Ухвала

від 04.05.2020 по справі 539/2019/16-ц

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2019/16-ц

Провадження № 2/539/647/2020

У Х В А Л А

іменем України

04 травня 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі : головуючого судді Іващенка Ю.А.,

при секретарі Мирна Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом Лубенської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Лубенська міська рада Полтавської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, мотивуючи тим, що відповідно до заяви ОСОБА_1 , рішенням Лубенської міської ради від 25.07.2007 року ОСОБА_1 передана в оренду земельна ділянка по АДРЕСА_1 ) площею 0,7204 га., кадастровий номер 5310700000:02:025:0010, за цільовим призначенням - землі гаражного будівництва терміном на 5 років.

Договір оренди на земельну ділянку укладений 24.01.2008 року.

По закінченню терміну дії договору оренди землі - 24.01.2013 року, клопотання про його продовження до міської ради від ОСОБА_1 не надходило.

На звернення Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин до Управління Держгеокадастру у Лубенському районі щодо реєстрації земельної ділянки по вказаній адресі, була надана інформація, що земельна ділянка зареєстрована, технічна документація виготовлена.

08.02.2016 року Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин проведено обстеження зазначеної земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , будівлі на ній відсутні, на земельній ділянці знаходяться залізобетонні будівельні матеріали, здійснюється використання не за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог ст. 93 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Пункт 287.1. Податкового кодексу України передбачає, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

На підставі норм Земельного, Податкового кодексів України, ст.ст.26,59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , рішенням Лубенської міської ради від 14.02.2014 року затверджено Порядок визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, який встановив єдину процедуру відшкодування збитків, заподіяних Лубенській міській раді внаслідок порушення вимог земельного законодавства, так, відповідно до п. 3 Порядку збитки відшкодовуються внаслідок: використання земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону. Згідно п. 5.1. у разі використання земельної ділянки без правоустановчих документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.

Розмір збитків визначений відповідним актом комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 22.04.2016 року та затверджений рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 27.04.2016 року №102.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 земельного законодавства, відповідно до Акту комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 22.04.2016 року, сума збитків за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,7204 га. в період з 25.01.2013 року по 22.04.2016 року складає 77 407,11 грн..

ОСОБА_1 було запрошено на засідання вказаної комісії, що підтверджується рекомендованими листами, які повернулися без вручення з підстави закінчення строку для зберігання.

Відповідач рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради від 27.04.2016 року №102 не виконав, збитки не відшкодував.

При стягненні з ОСОБА_1 збитків застосовано строк позовної давності в межах трирічного строку.

Позивач прохає суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 69 386,29 грн. за користування з 01.07.2013 р. по 22.04.2016 р. без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 .

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомляли.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При вирішенні судом процесуальних питань щодо розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства судом встановлено наступне.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, в усіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Судом встановлено, що 24.01.2008 року між позивачем Лубенською міською радою та відповідачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, а саме земельної ділянки по АДРЕСА_1 ) площею 0,7204 га., за цільовим призначенням - землі гаражного будівництва. Договір укладено на термін п`ять років.

Земельна ділянка передана в оренду з метою виробничої діяльності (п.5 Договору від 24.01.2008 року).

Відповідно акту приймання-передачі земельної ділянки в натурі від 24.01.2008 року Лубенська міська рада передала ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 ) загальною площею 0,7204 га., земельна ділянка передана для використання приміщення гаража.

По закінченню терміну дії договору оренди землі - 24.01.2013 року, клопотання про його продовження до міської ради від ОСОБА_1 не надходило.

На звернення Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин до Управління Держгеокадастру у Лубенському районі щодо реєстрації земельної ділянки по вказаній адресі, була надана інформація, що земельна ділянка зареєстрована, технічна документація виготовлена.

08.02.2016 року Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин проведено обстеження зазначеної земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , будівлі на ній відсутні, на земельній ділянці знаходяться залізобетонні будівельні матеріали, здійснюється використання не за цільовим призначенням.

У зв`язку із викладеним Лубенська міськрада звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Тобто з 2013 року відповідач саме як приватний підприємець використовував спірну земельну ділянку. Доказів того, що об`єкт нерухомого майна не використовується у підприємницькій діяльності, матеріали справи не містять.

Частиною другою статті 2 ЗК України ( у редакції, чинній на час укладення між сторонами договору оренди землі) встановлено, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень, зокрема, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років (частини перша - третя статті 93 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, правовідносини з користування земельною ділянкою виникли між ФОП ОСОБА_1 і Лубенською міськрадою з приводу здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності на земельній ділянці, яка належить Лубенській міськраді.

Відповідно до статті 1 Закону України Про підприємництво (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). (частини перша та друга статті 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

За частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

У частині першій статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України вказано, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України.

За частиною першою статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Статтею 51 ЦК України передбачено, що До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.

Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Зі змісту заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 вбачається, що відповідач заперечує факт використання земельної ділянки за не цільовим призначенням, як про це зазначено в позовній заяві, а саме що на спірній земельній ділянці розміщено залізобетонні будівельні матеріали.

Натомість в заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 зазначив, що користування здійснювалось на підставі договору про оренду землі. Відповідно до позовної заяви, та доказів долучених до неї, матеріалами справи підтверджується продовження користування земельною ділянкою, що в свою чергу прямо вказує на важливу обставину - поновлення Договору на той самий строк і на тих самих умовах в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі - у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З урахуванням наведеного правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Лубенською міськрадою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17, від 09 жовтня 2019 року у справі №209/1721/14-ц, від 18 вересня 2019 року у справі №686/18698/17-ц.

Крім того, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено 08.08.2014 року згідно відповідного запису.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

Припинення підприємницької діяльності відповідача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору оренди землі. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.

Враховуючи, що у даній справі спір виник при виконанні договору оренди землі, укладеного між Лубенською міською радою і ФОП ОСОБА_1 , відтак розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Даний висновок суду підтверджуються правовими позиціями Верховного Суду, висловленими в постанові від 26.06.2019 року по справі № 760/13915/18.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 255, 259, 260 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за позовом Лубенської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 21053182, місце знаходження м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 33, Полтавська область) до ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення збитків на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду Полтавської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Ю.А. Іващенко