Рішення

від 10.03.2020 по справі 640/20680/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року м. Київ № 640/20680/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю представників сторін:

від позивача: Станова Ю.В.,

від відповідача: Труфанова В.О.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - позивач, АТ Українська залізниця ) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2019 № 0009564405, № 0009574405, № 0009584405.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, відповідно, винесені на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про нереальність здійснення господарських операцій по договорам поставки з ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС , оскільки усі наявні у позивача бухгалтерські документи, що стосуються вказаних операцій, були надані до перевірки, які підтверджують виконання умов договорів щодо поставки товарів та розрахунків за них. Також зазначено, що частина первинних документів позивач не подав у зв`язку з тим, що вони були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.

На думку позивача, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Крім того, існування кримінального провадження, відкритого відносно посадових осіб контрагента, не може бути підставою для визнання господарських операцій позивача з контрагентом фіктивними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження.

В підготовчому провадженні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у його задоволенні повністю.

Контролюючий орган зазначив, що при дослідженні первинних документів, наданих до перевірки по вищезазначеним операціям АТ Українська залізниця з контрагентом ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС встановлено, що документи складені без дотримання вимог чинного законодавства, при цьому підприємством не обґрунтовано позицію щодо правомірності ведення бухгалтерського обліку на підставі цих первинних документів, які складені з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій викладено свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

Здійснивши підготовку справи до судового розгляду ухвалою суду від 28.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 22.05.2019 №1100 Про проведення фактичної перевірки та направлення від 22.05.2019 №437, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка АТ Українська залізниця з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС (код ЄДРПОУ 40730232) за лютий - квітень 2018 року - показників декларації з податку на додану вартість та за І квартал 2018 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 26.06.2019 №1923/28-10-44-05/40075815.

Перевіркою встановлено порушення АТ Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815):

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України з урахуванням пунктів 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в результаті чого встановлення заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 658 072,00 грн., у тому числі за І квартал 2018 року у розмірі 658 072,00 грн.;

пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 628 618,00 грн., у тому числі за лютий 2018 року - 43 965,00 грн., за березень 2018 року - 421 061,00 грн., за квітень 2018 року - 2 163 592,00 грн.

За наслідками розгляду заперечення позивача на акт Державною фіскальною службою України листом від 22.07.2019 №36170/10/28-10-44-05-11 повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін, заперечення позивача - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2019:

№0009564405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 942 920,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2 628 618,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 314 309,00 грн.;

№0009574405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 987 108,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 658 072,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 329 036,00 грн.;

№0009584405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України від 10.10.2019 №5137/6/99-00-08-05-02 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 25.07.2019 № 0009564405, № 0009574405, № 0009584405, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, а також прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Окрім того, згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

З аналізу наведених вище положень вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов`язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений. При цьому, у платника податків також виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за наявності двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З аналізу вказаних положень вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Перевіркою встановлено, що згідно даних первинних бухгалтерських документів АТ Українська залізниця мало взаємовідносин із ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС за І квартал 2018 року в особі Філії Центр забезпечення виробництва ПАТ Українська залізниця .

Судом встановлено, що між філією Центр забезпечення виробництва ПАТ Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах ПАТ Українська залізниця , в особі першого заступника директора Філії Пушкаренка Е.В. (Замовник) та ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС , в особі директора Пшеничної Зіти Прано (Постачальник) укладено ряд договорів поставки від 23.06.2017 № ЦЗВ-03-02817-01, від 24.07.2017 № ЦЗВ-03-04417-01, від 02.10.2017 № ЦЗВ-03-08117-01, за умовами яких Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Замовник оплатити продукцію, найменування, марка та кількість яких наведена в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору на умовах, що викладені в ньому.

Найменування продукції, що поставляється: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до пасажирських вагонів).

Також, між філією Центр забезпечення виробництва ПАТ Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах ПАТ Українська залізниця , в особі першого заступника директора Філії Пушкаренка Е.В. (Замовник) та ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС , в особі директора Пшеничної Зіти Прано (Постачальник) укладено договори поставки від 25.10.2017 № ЦЗВ-07-10517-01, від 25.10.2017 № ЦЗВ-07-10617-01, за якими Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Замовник оплатити продукцію, найменування, марка та кількість яких наведена в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору на умовах, що викладені в цьому Договорі.

Найменування продукції, що поставляється за вказаними договорами: трансформатори (трансформатори електричні).

Згідно з умовами, визначеними договорами, якість продукції та гарантійні терміни продукції повинні відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній та конструкторській документації, зазначеній в Специфікаціях.

Підтвердженням якості продукції з боку постачальника є: паспорт виробу, декларація постачальника про відповідність, сертифікат відповідності, технічний паспорт, гарантійний талон.

Продукція відвантажується в упаковці, що відповідає характеру продукції, яка поставляється. Пакування повинне відповідати встановленим у країні виробника нормам і стандартам, яке забезпечує збереження вантажу при транспортуванні до місця призначення та розвантаженні транспортного засобу.

Ціна визначається договором і приймається сторонами в національній валюті України, на умовах СРТ (Перевезення оплачено до…), пункт призначення - згідно рознарядки замовника.

Після приймання продукції кінцевим одержувачем, замовнику надаються наступні документи: рахунок-фактура, копія товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної), акт приймання-передачі, податкова накладна, оформлена та зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства, копії документів, що підтверджують якість продукції, копії пакувальних аркушів.

В підтвердження виконання умов договорів позивачем надано копії специфікацій, додаткових угод до Договорів, видаткових накладних, згідно з якими ним придбано товар: штора ролетна СРТ-11 (широка) з направляючими та кріпленнями сірого кольору; штора ролетна СРТ-11 (вузька) з направляючими та кріпленнями сірого кольору; редуктор 32 кВт, трансформатори; копії актів приймання-передачі продукції, рахунків-фактури, товарно-транспортних накладних, експрес-накладних. Розрахунки між сторонами здійснювались шляхом безготівкового розрахунку.

Відповідно до акту перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС оформлено для АТ Українська залізниця видаткові накладні, виписані від імені ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС на загальну суму 3 199 045,00 грн. (ПДВ 639 809,00 грн.) за І квартал 2018 року.

Водночас, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за І квартал 2018 року встановлено взаємовідносини між АТ Українська залізниця (як покупець товару) та ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС (як продавець товару) на суму 3 655 955,00 грн. (ПДВ 731 191,00 грн.).

До перевірки не надано жодних первинних документів на суму 456 910,00 грн. (ПДВ 91 382,00 грн.).

Також, як зазначено в акті, позивачем надавались видаткові накладні на суму 1 699 340,00 грн., виписані на виконання договору від 23.06.2017 № ЦЗВ-03-02817-01. Проте самого договору до перевірки не надано.

Не надано до перевірки позивачем й копії актів прийому-передачі, що підтверджують факт отримання товару на суму 923 805,00 грн.

Відомості щодо формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС за І квартал 2018 року до перевірки не надано.

Щодо транспортування товару згідно вищевказаних договорів, в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано документів, які підтверджували б транспортування товару на суму 908 678,00 грн.

Відповідно до відомостей, встановлених в акті перевірки, Офісом великих платників податків ДФС отримано інформацію про те, що відносно посадових осіб ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС відкрите кримінальне провадження №4201700000002986 від 20.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Крім того, частину первинних документів, складених за наслідками вищевказаних господарських операцій, вилучено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2018 у справі № 757/54925/18-к.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок, що перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ КОМПАНІЯ-ІРБІС , оскільки останнє не мало можливості та фактично не надавало послуги для АТ Українська залізниця , правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання саме цього товару.

При цьому, позивачем під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагента необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Позивач стверджує, що у нього наявні усі первинні документи, що супроводжували вказані вище операції, зокрема щодо реалізації отриманої продукції. Позивач зазначив, що придбаний у TOB КОМПАНІЯ- ІРБІС товар використано у власній господарській діяльності, а саме всі товарно-матеріальні цінності, які були придбані, поставлені кінцевим вантажоодержувачам - структурним підрозділам регіональних філій AT Укрзалізниця . В підтвердження зазначеного, позивач звернувся з листами до структурних підрозділів AT Укрзалізниця з проханням надати документи, які підтверджують якість отриманої від TOB КОМПАНІЯ-ІРБІС в 2018 році продукції, а саме: копії декларацій про відповідність, сертифікатів якості та паспортів на отриману продукцію.

Проте відповіді структурними підрозділами AT Укрзалізниця вказаних документів не надано, про причини неможливості подання таких доказів також не повідомлено.

Таким чином, неможливо встановити чи відповідав товар для даного виду вимогам чинної нормативно-технічної документації.

Окрім того, з метою необхідності перевірки реальності спірних операцій між позивачем та його контрагентом, судом на підставі статті 65 КАС України викликано в судове засідання в якості свідка директора TOB КОМПАНІЯ-ІРБІС ОСОБА_1 , проте на вимогу суду вказана особа не прибула, будь-яких пояснень суду не надала.

Під час розгляду справи не встановлено наявності інших осіб, які були б уповноважені на вчинення юридично значимих дій від імені цього товариства.

Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за свого контрагента не враховуються судом, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів зі спірним підприємством.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит чи сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання податкових вигод.

Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 816/1422/17.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 21-3687а15, від 18 грудня 2015 року у справі 2а-11797/11/1370.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені або не підтверджені доказами щодо використання їх у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операції є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідної операції та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум.

Суд наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено, що первинні документи, на підставі яких позивачем сформовані дані податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

При цьому, частиною 4 цієї статті Кодексу передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивач не зазначив у позові та не надав усіх належних та допустимих доказів на спростування висновків акта перевірки стосовно заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, тому податкові повідомлення-рішення щодо донарахування податкових зобов`язань за вказаними податками по зазначених правовідносинах є правомірним.

Окрім того, відповідно до ч.1 п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом (п.85.1 ст.85 Податкового кодексу України).

З акту перевірки не вбачається, що позивач повідомляв контролюючий орган про наявність обставин неможливості подання первинних документів у зв`язку із їх вилученням правоохоронними органами. Водночас, контролюючим органом зафіксовано ненадання платником усіх необхідних бухгалтерських документів.

Враховуючи викладене, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.04.2020 року.

Суддя В.П. Шулежко