Постанова

від 18.06.2020 по справі 905/296/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. Справа № 905/296/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вх.№1380 Д) на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.04.2020 (ухвала постановлена суддею Макаровою Ю.В. 30.04.2020 у приміщенні господарського суду Донецької області) у справі №905/296/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецхолод» , Запорізька область, м. Мелітополь

до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» , Донецька область, м. Маріуполь

про стягнення 116400,00грн.

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.04.2020 у справі №905/296/20 задоволено заяву ТОВ «Спецхолод» про закриття провадження у справі; закрито провадження у справі №905/296/20 за позовом ТОВ «Спецхолод» до ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення 116400,00грн, заяву ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» про залишення позовної заяви без розгляду - залишено без задоволення; стягнуто з ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь ТОВ «Спецхолод» судовий збір у розмірі 1051грн.00 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2500грн.00 коп., повернуто з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецхолод» судовий збір у розмірі 1051,00грн., перерахований платіжним дорученням №81 від 03.02.2020р.

ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Донецької області від 30.04.2020 у справі №905/296/20 скасувати та прийняти нове рішення про залишення позовної заяви ТОВ «Спецхолод» без розгляду; здійснити перерозподіл судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позовна заява по справі №905/296/20 підлягала залишенню без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Відповідач стверджує, що дана норма є імперативною, а тому не надає право суду на власний розсуд залишити позовну заяву без розгляду, а зобов`язує суд залишити позовну заяву без розгляду у випадку наявності третейської угоди між сторонами, а факт проведення оплати в межах спірного договору не впливає на визначений порядок вирішення спору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.04.2020 у справі №905/296/20; попереджено сторони, що апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.04.2020 у справі №905/296/20 буде розглядатися за правилами ст. 271 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

29.05.2020 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, представник позивача просив стягнути з відповідача додатково понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, а саме витрати на підготовку відзиву на апеляційну скаргу в сумі 2500,00 грн. (вх. №5253).

15.06.2020 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду; здійснити перерозподіл судових витрат (вх.№5751).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

05 лютого 2020 ТОВ «Спецхолод» звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» на свою користь заборгованості у розмірі 116400,00 грн., яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за типовим договором №089ЛО/282 від 10.06.2016 на придбання технічного обладнання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/296/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

10.03.2020 від позивача надійшла заява про відмову від позовної заяви та стягнення судових витрат, в якій він зазначив, що після пред`явлення позову, а саме 28.02.2020 відповідач добровільно задовольнив позовні вимоги, а саме сплатив заборгованість у розмірі 116400,00 грн., на підтвердження чого надав банківську виписку. На підставі викладеного представник позивача просив закрити провадження у справі про стягнення заборгованості у сумі 116400,00 грн., у зв`язку з відмовою від позову через не підтримання позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1051,00 грн. та на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн; повернути позивачу із державного бюджету на підставі ч.1 ст. 130 ГПК України судовий збір в розмірі 1051,00 грн.

17.03.2020 від представника відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді №01.02.04.-9/15 від 11.03.2020. В обґрунтування вказаних заперечень відповідач посилаючись на п. 9.2 договору №089ЛО/282 від 10.06.2016 зазначав, що спір, який випливає з умов договору в даному випадку має вирішуватися виключно у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» , у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду. Також повідомив про повну оплату заявленої суми боргу, у підтвердження чого надав платіжне доручення.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 30.04.2020, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява представника позивача про відмову від позову не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересі, а тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі. Також, суд відмовив у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, оскільки станом на час звернення відповідача з даною заявою відсутній предмет спору.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.2 ст. 14 ГПК України).

Згідно положень ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд першої інстанції встановив, що заява про відмову від позову підписана представником позивача адвокатом Пузій О.В., повноваження якого підтверджуються ордером серії АР № 1009933 від 31.01.2020, договором про надання правової допомоги від 31.01.2020р. та витягом з Єдиного реєстру адвокатів України. Дослідивши умови договору укладеного між адвокатським бюро Пузія О.В. та ТОВ «Спецхолод» , судом встановлено, що за умовами п. 1.3. договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро здійснює Пузій О.В., якому надається право в тому числі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог). За умовами п. 3.2 договору про надання правової допомоги повноваження адвоката щодо представництва/захисту інтересів клієнта підтверджуються цим договором та ордером.

Враховуючи, що відмова ТОВ «Спецхолод» від позову не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву про відмову від позову та закрив провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності залишення позову без розгляду за наявності третейської угоди, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 9.2. договору №089ЛО/282 від 10.06.2016 сторони узгодили що спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов`язань, вирішуються у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності з регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним та обов`язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строки, зазначені у рішенні суду. Матеріали справи не містять доказів недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання п. 9.2. типового договору №089ЛО/282 від 10.06.2016 про передачу даного спору на вирішення Регіональному Третейському суду України при Асоціації «Регіональна правова група» .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Приписами статті 5 Закону України "Про третейські суди" визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Водночас відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб`єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статей 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Тобто третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. У зв`язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

В даному випадку позивач скористався передбаченим законом правом на звернення до господарського суду за захистом своїх права та інтересів.

В свою чергу, відповідно до п. 7 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Вказана норма передбачає можливість передачі існуючого між сторонами спору на вирішення третейського суду, якщо від відповідача надійшла відповідна заява.

Проте, в даному випадку відповідач звернувся із запереченнями проти вирішення спору в господарському суді після того, як позивач скористався своїм правом на подання заяви про відмову від позову, яка була прийнята судом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Крім того, враховуючи положення ст. 130 ГПК України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , апеляційний господарський суд вважає вірними висновки місцевого господарського суду щодо повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, та покладення решти на відповідача.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у додаткових поясненнях від 12.06.2020, щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн., колегія суддів зазначає, що враховуючи, що вимоги про відшкодування вказаних витрат у розмірі 2500грн. заявлені позивачем як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, не можна зрозуміти, про які саме витрати веде мову відповідач.

А тому, апеляційний господарський суд надає оцінку правомірності стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу адвоката з відповідача.

Так, Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

У відповідності до ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно якої договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність );

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як свідчать матеріали справи, надання позивачу адвокатських послуг підтверджується, зокрема:

- договором про надання правничої допомоги № б/н від 31.01.2020, укладеним між ТОВ «Спецхолод» та адвокатським бюро Пузія Олексія Вікторовича, відповідно до умов якого бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги. За умовами п. 1.3. договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює ОСОБА_1 . Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що винагорода (гонорар) бюро по даному договору визначається наступним чином: підготовка позовної заяви про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» суми заборгованості - 2500,00грн. (п. 2.1.1 договору); представництво інтересів в судовому засіданні господарського суду Донецької області - 3500,00 один судо/день (п. 2.1.2 договору); підготовка клопотань, відповіді на відзив, письмових пояснень та інших документів правового та процесуального характеру - 2000,00 грн. за один документ (п. 2.1.3 договору);

- рахунком на оплату № 26 від 03.02.2020;

- платіжним дорученням №85 від 04.02.2020 на суму 2500,00 грн. з призначенням платежу оплата за підготовку позовної заяви до господарського суду згідно рах.№26 від 03.02.20 ;

- актом про прийняття наданих послуг з надання правової допомоги від 04.02.2020, згідно якого клієнт оплатив адвокату гонорар (винагороду) за надання наступної правової допомоги: підготовка позовної заяви до господарського суду Донецької області про стягнення з ПРАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» суми заборгованості по типовому договору (на придбання технологічного обладнання) від 10.06.2016 №089ЛО/282.

З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг була узгоджена ним з позивачем (підготовка позовної заяви - 2500,00 грн.), виконання умов договору підтверджується платіжним дорученням та актом, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., оскільки розмір понесених позивачем витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 130 ГПК України та те, що позивач не підтримує позовні вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення цих витрат на відповідача.

Крім того, в суді апеляційної інстанції позивачем заявлено до стягнення з відповідача додатково понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатським бюро Пузія О.В. у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме витрати на підготовку відзиву на апеляційну скаргу у сумі 2500,00 грн.

На підтвердження вказаних адвокатських послуг заявником надані копії таких документів:

- додаткової угоди №1 від 25.05.2020 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2020, якою доповнено п. 1.2 договору пунктом г наступного змісту: підготовлює підписує та подає до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу по справі №905/296/20 . Доповнено п. 2.1 договору пунктом 2.1.4 в наступній редакції: підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 2500,00 грн. ;

- рахунку на оплату №99 від 25.05.2020;

- платіжного доручення №189 від 25.05.2020 на суму 2500,00 грн. з призначенням платежу підготовка відзиву на апеляційну скаргу по справі №905/296/20 згідно рах.№99 від 25.05.20 ;

- акту про прийняття наданих послуг з надання правової допомоги від 26.05.2020, згідно якого клієнт оплатив адвокату гонорар (винагороду) за надання наступної правової допомоги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу по справі №905/296/20, вартість послуги 2500,00 грн.

Колегія суддів вважає вказані документи достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2500,00 грн., оскільки розмір понесених позивачем витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Стосовно доводів відповідача, що вартість наданих позивачу послуг адвоката є не обґрунтованою та завищеною, оскільки на його думку, спір у справі не є складним з правової точки зору і не містить необхідності виконання адвокатом позивача дослідження нових питань, предмет позову не потребує значного досвіду і ніяким чином не ускладнює виконання адвокатом доручення позивача, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду даної справи відповідачем надавався попередній розрахунок витрат на правову допомогу, надану його адвокатом, який в першій інстанції складав 3055,80грн., а в апеляційній - 3261,20грн. Тобто, вартість послуг його адвоката у цій же справі (тобто з тим же предметом спору та рівнем складності) була визначена відповідачем навіть вище ніж позивачем. А тому, вказані відповідачем доводи колегія суддів вважає недоречними.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду господарського суду Донецької області від 30.04.2020 у справі №905/296/20 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецхолод» (72309, Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця Шмідта, будинок 17; код ЄДРПОУ:40058192) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2500,00 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.06.2020

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель