в особі керуючого учасника Пузія О.В. (надалі - Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецхолод", м.Мелітополь (надалі-Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надані послуги.

За умовами п. 1.3. договору безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює Пузій О.В .

Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що винагорода (гонорар) Бюро по даному Договору визначається наступним чином:

2.1.1. Підготовка позовної заяви про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" суми заборгованості - 2500,00грн.

2.1.2. Представництво інтересів в судовому засіданні Господарського суду Донецької області - 3500,00 один судо/день.

2.1.3. Підготовка клопотань, відповіді на відзив, письмових пояснень та інших документів правового та процесуального характеру - 2000,00грн. за один документ.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до акту б/н від 04.02.2020р. про прийняття наданих послуг з надання правової допомоги сторони підтвердили оплату адвокату гонорару за надання наступної правової допомоги: підготовка позовної заяви до господарського суду Донецької області про стягнення з ПРАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" суми заборгованості по типовому договору (на придбання технологічного обладнання) від 10.06.2016р. №089ЛО/282.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що дійсно за підписом адвоката Пузій О.В. була підготовлена позовна заява. Отже, заявником доведено факт виконання адвокатом послуг правничої допомоги, які були визначені п.2.1.1. договору про надання правничої допомоги № б/н від 31.01.2020 року.

Як вже зазначалося, Клієнтом та Бюро погоджена вартість послуг адвоката в сумі 2500,00грн. Суд зауважує, що позивачем і був заявлений орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, а саме за підготовку позовної заяви в сумі 2500,00грн. На підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано належні фінансові документи - платіжне доручення №85 від 04.02.2020р., що свідчить про перерахування позивачем коштів адвокату у розмірі 2500,00 грн. за надані послуги на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 04.02.2020р.

Враховуючи викладене, на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, за висновком суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00грн. відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Оскільки позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, відповідно до приписів ч. 3 ст. 130 ГПК України суд за заявою позивача присуджує до стягнення понесені ним у справі витрати з надання правової допомоги у розмірі 2500грн. з відповідача.

24.03.2020р. через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області від відповідача надійшла заява №01.02.04-9/15 від 20.03.2020р. разом з додатками, в якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у сумі 3' 055,80грн. Вказана заява надійшла у паперовому вигляді на адресу суду 27.03.2020р.

Суд відмовляє відповідачу у стягненні з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3' 055,80грн. у зв`язку з тим, що саме дії відповідача з неналежного виконання останнім умов договору №089ЛО/282 від 10.06.2016р. щодо своєчасної оплати поставленого обладнання призвели до звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.123, 126, 129, 130, 191, 231, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхолод", м.Мелітополь Запорізької області про закриття провадження у справі.

2. Закрити провадження у справі №905/296/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхолод" м.Мелітополь Запорізької області до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь Донецької області про стягнення 116' 400,00грн.

3. Заяву Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без задоволення.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхолод" (72309, Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця Шмідта, будинок 17; код ЄДРПОУ:40058192) судовий збір у розмірі 1051грн.00 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2500грн.00коп.

5. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецхолод" (72309, Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця Шмідта, будинок 17; код ЄДРПОУ:40058192) судовий збір у розмірі 1051,00грн., перерахований платіжним дорученням №81 від 03.02.2020р.

6. Видати наказ у встановленому законом порядку.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.04.2020 відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Макарова