Постанова

від 13.07.2020 по справі 906/1286/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Справа № 906/1286/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Своровського Петра Івановича вх. №1418/20 від 01.06.2020 р. та вх. №1462/20 від 04.06.2020 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 30.04.2020 р. у справі №906/1286/19 (суддя Вельмакіна Т.М., повний текст рішення складено 12.05.2020 р.)

за позовом Своровського Петра Івановича

до підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Коростишівської міської ради

про стягнення 27156 грн та визнання права на зайняття торгового місця

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.04.2020 р. у справі №906/1286/19 у задоволенні позову Своровського Петра Івановича до підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" про стягнення 27156 грн. та визнання права на зайняття торгового місця, відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення саме відповідачем зазначених у позовній заяві протиправних дій. Оскільки доказів наявності усіх складових правопорушення, у відповідності до ст. 1166 ЦК України, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про недоведеність факту заподіяння позивачу збитків відповідачем.

Щодо вимоги про визнання права на зайняття торгового місця в„–30 на Коростишівському ринку по вул. Шевченко, 40 для проведення підприємницької діяльності, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи містять договір оренди торгового місця (а.с. 126), від 01.01.2007, укладеного між комунальним підприємством "Коростишівський міський ринок" (орендодавець) та приватним підприємцем ПП Своровським Петром Івановичем (орендар), згідно з п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування торгівельне місце 30 площею 6,75 м2, яке знаходиться за адресою: м.Коростишів, вул. Шевченка, 40. Відповідно до умов договору, останній укладено на 2007 рік і набуває чинності з дня його підписання сторонами. Доказів існування, на час звернення до суду, договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо оренди торгового місця до справи не надано.

Враховуючи недоведеність порушення відповідачем прав позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання права останнього на зайняття торгового місця в„–30 на Коростишівському ринку по вул. Шевченко, 40 для проведення підприємницької діяльності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. №1418/20 від 01.06.2020 р. та вх. №1462/20 від 04.06.2020 р.), в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, зокрема, що торгове місце в„–30 на ринку було звільнене адміністрацією відповідача, шляхом демонтажу приватного кіоску без участі позивача, що призвело до часткового пошкодження та знищення майна. У зв`язку з наведеним скаржник вважає, що має право на відшкодування збитків в сумі 27156грн.

Окрім того зазначає, що право на заняття торгового місця підтверджується не лише договором оренди, а й копіями ордерів, що підтверджують сплату оренди торгового місця в„–30 , що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Також апелянт надав додаткові письмові пояснення в яких, зокрема, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, а також просить розглядати справу без його участі в судовому засіданні.

Відповідач та третя особа участь повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи.

У відповідності до вимог ст.269 ГПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2005 року між підприємством Коростишівською районною спілкою споживчих товариств "Кооперативний ринок" (орендодавець) та приватним підприємцем Своровським П.І. (орендар) був укладений договір №67 (а.с.13), за яким позивач (орендодавець) надає у тимчасове платне користування відповідачу (орендарю) торгове місце в„–30 площею 6,75 кв.м., яке знаходиться на території позивача по вул. Шевченка, 40 у м . Коростишеві.

Згідно рішення господарського суду Житомирської області у справі №2/238-НМ від 22.12.2009 за позовом підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" до приватного підприємця Своровського Петра Івановича про зобов`язання звільнити торгове місце та стягнення 7980 грн. (рішення набрало законної сили 04.03.2010), зокрема, зобов`язано приватного підприємця Своровського Петра Івановича звільнити торгове місце в„–30 , яке розташоване на території підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" (12500, м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, Житомирської області, код 31843604).

Вказане рішення суду обґрунтовано, зокрема, закінченням 31.12.2005 року строку дії договору №67 від 01.01.2005р., укладеного між підприємством Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" (орендодавець) та приватним підприємцем Своровським Петром Івановичем (орендар), за яким позивач (орендодавець) надає у тимчасове платне користування відповідачу (орендарю) торгове місце в„–30 площею 6,75 кв.м., яке знаходиться на території позивача по вул . Шевченка, 40 у м. Коростишеві .

Матеріали справи також містять договір оренди торгового місця (а.с. 126), від 01.01.2007 року, укладеного між комунальним підприємством "Коростишівський міський ринок" (орендодавець) та приватним підприємцем ПП Своровським Петром Івановичем (орендар), згідно з п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування торгівельне місце 30 площею 6,75 м2, яке знаходиться за адресою: м.Коростишів, вул. Шевченка, 40. Відповідно до умов Договору, останній укладено на 2007 рік і набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем було завдано позивачу збитків в наслідок неправомірного демонтажу кіоску в„–30 , який був розташований на території Коростишівського ринку по вул. Шевченка, 40, що підтверджується, на думку позивача, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- скаргою Своровського П.І від 18.11.2009р., згідно якої останній повідомляв голову Коростишівської Спілки ветеранів Афганістану Кондратенко В.А. про те, що ОСОБА_2 в судовому засіданні при розгляді справи №2/238-НМ погрожував, що вивезе кіоск за територію ринку (а.с. 15);

- копіює постанови СДІМ Коростишівського РВУМВС України в Житомирській області від 31.08.2010р. про відмову в порушенні кримінальної справи по ст. 194 КК України відносно адміністрації Коростишівського кооперативного ринку України згідно Рішення господарського суду Житомирської області та в зв`язку з відсутністю в діях складу злочину (а.с. 16);

- відповіддю Прокуратури Житомирської області від 16.10.2012р. на скаргу Своровського П.І. на дії адміністрації Коростишівського кооперативного ринку, згідно якої прокуратурою повідомлено про те, що постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано, а матеріали перевірки направлено до прокуратури Коростишівського району (а.с.17);

- копією листа начальника Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області від 17.06.2013р., у якому повідомлено Своровського П.І. , що відомості, викладені у заяві від 22.04.2013р. з приводу викрадення належного йому кіоску, занесені до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, та інших подій за №975 від 04.06.2013р.; по заяві проведено перевірку, в ході чого прийнято рішення перевірку зупинити за відсутністю ознак кримінального правопорушення та за малозначністю; встановити та притягнути до кримінальної відповідальності осіб, що причетні до переміщення належного йому кіоску та пошкодження майна не виявилося можливим, проте, у подальшому будуть проводитися заходи щодо встановлення та документування вказаних осіб (а.с. 18).

Оцінюючи вказані докази, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

До предмету доказування у даній справі входить, зокрема, факт демонтажу кіоску в„–30 , який був розташований на території Коростишівського ринку по вул. Шевченка, 40, саме відповідачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином докази на які посилається позивач не відповідають ст. ст.75, 76 ГПК України, оскільки на час розгляду даної справи в суді, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, відсутні та особи, які здійснювали демонтаж кіоску, в ході розгляду кримінальної чи адміністративної справи не встановлені.

Інших належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження факту здійснення демонтажу кіоску в„–30 (який був розташований на території Коростишівського ринку по вул. Шевченка, 40) саме відповідачем у даній справі, апелянтом ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів наявності усіх складових правопорушення, не доведено факту заподіяння позивачу збитків саме відповідачем у даній справі, з огляду на що позовна вимога про стягнення збитків з відповідача на користь позивача задоволенню не підлягає.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині неправомірної, на думку апелянта, відмови суду першої інстанції в задоволенні позовної вимоги про визнання права за позивачем на заняття торгового місця в„–30 на Коростишівському ринку, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка,40, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2. ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 759, ст. 761, ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять договір оренди торгового місця від 01.01.2007 року (а.с. 126), укладений між комунальним підприємством "Коростишівський міський ринок" (орендодавець) та приватним підприємцем ПП Своровським Петром Івановичем (орендар), згідно з п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування торгівельне місце 30 площею 6,75 м2, яке знаходиться за адресою: м.Коростишів, вул. Шевченка, 40. Відповідно до умов договору, останній укладено на 2007 рік і набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Таким чином умови вказаного договору свідчать про існування орендних відносин між сторонами договору та лише в 2007 році. Умов про можливість пролонгації оренди вказаний договір не містить.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи містять докази сплати позивачем орендної плати за користування торговим місцем з грудня 2005 року по березень 2009 року, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки вказані докази не є належними доказами, в розумінні ст.76 ГПК України, та не підтверджують наявність орендних відносин між позивачем та відповідачем станом на час звернення Своровського П.І. до суду (19.12.2019 року) з позовною вимогою про визнання права на заняття торгового місця в„–30 .

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що позивач звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання права на заняття торгового місця, підставами позову визначає саме існування орендних відносин між сторонами в 2005-2009 роках, при цьому жодних інших підстав в обґрунтування наявності свого права на заняття торгового місця не вказує.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доказів існування договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо оренди торгового місця на час звернення до суду позивачем не надано, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для визнання права Своровського П.І. на зайняття торгового місця в„–30 на Коростишівському ринку по вул. Шевченко, 40 для ведення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в них доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 30.04.2020 р. у справі №906/1286/19 залишити без змін, апеляційні скарги Своровського Петра Івановича - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" липня 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.