Постанова

від 29.04.2020 по справі 308/19401/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 308/19401/13

провадження № 61-45161св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року у складі судді Світлик О. М. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кожух О. А., Джуга С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТОВ Кредитні ініціативи ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 17 грудня 2012 року між ТОВ Кредитні ініціативи та Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - ПАТ Промінвестбанк ) укладений договір про відступлення прав вимоги, за умовами пунктів 2.1, 2.2 якого, до нового кредитора перейшли усі права первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, у тому числі за кредитним договором від 15 березня 2007 року

№ 29/7-07, укладеного між Закритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - ЗАТ Промінвестбанк ), правонаступником якого є ПАТ Промінвестбанк , та ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеного кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 500 000,00 грн і станом на 01 жовтня 2013 року має заборгованість у розмірі 846 733,72 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 500 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 311 860,61 грн та неустойка - 34 873,11 грн.

На забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором

15 березня 2007 року між ЗАТ Промінвестбанк та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 51/23-2007, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,0998 кв. м, розташовану на території Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, автодорога Об`їзна , кадастровий номер 2124884800:01:001:005, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ Кредитні ініціативи просило у рахунок погашення заборгованості за цим договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку, що знаходиться на території Оноківської сільської ради Ужгородського району, що належить іпотекодавцю на праві власності, яка була передана в іпотеку на забезпечення виконання указаного кредитного договору, відповідно до укладеного 15 березня 2007 року між ЗАТ Промінвестбанк та ОСОБА_1 договору іпотеки.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2014 року у задоволені позову ТОВ Кредитні ініціативи відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2015 року апеляційну скаргу ТОВ Кредитні ініціативи відхилено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року касаційну скаргу ТОВ Кредитні ініціативи задоволено частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 11 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області

від 10 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року позов ТОВ Кредитні ініціативи задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 березня 2007 року № 29/7-07, яка станом на 01 жовтня 2013 року становить 846 733,72 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 500 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 311 860,61 грн, пеня -

34 873,11 грн, звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме на земельну ділянку, площею 0,0998 кв. м, розташовану на території Оноківської сільської ради, автодорога Об`їзна Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124884800:01:001:005, на користь ТОВ Кредитні ініціативи шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України Про виконавче провадження , за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення мотивоване тим, що у зв`язку з невиконанням боржником основного зобов`язання наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 04 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 22 квітня 2016 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області

від 04 вересня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що повістку про проведення судового засідання

22 квітня 2016 року відповідач не отримував, а отже, розглядаючи справу без його участі суд першої інстанції порушив права відповідача, а саме позбавив можливості подавати заперечення проти позову, надавати докази, які мають істотне значення для вирішення справи. Крім того, позивач не повідомляв відповідача, відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором та не надав реквізити, за якими необхідно здійснювати платежі за іпотечним кредитом, а отже, заборгованість за іпотечним кредитом виникла не з його вини. Також судом не може бути прийнято як доказ належного повідомлення позичальника про перехід права вимоги до нового кредитора повідомлення позивача про усунення порушень та добровільне виселення, оскільки останнє не містить ні дати, ні вихідного номера. Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач та після отримання банківських реквізитів щомісячно здійснює платежі за кредитним договором та не вказав сплачену суму у своїй постанові. Також апеляційний суд проігнорував клопотання відповідача про повернення помилково сплаченого інвалідом ІІ групи судового збору за подання апеляційної скарги.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду ОСОБА_2 від 20 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1097/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями провадження

№ 61-45161св18 15 квітня 2020 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

17 грудня 2012 року між ТОВ Кредитні ініціативи та ПАТ Промінвестбанк укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладений 15 березня 2007 року між ЗАТ Промінвестбанк , правонаступником якого є ПАТ Промінвестбанк , та ОСОБА_1 , за яким останній отримав кредит у розмірі 500 000,00 грн.

На забезпечення належного виконання кредитного договору 15 березня 2007 року між ЗАТ Промінвестбанк , правонаступником якого є ПАТ Промінвестбанк , та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 51/23-2007, за яким останній передав в іпотеку банку земельну ділянку, площею 0,0998 кв. м, розташовану на території Оноківської сільської ради, автодорога Об`їзна Ужгородського району Закарпатської області.

Сторонами іпотечного договору вносилися зміни і відповідно до договору про внесення змін № 3 до іпотечного договору від 15 березня 2007 року № 51/23-2007, сторони оцінили предмет іпотеки у сумі 506 000,00 грн.

Зі змісту пункту 6.8 договору про іпотечний кредит від 15 березня 2007 року

№ 29/7-07 сторонами визначено строк позовної давності тривалістю у 10 років.

ОСОБА_1 неналежно виконував взяті на себе зобов`язання і станом на 01 жовтня 2013 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі

846 733,72 грн, яка складається із: 500 000,00 грн - заборгованість за кредитом;

311 860,61 грн - заборгованість за відсотками та 34 873,11 грн - пеня, нарахована за період із 01 березня 2013 року по 01 жовтня 2013 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно з пунктом 5.3.2 договору про іпотечний кредит від 15 березня 2007 року

№ 29/7-07, банк має право вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним та/або процентів за неправомірне користування кредитом, суму неустойки і збитків, передбачених цим договором у випадку, якщо позичальник не виконав у строк свої обов`язки з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

20 грудня 2012 року ТОВ Кредитні ініціативи направило ОСОБА_1 повідомлення про заміну кредитора, тобто відступлення права вимоги, за вихідним

№ 0090681.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України Про іпотеку передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України Про іпотеку передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття ціна як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України Про іпотеку можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України Про іпотеку встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов`язків іпотекодавцем, суд приймаючи рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюється іпотекодержателем від свого імені, у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку , за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. При цьому незазначення судом лише у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки невиконання грошового зобов`язання призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, що дає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що повістку про проведення судового засідання

22 квітня 2016 року відповідач не отримував, а отже, розглядаючи справу без його участі суд першої інстанції порушив права відповідача, а саме позбавив можливості подавати заперечення проти позову, надавати докази, які мають істотне значення для вирішення справи, не заслуговують на увагу, оскільки справа у судах розглядається з листопада 2013 року, а отже, відповідач який неодноразово приймав участь у справі, не був позбавлений можливості подавати свої заперечення та докази на їх підтвердження як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що позивач не повідомляв відповідача, відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 договору, про відступлення прав вимоги за кредитним договором та не надав реквізити, за якими необхідно здійснювати платежі за іпотечним кредитом, а отже, заборгованість за іпотечним кредитом виникла не з його вини, є безпідставними, оскільки у матеріалах справи міститься зазначене повідомлення у додатку до якого зазначені реквізити для сплати платежів.

Доводи касаційної скарги про те, що судом не може бути прийнято як доказ належного повідомлення позичальника про перехід права вимоги до нового кредитора повідомлення позивача про усунення порушень та добровільне виселення, оскільки останнє не містить ні дати, ні вихідного номера, не спростовують висновків судів, на законність судового рішення не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач після отримання банківських реквізитів щомісячно здійснює платежі за кредитним договором та не вказав сплачену суму у своїй постанові, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його постановлення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто станом на квітень 2016 року, а заявником надано докази здійснення оплат у 2018 році, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення судом.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд проігнорував клопотання відповідача про повернення помилково сплаченого інвалідом ІІ групи судового збору за подання апеляційної скарги, не є підставою для скасування постанови апеляційного суду, оскільки таке клопотання розглядається окремо та не впливає на законність оскаржуваного рішення апеляційного суду.

Розглядаючи зазначений позов, суди повно та всебічнодослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 04 вересня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик