Рішення

від 12.05.2020 по справі 927/99/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/99/20 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши справу №927/99/20, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін)

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

юр.адреса: вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001;

пошт. адреса: вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпро, 49094;

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер Транс Оіл

вул. Льотна, 5, буд.5, корп.Б, кімн.20, м. Чернігів, 14033;

до відповідача 2: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення 103 652,38 грн;

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер Транс Оіл та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 103 652,38 грн заборгованості, а саме: 52 614,24 грн заборгованості за кредитом, 32 533,22 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором,18 241,82 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 263,07 грн заборгованості за комісію з користування кредитом.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2020 відкрито провадження у справі № 927/99/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, заперечень на відзив.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи у суді, що підтверджується рекомендованим повідомленням №1400047279005.

Ухвала суду від 26.02.2020 направлялась відповідачу 1 на адресу, визначену позивачем у позовній заяві та визначену як місце реєстрації юридичної особи відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: вул. Льотна, буд.5, корп.Б, кімн.20, м. Чернігів, 14033.

Зазначена ухвала суду повернута відділенням зв`язку як неодержана.

Ухвала суду від 26.02.2020 направлялась відповідачу 2 на адресу, визначеною позивачем у позовній заяві та підтвердженою довідкою № 09-05/771 від 17.02.2020 Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, наданої на запит суду стосовно підтвердження місця реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Зазначена ухвала повернута відділенням зв`язку як неодержана з відміткою адресат відсутній .

Ухвала суду від 26.02.2020 повторно направлялись відповідачу 1 та відповідачу 2 на вищезазначені адреси.

31.03.2020 дані ухвали повернуті відділенням зв`язку на адресу суду як неодержані з відміткою за закінченням терміну зберігання (відповідач1), адресат відсутній (відповідач 2).

За правилом ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 1 та відповідача 2 про розгляд справи у господарському суді.

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачами умов договору банківського обслуговування №б/н від 24.11.2016, а також договору поруки № Р1506508238475845617 від 27.09.2017.

Відповідач 1 та відповідач 2 у встановлені судом строки відзиву на позов не надали, проти позовних вимог не заперечили.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористалися, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: чи мали місце обставини щодо виникнення грошових зобов`язань у Відповідачів по суті спору, наявність факту прострочення грошових зобов`язань у відповідача 1, доведеність суми боргу та наявність правових підстав для застосування до Відповідачів наслідків порушення грошових зобов`язань по суті спору.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано:

- заяву про приєднання до Умов і Правил банківських послуг,

- заяву на відкриття рахунку,

- витяг з Умов та правил надання банківських послуг ,

- довідку про розміри встановлених кредитних лімітів,

- розрахунок заборгованості,

- виписки по рахунку,

- договір поруки № Р1506508238475845617 від 27.09.2017

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно -правове обґрунтування.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Сівер Транс Оіл в особі директора Баглай Р.В. було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, разом з заявою на відкриття рахунка.

Позивач зазначає те, що підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг разом із заявою на відкриття рахунка, відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу-1 у період з 24.11.2016 по 14.05.2018 кредитний ліміт в розмірах:

- 24.11.2016 - 0 грн:

- 28.09.2017 - 200 000 грн;

- 18.01.2018 - 200 000 грн;

- 14.05.2018 - 60 000 грн, що підтверджується довідкою №61124К4КS0YE від 22.01.2020 (а.с. 40).

На виконання умов кредитного договору позивач надав можливість відповідачу-1 використовувати кредитні кошти в межах встановлених позивачем кредитних лімітів, за наслідком чого вихідний залишок заборгованості склав 52 614,27 грн, що підтверджується відповідними виписками по рахунку відповідача (а.с. 43,44).

27.09.2017 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (далі - Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) укладено договір поруки № НОМЕР_1 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Сівер Транс Оіл забов`язань за угодами приєднання до:

1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Угода-1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. "Угоди 1" - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% (тридцять чотири) річних для договорів незабезпечених порукою;

за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 42% (сорок два) річних для договорів забезпечених порукою, 68 % (шістдесят вісім) річних для договорів незабезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 200 000,00 грн.

1.1.2. розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Угода-2) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2. "Угоди 2" - 64% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодовувати збитки у відповідності порядку та строки, визначені в "Угоді 2";

в) кредиту в розмірі 1 000,00 грн.

Згідно п. 1.2. договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" або "Угодою 2" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку смерті або банкрутства Боржника за "Угодою 1" або "Угодою 2" та/або заміни Боржника внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку іншу особу (нового боржника), Поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання за "Угоди 1" і/або "Угоди 2" за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника), при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим, Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2" у розмірі і порядку, визначеному умовами "Угоди 1" і/або "Угоди 2'". При цьому, будь-які додаткові узгодження з Поручителем не потрібні.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5. договору поруки).

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2" цей договір припиняє свою дію.

Договір поруки підписано ОСОБА_1 та Банком, а також скріплено печаткою останнього.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Підписавши 24.11.2016 заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, відповідач-1 приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, що фактично складають договір кредиту в цілому.

Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем-1 договір є підставою для виникнення у них господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу статей 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, на підставі умов кредитного договору б/н від 24.11.2016 позивач надавав відповідачу-1 кредитні кошти в межах кредитного ліміту і, як свідчить довідка № 61124К4КS0YE від 22.01.2020 про розмір встановлених кредитних лімітів та виписки за період з 15.06.2018 по 22.01.2020, відповідач-1, отримуючи кредитні кошти, допустив виникнення заборгованості в сумі 52 614,27 грн щодо повернення кредитних коштів у вказаному розмірі.

Таким чином, заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) відповідача-1 перед позивачем в частині погашення суми основного боргу станом на 22.01.2020 склала 52 614,27 грн.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного та зважаючи, що станом на час ухвалення рішення відповідач-1 не здійснив повернення кредиту, докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, а сторонами їх не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 52 614,27 грн заборгованості за кредитом, є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими та підлягають задоволенню.

В силу ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 18 241,82 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 32 533,22 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 263,07 грн заборгованості по комісії за користування кредитом суд зазначає наступне.

За змістом статті 634 ЦК Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору комісії і проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як свідчать матеріали справи, у заяві відповідача на відкриття рахунку та заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 24.11.2016 процентна ставка не зазначена, як не зазначена і ставка по комісії за користування кредитом.

Крім того, у вказаних заявах, підписаних сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, комісії за користування кредитом і пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на сайті: www.pb.ua як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо сплати комісії за користування кредитом, щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Із зазначеного, суд приходить до висновку, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься в матеріалах даної справи, не може беззаперечного свідчити про погодження останнього відповідачем-1, оскільки не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.12.2015 р. шляхом підписання заяви.

Окрім того, суд зазначає, що за відсутності в заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення кредиту наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, окрім цього, на переконання суду, Умови, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17.

Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, господарський суд зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Оскільки, сторонами в договорі не було передбачено розміру заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом, а законом їх розмір для такого виду зобов`язань не передбачений, суд вважає за доцільне у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача-1 18 241,82 грн заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 02.06.2018 по 06.11.2019, 32 533,22 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 16.06.2018 по 06.11.2019, а також 263,07 грн заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 26.10.2019 по 06.11.2019 відмовити.

Щодо вимог позивача до відповідача-2 про солідарне стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічна правова позиція щодо істотних умов договору поруки наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 р. по справі № 922/2913/18.

Судом встановлено, що предметом договору поруки від 27.09.2017 № P1506508238475845617, який був укладений з ОСОБА_1 , є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Сівер Транс Оіл зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода -1) та до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (Угода -2).

З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки не вбачається, яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, реквізити основного договору, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитного ліміту. Лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Оскільки аналіз змісту договору поруки не дозволяє встановити дійсний зміст основного зобов`язання забезпечене порукою, то у даній справі підлягає застосуванню тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі № 753/11000/14-ц; постанові Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 910/3570/18.

Отже, із застосуванням даного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторону договору, яка передбачила таку умову договору, що не конкретизувала включення до предмета поруки умови щодо основного зобов`язання забезпечені порукою.

За таких підстав, суд не погоджується з твердженнями позивача, що договір поруки від 27.09.2017 № Р150650823845617 укладено саме в забезпечення виконання зобов`язань за договором від 24.11.2016, як таким, що жодним чином не узгоджений сторонами договору поруки та матеріалами справи не підтверджені, а відтак суд позбавлений можливості встановити, які саме первинні зобов`язання забезпечені порукою.

Отже, умови укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки від 27.09.2017 № Р150650823845617 у сукупності з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов`язань саме за договором № б/н від 24.11.2016, спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідача-2 сплати заборгованості за кредитом у сумі 52 614,27грн, а також додаткових нарахувань.

Доводи позивача щодо визначення всіх необхідних умов в договорах поруки визнаються судом необґрунтованими, оскільки спростовуються змістом долученого до матеріалів справи договору поруки від 27.09.2017 № Р150650823845617.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер Транс Оіл є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 52 614,27 грн заборгованості за кредитом.

У решті позовних вимог в частині стягнення 18 241,82 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 263,07 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 32 533,22 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором позов задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги положення ст. ст.73,74,86 ГПК України, враховуючи об`єктивну неможливість ідентифікувати які саме зобов`язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки вимоги до відповідача 2 не доведена належними та допустимими доказами.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , код 14360570 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер Транс Оіл , код 40896536, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 про солідарне стягнення 103 652,38 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер Транс Оіл , вул. Льотна, буд.5, корп. Б, кімн.20, м. Чернігів, 14033, код 40896536 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , код 14360570, 52 614,27 грн заборгованості за кредитом, 1 066,98 грн судового збору.

3. В решті вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер Транс Оіл по стягненню 18 241,82 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 32 533,22 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань, 263,07 грн заборгованості по комісії за користування кредитом відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен