Постанова

від 05.05.2020 по справі 200/10125/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року справа №200/10125/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства Паливна компанія Тріумф на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі №200/10125/19-а (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом приватного підприємства Паливна компанія Тріумф до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 23 липня 2019 року №1386 про проведення фактичної перевірки.

В обґрунтування позову зазначив, що в наказі відсутні будь-які посилання на підстави призначення перевірки. Наказ містить тільки посилання на норми, які регулюють питання призначення перевірки.

В наказі не конкретизовано обставини, що слугували підставою для проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання у контексті розуміння п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Відповідно до позиції Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 року у справі №812/602/17 право на судовий захист пов`язане з протиправністю оскаржуваного рішення та не ставиться в залежності від наслідків його реалізації.

В постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі №820/4895/18 зазначено, що суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Право на судовий захист пов`язане з самою протиправністю видання, зокрема, наказу.

Суд першої інстанції, зазначаючи в своєму рішенні, що направлення на перевірку та наказ про її проведення підписав оператор ОСОБА_1, не врахував правової позиції Верховного Суду в постанові від 30.01.2018 року у справі №821/1957/16, відповідно до якої є протиправними дії посадових осіб контролюючого органу, які надавали на ознайомлення документи особі, яке не була уповноваженим представником платника та не перебувала з ним у трудових відносинах.

Таким чином, відповідачем належним чином не вручений наказ про проведення фактичної перевірки позивачу, тому відбулося незаконне вторгнення на підприємство представників податкового органу.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не з`явилися, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Позивач Приватне підприємство Паливна компанія Тріумф (код ЄДРПОУ 41644464) юридична особа: 85612, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Шевченка Тараса, 57.

Наказом Головного управління ДФС у Донецькій області від 23 липня 2019 року №1386 наказано провести фактично перевірку позивача з 23 липня 2019 року тривалістю не більше 10 діб на підставі п.п.80.2.5, п.80.2, ст.80 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), Закону України від 19.12.1995 № 481\95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального зі змінами та доповненнями (а.с.6).

Направлення на перевірку від 23 липня 2019 року № 1768 та № 1767 на підставі наказу перевірки № 1386 вручено оператору АЗС ПП Паливна компанія Тріумф ОСОБА_1 , також вручено копію наказу на проведення фактичної перевірки (а.с.33)

За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 01 серпня 2019№0232/05/99/40/41644464, другий примірник акту направлено поштою з повідомленням про вручення 01 серпня 2019 ПП Паливна компанія Тріумф , яке отримано позивачем 07 серпня 2019 (а.с.37-40)

За результатами перевірки застосовані штрафні фінансові санкції у розмірі 250510 грн. (податкове повідомлення-рішення №0003464003 від 28 серпня 2019 на суму 510 грн., податкове повідомлення-рішення №0003614003 від 28 серпня 2019 на суму 250 000 грн.), які оскаржені позивачем до Донецького окружного адміністративного суду (справа №200/11077/19-а ).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення перевірки. Скасування наказу за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2019 року № 0003614003, № 0003464003.

Оцінка суду.

На підставі пункту 75.1 статті 75 Подакового Кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 80.2.7 пункту 80.2. статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

На підставі абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК україни посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію .

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його скасування після того як проведено контрольний захід не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Як свідчать матеріали справи позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, за результатами якої складено акт та в подальшому винесено податкові повідомлення-рішення, які, у свою чергу, оскаржується позивачем в межах іншої адміністративної справи №200/11077/19-а.

З огляду на те, що наказ відповідача щодо проведення перевірки вже реалізований та за наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, то задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу податкового органу не є належним способом захисту права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 по справі №520/8648/18.

Підсумовуючи викладене та в зв`язку з тим, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом при виданні наказу, під час проведення перевірки оцінюються судом у сукупності із наслідками проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що позивач з метою належного захисту порушеного права може звернутися із вказаними обґрунтуваннями в межах адміністративної справи №200/11077/19-а.

Суд не приймає посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2018 року у справі №812/602/17, відповідно до якої право на судовий захист пов`язане з протиправністю оскаржуваного рішення та не ставиться в залежності від наслідків його реалізації, оскільки в межах цієї справи розглядалися питання оскарження наказу на проведення невиїзної перевірки, яка не є тотожньою фактичній, оскільки невиїзна перевірка проводиться в приміщенні контролюючого органу, що виключає можливість вчинення платником податків дій з допуску або недопуску до її проведення. Тобто, позивач в цій справ був позбавлений можливості заперечити відповідачу у проведені такої перевірки, шляхом не допуску до неї.

Також є неприйнятними посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 18.12.2018 року у справі №820/4895/18, що суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом, оскільки в межах цієї справи товариство, оскаржуючи наказ про проведення фактичної перевірки, не допустило фахівців контролюючого органу до проведення перевірки, про що було складено акт. Тобто обставини справи №820/4895/18 не є тотожними обставинам в цій справі.

Суд не приймає посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 30.01.2018 року у справі №821/1957/16, відповідно до якої є протиправними дії посадових осіб контролюючого органу, які надавали на ознайомлення документи особі, яке не була уповноваженим представником платника та не перебувала з ним у трудових відносинах, оскільки, як вже зазначалося судом, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом при виданні наказу, під час проведення перевірки оцінюються судом у сукупності із наслідками проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а в межах даної справи, за умови, що наказ про проведення фактичної перевірки вже реалізований та за наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, скасування наказу податкового органу не є належним способом захисту права позивача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Паливна компанія Тріумф на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі №200/10125/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі №200/10125/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 05 травня 2020 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328, пунктом 3 розділу 6 Прикінцеві положення КАС України.

Повне судове рішення складено 05 травня 2020 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова