Постанова від 28.04.2020 по справі 910/485/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/485/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - державне підприємство "Національні інформаційні системи",

представник позивача - не з`явився,

відповідач - Антимонопольний комітет України,

представник відповідача - не з`явився ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство юстиції України,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з`явився ,

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Національні інформаційні системи"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2019 (головуючий суддя Бондаренко Г.П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 (головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.)

у справі № 910/485/19

за позовом державного підприємства "Національні інформаційні системи" (далі - Підприємство)

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство юстиції України,

про визнання недійсним рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним рішення № 601-р від 01.11.2018 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", прийнятого за результатами розгляду справи № 143-26.13/96-17 (далі - Рішення АМК).

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначало, що Рішення АМК прийнято АМК за неповного з`ясування обставин справи та недоведеності обставин, які АМК визнав встановленими. Висновки, викладені у Рішенні АМК, не відповідають обставинам справи та зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 у справі № 910/485/19, відмовлено у задоволенні позову.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правила розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994, а, отже, відсутні передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання недійсним або скасування оскаржуваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Підприємство у касаційній скарзі, посилаючись на ухвалення судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просить суд касаційної інстанції рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 зі справи скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Так, згідно з доводами Підприємства:

- АМК неправильно визначено товарні межі ринку, а суди дійшли помилкового висновку про правомірне застосування АМК Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (Методика), оскільки у Рішенні АМК "визначення товарних меж ринку" не зазначена така послуга як "технічна підтримка роботи з реєстрами одного ідентифікованого співробітника користувача", яка надавалась підприємством, однак у розділі "зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку" та підрозділі "аналіз дій Підприємства" та у пунктах 173-176 рішення здійснюється дослідження цієї послуги;

- судами не було надано оцінки доводам Підприємства про порушення АМК положень Методики в частині визначення товарних меж ринку шляхом проведення дослідження послуг підприємства виключно на прикладі 4 Єдиних та Державних реєстрів. На думку скаржника, об`єктивно виправданою причиною неможливості встановлення однакового переліку послуг та цін у рівнозначних угодах була наявність нормативного урегулювання Міністерства юстиції України певного переліку та вартості послуг підприємства, що, зокрема, підтверджується висновками судів зробленими за результатами розгляду справи № 918/344/17;

- законодавством визначена можливість застосування взаємозамінних послуг для забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, а саме: шляхом споживання послуг Підприємства як адміністратора реєстрів або звернення до реєстраторів Реєстрів, із заявою про внесення інформації до Реєстрів. Зазначене спростовує висновок судів попередніх інстанцій про те, що Підприємство є єдиним надавачем послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України;

- АМК та судами попередніх інстанцій на порушення частини третьої статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не досліджувалось питання про те, чи завдано діями Підприємства значних збитків окремим особам або суспільству та чи ним вжито заходів для усунення наслідків порушення;

- 09.10.2018 Підприємство виконало рекомендації АМК від 04.10.2017 № 17-рк, що є правовою підставою для закриття провадження у справі, проте судами не було розглянуто відповідне клопотання Підприємства, чим було допущено порушення прав Підприємства, передбачених частиною першою статті 40, частиною третьою статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки порушенню судом першої інстанції приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності проведення судових дебатів як складової принципу змагальності сторін;

- умовами укладених договорів та наказів від 09.07.2007 № 473/5 та від 03.10.2017 № 285 передбачена можливість надання множинних разових послуг щодо підключення як до декількох, так і до одного реєстру, держателем яких визначено Міністерство юстиції України, по єдиному тарифу у 1500,00 грн та, враховуючи відсутність нормативно визначених зобов`язань для Підприємства створити новий окремий договір для надання послуг з підключення нотаріусів до реєстру, дії Підприємства щодо надання разової оплатної послуги для підключення до реєстру в межах чинних договорів є законними та не містять порушень конкурентного законодавства.

Доводи відповідача

У відзиві на касаційну скаргу АМК просив залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 у справі № 910/485/19 без змін, зазначаючи, зокрема, про обґрунтованість судових рішень та ухвалення їх без порушення норм матеріального та процесуального права, з посиланням на норми чинного законодавства, за результатами всебічного та повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Від Міністерства юстиції України відзив на касаційну скаргу не надходив.

Водночас від Підприємства надійшли пояснення в яких воно заперечує проти поданого АМК відзиву на касаційну скаргу, вважає, що доводи викладені у відзиві не спростовують підстав, викладених у касаційній скарзі, для скасування судових рішень у справі та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи

27.04.2020 від Підприємства та АМК надійшли клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 28.04.2020 на іншу дату у зв`язку з неможливістю явки у судове засідання та відсутності технічних засобів для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що 17.03.2020 у судовому засіданні були присутні та надавали свої пояснення представники Підприємства та АМК, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, Суд вважає за можливе вирішити спір у цій справі у відповідному судовому засіданні та не відкладати його розгляд. Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відхилення клопотань Підприємства та АМК про відкладення розгляду справи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК визнано, що: Підприємство у 2016 і 2017 роках займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку надання послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством; у 2016 і 2017 роках Підприємство застосовувало без об`єктивно виправданих на те причин у рівнозначних договорах із користувачами послуг підприємства із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, різні умови, що стосуються оплати за надані послуги, та різні переліки послуг; визнано дії Підприємства щодо встановлення у 2017 році умов надання доступу нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян тільки у разі оплати послуги за підключення до цього реєстру, яка вже була сплачена за підключення до систем, що було б неможливо за умов існування значної конкуренції, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством, шляхом встановлення таких умов надання послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 11 Рішення АМК визначено, що Підприємство як суб`єкт господарювання надає комплекс послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України, які створені та функціонують відповідно до законодавства України.

За результатами аналізу інформації, розміщеної на офіційному сайті Підприємства у рубриці "Форми договорів", АМК встановлено, що кожна із послуг, яку надає Підприємство користувачам Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, включає певні організаційно-технічні та інші заходи, а саме визначені у пункті 84 Рішення АМК.

Так, враховуючи програмні та технічні можливості доступу до реєстрів, Підприємство пропонує для укладання договори для кожної окремої категорії користувачів реєстрів, у межах яких останнім надаються послуги щодо організації доступу до одного або декількох реєстрів одночасно, і право доступу користувача до них визначається законодавчо.

Таким чином, товарними межами ринку є комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких визначено законодавством, тобто сукупність організаційно-технічних, інформаційно-консультативних та інших заходів, спрямованих на створення технічної можливості для реєстраторів/користувачів реалізувати своє право доступу і користування системами.

Водночас перелік послуг, зазначений у пункті 84 Рішення АМК, не є вичерпним, оскільки Підприємство вправі надавати будь-які інші послуги, пов`язані із забезпеченням доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, та які можуть додатково визначатися ним у договорах або додаткових угодах до договорів, Одними з показників взаємозамінності товару є: подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників та відсутність суттєвої різниці в цінах.

Надання послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, чітко регламентовано державою, тому застосування взаємозамінних товарів у даному випадку неможливе.

Підприємство як технічний адміністратор Єдиних та Державних реєстрів надає послуги із забезпечення доступу та користування реєстрами, держателем яких є Мін`юст, фізичним та юридичним особам, які є реєстраторами та користувачами систем, відповідно до їх функціональних обов`язків та прав користування відомостями із цих реєстрів, визначених чинними нормативно-правовими актами.

На законодавчому рівні єдиним надавачем послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, визначено Підприємство. Водночас законодавством не визначено іншого суб`єкта господарювання, який мав би здійснювати повноваження адміністратора вказаних реєстрів.

За таких обставин у Підприємства на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, немає жодного конкурента, і частка позивача на вказаному ринку становить 100 %.

Разом з тим нотаріуси, які не мають власних систем доступу (або у яких тимчасово відсутній доступ), мають можливість отримати доступ до Єдиного реєстру бланків опосередковано через реєстраторів (інших нотаріусів) на підставі відповідного договору, але обсяги повноважень реєстраторів, які надають послуги з організації доступу до Єдиного реєстру бланків і Єдиного реєстру довіреностей, обмежені відповідними нормативно-правовими актами, які регламентують порядок функціонування цих реєстрів, і обмежується правом (можливістю) вносити відомості про витрачання бланків та відомості про довіреність до відповідних реєстрів. У свою чергу, нотаріуси, які не мають власних систем доступу (або у яких тимчасово відсутній доступ), без отримання комплексу послуг позивача позбавлені можливості виконувати професійні обов`язки, визначені нормативно-правовими актами, у повному обсязі. При цьому нотаріуси, які здійснюють повноваження реєстраторів, отримують таку можливість лише за умови укладення в установленому порядку з позивачем договору шляхом подання заяви про приєднання до договору.

Таким чином, нотаріуси, які мають повноваження на виконання реєстраційних дій у відповідних реєстрах, є споживачами послуг Підприємства, а тому не можуть бути його конкурентами на ринку комплексу послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України.

АМК вибірковим методом проаналізовано договори, укладені між Підприємством та суб`єктами господарювання - споживачами послуг. За результатами проведеного аналізу встановлено, що положення договорів, які запропоновані Підприємством користувачам для укладання, та відповіді, отримані, зокрема, від акредитованих суб`єктів державної реєстрації і приватних нотаріусів на вимоги державного уповноваженого АМК, свідчать про те, що користувачі не мають можливості надавати зауваження до змісту і форми договорів. У випадку незгоди зі змістом та формою договору користувач може відмовитися від його укладення. Але, як наслідок, користувач буде позбавлений можливості виконувати свої повноваження, зокрема державного реєстратора, визначені чинними нормативно-правовими актами, оскільки не має можливості вибору адміністратора реєстрів із прийнятними для нього умовами, зокрема, щодо переліку та вартості послуг із забезпечення доступу та користування системами.

Суб`єктам державної реєстрації (акредитованим суб`єктам державної реєстрації) Підприємством встановлено інші умови підключення до Єдиних реєстрів, ніж іншим суб`єктам надання адміністративних послуг, при тому, що всі вони наділені рівними правами та обов`язками.

Аналіз умов договорів, на підставі яких Підприємство надає комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, свідчить про те, що Підприємством установлені різні умови отримання послуг для осіб, які здійснюють однакові реєстраційні дії у відповідних реєстрах.

Оплату за послугу з технічної підтримки роботи із системою у розмірі 1 350,00 грн за одного ідентифікованого робітника щомісячно здійснюють лише акредитовані суб`єкти державної реєстрації та приватні виконавці.

Витрати акредитованих суб`єктів державної реєстрації під час оплати послуг з технічної підтримки із системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника користувача, як наслідок, впливають на вартість адміністративних послуг, які вони надають, і перекладаються на кінцевих споживачів цих послуг.

Фактично умови договорів про надання послуг користувачам реєстрів, які не підлягають обговоренню, внесенню змін тощо, спростовують твердження Міністерства юстиції України і Підприємства щодо добровільності і свободи у виборі контрагента та визначенні умов договору. Користувачі вимушені погоджуватися з умовами договору в цілому, зокрема, і з його істотними умовами, а саме з ціною договору, оскільки такий договір є договором приєднання.

У випадку незгоди з умовами договорів, зокрема істотною умовою - ціною, користувачі реєстрів вимушені відмовитися від укладення відповідного договору, що повністю унеможливлює виконання ними повноважень суб`єктів державної реєстрації, визначених чинними нормативно-правовими актами.

У випадку незгоди з умовами договорів або їх невиконання користувач має ризик бути відключеним від системи, доступ до якої забезпечується технічним адміністратором реєстрів, і, як наслідок, бути позбавленим акредитації як суб`єкт державної реєстрації, з подальшою неможливістю здійснювати діяльність, передбачену статутом.

Послуга з технічної підтримки роботи з Єдиними та Державними реєстрами (та їх оновлення) у розмірі 1350,00 грн за одного ідентифікованого співробітника користувача щомісячно визначена Підприємством самостійно, без погодження калькуляції тарифу за цю послугу з Міністерством юстиції України, яке до 03.10.2017 виконувало повноваження органу, який встановлює тарифи за надання послуг Підприємством.

Протягом 2016 року АМК проведено дослідження питання відповідності вимогам законодавства про захист економічної конкуренції дій Підприємства, які полягають, зокрема, у стягненні з акредитованих суб`єктів державної реєстрації, згідно з договором про надання послуг акредитованим суб`єктам державної реєстрації щомісячної плати за надання послуги з технічної підтримки роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (та їх оновлення) одного ідентифікованого співробітника користувача.

З метою припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", усунення причин виникнення порушення і умов, що йому сприяють, керуючись пунктом 14 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та на підставі статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції", АМК були надані обов`язкові для розгляду Підприємством рекомендації від 04.10.2016 № 17-рк.

Підприємством не були виконані рекомендації АМК від 04.10.2017 № 17-рк, оскільки ним були вжиті заходи щодо внесення змін до нормативно-правових актів у частині визначення суб`єкта, який установлює тарифи за надання послуг підприємства, проте не було забезпечено єдиних умов оплати послуг.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 386 Міністерством юстиції України 18.09.2017 видано наказ № 2908/5 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2007 № 473/5" , який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.09.2017 за № 1151/31019 і набрав чинності 03.10.2017. У зв`язку із внесеними змінами, Підприємством наказом від 03.10.2017 № 285 визначено перелік і вартість запропонованих ним послуг, який є аналогічним переліку послуг і їх вартості, що були встановлені наказом Міністерства юстиції України від 09.07.2007 № 473/5.

Отже, Підприємством були вжиті заходи щодо внесення змін до нормативно-правових актів у частині визначення суб`єкта, який установлює тарифи за надання послуг підприємства, проте не було забезпечено єдиних умов оплати послуг, які надає Підприємство усім суб`єктам, що входять до організаційної системи державної реєстрації, та суб`єктам державної реєстрацій під час доступу та роботи з Єдиними та Державними реєстрами , держателем яких є Міністерство юстиції України, а саме: Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним реєстром обтяжень рухомого майна та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Окрім того, інформація, розміщена на офіційному веб-сайті Підприємства, свідчить про те, що протягом 2018 року були внесені зміни в окремі договори, змінені тарифи на певні послуги, але збережено застосування різних умов до рівнозначних угод, тобто не було змінено підхід щодо застосування різних цін і різних умов до рівнозначних угод.

Дії Підприємства у 2016 і 2017 роках щодо застосування без об`єктивно виправданих на те причин у рівнозначних договорах із користувачами послуг Підприємства із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, різних умов, що стосуються оплати за надані послуги, а саме: різних переліків послуг та різних розмірів оплати за послуги, були кваліфіковані АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством.

Під час розгляду справи АМК проаналізовано основні положення та умови договорів, на підставі яких Підприємство надає нотаріусам послуги з підключення та користування Єдиними та Державними реєстрами. За результатами проведеного аналізу встановлено, що договором про надання послуг державним нотаріальним конторам, державним нотаріальним архівам не передбачено оплату послуг Підприємства за послуги з підключення до системи.

Так, приватні нотаріуси, які розпочали діяльність до набрання чинності Законом України від 06.10.2016 № 1666-VIII, яким були внесені зміни до статті 46-1 Закону України "Про нотаріат", і наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2016 № 3773/5, вчиняли нотаріальні дії з використанням відомостей Єдиних та Державних реєстрів, не припиняли свою нотаріальну діяльність і не були відключені від системи, вимушені були сплачувати послуги Підприємству за окреме підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян у розмірі вартості як за підключення до всієї системи в сумі 1 500,00 грн. У той же час ті нотаріуси, які були зареєстровані і подали заяви на підключення до Єдиних та Державних реєстрів після 06.02.2017, оплатили послугу за підключення до системи, зокрема й до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, одноразово в розмірі 1 500,00 грн.

У випадку відмови від оплати послуги Підприємства за підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян у сумі 1 500,00 грн приватні нотаріуси не мали б можливості повноцінно працювати і виконувати свої професійні обов`язки, передбачені чинним законодавством. Нотаріуси, які протягом 2015 і 2016 років вже були підключені до системи і сплатили за цю послугу Підприємству кошти за тарифом 1 500,00 грн, вимушені, однак, були сплатити таку ж суму у 2017 році за підключення до одного реєстру - Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Підприємство у 2017 році отримало кошти за тарифом 1 500,00 грн за окреме підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян державних нотаріальних контор і державних нотаріальних архівів та приватних нотаріусів, при тому, що багато з них вже були підключені до системи. Такі дії Підприємства були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством. Оскільки у випадку, якби аналогічні послуги надавали інші суб`єкти господарювання (хоча б ще один), споживачі таких послуг мали б можливість вибору адміністратора реєстрів із прийнятними для них умовами, зокрема, щодо цін за послуги із забезпечення доступу та користування системою.

Підприємством не були вжиті в повному обсязі організаційні заходи для надання разової послуги з підключення приватних нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та отримання коштів.

Таким чином, у зв`язку зі змінами, внесеними до Закону України "Про нотаріат", нотаріуси набули право доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян на підставі вже укладеного договору, а Підприємство було зобов`язане надати доступ до зазначеного реєстру.

Враховуючи наведене, дії Підприємства у 2017 році щодо встановлення умов надання доступу нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян тільки у разі оплати послуги за підключення до цього реєстру, яка вже була сплачена за підключення до систем, що було б неможливо за умов існування значної конкуренції, були кваліфіковані АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством, шляхом встановлення таких умов надання послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 № 3659-XII:

стаття 5:

- Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів;

частина перша статті 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо;

статі 1, 6, 12-1:

- Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № № 2210-III:

стаття 1:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

- монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

частини перша, друга статті 12:

- суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо у нього немає жодного конкурента на цьому ринку або він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;

- монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання , частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції ;

пункти 1 та 2 частини другої статті 13:

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин;

частина перша статті 37:

- у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Комітету приймають розпорядження про початок розгляду справи;

частина перша статті 48:

- за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції ; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; накладення штрафу тощо;

стаття 46:

- органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа.

- рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов`язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню повідомляється у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами Антимонопольного комітету України не продовжено цей строк.

- за умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення , провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

пункт 2 статті 50:

- Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України Про санкції ; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

частина третя статті 310:

- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України , у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України , та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Водночас з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що: відсутність послуги з технічної підтримки роботи з реєстрами одного ідентифікованого співробітника користувача, не спростовує висновків АМК, що межами ринку визначено саме комплекс послуг, і Підприємство надає комплекс послуг, до якого входить така послуга; у діях АМК відсутні порушення положень Методики в частині визначення товарних меж ринку шляхом проведення дослідження послуг підприємства виключно на прикладі чотирьох Єдиних та Державних реєстрів, оскільки саме у цих реєстрах мають право і повноваження здійснювати реєстраційні дії користувачі, зокрема, акредитовані суб`єкти державної реєстрацій, нотаріуси, приватні виконавці щодо яких були встановлені різні умови оплати послуг із забезпечення доступу і користування реєстрами. Водночас, товарними межами у рішенні визначено комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких визначено законодавством, тобто усіх Єдиних та Державних реєстрів, а не лише Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проаналізованих у рішенні.

Поряд з тим, суди зазначили, що правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90299, не містять вимог щодо опису та детального зазначення в рішенні процесуальних дій вчинених комітетом під час розгляду справи. Окрім того, враховуючи сукупність усіх обставин справи № 143-26.13/96-17 та встановлені судом обставини даної справи, у АМК були відсутні підстави для закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції , а твердження позивача щодо припинення суб`єктом господарювання відповідного правопорушення не є підставою для звільнення його від відповідальності за фактичне вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Проте відповідно до статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа. Рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов`язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню повідомляється у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами Антимонопольного комітету України не продовжено цей строк. За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

Отже, суди для правильного вирішення спору мали б вичерпно з`ясувати обставини, пов`язані з установленням і доведенням АМК завдання Підприємством своїми діями значних збитків окремим особам чи суспільству та невжиття ним заходів для усунення наслідків порушення.

Окрім того, не досліджено судами і пункт 535 Рішення АМК щодо можливості наявності ознак порушення діями Підприємства законодавства про захист економічної конкуренції щодо запровадження/нав`язування на системній основі послуги із забезпечення технічного обслуговування автоматизованого робочого місця як плати за звичайне підтримання користування системами з урахуванням того, що Підприємством припинено порушення, про що зокрема зазначено в пункті 534 Рішення АМК.

Водночас Рішення АМК у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу не можуть ґрунтуватися на висновках, що мають переважно ймовірнісний характер, і на зроблених припущеннях, а тільки на беззаперечно встановлених фактах.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, в тому числі зазначені в даній постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою), Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Національні інформаційні системи" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 зі справи № 910/485/19 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко