Постанова

від 07.05.2020 по справі 320/3271/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

07 травня 2020 року

справа №320/3271/19

адміністративне провадження №К/9901/7969/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 у складі судді Лисенко В. І.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 у складі колегії суддів Карпушової О. В., Губської Л. В., Епель О. В.,

у справі № 320/3271/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО.ПАЛ"

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

І. Рух справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО.ПАЛ" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2019 №0008065605 про застосування штрафу в сумі 89742,66 грн; податкової вимоги № 31185-56 від 05.03.2019 про сплату штрафу у сумі 89742,66 грн; рішення № 2042 від 05.03.2019 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності Товариства.

2. 27.09.2019 Київський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовільнив повністю.

3. 08.10.2019 на адресу суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з Головного управління ДФС у Київській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. 18.10.2019 Київський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020, яким стягнув на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судові витрати у розмірі 5000 грн.

5. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, за результатами оцінки наданих Товариством доказів, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, співмірний зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись з цим судовим рішенням податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, надання ним невірної оцінки обставинам, що мають значення для справи, просить скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 320/3271/19, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити повністю.

7. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги, а саме посилання на положення статей 134, 139 КАС України, статей 4, 26, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Відповідач вважає, що для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу адвокату як самозайнятої особи необхідно надати докази ведення Книги обліку доходів та витрат, затверджені наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 за № 1686/24218. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду у справах №826/8107/16, №810/3604/18.

IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

8. 25.03.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував справу № 320/3271/19 з суду першої інстанції.

9. 06.05.2020 справа № 320/3271/19 надійшла до Верховного Суду.

10. 10.04.2020 від Товариства на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

11. Розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

12. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність судом норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

14. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

15. Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

V. Обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх понесення.

16. Позивач для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги від 19.06.2019 № АОД/44, акт прийому-передачі послуг від 03.10.2019 та платіжне доручення від 03.10.2019 №1075.

Згідно з актом прийому-передачі послуг від 03.10.2019 загальна вартість послуг (гонорар) складає 5000 грн, яка й сплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 03.10.2019 №1075.

VI. Джерела права

17. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV

17.1. Частини перша та третя статті 132

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

на професійну правничу допомогу;

сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

17.2. Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

17.3. Частина перша статті 139. Розподіл судових витрат

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

18. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

19. Стаття 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

20. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

21. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

22. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

VII. Позиція Верховного Суду

23. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

24. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

25. Суд вважає безпідставними доводи заявника касаційної скарги та такими, які спростовуються матеріалами справи щодо неспівмірності та нерозумності витрат на правничу допомогу. Суд першої інстанції дослідив зміст акта виконаних робіт, договору про надання правової допомоги, платіжне доручення про оплату послуг та встановив, що зазначені документи містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розмір гонорару, всі необхідні реквізити.

26. Судами попередніх інстанцій при вирішенні справи враховані критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

27. Суд звертає увагу на відсутність з боку відповідача клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Податковий орган не довів неспівмірність витрат, заявлених Товариством до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

28. Посилання скаржника на практику Верховного Суду у справах 826/8107/16 та 810/3604/18 колегія суддів вважає безпідставними з огляду на відмінність обставин, які впливають на вирішення питання про відшкодування судових витрат. Ці доводи оцінені судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду додаткового рішення.

29. Доводи відповідача в касаційній скарзі не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

VIII. Висновки

30. Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги та на підставі наданих доказів в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №320/3271/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер