Постанова

від 02.06.2020 по справі 826/10631/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10631/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року, суддя Келеберда В.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство "АвтоГаз-Захід", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", Публічне акціонерне товариство "Вінницягаз", Публічне акціонерне товариство "Волиньгаз", Публічне акціонерне товариство "Гадячгаз", Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз", Публічне акціонерне товариство "Донецькоблгаз", Публічне акціонерне товариство "Житомиргаз", Публічне акціонерне товариство "Закарпатгаз", Публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз", Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз", Публічне акціонерне товариство "Київгаз", Публічне акціонерне товариство "Київоблгаз", Публічне акціонерне товариство "Кіровоградгаз", Публічне акціонерне товариство "Коростишівгаз", Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз", Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", Публічне акціонерне товариство "Лубнигаз", Публічне акціонерне товариство "Луганськгаз", Публічне акціонерне товариство "Львівгаз", Публічне акціонерне товариство "Маріупольгаз", Публічне акціонерне товариство "Мелітопольгаз", Публічне акціонерне товариство "Миколаївгаз", Публічне акціонерне товариство "Одесагаз", Публічне акціонерне товариство "Полтавагаз", Публічне акціонерне товариство "Рівнегаз", Публічне акціонерне товариство "Сумигаз", Публічне акціонерне товариство "Тернопільгаз", Публічне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз", Публічне акціонерне товариство "Тисменицягаз", Публічне акціонерне товариство "Уманьгаз", Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз", Публічне акціонерне товариство "Хмельницькгаз", Публічне акціонерне товариство "Черкасигаз", Публічне акціонерне товариство "Чернівцігаз", Публічне акціонерне товариство "Чернігівгаз", Публічне акціонерне товариство "Шепетівкагаз", Державне підприємство "Новороздільське ДГХП "Сірка", Державне підприємство "Монтажник", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовик", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпостачсервіс", Державне підприємство "Кременецьке УПРГ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" про визнання протиправною та скасування постанови в частині,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство "АвтоГаз-Захід", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", Публічне акціонерне товариство "Вінницягаз", Публічне акціонерне товариство "Волиньгаз", Публічне акціонерне товариство "Гадячгаз", Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз", Публічне акціонерне товариство "Донецькоблгаз", Публічне акціонерне товариство "Житомиргаз", Публічне акціонерне товариство "Закарпатгаз", Публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз", Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз", Публічне акціонерне товариство "Київгаз", Публічне акціонерне товариство "Київоблгаз", Публічне акціонерне товариство "Кіровоградгаз", Публічне акціонерне товариство "Коростишівгаз", Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз", Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", Публічне акціонерне товариство "Лубнигаз", Публічне акціонерне товариство "Луганськгаз", Публічне акціонерне товариство "Львівгаз", Публічне акціонерне товариство "Маріупольгаз", Публічне акціонерне товариство "Мелітопольгаз", Публічне акціонерне товариство "Миколаївгаз", Публічне акціонерне товариство "Одесагаз", Публічне акціонерне товариство "Полтавагаз", Публічне акціонерне товариство "Рівнегаз", Публічне акціонерне товариство "Сумигаз", Публічне акціонерне товариство "Тернопільгаз", Публічне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз", Публічне акціонерне товариство "Тисменицягаз", Публічне акціонерне товариство "Уманьгаз", Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз", Публічне акціонерне товариство "Хмельницькгаз", Публічне акціонерне товариство "Черкасигаз", Публічне акціонерне товариство "Чернівцігаз", Публічне акціонерне товариство "Чернігівгаз", Публічне акціонерне товариство "Шепетівкагаз", Державне підприємство "Новороздільське ДГХП "Сірка", Державне підприємство "Монтажник", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовик", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпостачсервіс", Державне підприємство "Кременецьке УПРГ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2017 року № 494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що із скасуванням постанов від 28 березня 2017 року позивач змушений сплачувати за розподіл природного газу набагато більше коштів, ніж ним сплачувалося б за приєднану потужність. При цьому, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 березня 2017 року № 348, 349-391, 395, якими з 01 квітня 2017 року введено тариф на послуги з розподілу природнього газу виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача для всіх операторів ГРМ, були спрямовані на захист вразливих споживачів природного газу та мали на меті виконання зобов`язань України перед Енергетичним Співтовариством. Зазначені постанови відповідачем прийнято правомірно, відповідно до наданих повноважень та основних завдань, передбачених Законом України "Про ринок природного газу" та Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Однак, 10 квітня 2017 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою скасовано вищезазначені постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, без належного обґрунтування, без врахування істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення, діючи за формальним підходом, шляхом поверхневого моніторингу (не враховуючи економічні інтереси споживачів природного газу), з порушенням принципу регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Оскаржувану постанову прийнято відповідачем необґрунтовано та нерозсудливо, всупереч меті, з якою відповідачу надано повноваження на встановлення цін та тарифів, не враховуючи всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та всупереч принципу дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів споживачів природнього газу. Окрім того, при прийнятті постанови відповідач діяв протиправно, оскільки не врахував економічні інтереси та порушив права позивача як споживача природного газу на отримання товарів та послуг за обґрунтованими цінами.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року - скасовано.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватне підприємство "АвтоГаз-Захід", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", публічне акціонерне товариство "Вінницягаз", публічне акціонерне товариство "Волиньгаз", публічне акціонерне товариство "Гадячгаз", публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз", публічне акціонерне товариство "Донецькоблгаз", публічне акціонерне товариство "Житомиргаз", публічне акціонерне товариство "Закарпатгаз", публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз", публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз", публічне акціонерне товариство "Київгаз", публічне акціонерне товариство "Київоблгаз", публічне акціонерне товариство "Кіровоградгаз", публічне акціонерне товариство "Коростишівгаз", публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз", публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", публічне акціонерне товариство "Лубнигаз", публічне акціонерне товариство "Луганськгаз", публічне акціонерне товариство "Львівгаз", публічне акціонерне товариство "Маріупольгаз", публічне акціонерне товариство "Мелітопольгаз", публічне акціонерне товариство "Миколаївгаз", публічне акціонерне товариство "Одесагаз", публічне акціонерне товариство "Полтавагаз", публічне акціонерне товариство "Рівнегаз", публічне акціонерне товариство "Сумигаз", публічне акціонерне товариство "Тернопільгаз", публічне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз", публічне акціонерне товариство "Тисменицягаз", публічне акціонерне товариство "Уманьгаз", публічне акціонерне товариство "Харківгаз", публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", публічне акціонерне товариство "Херсонгаз", публічне акціонерне товариство "Хмельницькгаз", публічне акціонерне товариство "Черкасигаз", публічне акціонерне товариство "Чернівцігаз", публічне акціонерне товариство "Чернігівгаз", публічне акціонерне товариство "Шепетівкагаз", державне підприємство "Новороздільське ДГХП "Сірка", державне підприємство "Монтажник", товариство з обмеженою відповідальністю "Газовик", товариство з обмеженою відповідальністю "Газпостачсервіс", державне підприємство "Кременецьке УПРГ", товариство з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" про визнання протиправною та скасування постанови в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2017 року № 494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині пункту 19 - закрито.

Адміністративний позов у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу, від 10.04.2017 року № 494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині пунктів 1-18 включно, пунктів 20-46 включно - задоволено.

Визнано протиправною та скасувано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу, від 10.04.2017 року № 494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46.

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 826/10631/17 в частині скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва рішенням від 20 вересня 2018 року та задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу, від 10.04.2017 р. № 494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині пунктів 1-18 включно, пунктів 20-46 включно скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 826/10631/17 залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції в частині, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що оскаржувана Постанова НКРЕКП № 494 скасовує, зокрема, постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року №№ 349-392, 395. При цьому, судом апеляційної інстанції не було дослідженого того, чи постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року №№ 349-355, 357-392 та 395 застосовуються до позивача, який відповідно до матеріалів справи є споживачем послуг лише ПАТ "Закарпатгаз".

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, врахувавши висновки Верховного Суду, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Окрім того, апеляційний перегляд справи здійснюється з урахуванням постанови Верховного Суду від 30 квітня 2020 року, якою постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2017 року №494 в частині пункту 19, залишено без змін.

Судом встановлено, що 10.04.2017 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 494 "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" якою скасовано:

- рядки 8-52 додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року № 348 "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз";

- постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року № 349-392, якими затверджувалися тарифи на послуги розподілу природного газу для газорозподільних підприємств, розрахованих на основі приєднаної потужності;

- постанову НКРЕКП від 28.03.2017 року № 395 "Про визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Вважаючи вищезазначену постанову протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.09.2016 року № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII).

Стаття 1 Закону № 1540-VIII визначає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 14 Закону № 1540 засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу.

Засідання Регулятора є правомочними у разі присутності на ньому більшості із загального складу Регулятора.

Перелік питань, що вносяться на розгляд Регулятора, оприлюднюється не пізніше як за три робочі дні до дня проведення засідання на офіційному веб-сайті Регулятора. Разом з переліком питань, що вносяться на розгляд Регулятора, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора проекти рішень Регулятора та обґрунтування до них, одержані зауваження та пропозиції, а також вмотивована позиція Регулятора щодо одержаних зауважень.

Голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно. Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні.

Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.

Регламент Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затверджено Постановою НКРЕКП від 06.12.2016 року № 2133.

У Регламенті передбачено, зокрема, що перед кожним голосуванням головуючий формулює зміст рішення, що ставиться на голосування, та пропонує провести голосування щодо нього (п. 8.30). Водночас, кожний член НКРЕКП, який бере участь у розгляді питання, має право запропонувати власний проект рішення або перелік питань, які визначають суть рішення (п. 8.31).

Право члена НКРЕКП пропонувати власний проект рішення голосувати особисто та на власний розсуд, дають підстави для висновку, що питання порядку денного визначають лише тему обговорення, але не визначають рішення, яке може бути ухвалено Комісією за наслідками обговорення.

Отже, кожне питання, внесене на обговорення Комісії може бути прийнятим, неприйнятим, зміненим, якщо під час обговорення виявиться необхідність внесення таких змін. Внесення до порядку денного питання Про призупинення дії та внесення змін до деяких постанов.., не виключає можливість ухвалення іншого рішення за наслідками обговорення цього питання на засіданні Комісії, зокрема рішення про скасування відповідних постанов.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 1682-III при прийнятті рішень має забезпечуватися додержання прав і законних інтересів громадян, підприємств і суспільства.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 1540-VIII визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 року регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Таким чином, Постанова НКРЕКП №494 від 10.04.2017 року Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не є нормативно-правовим актом, а є правовим актом індивідуальної дії, тому порядок її прийняття не визначається статтею 15 Закону України №1540, якою передбачено порядок підготовки рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 16 січня 2019 року у справі №826/13850/17 (адміністративне провадження №К/9901/46635/18).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що спірна постанова є нормативно-правовим актом.

Як убачається із позовної заяви, позивач вважає, що його права, свободи та інтереси порушено оскаржуваною постановою, оскільки він є споживачем природного газу для побутових потреб, а оскаржуване рішення НКРЕКП як регулятора на ринку природного газу, який уповноважений встановлювати тарифи та ціни на комунальні послуги, безпосередньо впливає на його права та обов`язки, а відтак позивач наділений правом на оскарження такої неправомірної постанови. Окрім того, даною постановою НКРЕКП встановлено абсолютно економічно невигідну та необгрунтовану тарифну політику для споживачів природнього газу, в т.ч. і для позивача, так як із скасуванням постанов позивач повинен сплачувати за розподіл природного газу набагато більше коштів, ніж ним сплачувалось би за приєднану потужність за умови дії скасованих постанов.

З такими доводамии колегія суддів не може погодитись, оскільки вони не грунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб підлягає захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

У розумінні вимог чинного законодавства правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, що не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, постанова НКРЕКП №493 від 10.04.2017 року стосується питання скасування деяких постанов Нацкомісії, які стосуються відповідних суб`єктів господарської діяльності, зокрема: ПАТ Укртрансгаз , приватних акціонерних товариств Вінницягаз , Вольньгаз , Гадянгаз , тощо, та не стосується конкретно споживачів газу - фізичних осіб, які отримують послуги з надання газу від конкретних суб`єктів господарювання.

Правовідносини між суб`єктами господарювання, що зазначені у оскаржуваній постанові, та відповідачем регулюються Господарським кодексом України від 16.01.2003, Законами України Про природні монополії від 20.04.2000 року N 1682-III, Про ринок природного газу від 09.04.2015 № 329-VIII, Про ціни і ціноутворення від 21.06.2012 № 5007-VI, Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.09.2016 року № 1540-VIII.

Господарський кодекс України (надалі - серед засобів державного регулювання господарської діяльності передбачає регулювання цін і тарифів. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку (ст. 12).

Відповідно до ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Дія Закону Про ціни і ціноутворення поширюється, зокрема, на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України (ст. 2).

Позивач не належить до суб`єктів природних монополій, отже, дія цього Закону на нього не поширюється.

Окрім того, колегія суддів враховує, що оскаржувана постанова стосується різних суб`єктів господарювання - юридичних осіб, які не надають позивачу жодних послуг, у т.ч. послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами, з урахуванням місцепроживання останнього, а саме Закарпатська область.

Щодо п. 9 постанови, який стосується ПАТ Закарпатгаз , то незважаючи на те, що позивач мешкає в Закарпатській області, скасування постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року №326 Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ПАТ Закарпатгаз та додатку до постанови від 28.03.2017 року №248 Тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України з точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи ПАТ Укртрансгаз , зокрема п. 16 додатку, який стосується ПАТ Закарпатгаз , то колегія суддів також вважає, не порушує законного інтересу позивача у зв`язку з прийняттям зазначеної постанови. Доказів, які б підтверджували порушення його законного інтересу, позивач до суду не надав.

За таких підстав, з огляду на вищевикладені доводи та встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить висновку, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Окрім того, за змістом вказаних норм порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд відмовляє в позові.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Проте, як встановлено судовою колегією, у даному спорі відсутнє порушене право та законний інтерес позивача, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вище зазначено, судом першої інстанції невірно було застосовано норми матеріального права, зокрема зазначено, що постанова НКРЕКП № 494 від 10.04.2017 року є нормативно-правовим актом, тоді як оскаржувана постанова є актом індивідуальної дії. Крім того, суд першої інстанції, правомірно відмовляюючи позивачу у задоволенні позовних вимог, не встановив чи наявне порушене право у позивача внаслідок прийняття оскаржуваної постанови.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 10.04.2017 року №494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, щор здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в частині пунктів 1-18 включно, пунктів 20-46 включно. Вважати підставами для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 підстави, викладені у вказаній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року.

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 10.04.2017 року №494 Про скасування деяких постанов Національної комісії, щор здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в частині пунктів 1-18 включно, пунктів 20-46 включно.

Вважати підставами для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 підстави, викладені у вказаній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року.

В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 02 червня 2020 року.