Постанова

від 29.04.2020 по справі 703/281/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 703/281/18

провадження № 61-44603св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Кулешір Світланою Орестівною, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області у складі судді Бородійчука В. Г. від 27 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна (далі - ТОВ ТВП Україна ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) про стягнення грошових коштів у розмірі 278 297,49 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у складі судді Опалинської О. П. від 25 червня 2018 року позов ТОВ ТВП Україна задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ТВП Україна грошову суму в розмірі 278 297,49 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ТОВ ТВП Україна судовий збір в сумі 4 174,47 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника Кулешір С. О. подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кулешір С. О. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня

2018 року повернуто заявнику.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має право її підписувати, оскільки матеріали справи та надіслана апеляційна скарга із додатками не містять доказів надання відповідачем повноважень Кулешір С. О. на представництво його інтересів, а тому апеляційну скаргу слід повернути на підставі

пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, за відсутності відомостей щодо наявності у представника повноважень на представництво учасника у справі, мав би залишити апеляційну скаргу без руху, а не відразу повертати її заявнику.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 17 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом

25 червня 2018 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області ухвалено рішення про задоволення позову ТОВ ТВП Україна .

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника Кулешір С. О. подав апеляційну скаргу. Відповідно до змісту скарги до неї було додано, зокрема, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правової допомоги адвокатом Кулешір С. О. в Апеляційному суді Черкаської області (додатки 4, 5).

16 серпня 2018 року працівниками Апеляційного суду Черкаської області складено акт про відсутність додатків 4, 5, які вказані в апеляційній скарзі

(а. с. 144).

27 серпня 2018 року Апеляційним судом Черкаської області постановлено ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої

Кулешір С. О. , на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів

( Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands ) від 27 жовтня 1993 року, заява

№ 14448/88, § 33).

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною четвертою статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини п`ятої статті

357 ЦПК України, яка передбачає, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено, апеляційний суд не врахував, що вказана норма процесуального права підлягає застосуванню у разі, якщо апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

У частині другій статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідала вимогам статті 357 ЦПК України, оскільки містила дані про додання до неї копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру адвоката Кулешір С. О., однак фактично ці документи були відсутні, про що свідчить складений працівниками суду акт від 16 серпня 2018 року. (а.с. 144).

За таких обставин апеляційний суд не був позбавлений процесуальної можливості постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для подання доказів щодо повноважень Кулешір С. О. на представництво інтересів відповідача з метою вирішення питання чи мала Кулешір С. О. право підписувати апеляційну скаргу.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що подана Кулешір С. О. апеляційна скарга від імені ОСОБА_1 підписана особою, яка не має право її підписувати, оскільки в додатках до апеляційної скарги були перераховані документи на підтвердження її повноважень: копія ордеру на надання правової допомоги адвокатом Кулешір С. О. в Апеляційному суді Черкаської області та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 678 від 26 січня 2009 року (а.с. 138).

Застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів.

Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на стадії апеляційного перегляду судового рішення може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Так, у рішенні від 08 грудня 2016 року у справі ТОВ ФРІДА проти України (заява № 24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі Станев проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).

Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Повернувши апеляційну скаргу заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, суд не забезпечив гарантований Конституцією України апеляційний перегляд та порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Таким чином, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до обмеження права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, висновок про відсутність у заявника права на апеляційне оскарження від імені ОСОБА_1 є припущенням, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 416 України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Кулешір Світланою Орестівною, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 серпня 2018 року скасувати, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович