Постанова

від 04.05.2020 по справі 910/12883/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2020 р. Справа№ 910/12883/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 (повний текст складено 22.01.2020)

у справі №910/12883/19 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл

про стягнення 171 558,71 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл (далі, відповідач) про стягнення 171 558,71 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу №17010301 від 03.01.2017, з яких 149 724,00 грн основної заборгованості, 19 275,43 грн пені, 1 674,00 грн 3% річних та 885,28 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за Договором купівлі-продажу №17010301 від 03.01.2017 в частині повної оплати вартості придбаного товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/12883/19 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек 149 724 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 00 коп основної заборгованості, 19 275 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 43 коп пені, 1 674 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. 3% річних, 885 (вісімсот вісімдесят п`ять) грн 28 коп інфляційних втрат та 2 573 (дві тисячі п`ятсот сімдесят три) грн 39 коп витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не було виконано у повному обсязі своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №17010301 від 03.01.2017 та не сплачено позивачу за отриманий товар суму в розмірі 149 724,00 грн. Порушення виконання грошових зобов`язань є підставою для стягнення із відповідача на користь позивача 1 674,00 грн 3% річних та 885,28 грн інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та 19 275,43 грн пені на підставі пункту 7.1. договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 11.01.2020 (про що свідчить відбиток вхідного штемпеля Господарського суду міста Києва) Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/12883/19 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- видаткові накладні, копії яких додано до позовної заяви, не містять засвідчення таких копій відповідності їх оригіналу, що дає підстави вважати такі докази недопустимими;

- у справі №910/17202/17, яка розглядалась Господарським судом міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек заперечувало факт придбання відповідачем товарів за спірним договором та подавало заяву про визнання такого договору недійсним. У вказаній справі ТОВ Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек стверджувало, що продукція, яка була поставлена відповідачу, була придбана останнім у ТОВ Вітротект-Біореагент , а не у позивача. У справі №910/17202/17 суд дійшов висновку, що продукція, яка є предметом договору, є контрафактною, куплена відповідачем у зовсім іншої особи, а не у позивача;

- суд під час судового засідання 14.01.2020 не з`ясував думку сторін щодо позовних вимог, не прийняв до уваги та не розглянув клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, подане до суду 18.12.2019.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 18.03.2020, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. У відзиві позивач наголосив на тому, що суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у встановленому у рішенні суду розмірі. Позивач зазначив, що всі документи, додані до позовної заяви, завірені у відповідності до вимог чинного законодавства; відповідачем у процесі розгляду справи в суді першої інстанції не ставилося питання про неналежність доказів та про витребування оригіналів накладних; у межах судової справи №910/17202/17 позивачем було отримано відзив відповідача, у якому останній самостійно надав копії видаткових накладних та договір купівлі-продажу, відповідно до яких відповідач придбав у позивача продукцію на загальну суму 257 459,40 грн; скаржником спотворено загальний виклад обставин судового засідання, що відбулось 14.01.2020; заява про залишення позову без розгляду є безпідставною, її подання направлене на затягування судового розгляду, оскільки відповідачем самостійно до заяви додано копію протоколу загальних зборів ТОВ ІВК Рамінтек №04/06/18 від 04.06.2018, згідно якої керівнику (директору) позивача надані всі необхідні повноваження для ведення даної судової справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №910/12883/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/12883/19 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3860,07 грн.

03.03.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал квитанції про сплату судового збору від 03.03.2020 за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/12883/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/12883/19; розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №910/12883/19 є вимоги про стягнення 171 558,71 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №17010301 (далі, Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти реактиви та товари медичного призначення (далі - товар) і сплатити за нього на умовах даного договору. Кількість та асортимент товару визначається Специфікаціями, товарними накладними, що є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору право власності товару переходить від продавця до покупця з моменту фактичного отримання товару/підписання покупцем товарної накладної.

Згідно з пунктом 5.2.2. Договору покупець зобов`язаний сплатити вартість товару на умовах договору.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що покупець зобов`язується перерахувати кошти на розрахунковий рахунок продавця протягом двох років з дня фактичного отримання Товару/підписання видаткової накладної.

У пункті 7.1. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати покупець сплачує продавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Упродовж дії Договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність реактиви та товари медичного призначення на загальну суму 257 459,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних: ТР-0000976 від 06.04.2017, ТР-0001014 від 06.04.2017, ТР-0001015 від 06.04.2017, ТР-0001016 від 06.04.2017, ТР-0001017 від 06.04.2017, ТР-0001018 від 06.04.2017, ТР-0000977 від 10.04.2017, ТР-0000980 від 11.04.2017, ТР-0000979 від 11.04.2017, ТР-0000981 від 12.04.2017, ТР-0000988 від 13.04.2017, ТР-0000987 від 13.04.2017, ТР-0000992 від 14.04.2017, ТР-0000994 від 14.04.2017, ТР-0001003 від 19.04.2017, ТР-0001005 від 20.04.2017, ТР-0001006 від 20.04.2017, ТР-0001009 від 20.04.2017, ТР-0001019 від 24.04.2017, ТР-0001023 від 25.04.2017, ТР-0001022 від 25.04.2017, ТР-0001024 від 25.04.2017, ТР-0001027 від 26.04.2017, ТР-0001032 від 28.04.2017, ТР-0001030 від 28.04.2017.

Покупцем було частково сплачено вартість поставленого товару в розмірі 107 735,40 грн, що підтверджується банківським виписками від 25.04.2017 на суму - 78 283,80 грн та від 28.04.2017 на суму 29 451,60 грн.

02.09.2019 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу про сплату заборгованості за Договором у сумі 149 724,00 грн разом із актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 30.08.2019, яка була отримана відповідачем 03.09.2019 (докази направлення та отримання вказаної вимоги містяться у додатках до позовної заяви).

Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду із позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі Договору №17010301 від 03.01.2017, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження визнання Договору купівлі-продажу №17010301 від 03.01.2017 недійсним, а тому, з огляду на презумпцію правомірності правочину, останній станом на дату вирішення даного спору є дійсним, а посилання відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції на те, що у межах господарської справи №910/17202/17 ТОВ Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек ставила під сумнів дійсність даного Договору, за відсутності відповідного рішення суду із цього приводу, не приймаються судом до уваги. Крім того, як зазначив сам позивач у відповіді на відзив на позовну заяву у даній справі, відповідні посилання у межах справи №910/17202/17 були зроблені ним ще у 2017 році, тобто значно раніше, ніж позивачу стало достовірно відомо та документально підтверджено самим відповідачем у межах справи №910/17202/17 (у відзиві) факт наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем згідно Договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як уже зазначалося вище, відповідно до пункту 2.2. Договору право власності товару переходить від продавця до покупця з моменту фактичного отримання товару/підписання покупцем товарної накладної.

Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що впродовж дії Договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність реактиви та товари медичного призначення на загальну суму 257 459,40 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних: ТР-0000976 від 06.04.2017, ТР-0001014 від 06.04.2017, ТР-0001015 від 06.04.2017, ТР-0001016 від 06.04.2017, ТР-0001017 від 06.04.2017, ТР-0001018 від 06.04.2017, ТР-0000977 від 10.04.2017, ТР-0000980 від 11.04.2017, ТР-0000979 від 11.04.2017, ТР-0000981 від 12.04.2017, ТР-0000988 від 13.04.2017, ТР-0000987 від 13.04.2017, ТР-0000992 від 14.04.2017, ТР-0000994 від 14.04.2017, ТР-0001003 від 19.04.2017, ТР-0001005 від 20.04.2017, ТР-0001006 від 20.04.2017, ТР-0001009 від 20.04.2017, ТР-0001019 від 24.04.2017, ТР-0001023 від 25.04.2017, ТР-0001022 від 25.04.2017, ТР-0001024 від 25.04.2017, ТР-0001027 від 26.04.2017, ТР-0001032 від 28.04.2017, ТР-0001030 від 28.04.2017 (том 1, а.с. 27-51).

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками товариств.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що долучені до позовної заяви вищеперелічені копії видаткових накладних не містять відмітки про відповідність їх оригіналу, а тому є недопустимим доказами.

Із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Під час перевірки копій документів слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 , затвердженим наказом Держспоживстандарту від 07.04.2003 №55, Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємства, установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, інструкцією з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування).

Серед іншого, відповідно до пункту 8 розділу 10 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємства, установах і організаціях, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Колегією суддів встановлено, що усі копії видаткових накладних, які додані до позовної заяви, засвідчені підписом представника позивача адвокатом Лихварем В.А. у передбаченому законом порядку, містять відмітку про відповідність копії оригіналу, дату засвідчення копії.

З огляду на зазначене, безпідставними є посилання скаржника на недопустимість як доказів у справі вказаних копій видаткових накладних.

За змістом частин 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з пунктом 5.2.2. Договору покупець зобов`язаний сплатити вартість товару на умовах договору.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що покупець зобов`язується перерахувати кошти на розрахунковий рахунок продавця протягом двох років з дня фактичного отримання Товару/підписання видаткової накладної.

Як вірно встановив суд першої інстанції, покупцем було частково сплачено вартість поставленого товару в розмірі 107 735,40 грн, що підтверджується банківським виписками від 25.04.2017 на суму - 78 283,80 грн та від 28.04.2017 на суму 29 451,60 грн, копії яких додані до позовної заяви (том 1, а.с. 21-22).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий згідно умов Договору купівлі-продажу товар становить 149 724,00 грн (257 459,40 грн - 107 735,40 грн), а строк виконання зобов`язання з оплати отриманого товару з огляду на зміст пункту 4.3. Договору станом на дату подання позовної заяви у даній справі є таким, що настав.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав, сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення не здійснив.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу, відповідач вказує на те, що позивач у іншому судовому процесі, а саме у господарській справі №910/17202/17, не визнавав факт поставки товару ТОВ Науково-виробниче об`єднання Біовелл .

Однак, як вірно наголосив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відповідачем жодним чином не спростовано наведені позивачем у даній справі обставини, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними, які складені між Товариством з обмеженою відповідальністю Інноваційно-виробнича компанія Рамінтек (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл (покупцем) та підписані їх уповноваженими представниками), та які підтверджують наявність у відповідача зобов`язання сплатити на користь позивача існуючий борг за куплений товар за Договором № 17010301 купівлі-продажу від 03.01.2017. Натомість, у матеріалах справи міститься копія відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл у справі №910/17202/17 разом із долученими останнім до нього копіями видаткових накладних за Договором купівлі-продажу №17010301 від 03.01.2017, що свідчить про визнання відповідачем факту отримання товару за спірним Договором на загальну суму 257 459,40 грн.

Посилання скаржника на те, що у рішенні суду у справі №910/17202/17 суд дійшов висновку, що продукція, яка є предметом Договору, є контрафактною, куплена відповідачем у зовсім іншої особи, а не у позивача, не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/17202/17 (аналіз якого судом здійснено у системі Діловодство спеціалізованого суду ) вказаних висновків не містить, а по-друге, таке рішення станом на дату прийняття даної постанови оскаржується в апеляційному порядку, а відтак не набрало законної сили.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у справі №910/17202/17 розглядається спір щодо неправомірного використання відповідачами торгівельної марки Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційно-виробнича компанія Рамінтек VITROTEST за свідоцтвом України №186053, тобто спір стосується захисту об`єктів права інтелектуальної власності.

Отже, місцевий господарський суд правомірно присудив до стягнення із відповідача суму основного боргу за Договором у розмірі 149 724,00 грн. Належних та допустимих доказів на спростування правомірності рішення суду в цій частині відповідачем суду не надано.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором зі своєчасної оплати вартості купленого товару позивачем за період з 29.04.2019 по 12.09.2019 нараховано відповідачеві до стягнення 19 275,43 грн пені, 1 674,00 грн 3% річних та 885,28 грн інфляційних втрат.

Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статті 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.1. Договору нарахував та просив стягнути з відповідача 19 275,43 грн пені за період з 29.04.2019 по 12.09.2019.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати покупець сплачує продавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату складання позовної заяви, відповідач не сплатив заборгованість за отриманий товар згідно зазначених вище спірних видаткових накладних у загальній сумі 149 724,00 грн у передбачений пунктом 4.3. Договору строк.

Отже, дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статей 549, 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши перевірку розрахунків пені в сумі 19 275,43 грн та 3% річних у сумі 1 674,00 грн за період, заявлений позивачем, з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків, погодженого сторонами, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування основного боргу, пені, 3% річних, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Стосовно позовних про стягнення із відповідача інфляційних втрат у сумі 885,28 грн колегія суддів зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; текст цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 №39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Суд, визначаючи розмір заборгованості відповідача, зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити здійснені позивачем нарахування.

Колегія суддів, здійснивши перевірку суми інфляційних втрат за визначений позивачем період з 29.04.2019 по 12.09.2019, які нараховані на суму основного боргу 149 724,00 грн, встановила, що розрахунок останньої має наступний вигляд: 149 724,00 грн x 0.99296535 ((100,70%х99,50%х99,40%х99,70%):100) - 149 724,00 грн = - 1 053,26 грн, тобто значення є від`ємним, а позовні вимоги про стягнення із відповідача інфляційних втрат у розмірі 885,28 грн безпідставними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача заявленої позивачем суми інфляційних втрат, а рішення суду в цій частині є необґрунтованим.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що суд під час судового засідання 14.01.2020 не з`ясував думку сторін щодо позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції було проведено декілька судових засідань.

Зокрема, як вбачається зі змісту протоколу судового засідання від 17.10.2019 та звукозаписів судових засідань від 17.10.2019 та 21.11.2019, представниками сторін були надані пояснення по суті спору у даній справі, судом було з`ясовано думку сторін щодо позовних вимог та оголошено перерву у судовому засіданні 21.11.2019 для підготовки вступної та резолютивної частини рішення.

Суд у судовому засіданні 14.01.2020 повідомив під звукозапис, що обставини справи були досліджені судом у попередніх судових засіданнях. Звукозаписом судового засідання від 14.01.2020 підтверджується, що будь-яких заяв і клопотань відповідач у судовому засіданні не заявляв.

Відтак, колегія суддів не вбачає у діях суду порушень норм процесуального права щодо незаслуховування думки представників сторін із приводу позовних вимог у судовому засіданні 14.01.2020, оскільки представники сторін висловили свою правову позицію у даній справі у попередніх судових засіданнях.

З огляду на вищевикладене, відповідні посилання відповідача на порушення норм процесуального права не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду.

Стосовно клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, поданого відповідачем до суду першої інстанції 18.12.2019, колегія суддів встановила наступне.

У поданому клопотанні відповідач просив суд залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційно-виробнича компанія Рамінтек у даній справі без розгляду, оскільки директору позивача не було надано письмової згоди загальних зборів на видачу довіреності на представництво інтересів ТОВ ІВК Рамінтек в суді, а також не було надано згоди на подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви у даній справі.

Як вбачається із матеріалів справи, позовну заяву від імені ТОВ Інноваційно-виробнича компанія Рамінтек підписано адвокатом Лихварем В.А. на підставі довіреності від 27.02.2019, виданої директором ТОВ Інноваційно-виробнича компанія Рамінтек Ніколаєнко І.В.

Згідно пункту 12.10. Статуту ТОВ Інноваційно-виробнича компанія Рамінтек , затвердженого рішенням загальних зборів засновників (учасників) від 27.02.2018 (протокол загальних зборів №27/02/18 від 27.02.2018), директор не вправі без попередньої письмової згоди Загальних зборів товариства видавати та відкликати довіреності третім особам на представництво товариства в усіх державних органах і установах, включаючи суди будь-яких юрисдикцій та інстанцій, третейські суди та інші органи влади, а також перед будь-якими іншими юридичними і фізичними особами, як в Україні, так і за кордоном.

Отже, положеннями вказаного пункту Статуту дійсно встановлено, що видача довіреностей третім особам на представництво інтересів підприємства здійснюється за попередньою письмовою згодою Загальних зборів товариства.

Однак, у матеріалах справи (том 1, а.с 187-188) міститься копія протоколу №04/06/18 позачергових загальних зборів учасників ТОВ Інноваційно-виробнича компанія Рамінтек від 04.06.2018, на яких було прийнято рішення надати директору товариства Ніколаєнку І.В. повноваження щодо, зокрема, видачі довіреностей третім особам на представництво інтересів товариства у всіх державних органах, включаючи суди будь-яких юрисдикцій та інстанцій, а також перед будь-якими юридичними та фізичними особами.

Таким чином, станом на 27.02.2019 директор ТОВ Інноваційно-виробнича компанія Рамінтек був за письмовою згодою Загальних зборів товариства наділений повноваженнями на видачу довіреності на представництво адвокатом Лихварем В.А. інтересів Товариства у суді.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл такою, що підлягає частковому задоволенню (враховуючи відсутність підстав для стягнення із відповідача 885,28 грн інфляційних втрат за заявлений позивачем період). Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у даній справі є таким, що підлягає зміні.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/12883/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/12883/19 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/12883/19 викласти у наступній редакції:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл (03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 36039802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек (01103, м. Київ, вулиця Михайла Бойчука, буд. 18-Б, кв. 56, ідентифікаційний код юридичної особи 36555928) 149 724 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 00 коп. основної заборгованості, 19 275 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 43 коп. пені, 1 674 (одну тисячу шістсот сімдесят чотири) грн 00 коп. 3% річних та 2 560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) грн 11 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити. .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційно-виробнича компанія Рамінтек (01103, м. Київ, вулиця Михайла Бойчука, буд. 18-Б, кв. 56, ідентифікаційний код юридичної особи 36555928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Біовелл (03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 36039802) 19 (дев`ятнадцять) грн 92 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/12883/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко