Ухвала

від 07.05.2020 по справі 325/1687/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 травня 2020 року

м. Київ

справа № 325/1687/19

провадження № 61-7465 ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу фермерського господарства Кільджиєв М. М. нарішення Приазовського районного суду Запорізької області у складі судді Пантилус О. П. від 24 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. В., від 08 квітня 2020 року у справі за позовом фермерського господарства Кільджиєв М. М. до ОСОБА_1 , фермерського господарства Чайка , треті особи: Приазовська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання іншого договору оренди земельної ділянки поновленим,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року фермерське господарство Кільджиєв М. М. (далі - ФГ Кільджиєв М. М. ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства Чайка (далі - ФГ Чайка ), у якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,4500 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Чайка 21 лютого 2019 року, зареєстрований 27 лютого 2019 року, та визнати поновленим договір оренди цієї земельної ділянки, укладений між ФГ Кільджиєв М. М. та ОСОБА_1 09 вересня 2009 року, який зареєстрований 24 грудня 2009 року Запорізькою регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 040927700123, на умовах оренди, визначених договором оренди цієї ж земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ Чайка .

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року,позов ФК Кільджиєв М. М. задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,4500 га для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Чайка 21 лютого 2019 року, зареєстрований 27 лютого 2019 року. В іншій частині вимог відмовлено.

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ Кільджиєв М. М. , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у позові та ухвалити нове в цій частині про задоволення позову.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог неправильно застосували положення статтей 6, 16, 627, 777 ЦК України, частини першої - п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі та порушили вимоги статтей 3, 5, 10, 12, 81, 89 ЦПК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд визнає її необґрунтованою, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії договору оренди землі від 09 вересня 2009 року, зареєстрований 24 грудня 2009 року закінчується 24 грудня 2019 року.

Голова ФГ Кільджиєв М. М. , 30 травня 2019 року надіслав ОСОБА_1 повідомлення про намір продовження дії договору оренди земельної ділянки (на поновлення договору оренди) разом з проектом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

07 червня 2019 року ОСОБА_1 повідомив голову ФГ Кільджиєв М.М. , що він не має наміру продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, площею 7,4500 га, у зв`язку з цим просив його земельну ділянку не обробляти.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися земельною ділянкою; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем, відсутність доказів продовження користування попереднім орендарем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі дають підстави для висновку, що переважне право позивача на поновлення договору оренди землі порушено не було.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі 395/1458/16-ц (провадження 61-6190св18), від 03 квітня 2019 року у справі 395/1452/16-ц (провадження 61-6190в18), від 31 липня 2019 року у справі 395/1429/16-ц (провадження 61-27141св18), від 28 серпня 2019 року у справі 395/170/17-ц (провадження 61-29828св18).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Установивши, що ОСОБА_1 у визначений договором оренди землі строк повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки не було порушено, оскільки відсутня воля орендодавця на поновлення такого договору, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині поновлення договору оренди земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, підстав для відступлення від якого Верховний Суд не вбачає.

Інші доводи касаційної скарги у цілому зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки суду, який їх обгрунтовано спростував. Переглядаючи законність та обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України підстав для визнання касаційної скарги ФГ Кільджиєв М. М. необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фермерського господарства Кільджиєв М. М. на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року у справі за позовом фермерського господарства Кільджиєв М. М. до ОСОБА_1 , фермерського господарства Чайка , треті особи: Приазовська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання іншого договору оренди земельної ділянки поновленим.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара