Ухвала від 23.04.2020 по справі 505/441/20

Номер провадження: 11-сс/813/405/20

Номер справи місцевого суду: 505/441/20 1-кс/505/129/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Котовської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2020 року, якою відмовлено в задоволені клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160180000216, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України,-

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2020 року відмовлено у задоволені клопотання слідчого СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Котовської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту у кримінальному провадженні №12020160180000216, внесеному до ЄРДР 13.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що особа, яка подала клопотання про арешт майна, не довела, що на теперішній час існують обґрунтовані підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження накладення арешту на майно, не доведено правову підставу для арешту майна та його мету, оскільки вказаний огляд місця події був проведений без ухвали слідчого судді, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст. 173 КПК України для накладення арешту на вилучене з місця події за адресою: вул. Центральна 7, с. Долинське, Ананьївського району, Одеської області, територія АЗС №2, що належить ПП «ГРЕЧА» майно відсутні будь-які правові підстави.

Зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, прокурор Котовської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 про накладення арешту.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.02.2020 року слідчий СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області після проведення огляду місця події без відповідної ухвали слідчого судді, звернувся до слідчого судді з клопотанням про узаконення вказаного огляду, з долученням копій протоколу огляду вказаної території АЗС, фототаблицею зазначених порушень, допитів свідків. Вважає, що суд безпідставно зазначив, що слідчий провів огляд місця події без відповідної ухвали слідчого судді.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; думку власника майна та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили оскаржувану ухвалу залишити без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

У відповідності до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення :1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч.5 ст.237 КПК України, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи вважаються тимчасово вилученим майном.

Так, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено правові підстави, тобто законні підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Таким чином, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посилання на норму закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вищевказаних вимог Закону та практики ЄСПЛ, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволені клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у рамках зазначеного кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження, до ЄРДР за заявою ОСОБА_8 були внесені відомості про те, що 12.02.2020 року на АЗС в с. Долинське, Ананьївського району, Одеської області йому реалізували неякісне пальне, що призвело до несправності його автомобіля та при виїзді оперативно слідчої групи був встановлений факт порушень правил безпеки під час виконання робіт.

За даним фактом 13.02.2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120201601800002162, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

13.02.2020 року в ході огляду автозаправочної станції розташованої по вул. Центральна, 7, с. Долинське, Ананьївського району, Одеської області виявлено та вилучено зразки паливо мастильних матеріалів та встановленні за версією органу досудового розслідування порушення вимог Правил протипожежної безпеки, що відображено у протоколі огляду.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 зазначеної ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен враховувати, в тому числі, правовупідставу для арешту майната можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Аналізуючи зміст клопотання слідчого та ухвали слідчого судді апеляційний суд прийшов до висновку, що у зазначених процесуальних документах не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.

Положення ч. 2 ст. 237 КПК України встановлюють, щоогляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченимидля обшуку житла чи іншого володіння особи.

Підіншим володінням особи, згідно з ч. 2 ст. 233 КПК України, розуміютьсятранспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

В свою чергу, приписи ч. 1 ст. 233 КПК України передбачають, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України,обшук проводитьсяна підставі ухвали слідчого суддімісцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

У виняткових випадках, відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Долучені до клопотання слідчого матеріали не містять письмового дозволу власника на проведення огляду зазначеної автозаправочної станції, розташованої по АДРЕСА_1 , як це передбачено вимогами ч. 1 ст. 233 КПК України.

Як пояснив в судовому засіданні прокурор, після проведення 13.02.2020 року огляду АЗС та відібрання зразків палива, у визначений законом строк, слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді з метою легалізації проведеного огляду, однак слідчий суддя відмовив у задоволенні такого клопотання. При цьому прокурор вказав на незгоду з прийнятим слідчим суддею рішенням про відмову у наданні дозволу на проведення обшуку та оскаржити яке прокурор, у відповідності до вимог КПК був позбавлений.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що всупереч вищевказаним положенням кримінального процесуального закону, огляд зазначеної автозаправочної станції, проведений 13.02.2020 року без наявності ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення такого огляду, оскільки дозвіл на його проведення органом досудового розслідування отриманий не був.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про здійснення працівниками поліції слідчої дії, зокрема, проведення огляду із порушенням встановлених ч. 2 ст. 234 та ч. 3 ст. 233 КПК України вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про законність проведення огляду та незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді є помилковими та безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Диспозиція ч.1 ст.272 КК України передбачає порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей, чи настання інших тяжких наслідків, або заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого.

Як свідчать матеріали клопотання, органом досудового розслідування не надано належних доказів щодо вчинення можливого факту правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України, оскільки подана ОСОБА_8 заява вказує на можливу наявність в діях відповідних посадових осіб ПП «Греча» ознак кримінального провадження, передбаченого ст.204 КК України, що надавало органу досудового розслідування можливість у передбачений законом строк звернутися з клопотанням до слідчого судді та отримати дозвіл на проведення огляду чи обшуку АЗС і в тому числі отримання відповідних зразків пального.

Разом з тим, незрозумілим є факт посилання органу досудового розслідування на виявлення під час проведення огляду обставин, які вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України, оскільки жодних даних чи відповідних висновків фахівців щодо допущення посадовими особами ПП «Греча» порушення правил безпеки під час виконання робіт на АЗС, які створили загрозу загибелі людей, чи настання інших тяжких наслідків, або заподіяли шкоду здоров`ю потерпілого - матеріали клопотання не містять.

Висновки апеляційного суду.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення слідчого судді про накладення арешту на зазначене майно ґрунтується, в першу чергу, на результатах огляду, який був проведений із порушенням діючих норм кримінального процесуального закону, у зв`язку із відсутністю ухвали слідчого судді про дозвіл на його проведення, що об`єктивно свідчить про очевидну недопустимість зазначеного доказу у зв`язку із його отриманням із порушенням вимог закону та прав й основоположних свобод людини та відсутність, як наслідок, правової підстави для накладення арешту на вилучене в результаті проведення такого огляду майно.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

У відповідності до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК України, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Котовської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2020 року, якою відмовлено в задоволені клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160180000216, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4