Постанова

від 04.05.2020 по справі 2-5379/10

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.05.20

22-ц/812/774/20

Справа 2-5379/10 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Лисенко П.П.

Провадження №22-ц/812/774/20

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 травня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

з участю:

представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої дольки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , особи, яка не брала участі у справі та діє як законний представник в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, яку постановлено об 11 годині 46 хвилин, 27 березня 2019 року, в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва під головуванням судді Бобрової І.В., за заявою ОСОБА_4 про заміну боржника у виконавчому листі у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та збитків за договором позики, -

в с т а н о в и л а:

19 травня 2010 року ОСОБА_4 пред`явила до ОСОБА_5 вищезазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

05 жовтня 2009 року між нею та ОСОБА_5 , у простій письмовій формі, було укладено договір позики, відповідно до умов якого, вона передала позичальнику грошові кошти у сумі 110 000 гривень, що на дату укладення еквівалентно 13 500 дол. США, під зворотне зобов`язання останнього повернути ці кошти у строк до 03 січня 2010 року, про що той видав розписку.

У зв`язку з тим, що в зазначений в розписці термін, ОСОБА_5 грошові кошти не повернув, ОСОБА_4 просила стягнути з нього на свою користь 106 999 гривень 65 копійок боргу; 1 187 гривень 25 копійок - 3% річних; 5 217 гривень - збитків від інфляції та судові витрати, а всього 113 574 гривні 90 копійок.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 112 984 гривні62 копійки боргу за позикою та 171 гривню у відшкодування судових витрат.

Зазначене рішення набрало законної сили і перейшло на стадію примусовому виконанню.

У зв`язку з цим, 11 лютого 2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист № 2-5379/2010, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 вказаної суми боргу та судових витрат.

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області було відкрито виконавче провадження за № 24459295.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв`язку з чим, 23 квітня 2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області Квашенко С.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Копію зазначеної постанови було направлено на адресу стягувача, а оригінал виконавчого листа - повернуто до Заводського районного суду м. Миколаєва.

19 вересня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою в якій просила замінити боржника у виконавчому листі № 2-5379/2010 з ОСОБА_5 на його спадкоємців.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2019 року заяву задоволено, замінено боржника у виконавчому листі з ОСОБА_5 на правонаступника - неповнолітню доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені та в інтересах якої, як законний представник, діє ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 подала на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи проти заміни боржника на його спадкоємця, просить її змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції: замінити боржника у виконавчому листі (в межах вартості майна, одержаного у спадщину) ОСОБА_5 на його спадкоємця - неповнолітню доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені та в інтересах якої, як законний представник, діє ОСОБА_3

Скаргу обґрунтовувала, невідповідністю висновків районного суду дійсним обставинам справи та порушенням судом матеріального та процесуального права, а саме, її неповідомлення про судове засідання у справі, у зв`язку з чим вона не змогла надати доказів на обґрунтування своєї правової позиції. Крім того, судом першої інстанції не встановлено, яке саме майно отримано ОСОБА_1 у спадщину після смерті ОСОБА_5 , в межах вартості якого відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України можуть бути задоволені вимоги кредиторів.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене судове рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Так, задовольняючи заяву ОСОБА_4 суд 1 інстанції виходив з того, що за заявою сторони, у разі вибуття (смерті) боржника, відповідно до чинних норм законодавства, суд зобов`язаний замінити боржника у виконавчому листі на його правонаступників, не змінюючи при цьому суті рішення, і для проведення такої заміни, судом виконано усі вимога процесуального закону.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у повній мірі погоджується з таким.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положення статті 12 ЦПК України передбачають, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , а також згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід`ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд.

За змістом частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.

Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Оскільки, виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України Про виконавче провадження .

Обов`язковість виконання судових рішень, як невід`ємна складова частина права громадянина на справедливий суд, встановлена також практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідними нормами (ст.6, 13, ст.1 Першого протоколу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні у справі Шмалько проти України (Shmalko v. Ukraine, №60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Аналогічна правова позиція викладена і в рішенні Європейського суду, прийнятому у справі Soering проти Сполученого королівства , де зазначалося, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд).

Відповідно до статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами та виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України Про виконавче провадження , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі і на завершальній його стадії - виконання рішення.

За загальним правилом, суть правонаступництва полягає в переході прав та обов`язків, що особисто не пов`язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає у спірні правовідносини.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Аналогічна за змістом норм викладена в ст. 442 ЦПК України, яка стосується стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 названої статті у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно із ч. 5 ст.15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під правонаступництвом у виконавчому проваджені необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Так, підставою правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.

У зв`язку з такою заміною боржника відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження і відбувається заміна сторони.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником у зобов`язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України.

Так, за пунктами 3-5 названої статі, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд не може ігнорувати покладений на нього цивільно-процесуальним законом обов`язок повідомляти сторони про розгляд справи, бо інше, було б істотним порушенням права особи на її особисту участь у судових засіданнях, де розглядається питання щодо неї, її прав та інтересів; де вона може подати докази та брати участь у їх дослідженні; ставити питання іншим учасникам справи.

Таким чином, заміна сторони у цивільному правовідношенні, яке врегульоване судовим рішенням можливе як до відкриття виконавчого провадження так і після відкриття.

Різниця лише у тому, що в першому випадку заміняється сторона у виконавчому листі, а у другому - сторона у виконавчому провадженні.

При цьому, і у першому випадку, і у другому - обов`язковою умовою, що постановляючи ухвалу про заміну, суд не вправі змінювати суті рішення, додаючи до нього будь які висновки, що по іншому висвітлюють резолютивну частину рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2009 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 110 000 гривень, що на дату укладення еквівалентно 13 500 дол. США, під зворотне зобов`язання повернути ці кошти у строк до 03 січня 2010 року, про що видав розписку (т.1 а.с.-25). У зв`язку з тим, що в зазначений в розписці термін, ОСОБА_5 грошові кошти не повернув, ОСОБА_4 просила стягнути з нього на свою користь 106 999 гривень 65 копійок боргу; 1 187 гривень 25 копійок - 3% річних; 5 217 гривень - збитків від інфляції та судові витрати, а всього 113 574 гривні 90 копійок, які і були стягнуті рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2010 року (т.1 а.с.-45). Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області на підставі цього рішення було відкрито виконавче провадження за № 24459295.

23 квітня 2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області Квашенко С.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_5 , про що 16 грудня 2016 року зареєстровано актовий запис (т. 1 а.с.47-48, 75).

Копію зазначеної постанови було направлено на адресу ОСОБА_4 та за місцем проживання боржника ОСОБА_5 . Оригінал виконавчого листа повернуто до Заводського районного суду м. Миколаєва.

У зв`язку з цим ОСОБА_4 звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою про заміну боржника у виконавчому листі з ОСОБА_5 на його спадкоємців.

Як вбачається зі копії спадкової справи №24/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , номер у спадковому реєстрі 60629874, заведеної приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В., з заявою про прийняття спадщини за законом та за заповітом звернулася ОСОБА_3 , яка діє як законний представник від імені та в інтересах своєї малолітньої доньки - ОСОБА_1 (а.с. 72).

Відповідно до заповіту, складеного 09 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ємельяновою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1254, ОСОБА_5 заповів, належні йому на праві приватної власності нежитлові приміщення АДРЕСА_1 , своїй матері - ОСОБА_6 та житловий будинок АДРЕСА_2 , своїй дочці -

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (колишня дружина) подали до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини (а.с. -73,74).

Інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, матеріали справи не містять (а.с. - 72-154) .

Таким чином, виходячи із норм діючого процесуального законодавства, ОСОБА_4 , як кредитор спадкодавця ОСОБА_5 , вправі була ставити питання про його заміну у виконавчому листі на його спадкоємця - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 .

Саме це вона і здійснила, подавши заяву про заміну, і суд 1 інстанції вірно, з дотриманням вимог чинного процесуального законодавства, її задовольнив.

Стосовно ж вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу про викладення в ухвалі обсягу відповідальності відповідача, то вона не може бути задоволена, оскільки інше, змінювало б суть рішення, що є неприпустимим.

В такому випадку, обсяг відповідальності спадкоємця вирішується державним виконавцем при виконані рішення і у відповідності з вимогами ст. 1282 ЦПК України.

За нею ж неї, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Оскаржена ухвала не є перешкодою виписаному вище.

Що ж до твердження заявника про процесуальне порушення, начебто, допущене судом при розгляді заяви про заміну сторони, то воно не може слугувати скасуванню оскарженої ухвали, оскільки не грунтується на доказах.

Дійсно, процес заміни сторони не носить автоматичний характер, а передбачає розгляд питання судом за можливості участі сторін у його вирішенні, про що їх суд зобов`язаний попередити.

Згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Заводського районного суду від 19 лютого 2019 року заяву ОСОБА_4 призначено на 27 березня 2019 року (т. 1 а.с. 200, 201).

20 лютого 2019 року копію вказаної ухвали суд направив на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_1 , яку остання отримала 21 березня 2019 року (т.1 а.с. 244).

Проте в апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначала, що вона не була повідомлена про розгляд справи, але вказані обставини спростовуються матеріалами справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 29 січня 2019 року уповноважила адвоката Островського С.Б. бути її представником в судових органах та інших установах, вказану довіреність підписала ОСОБА_3 та ОСОБА_1

27 березня 2019 року в судовому засіданні приймав участь Островський С.Б. та був присутній при проголошенні вступної та резолютивної частини ухвали (т.1 а.с.246-248).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки інші доводи апеляційної скарги на правильність та обґрунтованість судового рішення першої інстанції не впливають.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримався норм процесуального права, а тому колегія суддів прийшла до висновку про залишення ухвали без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: П.П.Лисенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 04 травня 2020 року.