Постанова

від 07.09.2020 по справі 927/99/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа№ 927/99/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Кропивної Л.В.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк на рішення Господарського Чернігівської області від 12.05.2020

у справі № 927/99/20 (суддя Ноувен М.П.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер Транс Оіл

2. ОСОБА_1

про стягнення 103 652,38 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк Приватбанк звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер Транс Оіл та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів кредитної заборгованості в сумі 103 652,38 грн, в т.ч. 52 614,24 грн - заборгованості за кредитом, 32 533,22 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 18 241,82 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 263,07 грн - заборгованості за комісію з користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за Договором банківського обслуговування б/н від 24.11.2016 та наявністю підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості згідно договору поруки № Р1506508238475845617 від 27.09.2017.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2020 у справі № 927/99/20 позовні вимоги АТ КБ Приватбанк до ТОВ Сівер Транс Оіл , ОСОБА_1 про солідарне стягнення 103 652, 38 грн задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Сівер Транс Оіл на користь АТ КБ Приватбанк 52 614, 27 грн заборгованості за кредитом, 1 066,98 грн судового збору.

В решті вимог до ТОВ Сівер Транс Оіл про стягнення 18 241,82 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 32 533,22 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань, 263,07 грн заборгованості по комісії за користування кредитом відмовлено.

У задоволенні позовних вимог АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши невиконання відповідачем-1 зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 24.11.2016 з повернення кредитних коштів, посилаючись на приписи ст. 193 ГК України, ст. ст. 11, 526, 629, 1054 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до ТОВ Сівер Транс Оіл про стягнення кредитної заборгованості. Щодо вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом, місцевий господарський суд встановив недоведення позивачем узгодження між сторонами умов щодо обов`язку позичальника сплатити вказані суми, а тому відмовив в їх задоволенні. В частині вимог до ОСОБА_1 суд також відмовив в їх задоволенні з мотивів того, що договір поруки № Р1506508238475845617 від 27.09.2017 не визначає яке саме основне зобов`язання забезпечено, а лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ КБ Приватбанк звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2020 у справі № 927/99/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти у цій частині нове рішення про солідарне стягнення усієї заборгованості за кредитними правовідносинами.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято судом на підставі неналежної оцінки доказів у справі з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт стверджує, що при укладенні договору поруки сторонами узгоджено необхідні істотні умови поруки і такий правочин укладений саме з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки основні його умови продубльовано в договорі поруки. За доводами апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач-2 є засновником та керівником відповідача-1. Також апелянт звертає увагу на те, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено стандарт доказування "вірогідності доказів", унормований приписами ст. 79 ГПК України, оскільки під час вирішення спору відповідачами не було надано жодних доказів в спростування аргументів позовної заяви. Позивач вважає також необґрунтованим застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц з мотивів суб`єктного складу учасників справи. Позивач наполягає на тому, що відповідач-1 поставивши свій підпис на анкеті-заявці про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг погодився з умовами кредитування та отримання кредиту саме на цих умовах.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2020 року, справу № 927/99/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Калатай Н.Ф., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ Приватбанк на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2020, учасникам справи запропоновано подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання в строки, визначені судом.

Відповідачі не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2020 розгляд справи призначено на 17.08.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Мартюк А.І., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 справу № 927/99/20 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 задоволено клопотання позивача про його участь в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 розгляд справи відкладено на 07.09.2020.

Представники відповідачів в судове засідання 07.09.2020 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даних учасників справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомлялось.

Процесуальні документи суду, що надсилались на юридичну адресу відповідача-1, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу місця реєстрації відповідача-2 (Лист Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради № 09-05/771 від 17.02.2020 - а.с. 61) повернулися на адресу суду із відміткою установи поштового зв`язку про відмову адресата в отриманні кореспонденції та відсутність адресата .

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що повідомлення відповідачів про дату, часу та місце проведення судового засідання здійснювалось за місцезнаходженням юридичної особи та місцем реєстрації відповідача-2, судова колегія вважає, що вказані учасники справи належним чином повідомлені, в розумінні приписів ст. ст. 120, 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів.

Представник позивача, який приймав участь в режимі відеоконференції, в судовому засіданні 07.09.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив оскаржуване рішення скасувати частково, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

24.11.2016 ТОВ Сівер Транс Оіл в особі директора Баглай Р.В. підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, разом з заявою на відкриття рахунка в ПАТ КБ Приватбанк , яке змінило найменування на АТ КБ Приватбанк .

Позивач зазначає те, що підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг разом із заявою на відкриття рахунка, відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів №61124К4КS0YE від 22.01.2020 (а.с. 40) ТОВ Сівер Транс Оіл встановлено наступні ліміти на поточному рахунку клієнта: 24.11.2016 - 0 грн; 28.09.2017 - 200 000 грн; 18.01.2018 - 200 000 грн; 14.05.2018 - 60 000 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов кредитного договору позивач надав можливість відповідачу-1 використовувати кредитні кошти в межах встановлених позивачем кредитних лімітів.

Факт використання відповідачем-1 кредитних коштів підтверджується наявною у справі випискою з особового рахунку ТОВ Сівер Транс Оіл (а.с. 43-45).

Згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за договором б/н від 24.11.2016 за відповідачем-1 рахується кредитна заборгованість 52 614,24 грн, а також заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 18 241,82 грн, за комісію з користування кредитом в сумі 263,07 грн та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 32 533,22 грн.

27.09.2017 між ПАТ КБ Приватбанк (кредитор за договором, позивач у справі) та ОСОБА_1 (поручитель за договором, відповідач-2 у справі) укладено договір поруки № Р1506508238475845617 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Сівер Транс Оіл зобов`язань за угодами приєднання до:

1.1.1. розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Угода-1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% (тридцять чотири) річних для договорів не забезпечених порукою;

за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 42% (сорок два) річних для договорів забезпечених порукою, 68 % (шістдесят вісім) річних для договорів не забезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 200 000,00 грн.

1.1.2. розділу 3.2.2. Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Угода-2) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2. Угоди 2 - 64% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодовувати збитки у відповідності порядку та строки, визначені в Угоді 2 ;

в) кредиту в розмірі 1 000,00 грн.

Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 або Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку смерті або банкрутства боржника за Угодою 1 або Угодою 2 та/або заміни боржника внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку іншу особу (нового боржника), поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання за Угодою 1 і/або Угодою 2 за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника), при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим, поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за Угодою 1 і/або Угодою 2 у розмірі і порядку, визначеному умовами Угодою 1 і/або Угодою 2 . При цьому, будь-які додаткові узгодження з поручителем не потрібні.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 і/або Угодою 2 , боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5. договору поруки).

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 і/або Угодою 2 цей договір припиняє свою дію.

Оскільки за ТОВ Сівер Транс Оіл рахується заборгованість із повернення кредитних коштів та інших платежів, пені згідно договору банківського обслуговування № б/н від 24.11.2016 року, зобов`язання за яким, як стверджує позивач, забезпечено договором поруки № Р1506508238475845617 від 27.09.2017, АК КБ Приватбанк пред`явлено позов про солідарне стягнення з відповідачів 103652,38 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які представлені сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, пред`явлених до відповідача-1.

Питання правомірності задоволення Господарським судом Чернігівської області позову в частині вимог до відповідача-1 апелянтом не порушувалось, а відтак, в силу приписів ст.269 ГПК України, рішення переглянуто в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з рішенням суду, зокрема, в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 18 241,82 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 32 533,22 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань, 263,07 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом статті 634 ЦК Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановленні законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у заяві відповідача-1 на відкриття рахунку та заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 24.11.2016 процентна ставка не зазначена, як не зазначена і ставка по комісії за користування кредитом.

Крім того, у вказаних заявах, підписаних сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Заборгованість за користуванням кредитом та нарахування пені обґрунтовано позивачем з посиланням на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, що був розміщений на сайті: www.pb.ua на час укладення відповідного договору шляхом підписання відповідачем-1 заяви про приєднання.

Однак, слід зазначити, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювались самим банком з часу виникнення спірних правовідносин 24.11.2016 до моменту звернення до суду (лютий 2020), а відтак без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг; відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків та комісії за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ ПриватБанк , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані. Тобто має місце відсутність доведення позивачем узгодження саме таких умов та ставок нарахування відповідних відсотків, комісій, а також пені.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявний в матеріалах справи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не є належним доказом, оскільки не містить інформацію про те, ким саме і коли затверджені ці умови та правила (а.с. 22-38).

Роздруківка із сайту Приватбанку не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банка), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, місцевим господарським судом вірно зауважено, що саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Господарський суд Чернігівської області правильно врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц.

Однак, заперечуючи проти застосування до спірних правовідносин сторін вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, апелянт вказує на те, що у справі № 342/180/17-ц стороною є фізична особа, тому на правовідносини між сторонами поширювалася дія законодавства про захист прав споживачів. Тоді як у цій справі відповідачем-1 є юридична особа, на яку, за твердженням скаржника, норми законодавства про захист прав споживачів не поширюються.

Колегія суддів відхиляє вказані твердження позивача як такі, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у даному випадку слід виходити з наданого судом тлумачення норми права, а не суб`єктного складу сторін спору (аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 12.03.2020 у справі № 916/548/19, від 18.02.2020 у справі № 914/504/18 та від 17.07.2020 у справі № 910/8189/19.)

Щодо аргументації апелянта про порушення місцевим господарським норм процесуального права в частині незастосування стандарту доказування вірогідності доказу судова колегія зазначає, що у даному випадку позивачем належними засобами доказування не було доведено обставин узгодження між сторонами саме таких умов щодо розміру ставки та порядку нарахування процентів, комісії за користування кредитними коштами, а також порядку застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Відтак, суд першої інстанції з урахуванням приписів ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76-78 ГПК України на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи надав належну правову кваліфікацію поданим позивачем доказам та правомірно відмовив в задоволенні даної частини позовних вимог. Доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються за їх необґрунтованістю.

Також підставою для звернення з даною апеляційною скаргою стала незгода позивача з висновком суду про відмову в задоволенні позову про солідарне стягнення заявлених до стягнення сум заборгованості.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 553 ЦК України порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вірно зауважено місцевим господарським судом, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому має зобов`язальний договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори. З урахуванням приписів ч. 1 ст. 638 ЦК України, до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Так, зі змісту договору поруки № Р1506508238475845617 від 27.09.2017 вбачається, що відповідачем-2 надано поруку за виконання ТОВ Сівер Транс Оіл , юридична адреса: 14033, м. Чернігів, вул. Льотна, 5, к.20; ідент. код 40896536 зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та Правил надання банківських послуг та приєднання до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг.

Проте, вказаний правочин не містить посилань на основне зобов`язання, а лише вказує на особу боржника та первинні зобов`язання. Тобто з наданого договору неможливо беззаперечно та достеменно встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпеченого порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитного ліміту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.

Між тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що оскільки аналіз змісту договору поруки не дозволяє встановити дійсний зміст основного зобов`язання забезпеченого порукою, то у даній справі судом першої інстанції правильно було застосовано тлумачення contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 910/3570/18.

Отже, із застосуванням даного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторону договору, яка передбачила таку умову договору, що не конкретизувала включення до предмета поруки умови щодо основного зобов`язання забезпечені порукою.

Аргументація апелянта про те, що договір поруки містить усі умови кредитного зобов`язання відхиляється апеляційною інстанцією, оскільки позивачем належними засобами доказування не доведено як узгодження між кредитором та банком умов щодо обов`язку сплати ним процентів за користування коштами, так, і відповідно, забезпечення виконання саме такого зобов`язання за договором поруки.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на тотожність посадової особи/засновника відповідача-1 та поручителя не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позову про солідарне стягнення заборгованості, оскільки вказані особи в цивільному обороті є різними суб`єктами, а узгодження тих чи інших умов правочину залежить в суб`єктивної поведінки конкретної особи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо недоведення позивачем наявності солідарного обов`язку відповідачів зі сплати кредитної заборгованості в сумі 52614,27 грн. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують вірного висновку Господарського суду Чернігівської області про відмову в задоволені позову про солідарне стягнення кредитної заборгованості.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про прийняття оскаржуваного рішення на підставі неналежної оцінки доказів у справі з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2020 у справі № 927/99/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк на рішення Господарського суду Чернігівської області 12.05.2020 у справі №927/99/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2020 у справі №927/99/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство Комерційний Банк Приватбанк .

4. Справу №927/99/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.В. Кропивна

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 09.09.2020