Ухвала

від 14.05.2020 по справі 904/4267/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про результат розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду

14.05.2020м. Дніпро№ 904/4267/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від заявника (відповідача): Зеркін А.С.;

від позивача: Тарасюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс"

про відстрочення виконання судового рішення по справі № 904/4267/19

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (м. Маріуполь, Донецької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором поставки № МП/111 від 03.11.2015 у загальному розмірі 1 561 258 грн. 71 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № МП/111 від 03.11.2015 у загальному розмірі 1 561 258 грн. 71 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" - 1 304 930 грн. 05 коп. - основного боргу, 233 283 грн. 45 коп. - пені, 2 689 грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 20 069 грн. 35 коп. - 3% річних, 23 414 грн. 59 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

На примусове виконання рішення суду було видано наказ від 13.02.2020.

У січні 2020 року від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 4100/20 від 27.01.2020) про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просив включити до складу судових витрат - витрати на професійну правничу допомогу адвоката Дучала Олега Федоровича та стягнути з відповідача на користь позивача 50 000 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката Тарасюка Олексія Олександровича та стягнути з відповідача на користь позивача 50 000 грн. 00 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 997 грн. 25 коп.

На примусове виконання додаткового рішення суду було видано наказ від 28.02.2020.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення по справі №904/4267/19 (вх. суду № 17885/20 від 13.04.2020), в якій відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду від 23.01.2020, що набрало законної сили 13.02.2020, строком на 12 календарних місяців - до 23.01.2021.

В обґрунтування поданої заяви заявник (відповідач) посилається на слідуюче :

- наявність великої дебіторської заборгованості замовника по договору підряду, а також неможливість отримання вказаних грошових коштів через внутрішню політику зазначеного боржника стосовно остаточних розрахунків з підрядником щодо якого застосовано заходи забезпечення, у даному випадку - накладення арештів у виконавчому провадженні на рахунки заявника;

- підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі;

- наявність заборгованості з оплати заробітної плати найманим працівникам та по сплаті податків та обов`язкових платежів;

- необхідність продовження господарської діяльності у мінімальних об`ємах, до моменту отримання належних сум по заборгованості від інших контрагентів, та отримання належної кваліфікованої правничої допомоги для стягнення наявної суми дебіторської заборгованості у судовому порядку, що забезпечить виконання рішення суду по даній справі. На підтвердження викладених у заяві обставин заявник (відповідач) долучив:

- довідку про дебіторську заборгованість станом на 01.04.2020 в сумі 18 129 690 грн. 14 коп. (а.с.5 у томі 2);

- інформаційну довідку про кількість працевлаштованих працівників станом на 01.04.2020 - 28 осіб(а.с.6 у томі 2);

- довідку про витрати на заробітну плату на один календарний місяць - 140 873 грн. 00 коп. (а.с.7 у томі 2);

- постанову про арешт коштів боржника від 10.03.2020 (а.с.9-10 у томі 2);

- довідку про розмір заборгованості по заробітній платі станом на 07.04.2020 у сумі 944 030 грн. 75 коп. (а.с.11 у томі 2);

- довідку про стан розрахунків з бюджетом та цільовими фондами станом на 06.04.2020 (а.с.12 у томі 2).

Листом господарського суду від 14.04.2020 учасників справи було повідомлено, що у зв`язку з перебуванням судді Фещенко Ю.В. у щорічній основній відпустці з 13.04.2020 по 17.04.2020 заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" про відстрочення виконання судового рішення буде розглянута після виходу судді з відпустки.

Ухвалою суду від 21.04.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" про відстрочення виконання судового рішення від 23.01.2020 було прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.04.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшли письмові пояснення (вх. суду №18959/20 від 27.04.2020), в яких він просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, посилаючись на наступне:

- у поданій заяві про відстрочення виконання рішення суду боржником не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність виключних обставин, які могли б розглядатися як підстава для відстрочення виконання судового рішення, а наданий опис особливостей господарської діяльності боржника та наявності певних господарських правовідносин з конкретними підприємствами не може жодним чином слугувати тією обставиною, на підставі якої може бути задоволено клопотання про відстрочення виконання судового рішення

- за результатами розгляду даної справи було встановлено вину відповідача у виникненні спору, а отже дана обставина не може виступати на користь відповідача, під час розгляду даної заяви;

- невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012);

- "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004);

- довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання;

- неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Виходячи з цього, зазначення у клопотанні лише про скрутний фінансовий стан підприємства боржника не свідчить про наявність підстав, вказаних у статті 331 Господарського процесуального кодексу України;

- існуюча заборгованість ТОВ "Еталонбудсервіс" перед ТОВ "Інвент Груп" залишається непогашеною починаючи з 16.03.2019, тобто, ТОВ "Еталонбудсервіс" вже більше року користується значним обсягом належних ТОВ "Інвент Груп" грошових коштів, а будь-яке надане боржнику відстрочення виконання судового рішення буде спрямоване на порушення відновлених судом прав позивача;

- ТОВ "Інвент Груп" на даний час також знаходиться у незадовільному фінансовому становищі і надання будь-яких преференцій боржнику у питанні дотримання строків сплати наявного боргу може негативно вплинути на подальшу діяльність ТОВ "Інвент Груп" та призвести до негативних наслідків у питаннях сплати податків та заробітної плати;

- посилання боржника на те, що він позбавлений можливості сплачувати податки та здійснювати оплату праці найманих працівників, внаслідок накладеного арешту на банківські рахунки, є таким, що не відповідає дійсності та спрямоване на введення суду в оману, оскільки для сплати податків та оплати праці у будь-якого роботодавця діє спеціальний рахунок, на який не може бути накладено арешт;

- отже, наведені заявником обставини не засвідчують неможливості виконання рішення суду в даній справі і не є винятковими. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення по даній справі негативно впливає на фінансовий стан відповідача;

- під час судового розгляду справи, відповідач систематично, майже на кожне судове засідання подавав клопотання про перенесення судових засідань і відкладення судового розгляду справи. На жодне засідання представник відповідача так і не прибув, хоча явка сторін визнавалася судом обов`язковою. Аналізуючи вищезазначену поведінку відповідача, а також той факт, що відповідач просить не розстрочити виконання рішення суду (поділивши суму боргу на можливі і доступні для відповідача платежі), а відстрочити його на максимально допустимий законодавством строк - на один рік, вбачається спроба відповідача затягнути строки оплати наявного безспірного боргу, або ж уникнути взагалі виконання судового рішення.

Від заявника (відповідача) засобами електронного зв`язку надійшли письмові пояснення (вх. суду № 19255/20 від 29.04.2020), в яких він зазначає наступне:

- в процесі примусового виконання рішення господарського суду по даній справі, приватним виконавцем було прийнято постанову про накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Еталонбудсервіс", що містяться на рахунках у банках: АТ "Креді Агріколь Банк", АТ "Сбербанк", АТ КБ "Приватбанк", АТ "АБ "Радабанк", АТ "Укрексімбанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "Пумб";

- в наслідок вказаних обставин, відповідач не може розраховувати на:

1) надання права участі у тендерних закупівлях робіт та послуг в компаніях (підприємствах, організаціях) Групи Метінвест Холдінг у м. Кривому Розі (ПрАТ "ПівнГЗК", ПрАТ "ЦГЗК", ПрАТ "ІнГЗК") та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", враховуючи внутрішні правила таких підприємств, що унеможливлює провадження господарської діяльності відповідача не інакше ніж в рамках вже укладених правочинів;

2) погашення дебіторської заборгованості (детально описано у тексті заяви про відстрочення виконання судового рішення) ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" перед ТОВ "Еталонбудсервіс", в тому числі за надані послуги (виконані, роботи) за поточними правочинами. Тобто, відповідач не може розраховувати на оплату виконаних робіт (наданих послуг) з підстав, що не залежать від відповідача та є похідними від установлено арешту майна (грошових коштів на рахунках в банківських установах), зважаючи на внутрішні правила, що діють на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", що передбачають неможливість оплати наданих послуг (виконаних робіт) на користь контрагента, що має ознаки "ризиковості", які, на думку ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", притаманні контрагентам, грошові кошти/майно яких є арештованими, в тому числі, в рамках виконавчого провадження;

3) отримання запозичень, в тому числі від фінансових установ, що діють на території України, з підстав відмови банків та інших фінансових установ у наданні грошових коштів на підставі кредитних договорів та/або відкриття кредитних ліній для підприємства, з підстав неможливості таким підприємством фактичного провадження господарської діяльності, з урахуванням накладеного арешту на його майно/грошові кошти, а отже з підстав, що є похідними від примусового виконання рішення суду;

- вищезазначені обставини, вказують на виключне прагнення відповідача до фактичного виконання судового рішення та подальшого провадження господарської діяльності в порядку, передбаченому діючим законодавством України, розраховуючи на наявний у відповідача трудовий та виробничий потенціал, виробничу базу та наявну бездоганну репутацію;

- ТОВ "Еталонбудсервіс", за наслідками подання до суду заяви про відстрочення виконання судового рішення, переслідує за мету виключно надання відповідачу можливості до створення умов, що забезпечать виконання рішення суду по даній справі, а відтак і забезпечення покращення фінансового становища позивача;

- відповідач наголошує, що відстрочення виконання судового рішення, в тому числі, враховуючи описані за текстом заяви про відстрочення судового рішення обставини та факти, не може розглядатися, як "преференція" на користь однієї із сторін судового спору, а є лише зміною способу виконання судового рішення, що спрямована виключно на забезпечення його виконання, через неможливість (ускладненість) його виконання у визначений у самому рішення спосіб;

- крім того, відповідач жодним чином не заперечує факт неправомірного користування грошовими коштами позивача, та зазначає про наявну у позивача можливість задоволення свого інтересу внаслідок такого користування та можливих інфляційних процесів, в порядку та на умовах, визначених Цивільним кодексом України, з метою запобігання понесення фінансових втрат.

У судове засідання 29.04.2020 представники позивача та відповідача не з`явилися.

Враховуючи запроваджені на території України карантинні заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань, суд визнав причини неявки у судове засідання 29.04.2020 представників учасників справи поважними; ухвалою суду від 29.04.2020 розгляд заяви було відкладено на 14.05.2020.

У судове засідання 14.05.2020 з`явилися представники заявника (відповідач) та позивача.

Представник заявника у судовому засіданні виклав зміст заяви про відстрочення рішення суду, навів доводи в її обґрунтування, просив суд її задовольнити з підстав, що викладені у заяві та додаткових поясненнях.

Представник позивача у вказаному засіданні виклав зміст заперечень проти заяви про розстрочення рішення суду.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про відстрочення виконання рішення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення заяви по суті, заслухавши представників заявника (відповідача) та позивача,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" - 1 304 930 грн. 05 коп. - основного боргу, 233 283 грн. 45 коп. - пені, 2 689 грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 20 069 грн. 35 коп. - 3% річних, 23 414 грн. 59 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

На примусове виконання рішення суду було видано наказ від 13.02.2020.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією судового процесу, то і відстрочення (розстрочення) виконання рішення на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом); встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, на відміну від статті 121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) стаття 331 Господарського процесуального кодексу України не містить вимогу про винятковість випадків, коли може бути відстрочено чи розстрочено виконання рішення суду.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд для юридичних осіб зобов`язаний також враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Так, у відповідності до вказаних норм закону, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" звернулося до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, в якій просить суд відстрочити виконання рішення суду від 23.01.2020, що набрало законної сили 13.02.2020, строком на 12 календарних місяців - до 23.01.2021. В обґрунтування поданої заяви заявник (відповідач) посилається на слідуюче:

- наявність великої дебіторської заборгованості замовника по договору підряду, а також неможливість отримання вказаних грошових коштів через внутрішню політику зазначеного боржника стосовно остаточних розрахунків з підрядником щодо якого застосовано заходи забезпечення, у даному випадку - накладення арештів у виконавчому провадженні на рахунки заявника;

- підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі;

- наявність заборгованості з оплати заробітної плати найманим працівникам та по сплаті податків та обов`язкових платежів;

- необхідність продовження господарської діяльності у мінімальних об`ємах, до моменту отримання належних сум по заборгованості від інших контрагентів, та отримання належної кваліфікованої правничої допомоги для стягнення наявної суми дебіторської заборгованості у судовому порядку, що забезпечить виконання рішення суду по даній справі. На підтвердження викладених у заяві обставин заявник (відповідач) долучив:

- довідку про дебіторську заборгованість станом на 01.04.2020 в сумі 18 129 690 грн. 14 коп. (а.с.5 у томі 2);

- інформаційну довідку про кількість працевлаштованих працівників станом на 01.04.2020 - 28 осіб(а.с.6 у томі 2);

- довідку про витрати на заробітну плату на один календарний місяць - 140 873 грн. 00 коп. (а.с.7 у томі 2);

- постанову про арешт коштів боржника від 10.03.2020 (а.с.9-10 у томі 2);

- довідку про розмір заборгованості по заробітній платі станом на 07.04.2020 у сумі 944 030 грн. 75 коп. (а.с.11 у томі 2);

- довідку про стан розрахунків з бюджетом та цільовими фондами станом на 06.04.2020 (а.с.12 у томі 2).

Як вказує у заяві відповідач:

- станом на дату ухвалення рішення Господарським судом Дніпропетровської області від 23.01.2020 по даній справі, відповідач очікував отримати значну кількість грошових коштів за виконання покладених на підприємство зобов`язань перед замовниками в рамках укладених договорів підряду (договорів надання послуг), зважаючи на умови таких правочинів, що встановлюють "відстрочення платежу" на 180 календарних днів від дня виконання зобов`язань, що підтверджується погодженими та підписаними між підрядником та замовником актами форми КБ-2;

- в силу особливостей основного виду діяльності відповідача, а також зважаючи на той факт, що основним замовником на роботи (послуги) ТОВ "Еталонбудсервіс" є Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", вбачається наявність певного ступеня "залежності" підрядника від замовника, що зумовлює, в тому числі, врахування специфіки ринку робіт та послуг (КВЕД відповідача) в межах міста Кривий Ріг, а відтак і оцінки таких обставин в сукупності з іншими доказами;

- оскільки 13.02.2020 судом було видано наказ про примусове виконання рішення суду по справі № 904/4267/19, відповідач здійснив усі можливі заходи для врегулювання питання погашення виниклої заборгованості у спосіб та в порядку, що забезпечить додержання інтересів позивача, оскільки на момент ухвалення рішення та видачі судового наказу відповідач не мав в розпорядженні достатньої суми грошових коштів для погашення такої заборгованості, однак виконані роботи (надані послуги) відповідачем на користь замовників, генпідрядників, при наявних договірних умовах відстрочення платежу, вказували на можливість такої сплати в повному обсязі в період, що не перевищував 6 календарних місяців, від дня видачі наказу про примусове виконання рішення суду по справі №904/4267/19;

- в той же час, 10.03.2020 приватним виконавцем під час примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 по даній справі було встановлено арешт майна (коштів) ТОВ "Еталонбудсервіс" для забезпечення реального виконання рішення. Накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках банку унеможливило здійснення господарської діяльності підприємством, заблокувало можливість здійснення періодичних платежів на користь контрагентів та працівників для забезпечення мінімальних потреб у засобах індивідуального захист для працівників, транспортування працівників та матеріалів на об`єкти виконання робіт, а також зумовило виникнення заборгованості з оплати заробітної плати перед працівниками, а відтак і неможливість отримання від контрагентів суми належних платежів (в рамках виконаних робіт (наданих послуг), що в свою чергу, зумовило виникнення значної дебіторської заборгованості перед відповідачем;

- з урахуванням внутрішньої політики ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", а також численних внутрішніх нормативних актів, що вказують на неможливість проведення остаточних розрахунків з підрядником, щодо якого застосовано заходи забезпечення, зокрема виконання рішення суду, а отже і неможливості отримання належних відповідачу грошових коштів за виконані, але не оплачені роботи (послуги), вбачається відсутність практичної можливості у ТОВ "Еталонбудсервіс" для здійснення погашення заборгованості перед ТОВ "Інвент Груп"до моменту стягнення суми дебіторської заборгованості у судовому порядку;

- в той же час, ТОВ "Еталонбудсервіс" наразі виконує роботи (надає послуги) на користь ТОВ "Криворізька будівельна компанія", ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", в обсягах, що є значно меншими від реальних можливостей підприємства, та які потребують мінімальних витрат: на забезпечення оплати заробітної плати працівників, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, перевезення працівників, виготовлення матеріалів, конструкцій та їх монтаж; залучення сторонньої габаритної техніки та автотранспорту, інші витрати;

- кім того, відповідач позбавлений можливості виконання обов`язків зі сплати ЄСВ за найманих працівників, суми ПНДФО та військового збору в повному обсязі та в передбачені Податковим кодексом України строки, а також не має практичної можливості сплати в повному обсязі суми самостійно задекларованого податку на додану вартість, що зумовлює формування у відповідача суми податкового боргу, а отже і сукупності наслідків, прямо передбачених Податковим кодексом України;

- вищевказані обставини, а також необхідність забезпечення подальшого провадження господарської діяльності відповідачем, з метою недопущення припинення підприємства, та надання відповідачу можливості до часткового погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками підприємства, свідчить про достатність передбачених законом підстав у суду для відстрочення виконання судового рішення, першочергово для забезпечення його виконання у майбутньому.

Все вищевказане і стало причиною звернення до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду.

Дослідивши подану заяву про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Обґрунтування поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду, фактично, зводиться до обставин, наслідків та особливостей ведення його господарської діяльності.

В той же час, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Господарський суд зазначає, що в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності .

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

Так, стягувач (позивач) проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на відсутність виняткових обставин, які можуть слугувати підставою для надання відстрочення виконання рішення. Крім того, позивач зазначає, що під час судового розгляду справи, відповідач систематично, майже на кожне судове засідання подавав клопотання про відкладення судового розгляду справи. На жодне засідання представник відповідача так і не прибув, хоча явка сторін визнавалася судом обов`язковою. Аналізуючи вищезазначену поведінку відповідача, а також той факт, що відповідач просить не розстрочити виконання рішення суду (поділивши суму боргу на можливі і доступні для відповідача платежі), а відстрочити його на максимально допустимий законодавством строк - на один рік, вбачається спроба відповідача затягнути строки оплати наявного безспірного боргу, або ж уникнути взагалі виконання судового рішення.

Оскільки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що відстрочення виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу позивачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

При цьому судом враховано, що заявником з моменту отримання товару від позивача - 29.01.2019 не вчинено жодних дій, направлених на добровільну сплату, навіть частково, заборгованості перед позивачем (крім часткової оплати 40 000 грн., здійсненої 30.08.2019) або домовленості із останнім щодо спірної заборгованості. Отже, така недобросовісна поведінка відповідача, щодо виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед позивачем, свідчить не на користь заявника в частині зазначених у заяві намірів оплати боргу у подальшому.

Таким чином, сукупність усіх обставин справи не дозволяє дійти висновку щодо добросовісної поведінки відповідача, а отже, не доведеними є обставини дійсних намірів відповідача (боржника).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень статей 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" у більш скрутному фінансовому становищі ніж позивач; судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, які могли б слугувати підставою для відстрочення виконання рішення суду.

При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до слідуючих висновків:

- заявником не надано доказів, які б підтверджували наявність виключних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення. Надані вибіркові документи не дають можливості зробити однозначний висновок щодо фінансового стану боржника, а також проаналізувати вплив негайного виконання судового рішення на такий стан;

- заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду 23.01.2020;

- посилання заявника на скрутне фінансово-економічне становище не є винятковою обставиною в розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочення виконання рішення;

- скрутне фінансово-економічне становище заявника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу певних об`єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим;

- заявник до цього часу не здійснив жодного платежу в погашення заборгованості;

- відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав;

- із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Надання за вищезазначених обставин боржникові можливості тимчасово не виконувати рішення суду (відстрочення) буде порушенням права власності позивача у розумінні частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, беручи до уваги заперечення позивача проти відстрочення виконання рішення, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонбудсервіс" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 у справі № 904/4267/19 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 14.05.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписаний - 14.05.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко