Рішення

від 28.11.2008 по справі 2-1570/2008

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1570/2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2008 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого Рудніченко О.М.,

при секретарі Пунько П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ірпеня справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Ворзельської селищної ради Київської області про визнання недійсними Державних актів на право власності на землю, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, свої вимоги мотивував тим, що на підставі договору дарування частини житлового будинку посвідченого 14.11.1998 року державним нотаріусом Ірпінської держнотконтори ОСОБА_3, реєстровий номер 3-6286, зареєстрованого БТІ м. Ірпеня 14.12.1999 року за № 370, ОСОБА_1, належить на праві власності 1/4 частина будинку № 39 по вулиці Чкалова в селищі Ворзель Київської області, що стверджується договором дарування.

Рішенням 19 сесії XXIV скликання Ворзельської селищної ради від 16.03.2004 року № 584-19-ХХІУ для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд позивачу була передана у власність ділянка, що розташована по вулиці Чкалова, 39 в селищі Ворзель Київської області площею 0, 0750 га, для ведення особистого селянського господарства земельна ділянка площею 0, 1367 га.

При приватизації позивачем земельної ділянки земельно-кадастровим бюро м. Ірпеня був виготовлений кадастровий план та-визначені межі, земельної ділянки -від А до Б землі селищної ради (вул. Чкалова); від Б до В землі ОСОБА_4; від Г до Д землі селищної ради; від Д до А землі ОСОБА_2 28 березня 2008 року комісією Ворзельської селищної ради був складений акт про встановлення межових знаків земельної ділянки в кількості 8 шт., які передані позивачу на зберігання.

Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № 41 по вулиці Чкалова в селищі Ворзель, яка межує із земельною ділянкою позивача. На протязі останнього часу між позивачем та ОСОБА_2 існує спір з приводу користування землею. Не дивлячись на те, що межі земельної ділянки позивача та межі земельної ділянки ОСОБА_2 чітко визначені, ОСОБА_2 встановив огорожу на території земельної ділянки позивача, порушуючи межу, визначену кадастровим планом. По всій довжині межі (від А до Д по плану) огорожа, яка встановлена ОСОБА_2, виступає на територію двору біля будинковолодіння позивача.

Позивач вказує, що він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням перенести встановлену ним огорожу з його частини земельної ділянки, однак ОСОБА_2 всі прохання ігнорує. Позивач також звертався до Ворзельської селищної ради із заявами щодо порушення ОСОБА_2 меж земельних ділянок. За його заявами комісією Ворзельської селищної ради проводились перевірки, вивчались документи, ОСОБА_2 пропонувалось перенести встановлену огорожу, однак відповідач до теперішнього часу огорожу не переніс і наміру зробити це не має.

Позивач вказує, що він вважає, що внаслідок встановлення відповідачем огорожі на території його земельної ділянки порушене право власності, він позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, істотно зменшені розміри належної земельної ділянки, із-за встановленої ОСОБА_2 огорожі зменшена ширина проїзду до будинку з вулиці Чкалова, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні позивачем права власності на земельну ділянку № 39 по вулиці Чкалова в селищі Ворзель Київської області; зобов’язати ОСОБА_2 демонтувати огорожу, встановлену на земельній ділянці, що належить мені на праві власності, та встановити огорожу у відповідності із визначеними межовими знаками.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, свої вимоги мотивував тим, що він є власником будинку № 41 по вул. Чкалова в смт Ворзель

Київської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою 03.06.2000 року, реєстр № 3/3924 та земельної ділянки площею 0, 1410 га за цією ж адресою.

Вказує, що отримавши вказаний Державний акт на землю позивач встановив, що він виготовлений із помилками і звернувся до КП "Ірпінське земельне-кадастрове бюро" 04.09.2007 року. 12.06.2008 року за № 455 позивач отримав відповідь, в якій вказано, що в Державних актах на право приватної власності (ОСОБА_2 та ОСОБА_1В.), які готувалися вказаним підприємством, виявлені помилки в обмірах та нанесенні конфігурації межі, що розділяє їх земельні ділянки. Вказані технічні помилки можливо виправити шляхом скасування Держаних актів та виготовлення нових лравовстановлюючих документів, але ОСОБА_1 не бажає добровільно провести виправлення, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до рішення № 500-16-ХХІУ від 12.12.2003 року ХУІ сесії ХХІУ скликання Ворзельської селищної ради Київської області позивачу передано у приватну власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0, 14 77 га за адресою смт Ворзель, вул. Чкалова, 41 в існуючих межах. 6 червня 2004 року представником землевпорядною організацією був складений акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі по дерев’яній огорожі 1-1, з якою погодився ОСОБА_5, про що свідчить його підпис на акті. Відповідно до акту депутата селищної ради від 19.04.2008 року - паркан, який розділяє земельні ділянки сторін, встановлений ще в 2000 році. Відповідно і межа між сторонами за цей час не змінювалася, тобто причина невідповідності площі земельної ділянки, яка передана позивачу у приватну власність та конфігурації - технічна помилка працівників КП "Ірпінське земельне-кадастрове бюро", яку вони і визнають у своєму листі.

ОСОБА_2 просить суд визнати недійсними Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки за адресою - смт Ворзель, вул. Чкалова, 39 на ім’я ОСОБА_1 площею 0, 0750 га та 0, 1367 га та смт Ворзель вул. Чкалова, 41 на ім’я ОСОБА_2 площею 0, 1410 га.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити. Зустрічний позов не визнали, просили його залишити без задоволення.

Представник ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнала, просила суд залишити його без задоволення. Зустрічний позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник Ворзельської селищної ради Київської області позов ОСОБА_6 не визнала, просила суд залишити його без задоволення.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків. Дослідивши письмові докази по справі, вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає до задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2 таким, що не підлягає до задоволення.

Так, у судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування частини житлового будинку посвідченого 14.11.1998 року державним нотаріусом Ірпінської держнотконтори ОСОБА_3, реєстровий номер 3-6286, зареєстрованого БТІ м. Ірпеня 14.12.1999 року за № 370, ОСОБА_1, належить на праві власності 1/4 частина будинку № 39 по вулиці Чкалова в селищі Ворзель Київської області, що стверджується договором дарування.

Рішенням 19 сесії XXIV скликання Ворзельської селищної ради від 16.03.2004 року № 584-19-ХХІУ для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд позивачу була передана у власність ділянка, що розташована по вулиці Чкалова, 39 в селищі Ворзель Київської області площею 0, 0750 га, для ведення особистого селянського господарства земельна ділянка площею 0, 1367 га.

При приватизації ОСОБА_1 земельної ділянки земельно-кадастровим бюро м. Ірпеня був виготовлений кадастровий план та визначені межі, земельної ділянки - від А до Б землі селищної ради (вул. Чкалова) ; від Б до В землі ОСОБА_4; від Г до Д землі селищної ради; від Д до А землі ОСОБА_2 28 березня 2008 року комісією Ворзельської селищної ради був складений акт про встановлення межових знаків земельної ділянки в кількості 8 шт., які передані позивачу на зберігання.

ОСОБА_2 відповідно до рішення № 500-16-ХХІУ від 12.12.2003 року ХУІ сесії ХХІУ скликання Ворзельської селищної ради Київської області передано у приватну власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0, 1477 га за адресою смт Ворзель, вул. Чкалова, 41 в існуючих межах. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № 41 по вулиці Чкалова в селищі Ворзель, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 На протязі останнього часу між сторонами існує спір з приводу користування землею. Не дивлячись на те, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 та межі земельної ділянки ОСОБА_2 чітко визначені, ОСОБА_2 встановив огорожу на

території земельної ділянки позивача, порушуючи межу, визначену кадастровим планом. По всій довжині межі (від А до Д по плану) огорожа, яка встановлена ОСОБА_2, виступає на територію двору біля будинковолодіння ОСОБА_1

Позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням перенести встановлену ним огорожу з його частини земельної ділянки, однак ОСОБА_2 всі прохання ігнорує. Позивач також звертався до Ворзельської селищної ради із заявами щодо порушення ОСОБА_2 меж земельних ділянок. За його заявами комісією Ворзельської селищної ради проводились перевірки, вивчались документи, ОСОБА_2 пропонувалось перенести встановлену огорожу, однак відповідач до теперішнього часу огорожу не переніс і наміру зробити це не має.

Встановлено, що внаслідок встановлення відповідачем огорожі на території його земельної ділянки порушене право власності, він позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, істотно зменшені розміри належної земельної ділянки, із-за встановленої ОСОБА_2 огорожі зменшена ширина проїзду до будинку з вулиці Чкалова, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Дані обставини в судовому засіданні підтверджуються кадастровими планами земельної ділянки № 3210945600:01:005:0046 та № 3210945600:01:005:0047, актом про передачу на зберігання встановлених межових знаків(а.с. 10), актом від 25.06.2000 року, актом від 25.11.2003 року, актом від 19.04.2008 року, показами свідків, іншими доказами по справі.

За даних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають до задоволення в повному обсязі. Також, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2, то суд вважає, що він не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні та вважає позов таким, що є необгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі, оскільки меж земельних ділянок сторін були винесені в натурі, відповідно до встановлених меж земельних ділянок сторін вони були передані у приватну власність. Крім того, до моменту приватизації земельної ділянки між сторонами вже склався порядок користування землею.

Дані обставини в судовому засіданні були підтверджені показами сторін, свідків, письмовими доказами по справі. Інших доказів, які б стверджували чи спростовували заявлені позовні вимоги, суду надано не було.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 203, 215, 216, 317, 319, 321, 373, 391 ЦК України, ст. ст. 116, 118, 125, 126, 152 ЗК України, керуючись ст. ст. 15, 57, 212-218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди у здійснення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку № 39 по вулиці Чкалова в селищі Ворзель Київської області, зобов’язавши ОСОБА_2 демонтувати огорожу, встановлену на земельній ділянці № 39 по вулиці Чкалова в селищі Ворзель Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1, встановивши її у відповідності із визначеними межовими знаками.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті за зведеного та кадастрового плану в сумі 1518, 18 грн. та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7, 50 грн., всього 1523, 68 грн.

Позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Повне рішення буде складене протягом 5 днів, 3 грудня 2008 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів та апеляційної скарги протягом 20-ти днів або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.