Рішення від 30.04.2020 по справі 906/1286/19

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1286/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Коростишівської міської ради

про стягнення 27156 грн та визнання права на зайняття торгового місця

Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" про:

1) стягнення 27156грн збитків, з яких 1156,00грн за пошкодження і часткове знищення майна, 2000,00грн затрат по перевезенню і монтажу кіоску на іншому місці, 24000,00 грн не отриманого прибутку;

2) визнання права на зайняття торгового місця №30 на Коростишівському ринку по вул. Шевченко, 40 для проведення підприємницької діяльності.

Ухвалою суду від 24.12.2019 суддею Прядко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Коростишівську міську раду.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області Дєдух О.М. від 14.01.2020 №32/2020, у зв`язку з тим, що суддя Прядко О.В. з 26.12.2019 по 05.05.2020 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями № 906/1286/19, згідно якого вказана справа була передана судді Вельмакіній Т.М.

Ухвалою від 17.01.2020 суддя Вельмакіна Т.М. справу №906/1286/19 прийняла до свого провадження та призначила підготовче засідання на 13.02.2020.

Ухвалою від 05.03.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 02.04.2020.

Ухвалою від 02.04.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1286/19 до судового розгляду по суті на 30.04.2020.

27.04.2020 від позивача надійшло клопотання від 24.04.2020, згідно якого повідомляється, що у зв`язку з карантином для подолання "Коронавірусу-19" та тим, що він пенсіонер похилого віку, знаходиться в групі ризику і перебуває на самоізоляції, просить судове засідання з розгляду справи по суті провести без його участі за наявними у справі матеріалами.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином, що вбачається з поштових повідомлень про вручення поштових відправлень.

Враховуючи клопотання позивача, зважаючи на те, що явка останнього та представників відповідача і третьої особи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви позивач вказує, що 27.07.2010 не знайшов свого кіоску, в якому знаходився металевий емальований посуд на суму 16000,00грн, на торговому майданчику №30 Коростишівського ринку по вул. Шевченка,40. За дане торгове місце сплачував орендну плату з грудня 2005.

Зазначає, що про даний факт у цей же день письмово заявив у поліцію. Кіоск був знайдений за територією ринку по вул.Шевченка, 40, а згодом кіоск з майном, яке знаходилося в ньому, зник вдруге, про що 11.08.2010 також заявлено у поліцію. Оперативна група в цей же день знайшла кіоск біля раніше закритого тваринного ринку в районі "Долини". На місці, де був знайдений кіоск, оперативна група, в присутності ОСОБА_1 , адвоката Шаманського В.П. та понятих, склала відповідний протокол, відобразивши кількість пошкодженого посуду та суму збитків (578,00 грн) по закупівельній ціні товару.

Також позивач зазначає, що голова райспоживспілки ОСОБА_2 в залі суду, при розгляді справи № 2/238 - НМ, погрожував вивезти кіоск.

Вказує, що дільничний інспектор поліції, який проводив перевірку даної справи, не встановив у діях керівників "Кооперативного ринку" ознак кримінального правопорушення, указавши в своїй постанові, що переміщення проводилися на виконання рішення господарського суду Житомирської області.

При цьому позивачу не зрозуміло, з яких мотивів відбулося повторне переміщення кіоску за межами ринку. Звертає увагу, що при вивченні матеріалів перевірки у прокуратурі області, ним встановлено, що перевірку проведено не повністю, зокрема не опитано осіб, які приймали участь у переміщенні кіоску.

Позивач повідомляє, що відповідач і раніше вивозив за межі ринку приватні кіоски підприємців, тоді як, згідно постанови Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №906/41/19, правовстановлюючі документи на підтвердження права власності чи права користування зазначеною земельною ділянкою, а також докази на підтвердження будівництва асфальтобетонного покриття, Підприємство Коростишівської Райспоживспілки "Кооперативний ринок" не надало.

Позивач вважає, що демонтаж і вивезення кіоску за межі ринку та повторне його переміщення нанесли йому матеріальну і моральну шкоду. В результаті вказаних дій також втрачено торгове місце, чим порушено його право займатись підприємницькою діяльністю на ринку. З 27.07.2010 по даний час, за даними позивача, торгове місце №30 на ринку не зайняте і не приносить прибутків.

Враховуючи вищенаведене та стверджуючи, що торгове місце №30 на ринку було звільнене адміністрацією відповідача, шляхом демонтажу приватного кіоску без участі позивача, що призвело до часткового пошкодження та знищення майна, останній вважає, що має право на відшкодування збитків у розмірі 27156,00, з яких:

- 1156,00грн за пошкодження і часткове знищення майна (кухонного посуду), вартість якого за закупівельними цінами становить 578,00 грн (578,00 грн х 2);

- 2000,00грн затрат по перевезенню і монтажу кіоску на іншому місці (1000,00 грн х 2);

- 24000,00грн за недоотримані прибутки з 27.07.2010 по 27.07.2011, розраховані як виплата неустойки в подвійному розмірі за один рік (1000,00 грн х 12 х 2).

Також позивач просить суд визнати право на зайняття торгового місця №30 на Коростишівському ринку по вул. Шевченко, 40 для проведення підприємницької діяльності.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 55), вказав що сторонами укладався договір оренди №67 від 01.01.2005, предметом якого було торгове місце №30. Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.12.2009 у справі №2/238-НМ зобов`язано ОСОБА_1 звільнити торгове місце №30, розташоване на ПР "Кооперативний ринок". У зв`язку з не виконанням ФОП Своровським П.І. цього рішення суду, Коростишівським ВДВС в примусовому порядку звільнено торгове місце №30.

Відповідач вважає, що оскільки будь-які правовідносини між сторонами на даний час відсутні, претензій від ОСОБА_1 до ПР "Кооперативний ринок" не надходило, вимоги позивача про стягнення заподіяної шкоди є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, відповідач звертає увагу на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки при здійснені розрахунку збитків останній вказує, що не отримував прибуток по 27.07.2011.

Щодо вимоги про визнання права на зайняття торгового місця №30 на ПР "Кооперативний ринок", відповідач вказує, що порядок надання торгового місця на ПР "Кооперативний ринок" визначено в Правилах Торгівлі останнього, які затверджені 03.04.2014 рішенням сесії №762 Коростишівської міської ради. При цьому відповідач зазначає про те, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець та не може займатися підприємницькою діяльністю.

Вищевказані обставини позивач заперечив. Зокрема, у письмових запереченнях (а.с. 82-84) вказав, що: - його власний кіоск знаходився на торговій площі ринку, і з грудня 2005 року по березень 2009 року він сплачував кошти за оренду торгового місця №30 у касу "Міського ринку"; - здавати в оренду "Річ" яка належить Коростишівській місцевій громаді без рішення Міської ради та виводити за межі ринку майно підприємців, які уже заплатили за оренду торгових місць у касу Коростишівської міської ради через "міський ринок" є злочином, а злочини не мають строків давності; - відповідач не визнає ні рішень Коростишівської міської ради ні рішень Господарського суду; - виконавча служба по справі №2/238-НМ не виконувала ніяких рішень суду, а було самоуправство посадових осіб ПР "Кооперативного ринку"; - приватний "Кооперативний ринок" ніколи не мав і по своєму статусу не міг мати у своїй власності торгових місць на торговій площі ринку, на якій знаходився вищевказаний кіоск.

Додатково відповідач вказує, що на підставі рішення у даній справі буде звертатися до власника торгової площі з метою оренди торгового місця №30 без торгового посередника та надасть у Міську раду всі необхідні документи. Зауважує, що на підставі рішення сесії міської ради №602 від 18.12.2018 обов`язки наймодавця набула Коростишівська міська рада.

Згідно заяви від 10.02.2020, позивач просить суд поновити строк позовної давності (а.с. 96-97).

Третя особа - Коростишівська міська рада у письмових поясненнях (а.с. 68-69) просила позов задоволити у повному обсязі. Вказала, що згідно рішення №602 від 18.12.2018, радою прийнято на баланс об`єкт благоустрою у вигляді твердого змощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям загальною площею 10200кв.м., який розташований за адресою вул. Шевченка, 40, м. Коростишева. Вказане рішення прийнято в межах компетенції ради та у відповідності до норм чинного законодавства, що підтверджено рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.03.2019, постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та постановою Верховного суду України від 24.09.2019. Рішенням №852 від 15.10.2019 Коростишівською міською радою затверджено порядок надання в оренду елементів благоустрою та затверджено форму типового договору.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників справи, господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення саме відповідачем зазначених у позовній заяві протиправних дій.

Так, матеріали справи містять:

- скаргу П.І Своровського від 18.11.2009, згідно якої останній повідомляв Голову Коростишівської Спілки ветеранів Афганістану ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 в судовому засіданні при розгляді справи №2/238-НМ погрожував, що вивезе кіоск за територію ринку (а.с. 15);

- копію постанови СДІМ Коростишівського РВУМВС України в Житомирській області від 31.08.2010 про відмову в порушенні кримінальної справи по ст. 194 КК України відносно адміністрації Коростишівського кооперативного ринку України згідно Рішення Господарського суду Житомирської області та в зв`язку з відсутністю в діях складу злочину (а.с. 16);

- відповідь Прокуратури Житомирської області від 16.10.2012 на скаргу ОСОБА_1 на дії адміністрації Коростишівського кооперативного ринку, згідно якої прокуратурою повідомлено про те, що постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано, а матеріали перевірки направлено до прокуратури Коростишівського району (а.с.17);

- копію листа начальника Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області від 17.06.2013, у якому повідомлено ОСОБА_1 , що відомості, викладені у заяві від 22.04.2013 з приводу викрадення належного йому кіоску, занесені до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, та інших подій за №975 від 04.06.2013; по заяві проведено перевірку, в ході чого прийнято рішення перевірку зупинити за відсутністю ознак кримінального провопорушення та за малозначністю; встановити та притягнути до кримінальної відповідальності осіб, що причетні до переміщення належного йому кіоску та пошкодження майна не виявилося можливим, проте, у подальшому будуть проводитися заходи щодо встановлення та документування вказаних осіб (а.с. 18).

За ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, на час розгляду даної справи в суді, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, відсутні. Особи, які здійснювали зазначені у позовній заяві дії, не встановлені.

Оскільки доказів наявності усіх складових правопорушення матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про не доведеність факту заподіяння позивачу збитків відповідачем.

Також слід зазначити, що надані позивачем матеріали, які стосуються орендних відносин відповідача з іншими орендарями торгових місць, суд не розцінює як належні докази у даній справі.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 27156,00грн збитків є безпідставною.

Щодо вимоги про визнання права на зайняття торгового місця №30 на Коростишівському ринку по вул. Шевченко, 40 для проведення підприємницької діяльності, суд враховує таке.

Згідно рішення Господарського суду Житомирської області у справі №2/238-НМ від 22.12.2009 за позовом Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" до Приватного підприємця Своровського Петра Івановича про зобов`язання звільнити торгове місце та стягнення 7980 грн (04.03.2010 набрало законної сили), зокрема, зобов`язано приватного підприємця Своровського Петра Івановича звільнити торгове місце №30, яке розташоване на території Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" (12500, м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, Житомирської області, код 31843604). Рішення в цій частині обґрунтовано закінченням 31.12.2005 строку дії договору №67 від 01.01.2005, укладеного між Підприємством Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" (орендодавець) та Приватним підприємцем Своровським Петром Івановичем (орендар), за яким позивач (орендодавець) надає у тимчасове платне користування відповідачу (орендарю) торгове місце №30 площею 6,75 кв.м., яке знаходиться на території позивача по АДРЕСА_1 .

При цьому матеріали справи містять договір оренди торгового місця (а.с. 126), від 01.01.2007, укладеного між Комунальним підприємством "Коростишівський міський ринок" (орендодавець) та Приватним підприємцем ПП Своровським Петром Івановичем (орендар), згідно з п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування торгівельне місце 30 площею 6,75 м2, яке знаходиться за адресою: м.Коростишів, вул. Шевченка, 40. Відповідно до умов Договору, останній укладено на 2007 рік і набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Доказів існування, на час звернення до суду, договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо оренди торгового місця до справи не надано.

Так, згідно змісту ч.1 ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди). При цьому, за приписами ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Тобто, правовідносини оренди ґрунтуються виключно на договорі оренди, суб`єктний склад якого визначено на законодавчому рівні.

За вказаного, та враховуючи недоведеність порушення відповідачем прав позивача, у суду відсутні підстави для визнання права останнього на зайняття торгового місця №30 на Коростишівському ринку по вул. Шевченко, 40 для проведення підприємницької діяльності.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що позивач не довів належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, у задоволенні позову суд відмовляє.

Зважаючи, що представник відповідача наголошував на пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду, оскільки обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що не отримував прибуток по 27.07.2011, слід зазначити таке.

Законодавством України не встановлено вимог до форми заяви про застосування строку позовної давності, тому заперечення відповідача в цій частині суд розцінює як таку заяву.

Положеннями ч.ч. 2 та 3 ст.267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормами ч.1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Також господарський суд враховує, що відповідно п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, позовна давність до вказаних правовідносин застосуванню не підлягає.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог. При цьому суд враховує приписи ч.3 ст. 129 ГПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. код НОМЕР_1 ) до Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська обл., Коростишівський р-н, м. Коростишів, вул. Шевченка, буд. 40, ід. код 31843604) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.05.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2-3 - сторонам (рек.);

4 - третій особі (рек.).