Рішення

від 13.05.2020 по справі 340/628/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/628/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області ( 26500, Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул.Соборна, 48, код ЄДРПОУ - 02314211) провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 7-к від 03.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу планування доходів, фінансів галузей виробничої сфери та інвестицій Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області з дати звільнення 03.02.2020 року;

- стягнути з Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2020 року по день ухвалення рішення суду за наслідками розгляду цього позову.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона займала посаду головного спеціаліста відділу планування доходів, фінансів галузей виробничої сфери та інвестицій Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області. Наказом начальника Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області №7-к від 03.02.2020 року позивачку звільнено з посади у зв`язку зі скороченням чисельності державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу . Зазначає, що наказ про звільнення є протиправним, оскільки роботодавцем не виконано обов`язку щодо її працевлаштування, не проведено порівняння кваліфікації і продуктивності праці та не запропонована інша посада.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якій він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуваний наказ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (а.с.1).

Вказана ухвала надіслана учасникам справи за правилами визначеними Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та ними отримана (а.с.35-38).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2019 року № 926 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №746 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91 Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій та визначено граничну чисельність працівників місцевих державних адміністрацій.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25 листопада 2019 року № 1168 Про встановлення граничної чисельності працівників районних державних адміністрації встановлено граничну чисельність працівників Голованівської районної державної адміністрації та зобов`язано голову районнної державної адміністрації установити граничну чисельність працівників структурних підрозділів районної державної адміністрації в межах граничної чисельності, затвердженої даним розпорядженням (а.с.40).

Головою Голованівської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження від 27 листопада 2019 року № 316-р Про затвердження структури та штатної чисельності працівників структурних підрозділів Голованівської районної державної адміністрації та визначено перелік структурних підрозділів Голованівської районної державної адміністрації і їх штатну чисельність (копія розпорядження додається). Штатна чисельність Фінансового управління складає 7 осіб (а.с.42-44).

На підставі вище вказаних нормативно-правових актів та розпоряджень начальником Фінансового управління районної державної адміністрації було видано наказ від 2 грудня 2019 року № 12 Про затвердження структури та штатної чисельності працівників фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації , яким затверджено структуру фінансового управління і виключено із структури відділ планування доходів, фінансів галузей виробничої сфери та інвестицій, внаслідок чого із штату були виключені всі посади даного відділу, в тому числі посада позивача - головного спеціаліста відділу планування доходів, фінансів галузей виробничої сфери та інвестицій (а.с.45).

03 грудня 2019 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення 03 лютого 2020 року, що підтверджується письмовим попередженням від 03 грудня 2020 року (а.с.19).

03 лютого 2020 року начальником фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу видано наказ №7-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу планування доходів, фінансів галузей виробничої сфери та інвестицій 03 лютого 2020 року у зв`язку із скороченням граничної чисельності працівників фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації (а.с.20).

Позивачка, вважаючи такі дії та рішення протиправними, звернулася до суду з даним позовом для захисту, порушених на її думку, прав.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Частинами 1-2 статті 1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

За приписами ч.1 ст.3 Закону України Про державну службу , цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Положеннями ч.3 ст.5 Закону України Про державну службу визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Відповідно до ст.43 Закону України Про державну службу , підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Пункт 4 ст.83 Закону України Про державну службу серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно з п.1 ч.1 статті 87 цього ж Закону, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі п.1 ч.1 цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу регулюється нормами Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, абзацом 2 частини третьої статті 87 Закону передбачено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Положеннями ч.1 ст.42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ст.49 -2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках скорочення чисельності або штату працівників враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Беручи до уваги наведені положення Закону України Про державну службу та Кодексу законів про працю України, суд дійшов висновку, що звільнення з державної служби з підстав скорочення чисельності або штату працівників, ліквідації чи реорганізації державного органу допускається та є правомірним лише у випадку, коли неможливо запропонувати особі іншу рівноцінну посаду або перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

Як зазначено в абзаці першому пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення ч. 1 ст. 40, ч.ч.1, 3 ст.49 -2 КЗпП України видно, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 805/708/16-а, від 14.02.2019 № 804/16489/15.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2019 року позивачці було видано персональне попередження про скорочення штату працівників та попереджено, що станом на 03.12.2019 року вакантна посада відсутня.

У свою чергу, відповідач зазначив, що на час звільнення та до теперішнього часу відсутні не тільки роботи з відповідною професією чи спеціальністю, а й будь-яка інша вакантна посада (а.с.37).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що 02.02.2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Кодексу законів про працю України від 12.12.2019 № 378-IX (далі - Закон № 378), яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції. Так, нормами зазначеного Закону змінився порядок скорочення державних службовців.

Приписами п.7 ч.1 ст.43 -1 КЗпП України встановлено, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, звільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу".

Частиною 6 ст.49-2 КЗпП України передбачено, що Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

-про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

-у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті.

При цьому, Законом України від 14.01.2020 р. №440-IX внесені аналогічні зміни у Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. та який набрав чинності 3.02.2020 року.

Згідно із ч. 3 ст. 87 Закону № 889 держслужбовця попереджають про наступне звільнення у разі скорочення штату (чисельності, посади), реорганізації чи ліквідації держоргану у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Водночас держслужбовцю можуть пропонувати будь-яку вакантну посаду держслужби у тому самому держоргані (за наявності). При цьому не застосовують положення законодавства про працю щодо отримання згоди профспілки на звільнення.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного наказу відповідачем норми ч.2 ст. 40 КЗпП України щодо переведення за його згодою на іншу роботу та ч.2 ст.49-2 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі на позивача, як державного службовця вже не поширювались.

Щодо тверджень позивачки, що згідно листа за № 01-31/3619/1 направленого на адресу Кіровоградського ОДА, у Фінансовому управлінні скороченню підлягали посади двох провідних спеціалістів, спеціаліста, секретаря керівника та водія. При цьому посада головного спеціаліста не визначена як така, що підлягає скороченню суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , судам необхідно мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 7 квітня 2011 року №114/06/187-11 роз`яснило, що чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Враховуючи викладене суд вважає, що роботодавець має право самостійно визначати, змінювати чисельність працівників і штатний розпис. При цьому, дані обставини не потребують додаткового доведення, тому суд не може вимагати у відповідача обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату.

З аналізу зазначених норм прав та предмету позову, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивачки про визнання протиправним та скасування наказу начальника Фінансового управління Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області №7-к від 03.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставною та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Щодо позовних вимог про поновлення позивачки на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі в зв`язку із повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно із частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки суд не знайшов підстав для скасування наказу про звільнення позивача, вважаючи, що такий наказ був прийнятий відповідачем правомірно, позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при прийнятті спірного наказу, діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого наказу та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

VI. Судові витрати.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 травня 2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук