Постанова

від 07.05.2020 по справі 138/1966/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/1966/18

Провадження № 22-ц/801/624/2020

Категорія: 79

Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 рокуСправа № 138/1966/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого : Копаничук С.Г.

суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.

при секретарі: Богацькій О.М.

учасники справи :

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач : Серебрійський навчально-реабілітаційний центр Могилів-Подільського району Вінницької області,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року, ухвалене судом о 09 год. 48 хв. під головуванням судді Цибульського О.Є. повний текст якого складений 21.01.2, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Серебрійського навчально-реабілітаційного центру Могилів-Подільського району Вінницької обласної Ради про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В с т а н о в и в :

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Серебрійського навчально-реабілітаційного центру Могилів-Подільського району Вінницької обласної ради про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказала, що вона з 01.09.1992 року працювала в Серебрійському навчально-реабілітаційному центрі Могилів-Подільського району Вінницької обласної ради (далі НРЦ) на посаді вчителя початкових класів, має 26 років педагогічного стажу, користується авторитетом серед батьків, будь-яких стягнень не отримувала. Зазначила, що з 2010 року директор центру ОСОБА_2 , здійснювала її утиски , психологічний тиск, залякувала, принижувала при колегах по роботі і дітях. Вказала, що 16 травня 2018 рок під час уроку, коли декілька учнів порушували дисципліну, бігали по класі, кричали, плювалися, обзивали її та інших дітей, били та провокували однокласників ,враховуючи розташування неподалік залізничної колії ,вона ,побоюючись за життя дітей, закрила клас із середини. Учень ОСОБА_3 обізвав її дурною вчителькою , на що вона закрила йому рот рукою. Вказану поведінку вона зафіксувала на відео власного смартфону, однак після повідомлення директору центру про неадекватну поведінку учнів та перегляду відео, остання навідалася до учнів. Під час розмови з дітьми ОСОБА_3 заявив, що ОСОБА_1 дала йому по роті . При обстеженні учня медсестрою у нього було виявлено легке почервоніння, однак ніякі записи в її присутності не оформлялися, незалежних свідків не було, збори трудового колективу не проводилися, скарг від батьків до 29.05.2018 року не надходило. 24.05.2018 року ОСОБА_2 наполягала, щоб вона написала пояснювальну записку , на що остання відмовилась. 29.05.2018 року директор центру пропонувала написати заяву про звільнення за згодою сторін , на що позивач також не погодилася. Через дві години в кабінеті директора Серебрійського НРЦ в присутності голови профкому ОСОБА_5 та завуча ОСОБА_6 її ознайомили із витягом із наказу про звільнення за ст.41 п.3 КЗпП України, під яким вона свій підпис. Просила суд визнати незаконним звільнення її з посади вчителя початкових класів на підставі наказу №24-к від 29.05.2018 року, поновити на посаді вчителя початкових класів у відповідача з дня незаконного звільнення,а також , стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 335,36 грн за день ,починаючи з 29.05.2018 до ухвалення рішення судом та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Могилів-Подільського районного суду від 16 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного суду від 27.11.2019 року у справі №462/3385/16-ц, просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення ,яким позов задовольнити. Зазначає, що суд невірно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки надані позивачем докази та покази свідків містять у собі розбіжності, які свідчать про те, що на момент її звільнення службове розслідування не проводилось і будь-яких скарг від батьків та колег не надходило. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що наказом №27-к від 16.07.2018 року підтверджується факт відсутності саме службового розслідування при виданні наказу №24-к від 29.05.2019 року про її звільнення. Окрім того, вказує, що внесення змін до наказу про звільнення уже після звільнення працівника законодавством не передбачено. Вважає, що суд, приймаючи до уваги свідчення малолітніх дітей про вчинення нею відносно них насилля, не взяв до уваги те, що дані діти є дітьми з вадами розвитку та розумовими відхиленнями та в певній мірі є агресивними, постійно проживають у Серебрійському НРЦ, а тому схильні приймати сторону відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

25 березня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін в судове засідання. Вказала, що вона зацікавлена під час розгляду справи надавати усні пояснення суду, коментувати докази, які містяться в матеріалах справи, оскільки предметом позову, крім стягнення грошової суми, є вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, у зв`язку з чим просила призначити розгляд справи з викликом сторін в судове засідання.

Дослідивши вказане клопотання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 2 частини 1 ст. 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових спорів.

П. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, ціна позову яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли із трудових правовідносин та стосуються правомірності звільнення позивача ,поновлення її на роботі і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.Розмір заявлених вимог стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є меншим п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України судом встановлено не було. Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли із трудових правовідносин та стосуються правомірності звільнення позивача ,поновлення її на роботі і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18 травня 2018 року).

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів цілком обґрунтовано постановила ухвалу про призначення справи в спрощеному письмовому провадження без виклику сторін в судове засідання,а заявлене ОСОБА_1 клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Згідно з ч.2 ст. 54 Закону України Про освіту педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані, зокрема, сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

Частиною шостою статті 54 Закону України Про освіту передбачено, що особи, винні в порушенні цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01.09.1992 року прийнята до Серебрійської допоміжної школи-інтернату на посаду вчительки початкових класів, має відповідну освіту, проходила атестації, раніше до дисциплінарної та кримінальної відповідальності не притягувалась, характеризується з позитивної сторони, не є членом профспілкової організації Серебрійського НРЦ. З індивідуальної картки дитини встановлено, що 16.05.2018 директор Серебрійського НРЦ звернулася до медсестри навчального закладу із фактом побиття дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний факт був підтвердженим, виявлено припухлість та почервоніння лівої щоки. Крім того, по факту можливих протиправних дій зі сторони ОСОБА_1 на ім`я директора Серебрійського НРЦ батьками та рідними ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 були подані заяви щодо проведення перевірки та опитування їх дітей, прийняття відносно неї відповідних мір. На підставі наказу Серебрійського НРЦ №48 від 16.05.2018 Про проведення перевірки по факту можливих протиправних дій вчителя ОСОБА_1 було проведено таку стосовно дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 До перевірки залучено психолога ОСОБА_11 , медсестру ОСОБА_12 , інших осіб, яким відома будь-яка інформація стосовно події шляхом їх опитування, отримання пояснень, заяв та інших документів. Вказаною перевіркою встановлено, що 16.05.2018 при огляді медсестрою ОСОБА_12 учня ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження на тілі дитини. В результаті проведення службового розслідування встановлено факт здійснення вчителем ОСОБА_1 фізичного та психічного насилля по відношенню до ОСОБА_3 та інших дітей класу. ОСОБА_1 своєю недостойною поведінкою скомпрометувала себе перед учнями, педагогами, батьками дітей, порушивши моральні норми, втративши авторитет, дискредитувавши себе , як педагог. Наказом №24-к від 29.05.2018 року Про звільнення вчителя початкових класів ОСОБА_1 , з 29.05.2018 року звільнена з роботи з посади вчителя початкових класів за вчинення нею аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи. Наказом №27-к від 16.07.2018 Про виправлення описки в наказі Про звільнення вчителя початкових класів ОСОБА_1 від 29.05.2018 р. №24-к , виправлено в наказі Про звільнення вчителя початкових класів ОСОБА_1 від 29.05.2018 р. №24-к описку службового розслідування на перевірки по факту можливих протиправних дій .

При цьому порушень при звільненні з боку керівництва Серебрійського НРЦ судом не встановлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що вчинені 16.05.2018 року вчителем початкових класів ОСОБА_1 дії є аморальним проступком, обставини вчинення яких знайшли підтвердження під час судового розгляду, зокрема, стенограмами відеозаписів пояснень учнів 1-го класу ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , проведених за участі психолога ОСОБА_15 , лікаря ОСОБА_16 , директора ОСОБА_2 , поясненнями працівників Серебрійського НРЦ на ім`я директора ОСОБА_2 та протоколом про отримання відомостей про вчинення насильства над дитиною або реальну загрозу його вчинення. Своїми діями ОСОБА_1 фактично скомпрометувала себе перед колегами по роботі та втратила авторитет, її вчинок є несумісним з виховною функцією вчительки початкових класів, що унеможливлює її роботу за займаною посадою, а відтак наказ № 24 від 29.05.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади вчительки початкових класів за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи є правомірним, підстави для скасування даного наказу, поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки суд вірно встановив обставини справи ,які належним чином перевірив оціненими згідно ст.89 ЦПК України доказами , правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача були відсутні правові підстави вносити зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 (змінювати формулювання звільнення) після його видання ,безпідставні, оскільки як вбачається з матеріалів справи, формулювання та підстави звільнення ОСОБА_1 у наказі № 24-к Про звільнення вчителя початкових класів ОСОБА_1 від 29.05.2018 р. , наказом №27-к від 16.07.2018 року не змінювались і залишились тими самими - за вчинення аморального поступку ,несумісного з продовженням даної роботи ( п.3 ст.41 КзПП України)

Чинне законодавство не містить заборони на внесення юридичною особою змін у власні накази . Наказ може бути змінено або доповнено лише новим розпорядчим документом. Після підписання наказу (розпорядження) зміни до нього вносяться тільки шляхом видання нового наказу (розпорядження) про внесення змін. Вносити зміни до наказу потрібно у разі виникнення обставин, які роблять розпорядчий документ або окремий його пункт фактично або юридично неточними. Таким чином , законодавство не містить заборони на внесення юридичною особою змін у власні накази у вигляді виправлення описки . Крім того, позивачем не надано та матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про визнання протиправним наказу Серебрійського навчально-реабілітаційного центру Могилів-Подільського району Вінницької обласної ради №27-к від 16.07.2018 Про виправлення описки в наказі Про звільнення вчителя початкових класів ОСОБА_1 від 29.05.2018 р. №24-к .

Доводи апеляційної скарги про невірну оцінку судом доказів і неправильність встановлення обставин справи не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, як, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів вважає, що суд, за внутрішнім переконанням об`єктивно ,повно та всебічно оцінив надані сторонами докази - кожного окремо та у їх взаємозв`язку з позицій їх належності, допустимості, достовірності і достатності і вірно встановив обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доводи скарги про те, що суд не звернув увагу на невідповідність показів свідків, даних відеозаписів і стенограм щодо дати опитування дітей , які містять у собі розбіжності, не заслуговують на увагу, оскільки факти вчинення аморального проступку, про які у них йдеться , підтвердилися і безпосередньо дослідженими судом доказами-показами малолітніх свідків ,допитаних в присутності батьків ,які узгоджуються між собою , не суперечать один одному і іншим письмовим доказам у справі щодо наявності таких фактів .

Доводи апеляційної скарги про залишення поза увагою суду того ,що допит дітей в навчальному закладі проводився без присутності батьків ,що суперечить ст.232 ЦПК України, також безпідставні.

Дійсно ,згідно частини 1 ст. 232 ЦПК України, допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.

Однак, проведення опитування малолітніх дітей директором навчального закладу за участі медичного працівника та психолога в рамках перевірки фактів наявності чи відсутності протиправних дій до дітей ,є обов`язком закладу і не суперечить закону, так як не являється допитом малолітніх(неповнолітніх ) свідків в розумінні процесуальної дії та не регулюється ст.232 ЦПК України. Крім того, докази відсутності заперечень чи незгоди батьків малолітніх дітей з таким опитуванням, не свідчать про протиправність проведення такого опитування .

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про суперечність у датах створення та запису наданої відповідачем фотографії ОСОБА_3 , оскільки дата створення та збереження фотографії, зазначена у відомостях про електронний файл, що записаний на диск, можуть не відображати реальної дати створення фотографії, а тому не свідчать про недостовірність доказу.

Доводи апеляційної скарги про те, що звільнення позивача з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи не може бути визнано правильним ,оскільки воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки, не підтвердженої конкретними фактами, без проведення службового розслідування та через неприязні відносини з директором школи, є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом обставинами, що підтверджені наявними у справі допустимими , достовірними і достатніми доказами .

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку щодо застосування норм права ,здійсненому у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-3135цс16 , працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Тому , якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України. З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням такої роботи, можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Матеріали даної справи містять допустимі, достовірні та достатні докази, що підтверджують факти вчинення аморального проступку ОСОБА_1 , зокрема, стенограму відеозапису пояснень учнів ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , проведених за участі психолога ОСОБА_15 , лікаря ОСОБА_16 , директора ОСОБА_2 , що узгоджуються з показами малолітніх свідків , допитаних судом у присутності батьків ; покази свідків - викладачів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , психолога ОСОБА_11 , лікаря-педіатра ОСОБА_16 , медсестри ОСОБА_12 , наданими у суді першої інстанції,що підтверджують факти здійснення аморальних дій позивачем ,а саме , неодноразове завдання під час освітнього процесу приниження честі та гідності дітей, психологічного і фізичного насилля.

Посилання заявника апеляційної скарги про необхідність врахування у даній справі правових висновків, викладених у Постанові Верховного суду від 27.11.2019 року у справі № 462/3385/16-ц,є необґрунтованими, виходячи з наступного.

У вищезазначеній справі, здійснюючи висновки щодо застосування п.3 ч.1 ст.43 КзПП України при звільненні працівника, Верховний Суд виходив із наявності фактів неналежної поведінки як в діях працівника, так і директора навчального закладу ,а тому дійшов висновку ,що звільнення за п.3 ч.1 ст.41 КзПП за таких умов не відповідає принципу справедливості, а також принципу рівності перед законом осіб, які мають однаковий статус педагога, до яких закон висуває підвищені стандарти поведінки.

Оскільки обставини у справі №462/3385/16-ц щодо спірних правовідносин відрізняються від обставин даної справи, у якій відсутні докази та не встановлено неналежної поведінки в діях керівника навчального закладу , згаданий правовий висновок врахуванню не підлягає.

Крім того ,у постанові Верховного суду від 27.11.2019 року у справі № 462/3385/16-ц йдеться і про застосування норм ст.ст.54,56 ЗУ Про освіту , зміст яких на час постановлення судом оскаржуваного рішення змінився, внаслідок змін внесених у ЗУ Про освіту , що виключає врахування судом вказаних правових висновків при застосуванні цих норм права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд при постановленні рішення надав перевагу показам малолітніх свідків ,не звернувши увагу на те, що ці діти є з вадами розвитку, розумовими відхиленнями та є в певній мірі агресивними ,також не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про неправильну оцінку судом доказів і не спростовують вірно встановлені судом обставини ,а лише побічно підтверджують недопустиму поведінку позивачки щодо дітей і свідчать про намір її виправдати .

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги залишити за її заявником.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського районного суду від 16 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Копаничук С.Г.

Судді: Медвецький С.К.

Оніщук В.В.