Постанова

від 28.04.2020 по справі 826/17076/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17076/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрівська Н.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бабенка К.А., Степанюка А.Г.

при секретарі Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Трейдинг до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним акта, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал Трейдинг (далі по тексту - позивач, ТОВ Глобал Трейдинг ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просило:

- визнати протиправним акт №296/26-15-14-02-01/37820074 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Глобал Трейдинг з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ Сан Телеком за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ Арвейд за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2017 року: №0005531402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 494 806,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 123 701,50 грн.; № 0005541402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 44 600,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року значений позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

24.04.2020 року та 27.04.2020 року (продубльовано) на адресу суду від ТОВ Глобал Трейдинг надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.04.2020 року на адресу суду надійшло клопотання ГУ ДПС у місті Києві про перерви по справі та заміну відповідача правонаступником.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши зазначені клопотання дійшла висновку, що вони не підлягає задоволенню, оскільки участь сторін не є обов`язковою, а матеріали справи містять належні докази для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слуханню справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Щодо клопотання про заміну відповідача правонаступником, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС у місті Києві заявлено клопотання про заміну Головного управління ДФС у місті Києві в порядку процесуального правонаступництва, у зв`язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України від 18.12.2018 року №1200.

Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно зі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, Головним управлінням ДПС у місті Києві підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управління ДФС у місті Києві на Головне управління ДПС у місті Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.07.2017 року ГУ ДФС у місті Києві, відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Глобал Трейдинг з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ Сан Телеком за період 01.07.2014 по 31.08.2014 та ТОВ Арвейд за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, тривалістю 5 робочих днів з 17.07.2017.

Підставою для прийняття зазначеного наказу слугувала доповідна записка управління аудиту у сфері торгівлі та послуг від 13.07.2017 року №2342/26-15-14-02-01.

Відповідно до абз. 2 п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України відповідачем 21.07.2017 винесено наказ № 6841 про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ Сан Телеком за період 01.07.2014 по 31.08.2014 та ТОВ Арвейд за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, тривалістю 2 робочих дні з 24.07.2017 року.

На підставі направлень від 17.07.2017 року за №838/26-15-14-02-01 та №839/26-15-14-02-01 виданих контролюючим органом, відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідач приступив до перевірки.

Копію наказу ГУ ДФС у м. Києві та направлення на право проведення перевірки 17.07.2017 року вручено під розписку директору ТОВ Глобал Трейдінг Горбунову С.В.

Так, ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ Сан Телеком за період 01.07.2014 по 31.08.2014 та ТОВ Арвейд за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, за результатами якої складено акт перевірки №296/26-15-14-02-01/37820074 від 01.08.2017 року (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки, посадовими особами було встановлено порушення ТОВ Глобал Трейдінг вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 494 806,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду (ряд.24 Декларації) за квітень 2015 року на суму 44 600,00 грн.

Крім того, контролюючим органом зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ Сан Телеком та ТОВ Арвейд , що вплинуло на правильність обрахунку податку на додану вартість.

При цьому, зазначений висновок контролюючий орган обґрунтовує тим, що згідно даних ІС Податковий блок , відносно господарської діяльності Сан Телеком заведено картку суб`єкта фіктивного підприємництва №661/8/26-52-07-03 від 02.06.2015 року, в якій зазначено, що за результатами вжитих заходів по кримінальному провадженню №32014100080000042 допитаного у якості свідка громадянина ОСОБА_1 , який повідомив, що зареєстрував ТОВ Сан Телеком за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, довіреності на представлення інтересів підприємства нікому не надавав та не уповноважував.

Також, зазначений висновок контролюючий орган обґрунтовує тим, що згідно даних ІС Податковий блок , відносно господарської діяльності ТОВ Арвейд заведено картку суб`єкта фіктивного підприємництва №2581/8/26-54-07-06 від 08.05.2015 року, в якій зазначено, що за результатами вжитих заходів допитаний в якості свідка громадянин ОСОБА_2 , який дав свідчення про те, що він зареєстрував ТОВ Арвейд за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

До перевірки не надано товарно-транспортних документів, які б свідчили про реальність здійснення господарської операції, в т.ч. про рух активів між ТОВ Глобал Трейдінг з ТОВ Арвейд .

Отже, контролюючи орган дійшов висновку, що господарські операції ТОВ Глобал Трейдінг з контрагентами ТОВ Сан Телеком та ТОВ Арвейд є неправомірними з огляду на те, що в діяльності контрагентів наявні ознаки фіктивності.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 15.08.2017 року:

- № 0005531402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 494 806,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 123701,50 грн.;

- № 0005541402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 44 600,00 грн. (далі по тексту - оскаржувані ППР).

Зазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.10.2017 року №24408/6/99-99-11-01-01-25 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з актом перевірки та оскаржуваними ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Тобто, в даному випадку суд надає оцінку спірним правовідносинам лише в частині законності оскаржуваних ППР.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктами 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що 198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Глобал Трейдинг (Замовник) та ТОВ Сан Телеком (Виконавець) було укладено ряд договорів, а саме:

1) договір про надання послуг з підтримки та обслуговування VPN в„– 261213 від 26.12.2013 року, додаткову угоду №1 від 30.01.2014 року до договору про надання послуг з підтримки та обслуговування VPN в„– 261213 , додаткову угоду №2 від 01.07.2014 року до договору про надання послуг з підтримки та обслуговування VPN № 261213 , згідно яких виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з підтримки та обслуговування VPN, які споживаються замовником в процесі його господарської діяльності, в обсязі, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі, а замовник зобов`язується оплачувати виконавцеві за надані послуги в обсязі, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій надано первинні документи, а саме: запит цін, який направлявся на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , надіслання нових настройок виділених серверів на адресу: santelecom@mail.com, акт надання послуг №ОУ-0731/13 від 31.07.2014 року, податкову накладну №40 від 31.07.2014 року, платіжні доручення №216 від 18.08.2014 року на суму 14845,46 грн., №218 від 20.08.2014 року на суму 30000,00 грн., №415 від 03.11.2014 року на суму 154,54 грн.

2) договір про надання послуг оренди серверних потужностей № 090114 від 20.01.2014 року, додаткову угоду №1 від 01.07.2014 до договору надання послуг оренди серверних потужностей № 090114 , згідно якого виконавець зобов`язується за завданнями замовнику надати останньому послуги, що визначені у підпунктах 1.2.1-1.2.3, які споживаються замовником в процесі його господарської діяльності, в обсязі, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі, а замовник зобов`язується оплачувати виконавцеві за надані послуги в обсязі, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.

Підпунктами 1.2.1-1.2.3 зазначеного договору передбачено надання інформаційно-технічних послуг з розміщення ресурсів, веб-сайтів замовника в мережі Інтернет на обладнанні виконавця (серверних потужностей), яке розташовано на технічному майданчику виконавця; підключення серверних потужностей до мережі Інтернет; надання консультаційних послуг, необхідних для експлуатації серверних потужностей.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій надано первинні документи, а саме: акт надання послуг №ОУ-0731/15 від 31.07.2014 року, податкову накладну №42 від 31.07.2014 року, платіжні доручення №226 від 22.08.2014 року на суму 52500,00 грн.

3) договір про надання послуг оренди статичної ІР-адреси №0202214 від 20.02.2014 року, додаткову угоду №1 від 01.07.2014 року до договору надання послуг оренди статичної ІР-адреси №0202214, згідно якого виконавець зобов`язується за завданнями замовника надати останньому послуги оренди статичної ІР-адреси, які споживаються замовником в процесі його господарської діяльності, в обсязі, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі, а замовник зобов`язується оплачувати виконавцеві за надані послуги в обсязі, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій надано первинні документи, а саме: акт надання послуг №ОУ-0731/14 від 31.07.2014 року, податкову накладну від 31.07.2014 року №41, платіжні доручення №417 від 03.11.2014 року на суму 5000,00 грн.

4) договір про надання послуг №0107-14 від 01.07.2014 року, згідно якого виконавець зобов`язується за завданнями замовника надати останньому послуги безлімітного симетричного каналу Інтернет, які споживаються замовником в процесі його господарської діяльності, в обсязі, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі, а замовник зобов`язується оплачувати виконавцеві за надані послуги в обсязі, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій надано первинні документи: акт надання послуг №ОУ-0801/01 від 01.08.2014, №ОУ-0808/01 від 08.08.2014, №ОУ-0815/01 від 15.08.2014, №ОУ-0818/02 від 18.08.2014, №ОУ-0822/01 від 22.08.2014, №ОУ-0825/01 від 25.08.2014, №ОУ-0831/07 від 31.08.2014, податкову накладну від 01.08.2014 №48, від 08.08.2014 №49, від 15.08.2014 №50, від 18.08.2014 №51, від 22.08.2014 №52, від 25.08.2014 №53, від 31.08.2014 №54, платіжні доручення №335 від 29.09.2014 на суму 100000,00 грн., №348 від 03.10.2014 на суму 130000,00 грн., №361 від 06.10.2014 на суму 70000,00 грн., №392 від 17.10.2014 на суму 60000,00 грн., №397 від 20.10.2014 на суму 20000,00 грн., №408 від 27.10.2014 року на суму 10000,00 грн., №418 від 03.11.2014 на суму 1000,00 грн.

Крім того, ТОВ Сан телеком надано копію повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 30.10.2013 року за №02-7897/09 про включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій.

Також, між ТОВ Глобал Трейдинг (Покупець) та ТОВ Арвейд (Постачальник) укладено договір поставки №110315 від 11.03.2015 року, згідно якого постачальник зобов`язується поставити (передавати) продукцію покупцю окремими партіями у зумовлені строки відповідно до погодження сторонами специфікацій до договору, що є додатками до договору і його складовими та невід`ємними частинами, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору.

Пунктом 1.4 зазначеного договору передбачено, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п.3.1 договору поставки, покупець перераховує протягом 90 календарних днів з моменту поставки на поточний рахунок постачальника грошові кошти за поставлений товар.

Згідно п.4.1 договору поставки, постачальник здійснює поставку товару, а покупець його приймання на умовах СРТ фрахт і перевезення сплачені до (склад покупця, вказаний у кожній окремій специфікації до цього договору) згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Пунктом 4.2 договору поставки передбачено, що приймання покупцем товару за кількістю, здійснюється на підставі документів, зазначених в пункті 5.4 цього договору та у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 (П-6).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Арвейд позивачем надані суду наступні первинні документи: договір поставки №110315 від 11.03.2015, додаток №1 до договору поставки №110315 від 11.03.2015 (кінцева довіреність №001 від 11.03.2015), видаткові накладні №5 від 01.04.2015, № 52 від 02.04.2015, №652 від 14.04.2015, №701 від 15.04.2015, №702 від 15.04.2015, №1006 від 21.04.2015, №1007 від 21.04.2015, №1054 від 22.04.2015, №1105 від 23.04.2015, №1358 від 27.04.2015, №1407 від 28.04.2015, №1526 від 30.04.2015, податкову накладну від 01.04.2015 №5, від 02.04.2015 №52, від 14.04.2015 №652, від 15.04.2015 №701, від 15.04.2015 №702, від 21.04.2015 №1006, від 21.04.2015 №1007, від 22.04.2015 №1054, від 23.04.2015 №1105, від 27.04.2015 №1358, від 28.04.2015 №1407, від 30.04.2015 №1526, платіжні доручення №129 від 20.04.2015 на суму 160000,00 грн., №130 від 21.04.2015 на суму 25898,00 грн., №139 від 27.04.2015 на суму 57435,00 грн., №154 від 04.06.2015 на суму 100000,00 грн., №160 від 05.06.2015 на суму 400000,00 грн., №163 від 15.06.2015 на суму 290000,00 грн., №166 від 03.07.2015 на суму 300000,00 грн., №167 від 07.07.2015 на суму 450000,00 грн., №174 від 24.07.2015 на суму 180000,00 грн., №184 від 28.07.2015 на суму 100000,00 грн., №189 від 03.08.2015 на суму 70000,00 грн., №209 від 12.08.2015 на суму 60000,00 грн., №234 від 25.08.2015 на суму 100000,00 грн., №243 від 31.08.2015 на суму 70000,00 грн., №245 від 03.09.2015 на суму 70000,00 грн., №258 від 07.09.2015 на суму 90000,00 грн., №266 від 15.09.2015 на суму 55000,00 грн., №295 від 28.09.2015 на суму 55000,00 грн., №306 від 05.10.2015 на суму 100000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що товар, отриманий від ТОВ Арвейд у подальшому постачався ТОВ РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У. на підставі договору поставки №П4265 від 02.08.2012 року, який укладено між ТОВ Глобал Трейдинг та ТОВ РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У. , а також ТОВ ЕПІЦЕНТР К на підставі договору поставки №121010 від 20.08.2014 року, на підтвердження чого надано копії документів, а саме: договір поставки №П4265 від 02.08.2012 року та додаткові угоди до договору від 01.01.2013 року, від 01.01.2014 року, від 01.01.2015 року, договір поставки №121010 від 20.08.2014 року, бухгалтерська довідка про залишки товару станом на 24.11.2017, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Крім іншого, позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003054411, №1003054973, №1003056279, №1003113837, №10034849 65, витяг №1626524501249 з реєстру платників податку на додану вартість, протокол №0207 від 02.07.2012 позачергових загальних зборів учасників ТОВ Глобал Трейдинг , протокол №1902 від 19.02.2016 загальних зборів ТОВ Глобал Трейдинг .

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність (безтоварність) вказаних господарських операцій, між позивачем та вказаними вище контрагентами, з огляду на аналіз податкової інформації щодо контрагентів позивача.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його, або невключення, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Отже, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року в справі №К/800/36098/13.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС Податковий блок , однак, така інформація не є належним та допустимим доказом, а висновки є недостатніми для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Отже, судом апеляційної інстанції досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

У свою чергу, доводи контролюючого органу щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Сан Телеком та ТОВ Арвейд .

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги наявність протоколів допитів у кримінальних провадженнях № 32014100080000042 допитаного у якості свідка громадянина ОСОБА_1 , який повідомив, що зареєстрував ТОВ Сан Телеком за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, довіреності на представлення інтересів підприємства нікому не надавав та не уповноважував відносно ТОВ Сан Телеком та №22014040000000192, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України відносно ТОВ Арвейд , оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємства.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду , що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Також, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що під час проведення господарських операцій платник податків, а в даному випадку ТОВ Глобал Трейдинг , може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами законність господарських відносин з контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: К.А. Бабенко

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 05.05.2020 року