Рішення

від 05.05.2020 по справі 240/5395/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/5395/18

категорія 108010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Граніт" про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами,

встановив:

Державна служба геології та надр України звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3567 від 10 квітня 2009 року наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор-Граніт". В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач порушив законодавство у сфері надрокористування (п.п. 4, 5 ст. 26 Кодексу України про надра) та не усунув порушення, виявлені в ході перевірки. Відповідач не надав згоду на припинення права користування надрами, а тому, на думку позивач, наявні підстави для припинення цього права в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 26 Кодексу України про надра.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи вважається повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що ТОВ "Фактор-Граніт" надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 3567 від 10 квітня 2009 року, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка, гранітів в якості сировини для виробництва блоків та облицювальних виробів з них, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями.

Як додаток до спеціального дозволу укладено Угоду № 3567 від 03 грудня 2015 року (надалі - Угода №3567) про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 3567.

Наказом № 69 від 22 лютого 2018 року Департаменту державного геологічного контролю було доручено провести планові перевірки надрокористувачів, зазначених у Переліках надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у березні 2018 року, зокрема відповідача, на предмет дотримання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини).

06.03.2018, згідно направлення на проведення перевірки №44-14/06 від 01 березня 2018 року, відповідальними особами Держгеонадра здійснено виїзд до ТОВ "Фактор-Граніт" за його місцезнаходженням і складено акт № 06-02/23/2018-05/п (11) про недопущення до перевірки (далі - акт).

У акті вказано, що ТОВ "Фактор-Граніт" за місцезнаходженням, зазначеним у спеціальному дозволі на користування надрами № 3567 від 10.04.2009, фактично не знаходиться, посадових осіб Товариства не встановлено.

Разом з цим, у акті зазначено, що відповідачем допущено порушення, а саме:

- ст.ст. 10, 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V внаслідок недопущення посадових осіб Державної служби геології та надр України до здійснення заходів державного нагляду (контролю), які проводились з дотриманням порядку здійснення державного нагляду (контролю);

- ст. 24 Кодексу України про надра, яке полягає у не виконанні умов користування надрами, а саме недотримуються вимоги Угоди про умови користування надрами, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 3567 від 10.04.2009, в частині обов`язку надрокористувача допускати представників Держгеонадра для здійснення державного геологічного контролю.

На підставі акту, 07.03.2018 позивачем складено припис №66-14/06, яким відповідачу надано строк для їх усунення виявлених порушень до 10 квітня 2018 року.

Наказом Держгеонадра України №142 від 15 травня 2018 року дію дозволу №3567 зупинено у зв`язку з невиконанням припису щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування та надано ТОВ "Фактор-Граніт" 30 календарних днів на усунення порушень.

З метою доведення до відома Товариства наказу від 15.05.2018 № 172 та повідомлення про надання 30-ти календарних днів для усунення порушень на юридичну адресу направлено лист № 8956/03/14-18 від 23 травня 2018 року.

16.07.2018 Центральним Міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України на розгляд комісії з питань надрокористування внесено подання №566-14/06 щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3567 від 10 квітня 2009 року, у зв`язку з не допущенням до проведення перевірки та не виконання припису ТОВ "Фактор-Граніт".

Держгеонадра листом №18378/03/14-18 від 14 вересня 2018 року повідомило ТОВ "Фактор-Граніт" про внесення вказаного подання та запропоновано у 15 денний строк надати до Держгеонадр власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами.

Відповідач своєї позиції щодо припинення права користування надрами не висловив, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням викладеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Кодексу України про надра (зі змінами та доповненнями, далі - КУпН), надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Згідно із ч. 1 ст. 13 КУпН, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Статтею 14 КУпН визначено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Відповідно до ст. 15 КУпН, надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 24 КУпН, користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції.

У частині другій статті 24 КУпН закріплено, що користувачі надр зобов`язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Відповідно до ч.ч. 3-4 вказаної статті 24 КУпН, права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою. Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід (у разі його необхідності) або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов`язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Така згода або відмова в її наданні має бути надана протягом двадцяти календарних днів після отримання відповідного письмового запиту. У разі ненадання жодної відповіді протягом зазначеного часу така згода вважається наданою.

Згідно із пунктом 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. N 615 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №615), дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Мінприроди з підстав, передбачених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі: порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення; невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища; наявності підстав, передбачених Законом України "Про санкції".

Відповідно до пункту 25 вказаного Порядку, про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада Міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Пунктом 23 Порядку № 615 встановлено, що право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

За змістом частини 1 статті 25 Кодексу України про надра, права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно ч. 1 ст. 26 КУпН, право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Згідно із ч. 2 ст. 26 КУпН, право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

У частині 3 цієї є статті КУпН визначено, що законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Отже, право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, самостійно або в судовому порядку.

Відтак, спеціальним законом, яким передбачено підстави припинення права користування надрами, є Кодекс України про надра, пунктом 5 статті 26 якого передбачено однією з підстав - порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.

У свою чергу, Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 № 2806-IV визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Положеннями частини сьомої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 № 2806-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

Системний аналіз наведених правових норм Кодексу України про надра, Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та Порядку № 615 свідчить на користь висновку, що анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема, у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для видання уповноваженим органом припису про їх усунення та зупинення дії дозволу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 (справа № 805/4098/17-а), від 19.03.2019 (справа №806/1334/16), від 02.10.2019 (справа № 804/215/18), від 30.01.2020 (справа №816/1098/16), від 15.04.2020 (справа № 806/1286/16).

Як встановлено судом вище, дію спеціального дозволу на користування надрами від 10.04.2009 №3567 зупинено відповідно до наказу позивача від 15.05.2018 № 142, зокрема, у зв`язку з невиконанням ТОВ "Фактор-Граніт" припису щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування №66-14/06, а саме недопуску посадових осіб Державної служби геології та надр України для здійснення державного геологічного контролю та надання матеріалів щодо питань, що підлягають перевірці (додаток № 1 до припису).

В контексті наведеного слід вказати, що відповідно до ст. 60 КУпН, державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Згідно із частиною 1 статті 61 вказаного Кодексу, державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначається Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V.

В розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст.7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Частиною 6 статті 7 Закону №877-V передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно із ч. 7 цієї ж статті Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 згаданого Закону, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що позивач уповноважений здійснювати державний геологічний контроль суб`єктів господарювання у формі планових та позапланових перевірок, які проводяться з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Результати яких оформлюються у формі акта, а у разі необхідності вжиття інших заходів у вигляді припису, розпорядження, іншого розпорядчого документа щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.07.2018 у справі №815/3305/17.

Отож, законодавством чітко врегульовано порядок встановлення порушень надрокористувачем умов користування надрами, відповідно до якого встановлення таких порушень можливе лише в ході проведеної перевірки, результати якої відображаються в акті, за наслідками її проведення, що підтверджує невиконання умов користування надрами та є підставою вжиття Держгеонадрами заходів для усунення виявлених порушень шляхом зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр, чи притягнення до відповідальності.

В матеріалах справи відсутній акт перевірки відповідача, який свідчив би про допущене ним порушення, передбачене статтею 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 № 2806-IV та статтею 26 Кодексу України про надра.

Одночасно суд зауважує, що складання акта про недопущення до перевірки не може свідчити про виявлення у суб`єкта господарювання порушень вимог законодавства у сфері надрокористування, оскільки його складання засвідчує лише факт неможливості здійснення такого заходу та, як наслідок, відсутності результату державного геологічного контролю із зазначених у ньому підстав.

Крім того, згідно із положеннями частини першої статті 11 Закону №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Із акту про недопущення до перевірки № 06-02/23/2018-05/п (11) від 06.03.2018 вбачається, що під час виїзду відповідальних осіб Держгеонадра за юридичною адресою ТОВ "Фактор-Граніт" особу керівника суб`єкта господарювання чи іншої уповноваженої особи Товариства встановлено не було, що унеможливлює відмову відповідача від допуску посадових осіб позивача до державного геологічного контролю та, відповідно, порушення відповідачем положень статті 11 Закону №877-V у вигляді недопущення до державного геологічного контролю.

Відтак, у даному випадку проведення планового заходу відносно відповідача не відбулося з підстав неможливості його проведення, а тому позивач не може посилатися на порушення відповідачем законодавства про надрокористування.

Згідно із ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 вказаного Кодексу визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Згідно із ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги викладене, фактичні обставини справи, а також те, що під час звернення позивача до суду з даним позовом належними доказами порушення у сфері використання надр повинен бути акт перевірки, у якому встановлено порушення суб`єктом господарювання саме в ході перевірки, а також припис або розпорядження, складені на підставі такого акта перевірки, які у даній справі відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної служби геології та надр України є необґрунтованими, а відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Державної служби геології та надр України (вул. Антона Цедіка, 16, м. Київ,03157, код ЄДРПОУ 37536031) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Граніт" (вул. Жовтнева,50, м. Коростень, Житомирська обл., 11500, код ЄДРПОУ 34736137) про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко