Ухвала

від 05.05.2020 по справі 640/3526/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 травня 2020 року

м. Київ

справа № 640/3526/16-к

провадження № 51-2137ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 3201422000000134 щодо ОСОБА_5 ,

встановив:

Як убачається із змісту касаційної скарги, прокурор порушує питання про перегляд вказаного судового рішення у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 та ч. 5 цієї статті.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПКу касаційній скарзі зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Проте прокурор подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, скаржник, заперечуючи законність судового рішення, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПКє підставами для скасування чи зміни оспорюваного рішення, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. При цьому слід мати на увазі, що в силу ст. 433 вказаного Кодексусуд касаційної інстанції не перевіряє правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених у вироку.

Натомість всупереч наведеним положенням процесуального закону, прокурор в касаційній скарзі вказує на неправильну оцінку доказів, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтями 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім того, у касаційній скарзі прокурор хоча і покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, проте не конкретизував, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції, як ці порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановленого рішення, та чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом ухвали апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.

При цьому, як убачається зі змісту касаційної скарги, прокурор, оскаржуючи ухвалу апеляційного суду, також наводить доводи щодо незаконності вироку суду першої інстанції і при цьому формулює вимоги про скасування лише ухвали апеляційного суду. Зазначене не може слугувати належним обґрунтуванням незаконності ухвали апеляційного суду та вказує на суперечності у касаційній скарзі та неузгодженість позиції прокурора.

Також, у касаційній скарзі прокурора не висловлена позиція з приводу того, чи потягли допущені порушення КПК, неправильному застосуванню закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з скарги, прокурор просить скасувати судове рішення у зв`язку з істотним порушення вимог КПК. Однак, вказуючи в скарзі на незаконність виправдання ОСОБА_5 , не вказує чи вважає він, що не застосовано судом закон, який підлягав застосуванню, а саме ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, що є однією з підстав для скасування судового рішення судом касаційної інстанції передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК.

Крім цього, згідно з ч. 5 ст. 427 КПК, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються, проте прокурор не долучив до касаційної скарги копії судового рішення, а лише її ксерокопію.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому недотримання особою, яка звертається з касаційною скаргою, положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу прокурора без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 3201422000000134 щодо ОСОБА_5 , залишити без руху та надати йому десятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.

У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3