Постанова

від 15.10.2020 по справі 703/281/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1070/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 703/281/18 Категорія: Опалинська О.П. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року, ухваленого в складі судді Опалинської О.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк про стягнення грошової суми, повний текст рішення виготовлено 11 липня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк про стягнення грошової суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 21 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір №11201004000 про надання споживчого кредиту, предметом якого є надання банком ОСОБА_1 поновлюваної кредитної лінії в сумі 650000 гривень.

Для забезпечення вказаного зобов`язання позичальника по кредитному договору між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна було укладено договір іпотеки №5622/2 від 21 серпня 2007 року.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань по кредитному договору позивач як майновий поручитель здійснив погашення по кредитному договору в розмірі 275191 гривні 02 копійки та судових витрат у розмірі 3106 гривень 47 копійок, що підтверджується платіжним дорученнями № 1562 та № 1564 від 31 жовтня 2017 року.

Зобов`язання перед банком по кредитному договору виконані позивачем в повному обсязі, що підтверджено довідкою ПАТ УкрСиббанк від 01 листопада 2017 року.

Оскільки позивачем як майновим поручителем виконане основне зобов`язання відповідача по кредитному договору, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробниче підприємство Україна листами від 10 листопада 2017 року та від 15 грудня 2017 року зверталось до відповідача з вимогою відшкодувати в семиденний строк з моменту отримання листа грошову суму в розмірі 278297 гривень 49 копійок.

Станом на день підписання позовної заяви вказана грошова сума відповідачем на користь позивача не сплачена.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна грошову суму в розмірі 278297 гривень 49 копійок.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна грошову суму в розмірі 278297 гривень 49 копійок.

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів та не спростовано факт отримання ним кредитних коштів по договору від 21 серпня 2007 року, недійсності договору іпотеки від 21 серпня 2007 року, відтак суд прийшов до висновку про правомірність дій позивача щодо виконання зобов`язань перед банком за боржника по сплаті боргу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження, хоча дана справа повинна розглядатися за правилами загального позовного провадження, оскільки вона не є малозначною. Суд безпідставно відмовив в зупиненні провадження до розгляду іншої справи, хоча існували об`єктивні причини неможливості такого розгляду.

Також вказує, що одним із доказів у справі є платіжне доручення згідно якого позивачем перераховано в АТ Укрсббанк 275191 гривню 02 копійки на погашення кредиту по кредитному договору № 11201004000 від 21 серпня 2007 року, проте доказів на підтвердження того, що рахунок на який сплачено вказані кошти взагалі має якесь відношення до вказаного кредитного договору немає.

Крім того, зазначає, що на момент проведення оплати на користь банку рішення у справі за позовом ПАТ Укрсиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не було винесено, а тому ініціатива товариства про сплату заборгованості банку була передчасною, оскільки розглядалась інша справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк щодо умов договору і щодо самої суми заборгованості, тому тільки після ухвалення судом рішення була можлива сплата заборгованості ОСОБА_1 і саме у розмірі затвердженому судовим рішенням. Також є незрозумілими дії позивача щодо сплати банку суми судового збору , тоді як рішення ще не було ухвалено.

Також апелянт вказує на те, що у позовних вимогах які банк виставляв до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 703/167/16-ц фігурує сума вимог у розмірі 182358 гривень, а тому є незрозумілим звідки взялась сума в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна в розмірі 275191 гривня 02 копійки та судові витрати.

У відзиві на подану апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна заперечило проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань по кредитному договору, позивач як майновий поручитель, для збереження майна яке було передано в іпотеку, реально здійснив погашення по кредитному договору, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Вказує, що зобов`язання ОСОБА_1 перед банком по кредитному договору виконані товариством в повному обсязі, отже суд прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача сплаченої сум.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір №11201004000 про надання споживчого кредиту у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті в сумі ліміту поновлюваної кредитної лінії, що дорівнює 650000 гривень зі сплатою процентів та комісії в порядку і на умовах, визначених договором. ( а.с.4-13).

Відповідно пункту 1.2.2 даного договору позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 19 серпня 2018 року.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору у забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту банк приймає іпотеку: нежитлове вбудоване приміщення закладу громадського харчування кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 з магазином, що є власністю іпотекодавця та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

21 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна було укладено договір іпотеки №5622/2, яким забезпечено вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк , які виникають з кредитного договору № №11201004000 від 21 серпня 2007 року. Предметом іпотеки є вищезазначене нежитлове вбудоване приміщення закладу громадського харчування кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 з магазином.

Відповідно до п. 1.4. даного договору у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору іпотекодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у порядку, встановленому в розділі 5 договору іпотеки, у повному обсязі, включаючи основу суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи неустойку, необхідні витрати на отримання предмету іпотеки та його реалізацію.

Відповідно до п. 5.3.1 договору іпотеки сторони погодили, що у випадку невиконання позичальником/іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором або договором іпотеки предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №1564 від 31 жовтня 2017 року ТВП ТОВ Україна перераховано ОСОБА_1 кошти в розмірі 275191 гривна 02 копійки на погашення кредиту по кредитному договору №11201004000 від 21 серпня 2007 року (а.с. 18).

Довідкою №84-8-31/237 від 1 листопада 2017 року Акціонерним товариством УкрСиббанк повідомлено ОСОБА_1 про виконання кредитних зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11201004000 станом на 1 листопада 2017 року в сумі 650000 гривень (а.с. 20).

Відповідно до платіжного доручення №1562 від 31 жовтня 2017 року ТОВ ТВП Україна перераховано ОСОБА_1 3106 гривень 47 копійок на погашення судових витрат за кредитним договором №11201004000 від 21 серпня 2007 року (а.с. 19).

Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України 21 січня 2004 року №22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

В сукупності такі докази вказують на виконання позивачем обов`язку передбаченого кредитним договором.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно статті 1 Закону України Про іпотеку майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що оскільки він, як майновий поручитель виконав зобов`язання боржника перед кредитором, то до нього перейшло право вимагати від боржника відшкодування сплаченої суми.

Відповідно до вимог ст. 42 Закону України Про іпотеку майновий поручитель який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Статтею 544 ЦК України передбачено, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, які забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, що підтверджують це зобов`язання боржника.

Аналізуючи вказані положення статті 556 ЦК України , суд приходить до висновку, що наслідки, передбачені зазначеної нормою, наступають лише у випадку повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання. Цей висновок повністю узгоджується з положенням пункту 3 ч. 1 статті 512 ЦК України , що передбачає подібний спосіб заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Встановлено, що зобов`язання позичальника ОСОБА_1 перед банком повністю погашена в тому числі і за рахунок майнового поручителя, що підтверджено відповідним платіжним дорученням №1564 від 31 жовтня 2017 року та довідкою банка.

Отже, оскільки позивач, як майновий поручитель за кредитним договором №11201004000 виконував зобов`язання боржника (відповідача) перед банком шляхом перерахування ОСОБА_1 коштів в розмірі 275191 гривна 02 копійки на погашення кредиту по кредитному договору , борг за вказаним кредитним договором відсутній, то за таких умов, до нього переходить право вимоги від кредитора на відшкодування сплаченої суми, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в частині вказаної в цьому платіжному дорученні суми.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення перерахованих позивачем ОСОБА_1 3106 гривень 47 копійок на погашення судових витрат за кредитним договором №11201004000 від 21 серпня 2007 року згідно платіжного доручення №1562 від 31 жовтня 2017 року, оскільки з даного платіжного доручення та інших матеріалів справи не вбачається про те ким такі судові витрати здійснені, при розгляді якої справи та яке має відношення до сторін у справі, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що доказів на підтвердження того, що рахунок на який сплачено вказані кошти взагалі має якесь відношення до вказаного кредитного договору немає суд оцінює критично, оскільки в платіжному дорученні чітко вказано у призначенні платежу: погашення кредиту за кредитним договором №11201004000 від 21 серпня 2007 року . Доказів того, що вказаний рахунок відповідачу не належить ним не надано. Інші доводи апеляційної скарги, жодними доказами не підтверджені.

Зазначення в самій апеляційній скарзі витягів з начебто поданої позовної заяви, суд не може взяти до уваги, оскільки вказане не відповідає вимогам щодо письмових доказів встановлених статтею 95 ЦПК України.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав права розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дана справа не внесена до переліку справ зазначених в частині 4 статті 274 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з урахуванням ознак, зазначених у ч. 3 ст. 274 ЦПК України , а саме з врахуванням встановлених обставин, щодо обсягу та характеру доказів наданих позивачем, кількості зазначених ним сторін, спосіб захисту обраний позивачем, призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, що не є порушенням положень чинного цивільного процесуального законодавства.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд вирішив проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, тому сторони не були позбавлені можливості надати свої пояснення у справі безпосередньо в суді.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення районного суду в частині стягнення 3106 гривень 47 копійок призначених для погашення платежу на кредитним договором №11201004000 від 21 серпня 2008 року необхідно змінити, відмовивши в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 374 , 376 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України , суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк про стягнення грошової суми змінити, зменшивши суму яка підлягає стягненню з 278297 гривень 49 копійок до 275191 гривна 02 копійки.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк про стягнення грошової суми в розмірі 3106 гривень 47 копійок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 4132 гривни.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до відмовлених позовних вимог в сумі 63 гривни.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України .

Повний текст постанови виготовлений 15 жовтня 2020 року.

Судді