Постанова

від 09.06.2021 по справі 138/1966/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 138/1966/18

провадження № 61-8569св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Серебрійський навчально-реабілітаційний центр Могилів-Подільського району Вінницької обласної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року у складі судді Цибульського О. Є. та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Серебрійського навчально-реабілітаційного центру Могилів-Подільського району Вінницької обласної ради (далі - Серебрійський НРЦ) про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 вересня 1992 року працювала в Серебрійському НРЦ на посаді вчителя початкових класів, має 26 років педагогічного стажу, користується авторитетом серед батьків, будь-яких стягнень не отримувала. Зазначала, що з 2010 року директор центру ОСОБА_2 чинила психологічний тиск, залякувала, принижувала при колегах по роботі і дітях. Вказала, що 16 травня 2018 року під час уроку, коли декілька учнів порушували дисципліну, бігали по класу, кричали, плювалися, обзивали її та інших дітей, били та провокували однокласників, ураховуючи розташування неподалік залізничної колії, вона, побоюючись за життя дітей, закрила клас із середини. Учень ОСОБА_3 обізвав її дурною вчителькою , на що вона закрила йому рот рукою. Вказану поведінку вона зафіксувала на відео власного смартфону, однак після повідомлення директору центру про неадекватну поведінку учнів та перегляду відео, остання навідалася до учнів. Під час розмови з дітьми ОСОБА_3 заявив, що ОСОБА_1 дала йому по роті . При обстеженні учня медсестрою у нього було виявлено легке почервоніння, однак ніякі записи в її присутності не оформлялися, незалежних свідків не було, збори трудового колективу не проводилися, скарг від батьків до 29 травня 2018 року не надходило. 24 травня 2018 року ОСОБА_2 наполягала, щоб вона написала пояснювальну записку , на що позивач відмовилась. 29 травня 2018 року директор центру пропонувала написати заяву про звільнення за згодою сторін , на що позивач також не погодилася. Через дві години в кабінеті директора Серебрійського НРЦ у присутності голови профспілкового комітету ОСОБА_4 та завуча ОСОБА_5 її ознайомили із витягом з наказу про звільнення за пунктом 3 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Таким чином,просила визнати незаконним її звільнення з посади вчителя початкових класів на підставі наказу від 29 травня 2018 року № 24-к, поновити на посаді вчителя початкових класів у відповідача з дня незаконного звільнення, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 335,36 грн за день, починаючи з 29 травня 2018 року до ухвалення рішення судом.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що вчинені 16 травня 2018 року вчителем початкових класів ОСОБА_1 дії є аморальним проступком, обставини здійснення яких знайшли підтвердження під час судового розгляду, зокрема, стенограмами відеозаписів пояснень учнів 1-го класу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , проведених за участю психолога ОСОБА_11 , лікаря ОСОБА_12 , директора ОСОБА_2 , поясненнями працівників Серебрійського НРЦ на ім`я директора ОСОБА_2 та протоколом про отримання відомостей про вчинення насильства над дитиною або реальну загрозу його вчинення.

Своїми діями ОСОБА_1 фактично скомпрометувала себе перед колегами по роботі та втратила авторитет, її вчинок є несумісним з виховною функцією вчительки початкових класів, що унеможливлює її роботу за займаною посадою, а відтак наказ від 29 травня 2018 року № 24 про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи є правомірним, підстави для скасування даного наказу, поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутні.

Разом з тим, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 462/3385/16-ц є безпідставними, оскільки обставини у справі № 462/3385/16-ц щодо спірних правовідносин відрізняються від обставин даної справи, у якій відсутні докази та не встановлено неналежної поведінки в діях керівника навчального закладу.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноваження роботодавця після звільнення працівника з роботи вносити зміни до наказу про звільнення працівників з роботи, в тому числі частиною другою статті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту від 29 липня 1993 року № 58. Суди попередніх інстанцій керувалися лише внутрішнім переконанням, надали перевагу лише свідченням малолітніх дітей, які зазначили, що вчителька ОСОБА_1 вчиняє відносно них насилля, що категорично заперечується останньою. Суди не звернули уваги на те, що дані діти є з вадами розвитку та розумовими відхиленнями та в певній мірі є агресивними, що спостерігається на відео яке міститься в матеріалах справи і висловлена дітьми позиція значною мірою ґрунтується на тих негативних обставинах. Між сторонами у справі склались тривалі неприязні відносини та, оскільки діти постійно проживають в Серебрійському НРЦ, вони є емоційно залежними від останніх та схильні приймати сторону відповідача.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 475/9/17, в якому зазначено, що звільнення з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (пункт 3 статті 41 КЗпП України) не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. Такий висновок узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 462/3385/16-ц та постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-248цс14.

Крім того, суд апеляційної інстанції проводив розгляд справи у письмовому провадженні без виклику сторін, чим позбавив позивача права на публічний судовий розгляд справи, оскільки предметом позову у цій справі, крім стягнення грошової суми, є вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Підставою касаційного оскарження зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від Серебрійського НРЦ, у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, зазначаючи, що посилання в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 475/9/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 462/3385/16-ц є безпідставними, оскільки фактичні обставини справи в цих справах відрізняються від встановлених обставин в справі, яка переглядається. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-248цс14 зазначено, що аморальним слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо. Вчителька ОСОБА_1 вчинила такі дії, за що і була звільнена. Суду першої інстанції були надані докази, які підтверджують факт аморального проступку ОСОБА_1 та взявши їх до уваги, суд ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 01 вересня 1992 року прийнята до Серебрійської допоміжної школи-інтернату на посаду вчительки початкових класів, має відповідну освіту, проходила атестації, раніше до дисциплінарної та кримінальної відповідальності не притягувалась, характеризується з позитивної сторони, не є членом профспілкової організації Серебрійського НРЦ.

З індивідуальної картки дитини встановлено, що 16 травня 2018 року директор Серебрійського НРЦ звернулася до медсестри навчального закладу із фактом побиття дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний факт був підтвердженим, виявлено припухлість та почервоніння лівої щоки.

Крім того, по факту можливих протиправних дій зі сторони ОСОБА_1 на ім`я директора Серебрійського НРЦ батьками та рідними ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 подано заяви щодо проведення перевірки та опитування їх дітей, прийняття відносно вчителя відповідних мір.

На підставі наказу Серебрійського НРЦ Про проведення перевірки по факту можливих протиправних дій вчителя ОСОБА_1 від 16 травня 2018 року № 48 проведено таку перевірку стосовно дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . До перевірки залучено психолога ОСОБА_16 , медсестру ОСОБА_17 , інших осіб, яким відома будь-яка інформація стосовно події, проведено шляхом їх опитування, отримання пояснень, заяв та інших документів.

Вказаною перевіркою встановлено, що 16 травня 2018 року при огляді медсестрою ОСОБА_17 учня ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження на тілі дитини. В результаті проведення службового розслідування встановлено факт здійснення вчителем ОСОБА_1 фізичного та психічного насилля по відношенню до ОСОБА_3 та інших дітей класу. ОСОБА_1 своєю недостойною поведінкою скомпрометувала себе перед учнями, педагогами, батьками дітей, порушивши моральні норми, втративши авторитет, дискредитувавши себе, як педагога.

Наказом Про звільнення вчителя початкових класів ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року № 24-к, ОСОБА_1 з 29 травня 2018 року звільнена з роботи з посади вчителя початкових класів за вчинення нею аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Наказом Про виправлення описки в наказі Про звільнення вчителя початкових класів ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року № 24-к від 16 липня 2018 року № 27-к, виправлено в наказі Про звільнення вчителя початкових класів ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року № 24-к описку службового розслідування на перевірки по факту можливих протиправних дій .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку, зокрема, вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Частиною другою статті 54 Закону України Про освіту встановлено, що педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані, зокрема: сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

Частиною шостою статті 54 Закону України Про освіту передбачено, що особи, винні в порушенні цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року справа № 6-248цс14 та від 22 березня 2017 року справа № 6-3135цс16, підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

Верховний Суд зазначає, що термін аморальний проступок є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечать змісту трудової функції конкретного працівника.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судами, приймаючи рішення про звільнення позивача за пунктом третім частини першої статті 41 КЗпП України, Серебрійський НРЦ виходив з конкретного вчинку позивача, взяв до уваги думку суспільства, зокрема, учнів, батьків, трудового колективу, щодо порушення позивачем загальноприйнятих норм і правил суспільства.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, надаючи оцінку доказам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, а саме: стенограму відеозапису пояснень учнів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , проведених за участю психолога ОСОБА_11 , лікаря ОСОБА_12 , директора ОСОБА_2 , що узгоджуються з показами малолітніх свідків, допитаних судом у присутності батьків, покази свідків - викладачів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , психолога ОСОБА_16 , лікаря-педіатра ОСОБА_12 , медсестри ОСОБА_17 , які підтверджують факти вчинення аморального проступку ОСОБА_1 , на підставі встановлених обставин, надали оцінку діянню, вчиненому ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку, що таке діяння суперечить усталеним принципам моральності в громадянському суспільстві та основним засадам освіти в державі - виховання учнів у дусі відповідальності перед законом за свої діяння, свідомого ставлення до обов`язків людини та громадянина та такий, що несумісний із продовженням цієї роботи.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 475/9/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 462/3385/16-ц колегією суддів не приймаються, оскільки вказані постанови прийняті за іншими встановленими судами фактичними обставинами справи, які не є тотожними правовідносинами у даній справі. При цьому, питання щодо поновлення на роботі вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи. Судом апеляційної інстанції встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовані норми пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, статті 54 Закону України Про освіту .

Посилання у касаційній скарзі на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноваження роботодавця після звільнення працівника з роботи вносити зміни до наказу про звільнення працівників з роботи є безпідставними, оскільки формулювання та підстави звільнення ОСОБА_1 у наказі Про звільнення вчителя початкових класів ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року № 24-к, наказом від 16 липня 2018 року № 27-к не змінювались і залишились тими самими - за вчинення аморального поступку, несумісного з продовженням даної роботи (пункт 3 частини першої статті 41 КЗпП України).

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції проводив розгляд справи у письмовому провадженні без виклику сторін, чим позбавив позивача права на публічний судовий розгляд справи є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових спорів.

Пунктом 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, ціна позову яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підстав для застосування положень частини третьої статті 369 ЦПК України судом апеляційної інстанції встановлено не було. Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли із трудових правовідносин та стосуються правомірності звільнення позивача, поновлення її на роботі і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, апеляційний суд правильно дійшов висновку про відсутність підстав для виклику сторін в судове засідання.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук