Постанова

від 30.04.2020 по справі 826/10631/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №826/10631/17

адміністративне провадження №К/9901/20448/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство "АвтоГаз-Захід", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", Публічне акціонерне товариство "Вінницягаз", Публічне акціонерне товариство "Волиньгаз", Публічне акціонерне товариство "Гадячгаз", Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз", Публічне акціонерне товариство "Донецькоблгаз", Публічне акціонерне товариство "Житомиргаз", Публічне акціонерне товариство "Закарпатгаз", Публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз", Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз", Публічне акціонерне товариство "Київгаз", Публічне акціонерне товариство "Київоблгаз", Публічне акціонерне товариство "Кіровоградгаз", Публічне акціонерне товариство "Коростишівгаз", Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз", Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", Публічне акціонерне товариство "Лубнигаз", Публічне акціонерне товариство "Луганськгаз", Публічне акціонерне товариство "Львівгаз", Публічне акціонерне товариство "Маріупольгаз", Публічне акціонерне товариство "Мелітопольгаз", Публічне акціонерне товариство "Миколаївгаз", Публічне акціонерне товариство "Одесагаз", Публічне акціонерне товариство "Полтавагаз", Публічне акціонерне товариство "Рівнегаз", Публічне акціонерне товариство "Сумигаз", Публічне акціонерне товариство "Тернопільгаз", Публічне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз", Публічне акціонерне товариство "Тисменицягаз", Публічне акціонерне товариство "Уманьгаз", Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз", Публічне акціонерне товариство "Хмельницькгаз", Публічне акціонерне товариство "Черкасигаз", Публічне акціонерне товариство "Чернівцігаз", Публічне акціонерне товариство "Чернігівгаз", Публічне акціонерне товариство "Шепетівкагаз", Державне підприємство "Новороздільське ДГХП "Сірка", Державне підприємство "Монтажник", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовик", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпостачсервіс", Державне підприємство "Кременецьке УПРГ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2017 №494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Епель О.В. (головуючий), Губської Л.В. , Карпушової О.В.

І. Суть спору та історія справи

1. ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство "АвтоГаз-Захід", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", Публічне акціонерне товариство "Вінницягаз", Публічне акціонерне товариство "Волиньгаз", Публічне акціонерне товариство "Гадячгаз", Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз", Публічне акціонерне товариство "Донецькоблгаз", Публічне акціонерне товариство "Житомиргаз", Публічне акціонерне товариство "Закарпатгаз", Публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз", Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз", Публічне акціонерне товариство "Київгаз", Публічне акціонерне товариство "Київоблгаз", Публічне акціонерне товариство "Кіровоградгаз", Публічне акціонерне товариство "Коростишівгаз", Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз", Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", Публічне акціонерне товариство "Лубнигаз", Публічне акціонерне товариство "Луганськгаз", Публічне акціонерне товариство "Львівгаз", Публічне акціонерне товариство "Маріупольгаз", Публічне акціонерне товариство "Мелітопольгаз", Публічне акціонерне товариство "Миколаївгаз", Публічне акціонерне товариство "Одесагаз", Публічне акціонерне товариство "Полтавагаз", Публічне акціонерне товариство "Рівнегаз", Публічне акціонерне товариство "Сумигаз", Публічне акціонерне товариство "Тернопільгаз", Публічне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз", Публічне акціонерне товариство "Тисменицягаз", Публічне акціонерне товариство "Уманьгаз", Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз", Публічне акціонерне товариство "Хмельницькгаз", Публічне акціонерне товариство "Черкасигаз", Публічне акціонерне товариство "Чернівцігаз", Публічне акціонерне товариство "Чернігівгаз", Публічне акціонерне товариство "Шепетівкагаз", Державне підприємство "Новороздільське ДГХП "Сірка", Державне підприємство "Монтажник", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовик", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпостачсервіс", Державне підприємство "Кременецьке УПРГ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2017 №494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що із скасуванням постанов від 28 березня 2017 року позивач змушений сплачувати за розподіл природного газу набагато більше коштів, ніж ним сплачувалося б за приєднану потужність. При цьому, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 березня 2017 року № 348, 349-391, 395, якими з 01 квітня 2017 року введено тариф на послуги з розподілу природнього газу виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача для всіх операторів ГРМ, були спрямовані на захист вразливих споживачів природного газу та мали на меті виконання зобов`язань України перед Енергетичним Співтовариством. Зазначені постанови відповідачем прийнято правомірно, відповідно до наданих повноважень та основних завдань, передбачених Законом України Про ринок природного газу та Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг . Однак, 10 квітня 2017 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою скасовано вищезазначені постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, без належного обґрунтування, без врахування істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення, діючи за формальним підходом, шляхом поверхневого моніторингу (не враховуючи економічні інтереси споживачів природного газу), з порушенням принципу регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Оскаржувану постанову прийнято відповідачем необґрунтовано та нерозсудливо, всупереч меті, з якою відповідачу надано повноваження на встановлення цін та тарифів, не враховуючи всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та всупереч принципу дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів споживачів природнього газу. Окрім того, при прийнятті постанови відповідач діяв протиправно, оскільки не врахував економічні інтереси та порушив права позивача як споживача природного газу на отримання товарів та послуг за обґрунтованими цінами.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 10.04.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), прийнято постанову № 494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг якою скасовано:

4.1. рядки 8-52 додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ Укртрансгаз ;

4.2. постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 349-392, якими затверджувалися тарифи на послуги розподілу природного газу для газорозподільних підприємств, розрахованих на основі приєднаної потужності;

4.3. постанову НКРЕКП від 28.03.2017 № 395 Про визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг .

5. Вважаючи вищезазначену постанову протиправною та такою, що суперечить законодавству, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову і позивач не довів порушення його прав та інтересів цією постановою.

8. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 червня 2019 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва рішенням від 20 вересня 2018 року.

8.1. Закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2017 № 494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині пункту 19.

8.2. Адміністративний позов у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу, від 10.04.2017 № 494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині пунктів 1-18 включно, пунктів 20-46 включно задовольнив.

8.3. Визнав протиправною та скасував постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу, від 10.04.2017 № 494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46.

9. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що тарифи на розподіл природного газу, встановлені постановами НКРЕКП від 24.03.2016 №№ 421-463, 850, відновлення яких фактично відбулося шляхом прийняття відповідачем спірної постанови № 494, не є та не можуть бути економічно обґрунтованими станом на квітень 2017 року, оскільки саме їх економічна необґрунтованість була підставою для їх перегляду. Отже, наслідком прийняття оскаржуваної позивачем постанови від 10.04.2017 № 494 стало відновлення дії економічно необґрунтованих тарифів, заподіяння збитків операторам ГРМ та порушення безпосередньо права позивача як кінцевого споживача на оплату комунальних послуг за економічно обґрунтованими, пропорційними, прозорими та законними тарифами, що в сукупності свідчить про протиправність вказаної постанови НКРЕКП.

9.1. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було залучено в якості третіх осіб суб`єктів господарювання, прав та інтересів яких безпосередньо стосується оскаржувана постанова НКРЕКП, що призвело до порушення вимог ст. 49 КАС України та відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України є безумовною самостійною правовою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

9.2. Суд апеляційної інстанції також встановив, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 у справі № 826/13850/17 постанову НКРЕКП від 10.04.2017 № 494 в частині пункту 19 визнано протиправною та скасовано. У цій частині зазначене рішення суду залишено без змін постановою Верховного Суду від 16.01.2019 та набрало законної сили, з огляду на що, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що, у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України, рішення суду першої інстанції в частині вирішення таких позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2017 № 494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині пункту 19 цієї постанови підлягає скасуванню, а провадження у даній справі щодо таких позовних вимог - закриттю.

IV. Касаційне оскарження

10. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову в повному обсязі.

11. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції не було досліджено, чи дійсно було порушено права позивача всією оскаржуваною Постановою, і чи є наявні докази такого порушення. З матеріалів справи, неможливо встановити, чиї саме права, свободи і інтереси порушує оскаржувана Постанова в цілому, оскільки позивач стверджує про застосування до нього оскаржуваної постанови НКРЕКП виключно в частині скасування Постанови НКРЕКП від 28.03,2017 № 356 Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ПАТ Закарпатгаз , на підставі того, що позивач є споживачем послуг виключно ПАТ Закарпатгаз , а не одразу усіх операторів ГРМ.

11.1. Скаржник зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції, що тарифи на розподіл природного газу, встановлені постановами НКРЕКП від 24.03.2016 р. №№ 421-463, 850, відновлення яких фактично відбулося шляхом прийняття відповідачем спірної постанови № 494, не є та не можуть бути економічно обґрунтованими станом на квітень 2017 року, оскільки саме їх економічна необґрунтованість була підставою для їх перегляду підтверджують упередженість суду щодо органу державної влади, та вкотре підтверджують зацікавленість суду у захисті прав операторів ГРМ, а не споживачів України, тим самим поставивши в пріоритет корпоративні права монополістів перед правами споживачів, зокрема, населення України.

11.2. Також відповідач в касаційній скарзі зауважує, що посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 826/13850/17, як на обґрунтування свого рішення, є недоречним, оскільки факти встановлені щодо ліцензіата НКРЕКП - ПАТ Луганськгаз не є ідентичними доводам ОСОБА_1 , оскільки обидві справи побудовані на різній доказовій базі та не можуть бути розцінені як споріднені.

12. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

V. Нормативне регулювання

13. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Згідно зі ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання.

15. Відповідно до ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України Про ціни і ціноутворення .

16. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 Законом України Про ціни і ціноутворення державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

17. Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 року №1540-VIII(далі - Закон №1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

18. Згідно із ст. 3 Закону №1540-VIII, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

19. Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

VІ. Позиція Верховного Суду

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Як встановлено судом апеляційної інстанції, внаслідок прийняття відповідачем постанови № 494 для операторів ГРМ з 28.04.2017 відбулося відновлення тарифів на розподіл природного газу, встановлених постановами НКРЕКП від 24.03.2016 №№ 421-463, 850, та загального тарифу на розподіл природного газу, установленого постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3159, які визначені на підставі Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання і газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002 р. №983.

22. При цьому, судом апеляційної інстанції було зазначено, що постановою Верховного Суду від 16.01.2019 по справі № 826/13850/17 встановлено, що тарифи на розподіл природного газу, встановлені постановами НКРЕКП від 24.03.2016 №№ 421-463, 850, відновлення яких фактично відбулося шляхом прийняття відповідачем спірної постанови № 494, не є та не можуть бути економічно обґрунтованими станом на квітень 2017 року, оскільки саме їх економічна необґрунтованість була підставою для їх перегляду.

23. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є споживачем природного газу для побутових потреб, та у 2016 році спожив 7583 м3 природного газу та сплачує за природний газ ціну, складовою якої є тариф на розподіл природного газу, встановлений постановами НКРЕКП від 24.03.2016 №№ 421-463, 850, та відповідно, має право на встановлення економічно обґрунтованих тарифів, які відповідають принципам пропорційності та прозорості, а також вимогам Закону України Про ринок природного газу , а тому позивач має право на звернення до суду з цим позовом.

24. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що оскаржувана Постанова НКРЕКП № 494 скасовує, зокрема, постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №№ 349-392, 395. При цьому, судом апеляційної інстанції не було дослідженого того, чи постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №№ 349-355, 357-392 та 395 застосовуються до позивача, який відповідно до матеріалів справи є споживачем послуг лише ПАТ Закарпатгаз .

25. Суд апеляційної інстанції не дослідив в повній мірі дане питання, не надавши йому належної правової оцінки.

26. З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.

27. Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

28. Постанова НКРЕКП №494 від 10.04.2017 Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не є нормативно-правовим актом, а є правовим актом індивідуальної дії.

29. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 826/13850/17.

30. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

31. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

33. Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

34. При цьому, важливо зазначити, що суди, аналізуючи зміст та предмет позову, перш за все повинні були з`ясувати наявність у позивача порушеного законного інтересу у зв`язку із прийняттям оскаржуваної постанови.

35. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено докази, які містяться у матеріалах справи, та не встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

37. Зважаючи на встановлені судами обставини, Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

38. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

39. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

40. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

41. Згідно частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

42. З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення в частині скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва рішенням від 20 вересня 2018 року та задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу, від 10.04.2017 р. № 494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині пунктів 1-18 включно, пунктів 20-46 включно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

43. Що стосується постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року в частині скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2017 № 494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині пункту 19 та закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

44. Як вірно було зазначено судом апеляційної інстанції постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 у справі № 826/13850/17 постанову НКРЕКП від 10.04.2017 р. № 494 в частині пункту 19 визнано протиправною та скасовано.

45. У цій частині зазначене рішення суду залишено без змін постановою Верховного Суду від 16.01.2019 та набрало законної сили.

46. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження індивідуальних актів, якщо оскаржувані акти суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.

47. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на викладене, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року в частині скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2017 № 494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині пункту 19 та закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог необхідно залишити без змін у порядку статті 350 указаного Кодексу.

VI. Судові витрати

49. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 826/10631/17 в частині скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва рішенням від 20 вересня 2018 року та задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу, від 10.04.2017 р. № 494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині пунктів 1-18 включно, пунктів 20-46 включно - скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

3. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 826/10631/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді Л. О. Єресько

О. В. Калашнікова