Справа № 815/42/16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Ліквідаційна комісія Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, Приморський відділ поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
встановив:
З Верховного Суду, на підставі постанови Верховного Суду від 11.07.2019 року у справі № 815/42/16, до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Ліквідаційна комісія Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, Приморський відділ поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, позивач просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в Одеській області № 1599 о/с від 4 листопада 2015 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576) згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) з посади слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року;
- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області звільнити ОСОБА_1 з 6 листопада 2015 року за пунктом 64 "з" у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в поліції;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву від 7 листопада 2015 року, подану ОСОБА_1 згідно з п. 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" від 07.11.2015 року, та видати з цього приводу відповідний наказ про призначення на рівнозначну посаду у слідчому відділі Приморського відділу поліції у м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада 2015 року;
- вважати вимушеним, у зв`язку з виданням наказу № 1599 о/с від 4 листопада 2015 року, прогул ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити відповідне грошове забезпечення з 10 грудня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді;
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108740) у не нарахуванні та невиплаті позивачу заробітної плати за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року;
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління МВС України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08592268) у невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108740) нарахувати позивачу грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року;
- стягнути на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108740) нараховане грошове забезпечення за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року шляхом списання коштів головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області з відповідного рахунку;
- стягнути на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108740) заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку щодо виплати грошового забезпечення за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року;
- стягнути на користь позивача з Головного управління МВС України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08592268) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Ухвалами суду від 21.08.2019 року: адміністративну справу прийнято до провадження; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 17.09.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; від 18.12.2019 року: розгляд справи по суті почато спочатку згідно з ч. 5 ст. 223 КАС України.
В судове засідання 18.12.2019 року учасники справи та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (т.5 а.с.4, 7-11)
18.12.2019 року позивачем до суду подано клопотання в порядку ч. 3 ст. 194 КАС України, в якому останній просить розглянути справу № 815/42/16 за його відсутністю. (т.5 а.с.40) Також 18.12.2019 року представником відповідачів до суду подано клопотання в порядку ч. 3 ст. 194 КАС України, в якому останній просить розглянути справу у письмовому провадженні за відсутності представника відповідачів. (т.5 а.с.41)
Треті особи про причини неявки їх представників суд не повідомили, будь-яких процесуальних заяв, в тому числі про відкладення (перенесення) розгляду справи від них до суду не надійшло.
Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно зі змістом позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень щодо окремих питань справи, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:
- наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області № 1599 о/с від 04.11.2015 капітан міліції ОСОБА_1 слідчий слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області звільнений у запас Збройних сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів). Крім того, на дату винесення вищевказаного наказу про звільнення позивач у період з 15.10.2015 року по 18.11.2015 року знаходився у черговій відпустці, згідно з наказом № 103 о/с від 02.10.2015 року;
- рішення про звільнення позивача є незаконним, оскільки прийнято відповідачем: без погодження з профспілковим органом; без врахування переважного права на залишення позивача на роботі в органах внутрішніх справ та без пропозиції щодо переведення на іншу роботу; без врахування того, що позивач є сімейною особою, на утриманні якого знаходиться дружина та малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_1 ; без врахування тривалого безперервного стажу роботи позивача у Приморському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, який пропрацював у останньому з серпня місяця 2007 року; без попередження позивача за два місяці про звільнення;
- 07.11.2015 року разом з усіма працівниками відділу, в якому позивач проходив службу, на ім`я начальника Головного управління Національної поліції подав заяву про прийняття його на службу у поліцію, яка не була розглянута та про результати її розгляду йому не повідомлено. Також відповідач не довів, що позивач не відповідає вимогам щодо поліцейських, які визначені в Законі України Про Національну поліцію . Про незаконність звільнення свідчить ще й той факт, що в трудовій книжці позивача не вказана стаття КЗпП України, на підставі якої його було звільнено з роботи;
- внаслідок незаконного звільнення, позивач змушений був позичати кошти у знайомих з метою забезпечення сім`ї. Ці обставини змусили позивача докладати значних зусиль для організації свого життя, шукати кошти необхідні для забезпечення сім`ї та годування малолітньої дитини. Моральні страждання позивача посилювались постійним нервовим стресом та пов`язаними з ним конфліктами у сім`ї та з оточуючими. Моральній страждання також були заподіяні також тим, що до моменту звільнення позивач працював в органах внутрішньої служби більше одинадцяти років і за цей час, здобув певних життєвих зв`язків, почував себе захищеним оскільки мав роботу та впевненість у завтрашньому дні. Однак, безпідставне звільненням ці зв`язки були зруйновано. Враховуючи те, що у позивача на утриманні є малолітня донька, дружина яка не працює, то таке незаконне звільнення змусило його докласти значних зусиль для організації власного життя та життя своєї сім`ї;
- оскільки позивач був звільнений з лав МВС, відповідач повинен був виплатити при звільненні всі суми, що належать до обов`язкових виплат, що не було зроблено. Фактично з 07.11.2015 р. по 09.12.2015 р. продовжував виконувати свої посадові обов`язки на службі в поліції, розслідував кримінальні правопорушення, отримував табельну вогнепальну зброю. Однак, грошове забезпечення за цей період не отримував. А тому вважає, що відповідач, ГУ НП в Одеській області, зобов`язаний нарахувати та виплатити відповідне грошове забезпечення за цей період та середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення по день фактичного розрахунку;
- після фактичного звільнення 9 грудня 2015 року, позивачу виплатили заробітну плату лише станом на 6 листопада 2015 року. За період з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року (33 дні), тобто більш ніж за один місяць, грошове забезпечення (заробітну плату) не виплатили. Таким чином 9 грудня 2015 року позивачу повинні були виплатити всі суми, що належать до обов`язкових виплат;
- у зв`язку з бездіяльністю щодо здійснення вищевказаних виплат, позивач 5 лютого 2016 року звернувся із письмовими заявами до Начальника Приморського відділу поліції у місті Одесі ГУНП в Одеській області, ліквідатора Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та 9 лютого 2016 року до начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області, голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області, щодо крім іншого, здійснити позивачу виплату заробітної плати у період з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року та одноразової грошової допомоги в розмір 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно Закону України № 2262-ХІІ. На заяву від 9 лютого 2016 року від члена ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області позивач отримав відповідь за вихідним номером 14/1-З-34 від 29.02.2016 року, згідно якої встановлено, що йому нарахована одноразова грошова допомога при звільнені у сумі 20493,00 грн., всі документи для виплати направлені до МВС України. Погашення заборгованості проводиться за списками, які надходять з МВС. Також, на заяву від 5 лютого 2016 року від голови ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за вихідним номером 36/3-529 від 25.02.2016 надійшла відповідь, згідно якої встановлено, що позивачу нарахована вищевказана сума у вигляді одноразової грошової допомоги при звільненні, але не виплачена у зв`язку з значною чисельністю звільнених з органів внутрішніх справ. Щодо виплати заробітної плати за період з 7 грудня 2015 року по 9 грудня 2015 року, то у вказаній відповіді було зазначено, що ліквідаційна комісія уповноважена проводити розрахунки з колишніми працівниками міліції до 6 листопада 2015 року;
- невиконання вищевказаних обов`язкових виплат є грубим порушенням ч. 3 ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП, ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ;
- грошове забезпечення за період з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року, позивачу повинні нараховувати у відповідності до постанови КМУ № 988 від 11 листопада 2015 року;
- після закінчення вищого навчального закладу системи МВС України позивача у 2007 році направлено проходити службу до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. 21.10.2008 року позивача призначено на посаду слідчого слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. На посаді слідчого позивач фактично пропрацював по 09 грудня 2015 року. 02.07.2015 року прийнято Закон України Про Національну поліцію . З 07.11.2015 зазначений Закон набрав чинності, а Закон України Про міліцію втратив свою чинність;
- перебуваючи у щорічній відпустці у період з 15 жовтня 2015 року по 18 листопада 2015 року, згідно наказу № 103 о/с від 01 жовтня 2015 року, керівництво викликало позивача для того, щоб він разом із всіма своїми колегами одночасно подали відповідні рапорти про звільнення з міліції та подали відповідні заяви про прийняття на службу до Національної поліції. Зазначені рапорти та заяви, позивач разом із своїми колегами подавали своєму керівництву, без будь-якої реєстрації, відповідно до положення про документообіг документів. Причина, за якою приймались зазначені документи без будь-якої реєстрації, пояснювалась тим, що їх дуже велика кількість, а тому не має часової можливості їх реєструвати у відповідних журналах реєстрації вхідної кореспонденції. При цьому, керівництво також відмовлялось ставити відповідні відмітки про прийняття зазначених документів. У зв`язку з чим, з метою уникнення будь-яких інсинуацій з поданими документами про прийняття на службу до Національної поліції, позивач вирішив продублювати, шляхом подачі заяви поштовим зв`язком Укрпошта ;
- коли вже почала діяти Національна поліція, то позивач, а також усі його колеги, які виявили бажання працювати, почали запитувати у керівництво з приводу того, коли їх ознайомлять з наказами про звільнення та призначення на посади. На зазначені запити особисто позивач отримав відповідь від свого керівництва про те, що усе гаразд, його у встановленому Законом порядку призначили на посаду слідчого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, тобто перевели до Національної поліції, а тому він може виконувати свої обов`язки. Щодо ознайомлення з наказом про призначення, то позивача запевнили, що він вже існує та підписаний начальником ГУНП в Одеській області та з ним ознайомлять пізніше, оскільки він загальний та ще знаходиться в ГУНП в Одеській області. Будучи запевненим своїм керівництвом про призначення на посаду слідчого, та те, що його не могли не призначити, оскільки він має пріоритетне право на першочергове призначення за критеріями: тривалого безперервного стажу роботи у Приморському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, де він працював з серпня місяця 2007 року; те, що позивач є сімейною особою, на утриманні якого знаходиться дружина та малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис від 05.11.2015 за № 11338). Тому, позивач вже з 7 листопада 2015 року, приступив до виконання своїх обов`язків, як слідчого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області;
- виконуючи обов`язки слідчого вже у Національній поліції, позивач за розпорядженнями свого керівництва неодноразово заступав на добові чергування із видачею йому табельної вогнепальної зброї, йому доручалось проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, ним розглядались заяви осіб про вчинення кримінальних правопорушень, які він відповідно до ст. 214 КПК України вносив до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ним проводились слідчі дії, він звертався до процесуальних керівників для погодження процесуальних документів та у подальшому до слідчих суддів Приморського районного суду м. Одеси для санкціонування відповідних клопотань, тобто повноцінно виконував обов`язки слідчого;
- факт того, що позивач подавав разом із усіма своїми колегами рапорт про звільнення з міліції відповідно до пунктом 64 з у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в поліції, те що він разом із усіма своїми колегами подавав заяву про прийняття його на службу до поліції та призначення на посаду слідчого слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області та те що він був допущений до роботи в поліції та виконував обов`язки слідчого слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підтверджується показами свідка ОСОБА_3 ;
- 9 грудня 2015 року позивач як завжди о 9 годині ранку прибув на своє робоче місце до Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області для виконання своїх обов`язків слідчого. Біля 17 години зазначеного дня, його викликали до відділу кадрів вказаного відділу поліції, де уповноважений працівник оголосив наказ начальника Головного управління МВС України в Одеській області № 1599 о/с від 04 листопада 2015 року, згідно з яким, капітана міліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, згідно п. 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" було звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), після чого позивач на підтвердження отримання трудової книжки серії НОМЕР_2 власноручно на відповідному аркуші своєї особової справи зробив запис та поставив свій підпис та дату. Винесення зазначеного наказу є незаконним, оскільки на момент його оголошення позивач вже працював у Національній поліції, а тому звільняти його повинні були саме з Національної поліції, а перед тим, як звільнити з Національної поліції, позивача повинні були у встановленому Законом порядку звільнити з міліції, тобто відповідно до пункту 64 з Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", призначити на посаду слідчого слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, а вже потім виносити відповідний наказ про звільнення саме з останнього органу;
- зволікання від задоволення позовних вимог у повному обсязі, напевне, вже призвело та у подальшому буде призводити до негативних наслідків стосовно сторін у кримінальному провадженні, оскільки з 7 листопада 2015 по 9 грудня 2015 року позивач проводив досудове розслідування у кримінальних провадженнях, будучи неуповноваженою особою, тобто слідчим слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області. Отже, усі дії позивача у тому числі внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та у подальшому проведення досудового розслідування у цих провадженнях будуть визнаватись судом незаконним з точки зору допустимості доказів;
- строк вислуги позивача в ОВС становить більш ніж 11 (одинадцять) років. У відповідності до вказаної норми ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-XII, позивачу зобов`язані виплатити одноразову грошову допомогу. Таким чином, 9 грудня 2015 року позивачу повинні були виплатити всі суми, що належать до обов`язкових виплат, а саме: заробітну плату за період з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року (33 дні) та одноразову грошову допомогу згідно із Законом України № 2262-XII, але цього зроблено не було. Невиплати позивачу вищевказаних обов`язкових виплат є грубим порушенням ч. 3 ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47, 115, 116 КЗпП, ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-XII, за що ст. 175 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність;
- грошове забезпечення за період роботи з 07 листопада 2015 року по 09 грудня 2015 року (33 дні) позивачу повинні нарахувати у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року. Щодо розрахунку у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року: грошове забезпечення складається з окладу за спеціальним званням та посадового окладу; оклад за спеціальним званням, згідно з Додатком № 1 до зазначеної постанови КМУ - капітан поліції, становить 1800 грн.; посадовий оклад, згідно з Додатком № 7 до зазначеної постанови КМУ - слідчий, становить 2400 грн.; надбавка за стаж роботи, згідно з Додатком № 11 до зазначеної постанови КМУ - становить 25 % з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальне звання; розрахунок: 1800 грн. (спеціальне звання капітан поліції) + 2400 грн. (посадовий оклад (… слідчий)) + 1050 грн., що є 25 % від загальної суми за посадовий оклад та за оклад спеціального звання, загальна сума становить 5250 грн. Таким чином, у зв`язку з тим, що позивачу не виплатили грошове забезпечення за 1 (один) місяць та 3 (три) дні, тобто з 07 листопада 2015 року (у листопаді 2015 року 30 днів) по 09 грудня 2015 року (у грудні 2015 року 31 день), що в загалом складає 33 (тридцять три) дні, тому загальна сума, яку позивачу повинні виплатити за вказаний період часу становить 5 758 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень, які складаються з грошового забезпечення за один місяць = 5250 грн. + грошове забезпечення за три дні = 508 грн. Загальна сума, яку позивачу повинні нарахувати та виплатити за період його роботи на посаді слідчого Приморського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області з 07.11.2015 по 09.12.2015 становить 5 758 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень;
- щодо доводів сторони відповідача про те, що позивач незаконно посилається на норми КЗпП у своєму позові, то це спростовується самим же відповідачем, який зазначив у своєму відзиві, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Отже, у зв`язку з тим, що спірні правовідносини не врегульовані спеціальним законодавством, тому позивач посилається на відповідні норми КЗпП, а ті правовідносини, які врегульовані спеціальним законодавством, позивач посилається на відповідні норми спеціального законодавства;
- щодо доводів сторони відповідача про ліквідацію ГУМВС України в Одеській області та Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та відсутності правонаступництва від цих органів до ГУНП в Одеській області та Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, то це не відповідає фактичній дійсності з огляду на наступне. 2 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIІI, яким передбачено утворення Національної поліції України як центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку та діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 641 вирішено утворити Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у в тому числі Головне управління Національної поліції в Одеській області, а також ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. Системний аналіз норм Цивільного кодексу України, Закону № 3166-VI та Порядку № 1074 дає підстави для висновку, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. Тобто, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Таким чином, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи Кабінету Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій;
- як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач ГУМВС України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08592268) з 10.11.2015 року перебуває у стані припинення. Також, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08674502) перебуває у стані припинення з 12.11.2015. Проте на теперішній час запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи ГУМВС України в Одеській області та юридичної особи Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області не внесено;
- у пункті 63 постанови Верховного Суду по цій справі зазначено, що вирішуючи цей спір, суди не з`ясували, чи дійсно у відповідачів мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штатів, та чи додержано ними норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про зміни в організації виробництва і праці, а також про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що не було можливості перевести позивача до органів поліції та чи не користувався він переважним правом на залишення на роботі. Висновок про скорочення штатів можливо зробити лише шляхом порівняння штатних розкладів вказаних установ. Аналізуючи вказаний висновок із врахуванням фактичних обставин справи, то слід зазначити, що будь-якої зміни в організації виробництва і праці, а також скорочення штатів при реорганізації міліції в Національну поліцію, безпосередньо що стосується органу, в якому позивач проходив службу не відбулось. Фактично змінилась лише назва - з міліції в Національну поліцію та відповідно з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на Приморський ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області. Щодо слідчих підрозділів, то як в міліції, так і в Національній поліції, слідчі керувались кримінальним процесуальним законодавством під час проведення досудового розслідування. Жодних змін у виробництві слідчих підрозділів не відбулось. Крім того, уся матеріально-технічна база, яка існувала у Приморському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, перейшла до Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, що також підтверджує, що відбулась реорганізація, а не ліквідація. Те, що відбулась реорганізація, а не ліквідація органу, в якому позивач проходив службу, підтверджується висновками Верховного Суду, які зазначені у пунктах 59-62 вищевказаної постанови;
- з наданих штатних розкладів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області вбачається, що суттєвого скорочення посад не відбулось. Так, згідно штату Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із змінами станом на 01.10.2015, затвердженого наказом МВС за № 447 від 14.05.2013, посад слідчих налічувало - 73. Водночас, слід врахувати, що до складу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області входили ще два відділи міліції - це Портофранківський відділ міліції та Шевченківський відділ міліції, у яких працювали слідчі, але штатний розклад був загальний, який не передбачав окремо посад слідчих у зазначених відділах міліції. Згідно витягу з тимчасового штату органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області, затвердженого наказом Національної поліції за № 5 від 06.11.2015, то у Приморському відділі поліції в місті Одесі (таку назву у ході реорганізації отримав Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області) посад слідчих налічувало - 56. Водночас, згідно зазначеного витягу, то у Портофранківському відділенні поліції (м. Одеси) та у Шевченківському відділенні поліції (м. Одеси) (такі назви у ході реорганізації отримали Портофранківський відділ міліції та відповідно Шевченківський відділ міліції) з`являються слідчі підрозділи з керівником та слідчими. Безпосередньо слідчих у вказаних відділеннях поліції налічує по 7 (сім) посад, тобто всього у двох органах 14 (чотирнадцять) посад слідчих. Отже, якщо підсумувати кількість посад слідчих Приморського відділу поліції в місті Одесі, Портофранківського відділення поліції (м. Одеси) та Шевченківського відділення поліції (м. Одеси), то отримуємо загальну кількість, яка становить - 70 посад слідчих. Відтак, порівнюючи штатні розклади суттєвого скорочення посад слідчих у вищевказаних органах після реорганізації з міліції в Національну поліцію не відбулось, оскільки різниця становить лише 3 (три) посади слідчих, яких нібито скоротили. Таке скорочення посад слідчих взагалі не відчувалось, оскільки постійно не вистачало слідчих та до реорганізації з міліції в Національну поліцію не доукомплектування слідчих підрозділів становила 10-20%, а після реорганізації ще більше, майже 30-40%. Таким чином, ніякого суттєвого скорочення посад слідчих у вищевказаних органах не відбувалось. Зазначення стороною відповідача про зворотне, свідчить лише про намагання видати бажане за дійсне за для введення суд в оману.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень щодо окремих питань справи, представник відповідача - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню із зазначенням таких фактичних обставин:
- наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 04.11.2015 № 1599 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України 06.11.2015 у зв`язку зі скороченням штатів. На момент видання спірного наказу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та мав спеціальне звання капітан міліції;
- за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. 2 липня 2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України Про Національну поліцію № 580-VIII. Як встановлено п. 1 Розділу XI (Прикінцеві та перехідні положення) Закону, він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Вказаний Закон було опубліковано у офіційному друкованому виданні Голос України від 06.08.2015 - № 141-142. Пунктом 5 Розділу XI Закону визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21). З даної норми вбачається, що Закон України "Про міліцію" втрачає чинність з 07.11.2015. З цього дня таке поняття як служба в міліції вже перестає існувати і численні органи внутрішніх справ по всій країні залишаються без працівників;
- законодавець чітко встановив процедуру звільнення співробітників, які проходили службу в органах внутрішніх справ, та завчасно попередив їх про наступне звільнення через скорочення штатів у разі, якщо вони не будуть прийняті на службу до поліції впродовж трьох місяців з моменту опублікування Закону. Як відомо відповідачу, ОСОБА_1 не було прийнято на службу до Національної поліції та на момент видання наказу було відсутнє будь-яке погодження, наказ (пропозиція тощо) щодо прийняття позивача на службу до поліції. Головне управління МВС України в Одеській області, виконуючи належним чином вимоги Закону, звільнило ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ України, через скорочення штатів;
- не є вірними також посилання позивача на норми КЗпП України, оскільки Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом, затвердженими Кабінетом Міністрів України, іншими відомчими нормативними актами, а не КЗпП України. Верховний Суд України у своєму листі від 23 березня 1998 року № 1 - 4/83 звертає увагу судів на те, що проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України регулюється не Кодексом законів про працю України. Така сама думка викладена в Аналітичній довідці Вищого адміністративного суду України від 01.02.2009, що: судам слід звертати увагу на юридичну форму нормативно-правового акта, який регулює питання дисципліни, та враховувати, що відповідно до вимог пункту 22 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Вищий адміністративний суд України щодо визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу зазначив, що, поновивши позивача на публічній службі з посиланням на порушення відповідачем вимог статей Кодексу законів про працю України (322-08), суди допустилися помилки, оскільки застосували до спірних відносин правові норми, які не підлягали застосуванню та не застосували ті, якими зазначені відносини регулюються. (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2007 року);
- Вищий адміністративний суд України у справах за позовом гр. Л. до управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, за позовом гр. 3 до Міністерства внутрішніх справ України про поновлення на роботі, зазначивши, що відносини про проходження служби в органах внутрішніх справ не є трудовими, і всі питання щодо звільнення (поновлення на службі), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають вирішенню відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, а не норм Кодексу законів про працю України. Тобто посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України в даному випадку є незаконними, безпідставними, тому спростовуються;
- позивач проходив службу в Приморському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. У відповідності до листа члена ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області Жигарєвої Л.В. від 04.04.2016 № 14\1-183, позивачу нарахована одноразова грошова допомога при звільненні за 11 років календарної служби у збройних силах та органах внутрішніх справ у сумі 20493 грн. 00 коп., у відповідності до ст. 9 ЗУ „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". На даний час всі документи для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені направлені до МВС України. Погашення заборгованості проводиться за списками, які надходять з МВС у порядку черговості. Головне управління наголошує увагу суду, що позивачу буде сплачено одноразову грошову допомогу, яка нарахована у відповідності до розрахунку УФЗБО, після надходження відповідних коштів з МВС України в порядку черговості, враховуючи великий потік звільнених з ОВС України з 06.11.2015 за скороченням на пенсію, тощо. Основним розпорядником коштів є МВС України. Головне управління вчасно та у відповідності до норм чинного законодавства України, не порушуючи при цьому прав та інтересів позивача, нарахувало відповідну одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 та подало всі матеріали до МВС України для здійснення виплат;
- не погоджуючись із своїм звільненням, ОСОБА_1 звернувся до суду. Так, 05.08.2016 постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/42/16 позов задоволено частково. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 року у справі залишено без змін. Рішення апеляційної інстанції було оскаржено до Вищого адміністративного суду України. 11.07.2019 року Верховним Судом по справі прийнято рішення, яким: касаційну скаргу задоволено частково; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 року у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;
- вивчаючи рішення Верховного Суду, відповідачі повністю погоджується з позицією суду проте, що статус слідчого визначається нормами Кримінально-процесуального кодексу України, та з тим, що до даних правовідносин не можливе застосування аналогії трудового законодавства. Також суд вірно встановив, що орган поліції наказ про прийняття на службу позивача не видавав. Отже при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів, ГУМВС України в Одеській області повинно було розглянути можливість його подальшого використання на службі. В ГУМВС Україні в Одеській області та всіх його структурних підрозділах відбувалась не лише скорочення штатів, а взагалі ліквідування органів, були введені в дію ліквідаційні комісії тощо, тому подальше використання на службі в органі, який ліквідується фізично та юридично не можливе, поліція, яка створювалась в той момент, була новим самостійним органом без жодних правоприємств від міліції. В новоствореному органі, Національна поліція України, частково прослідковуються повноваження, які виконувала міліція, проте орган є новим з новою штатною структурою в цілому, новими підрозділами, зовсім новою правовою базою, тощо, тому у ГУМВС України в Одеській області відсутня можливість працевлаштувати позивача в органі поліції, без погодження такого органу, видання з цього приводу наказу, тощо;
- аналізуючи штатні розклади Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, повністю було змінено організацію виробництва і праці, зокрема згідно розкладів Приморського РВ в наявності (зі змінами станом на 01.10.2015) в слідчому відділі посад слідчих - 73, а в Приморському ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області слідчих - 56 посад, що вказує на суттєве скорочення безпосередньо по посаді, на якій працював ОСОБА_1 в цілому по підрозділам, Приморського РВ - 478 посад, так в Приморському ВП - 470 посад. Тобто вбачається скорочення штатів в цілому і по підрозділу. Отже, вищевикладене підтверджує законність дій Головного управління в цілому;
- при звільненні позивача не порушено жодних норм права, та інтереси ОСОБА_1 . Головним управлінням також не було порушено, тому позовна заява є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень щодо окремих питань справи, представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню із зазначенням таких фактичних обставин:
- Головне управління Національної поліції в Одеській області стверджує, що повноваження ГУНП щодо прийому на службу до Національної поліції і безпосередньо на службу до Головного управління є дискреційними повноваженнями, і реалізуються ГУНП на власний розсуд за наявності такої необхідності, з урахуванням потреб у персоналі тощо. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин;
- аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2014 року у справі № К/800/62158/13 встановлено, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями". Вказана позиція викладена в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2015 року по справі № К/800/35996/14; від 12 листопада 2014 р. по справі № К/800/57908/13; від 03 вересня 2014 року по справі К/9991/62411/12; від 09 липня 2014 р. по справі № К/800/24191/14; від 23.07.2013 р. по справі № К/800/24673/13 та в безлічі ухвал та постанов окружних та апеляційних адміністративних судів;
- ГУНП в Одеській області не є правонаступником ГУМВС України в Одеській області, позивач ніколи не проходив службу в ГУНП в Одеській області, безпідставно просить стягнути на його користь грошове забезпечення за період з 07.11.15 по 09.12.2015, де він не працював;
- ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 року у справі залишено без змін. Рішення апеляційної інстанції було оскаржено до Вищого адміністративного суду України. 11.07.2019 року Верховним Судом по справі прийнято рішення яким: касаційну скаргу задоволено частково; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 року у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчаючи рішення Верховного Суду, Головне управління повністю погоджується з позицією суду проте, що статус слідчого визначається нормами Кримінально-процесуального кодексу України, та з тим, що до даних правовідносин не можливе застосування аналогії трудового законодавства: орган поліції наказ про прийняття на службу позивача не видавав;
- в новоствореному органі, Національна поліція України, частково прослідковуються повноваження, які виконувала міліція, проте орган є новим з новою штатною структурою в цілому, новими підрозділами, зовсім новою правовою базою, тощо, тому у ГУМВС України в Одеській області відсутня можливість працевлаштувати позивача в органі поліції, без погодження такого органу, видання з цього приводу наказу, тощо;
- аналізуючи штатні розклади Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, повністю було змінено організацію виробництва і праці, зокрема згідно розкладів Приморського РВ в наявності (зі змінами станом на 01.10.2015) в слідчому відділі посад слідчих - 73, а в Приморському ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області слідчих - 56 посад, що вказує на суттєве скорочення безпосередньо по посаді на якій працював ОСОБА_1 в цілому по підрозділам, Приморського РВ - 478 посад, так в Приморському ВП - 470 посад. Тобто вбачається скорочення штатів в цілому і по підрозділу. Отже вищевикладене підтверджує законність дій Головного управління в цілому;
- при звільненні позивача не порушено жодних норм права, та інтереси ОСОБА_1 . Головним управлінням також не було порушено, тому позовна заява є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Пояснення щодо позову та/або відзивів від третіх осіб станом на 17.01.2020 року до суду не надійшли.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до витяту з наказу начальника ОМУ ГУМВС України в Одеській області № 23 о/с від 13.02.2014 року по особовому складу (т.2 а.с.216) призначено капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576), на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в області, увільнивши від посади старшого слідчого відділення цього районного відділу.
В рапорті від 4 листопада 2015 року на ім`я начальника ГУМВС України в Одеській області генерал-майора міліції Лорткіпанідзе Г.Г. , у зв`язку з бажанням проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, позивач просив звільнити його з ОВС за п. 64 з (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 6 листопада 2015 року. (т.3 а.с.9)
Відповідно до витяту з наказу начальника ГУМВС України в Одеській області № 1599 о/с від 4 листопада 2015 року (т.1 а.с.11), згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 г (через скорочення штатів) : капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576), слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в області.
В даному витягу з наказу також зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 11 років 1 місяць 25 днів, у пільговому обчисленні - 12 років 01 місяць 25 днів, у пільговому обчисленні - 12 років 01 місяць 07 днів.
Витяг з наказу про звільнення позивач отримав 09.12.2015 року. (т.1 а.с.13)
11 листопада 2015 року позивачем т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області генералу поліції 3 рангу Лорткіпанідзе Г.Г. поштою надіслано заяву від 7 листопада 2015 року (т.3 а.с.10-12), в якій позивач просив прийняти його на службу до поліції та призначити на посаду слідчого слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Зазначену заяву отримано адресатом 12.11.2015 року, про що свідчить повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення. (т.3 а.с.13)
Листом від 06.12.2015 року № 9/з-20 Про розгляд заяви (т.3 а.с.14-15) Головне управління Національної поліції в Одеській області повідомило позивача, зокрема, що:
- його заяву про бажання проходити службу в поліції та прийняття на службу до поліції розглянуто;
- порядок добору та призначення на посади поліцейських, у тому числі колишніх працівників міліції, а також вимоги до кандидатів на службу в поліції і загальні засади проходження служби в поліції, визначаються Законом України Про національну поліцію та іншими нормативно-правовими актами;
- згідно з ч. 1 ст. 47 Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України ;
- Положенням про Головне управління Національної поліції в Одеській області, затвердженим наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 32, установлено, що керівник Головного управління приймає на службу та звільняє зі служби, призначає на посаду та звільняє з посади поліцейських відповідно до закону (підпункт 10 пункту 14);
- відповідно до п. 9 розділу ХІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції ;
- згідно з абз. 1 п. 10 розділу ХІ Закону працівники міліції, які …не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення ;
- наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 04.11.2015 № 1599 о/с, виданого на підставі пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону, позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за підпунктом г пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114;
- таким чином, з дня опублікування Закону позивач вважається таким, що попереджений у визначному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів (пункт 8 розділу ХІ Закону), та в тримісячний термін з дня попередження звільнений зі служби з органів внутрішніх справ через скорочення штатів (пункт 10 розділу ХІ Закону);
- ураховуючи викладене, подальший розгляд питання про призначення позивача на посаду поліцейського повинен здійснюватись на загальних підставах, визначених розділом VI (Добір на посаду поліцейських) Закону України Про національну поліцію .
Не погоджуючись з наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 1599 о/с від 4 листопада 2015 року в частині звільнення, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2016 року по справі № 815/42/16 (т.3 а.с.111-122), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (т.3 а.с.267-276):
- адміністративний позов задоволено частково;
- зобов`язано Головне управління МВС України в Одеській області змінити підставу звільнення ОСОБА_1 у наказі від 04.11.2015 року № 1599 о/с на п. 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації);
- визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції в Одеській області у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період його роботи на посаді слідчого Приморського відділу поліції у місті Одеса Головного управління Національної поліції в Одеській області з 07.11.2015 р. по 09.12.2015 р.;
- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати позивачу грошове забезпечення у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 .11.2015 року та виплатити його позивачу за період його роботи на посаді слідчого Приморського відділу поліції у місті Одеса Головного управління Національної поліції в Одеській області з 07.11.2015 р. по 09.12.2015 р.; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Проте, постановою Верховного Суду від 11 липня 2019 року по справі № 815/42/16, яка набрала законної сили 11.07.2019 року (т.4 а.с.108-119):
- касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;
- постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі № 815/42/16 - скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду .
Так, постановою Верховного Суду від 11 липня 2019 року по справі № 815/42/16 встановлено та у ній Верховним Судом викладені висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, зокрема:
- установлені судами попередніх інстанцій обставини справи:
- позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи на дату звільнення посаду слідчого з розслідування злочинів у сфері службової діяльності Слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, мав спеціальне звання капітана міліції;
- 04 листопада 2015 року ОСОБА_1 подано рапорт про виявлення бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та про звільнення з ОВС за п. 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) з 06 листопада 2015 року;
- 07 листопада 2015 року позивачем подано рапорт про прийняття на службу до поліції та призначення на посаду слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, на який отримав лист від 06 грудня 2015 року про роз`яснення права бути призначеним поліцейським на загальних підставах;
- 04 листопада 2015 року наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1599 о/с звільнено позивача з займаної посади слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в запас Збройних сил на підставі пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", п. 64 "г" (в запас через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання їх на службі) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року. Вислуга років у ОСОБА_1 на день звільнення становить 11 років 01 місяць 25 днів;
- станом на дату звільнення позивач знаходився у черговій відпустці до 18 листопада 2015 року (наказ №103-о/с від 02 жовтня 2015 року);
- з 07 листопада 2015 року по 09 грудня 2015 року позивач, не будучи ознайомлений з вказаним вище наказом про своє звільнення, продовжував виходити на службу в Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, виконував службові обов`язки слідчого, здійснював процесуальні дії по кримінальних провадженнях;
- 09 грудня 2015 року позивача ознайомлено зі спірним наказом, вручено його копію та трудову книжку;
- оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи, зокрема:
- Верховний Суд вказує, що статус слідчого визначається нормами Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 3 цього Кодексу слідчий - службова особа, зокрема, органів внутрішніх справ (в редакції КПК до 23.12.2015) чи органу Національної поліції (в редакції КПК Закону України № 901- VIII від 23.12.2015), уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Особливості статусу слідчого визначаються тим, що він, з одного боку, виступає посадовою особою відповідного правоохоронного органу, де є слідчі підрозділи, а з другого - учасником кримінального провадження. До посади слідчого законодавтвом встановлено ряд вимог;
- порядок зайняття посад публічних службовців у державних органах визначені виключно Конституцією та спеціальними законами адміністративного (публічного) права ;
- тож суди дійшли помилкового висновку про можливість застосування до спірних правовідносин аналогію трудового законодавства в частині визнання факту допуску позивача за згодою керівництва ГУ НП в Одеській області до роботи слідчого у слідчий відділ Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області , що на підставі частини 4 статті 24 КЗпП України вважається укладенням трудового договору і тоді, коли наказ чи розпорядження не було видано;
- більше того ця норма взагалі судом не могла бути застосована, оскільки, як справедливо зауважив ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі, частина 4 статті 24 виключена з КЗпП України на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28 грудня 2014 року № 77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року;
- Перехідними положеннями Закону № 580-VIII чітко передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою;
- як встановлено судами попередніх інстанцій наказ про прийняття позивача на службу до поліції не був винесений;
- враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ та підпункту г пункту 64 Положення про проходження служби, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно при відсутності можливості подальшого використання на службі, у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі;
- отже, при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів, Головне управління МВС України в Одеській області було зобов`язане розглянути можливість його подальшого використання на службі, оскільки такий порядок звільнення працівника міліції прямо передбачений пунктами 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, чого зроблено не було ;
- порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права (до яких, зокрема, належать органи державної влади) є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права;
- у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом передає його завдання та функції новоствореному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервність виконання функцій держави;
- Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа №21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи .
Також, в п. 73 зазначеної постанови Верховним Судом вказано, що при новому розгляді справи судам необхідно здійснити порівняльний аналіз штатного розпису УМВС України у Одеській області та штатного розпису Головного управління Національної поліції в Одеській області, а також з`ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору щодо поновлення на роботі, викладені Верховним Судом в пунктах 63-67 цієї постанови.
В пунктах 63-67 вищезазначеної постанови викладено таке:
63. Вирішуючи цей спір, суди не з`ясували, чи дійсно у відповідачів мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штатів, та чи додержано ними норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про зміни в організації виробництва і праці, а також про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що не було можливості перевести позивача до органів поліції та чи не користувався він переважним правом на залишення на роботі.
Висновок про скорочення штатів можливо зробити лише шляхом порівняння штатних розкладів вказаних установ.
64. Матеріали справи та надані відповідачами документи не містять даних про те, що під час розгляду рапорту було враховано характеристику позивача, його показники в роботі та інші дані, які можуть бути враховані при звільненні та прийнятті на службу.
65. Суди також не врахували, що за змістом пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, повинні відповідати вимогам саме до поліцейських, однак рапорт позивача та питання доцільності подальшого проходження ним служби в органах Національної поліції вирішено керівництвом органів внутрішніх справ, а не в порядку передбаченому Законом України "Про Національну поліцію", який набрав чинності наступного після звільнення позивача днем.
66. За загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
67. Питання вивільнення працівників під час скорочення штатів не врегульовано спеціальним законодавством, а тому в даному випадку з`ясованню підлягають також питання дотримання відповідачем при звільненні позивача гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України, зокрема вимог статті 49-2 цього Кодексу, в частині чи була можливість перевести позивача на іншу посаду, чи були у відповідача вакантні посади, які б міг зайняти позивач, чи пропонували позивачу вакантні посади, чи враховувалося переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. .
На виконання ухвал суду про витребування доказів, прийнятих виходячи зі змісту постанови Верховного Суду від 11 липня 2019 року по справі № 815/42/16, позивачем та представником відповідачів до суду подані письмові пояснення зі спірних питань справи, зміст яких наведений вище.
Представником відповідачів до суду також подано, зокрема:
- копію Штату Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області (1 категорія, м. Одеса) (зі змінами станом на 01.10.2015 року), затвердженого наказом МВС 14.05.2013 № 447, оголошеного наказом ГУМВС України в Одеській області 05.06.2013 року № 1097 (т.4 а.с.170-179), яким передбачено, зокрема:
- у слідчому відділі: слідчих - 21 посада;
- у відділенні розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: слідчих - 13 посад;
- у відділенні розслідування злочинів у сфері службової діяльності: слідчих - 4 посади;
- у відділенні розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи: слідчих - 13 посад;
- у районному відділі - 478 посад;
- супровідний лист від 12.09.2019 року № 9/7074 ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області (т.4 а.с.167) до штатного розкладу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в якому також зазначено, що: заяви чи рапорти ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області не надходили та не реєструвались; в архівній особовій справі ОСОБА_1 відсутня інформація щодо пропонування йому будь-яких інших посад для працевлаштування;
- Витяг з Тимчасового штату органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області, затвердженого наказом Національної поліції від 06.11.2015 № 5, оголошеного наказом ГУНП в Одеській області 07.11.2015 № 2 (т.4 а.с.182-184), яким передбачено, зокрема, Тимчасовий штат Приморського відділу поліції в місті Одесі (станом на 07.11.2015), відповідно до якого, зокрема:
- слідчих - 56 посад;
- у відділі поліції - 470 посад;
- супровідний лист від 12.09.2019 року № 9/7068 Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області (т.4 а.с.181) до штатного розкладу Приморського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області, в якому також зазначено, що: за обліками відділу документального забезпечення ГУНП в Одеській області рапорт ОСОБА_1 не надходив та відповідно не реєструвався; наказ про призначення (прийняття) ОСОБА_1 на службу в поліцію не видавався.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 18 Закону № 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (надалі - Положення про проходження служби).
Згідно з пунктом 8 Положення про проходження служби дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
За приписами п. 64 "г" Положення про проходження служби особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.10.2014 № 1118-р схвалено Концепцію першочергових заходів з реформування системи Міністерства внутрішніх справ та Стратегію розвитку органів внутрішніх справ.
Зокрема, Концепцією першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ пропонувалось здійснити комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на розбудову Міністерства внутрішніх справ як цивільного органу європейського зразка та формування в найближчій перспективі поліції як основного виконавця заходів забезпечення безпеки населення.
Метою Концепції є визначення пріоритетів, основних напрямів, очікуваних результатів та засобів перетворення МВС на правоохоронне багатопрофільне цивільне відомство європейського зразка.
Одним із заходів щодо реалізації положень названої Концепції визначено розроблення та прийняття нових і внесення змін до чинних законодавчих актів з урахуванням європейських норм і стандартів, спрямованих на врегулювання діяльності Національної поліції.
2 липня 2015 року прийнятий Закон України Про Національну поліцію № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого, закон набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
Закон № 580-VIII опублікований в газеті Голос України 6 серпня 2015 року за № 141-142, набрав чинності 07 листопада 2015 року. Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.
З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів (пункт 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про Національну поліцію ).
Згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно до пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Згідно зі ст. 49-2 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.
Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, а саме:
І. 1. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.
У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.
Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту г пункту 64 Положення № 114.
У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).
Крім того, Перехідними положеннями Закону № 580-VIII чітко передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою.
Наказ про прийняття позивача на службу до поліції не був винесений.
Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ та підпункту г пункту 64 Положення про проходження служби, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно при відсутності можливості подальшого використання на службі, у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.
Отже, при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів, Головне управління МВС України в Одеській області було зобов`язане розглянути можливість його подальшого використання на службі, оскільки такий порядок звільнення працівника міліції прямо передбачений пунктами 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, чого зроблено не було.
Так, згідно зі змістом супровідного листа від 12.09.2019 року № 9/7074 ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області (т.4 а.с.167) до штатного розкладу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зокрема, в архівній особовій справі ОСОБА_1 відсутня інформація щодо пропонування йому будь-яких інших посад для працевлаштування.
Також, відповідачем не спростовується, що будь-яких пропозицій від Головного управління МВС України в Одеській області стосовно подальшого працевлаштування на службу до Національної поліції позивач не отримував.
На виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та ухвали суду про витребування доказів відповідачами не надано жодних належних доказів, які б підтверджували пропонування позивачу посади в органах Національної поліції і його відмови від цих посад.
У аспекті спірних правовідносин суд звертає увагу на те, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону № 580-VІІІ щодо звільнення особи за скороченням штатів.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 825/3636/15-а, від 11 жовтня 2019 року у справі № 821/73/16, від 11 липня 2019 року у справі № 815/42/16, від 18 січня 2019 року у справі № 817/16/16 тощо .
Додатково суд звертає увагу відповідачів на те, що постановою Верховного Суду від 11 липня 2019 року по справі № 815/42/16, яка набрала законної сили 11.07.2019 року (т.4 а.с.108-119), встановлено, зокрема, установлені судами попередніх інстанцій обставини справи:
- 04 листопада 2015 року ОСОБА_1 подано рапорт про виявлення бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та про звільнення з ОВС за п. 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) з 06 листопада 2015 року;
- 07 листопада 2015 року позивачем подано рапорт про прийняття на службу до поліції та призначення на посаду слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, на який отримав лист від 06 грудня 2015 року про роз`яснення права бути призначеним поліцейським на загальних підставах.
Також, судом встановлено, що в рапорті від 4 листопада 2015 року на ім`я начальника ГУМВС України в Одеській області генерал-майора міліції Лорткіпанідзе Г.Г. , у зв`язку з бажанням проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, позивач просив звільнити його з ОВС за п. 64 з (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 6 листопада 2015 року. (т.3 а.с.9)
11 листопада 2015 року позивачем т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області генералу поліції 3 рангу Лорткіпанідзе Г.Г. поштою надіслано заяву від 7 листопада 2015 року (т.3 а.с.10-12), в якій позивач просив прийняти його на службу до поліції та призначити на посаду слідчого слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Отже, з встановленого вбачається, що, навіть, без обов`язкової пропозиції щодо призначення на відповідну посаду (ініціативи керівництва) позивачем, фактично, надана згода бути прийнятим на службу до поліції.
2. Порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права (до яких, зокрема, належать органи державної влади) є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права.
У разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом передає його завдання та функції новоствореному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервність виконання функцій держави.
Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа №21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.
Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 825/3636/15-а, від 11 жовтня 2019 року у справі № 821/73/16, від 11 липня 2019 року у справі № 815/42/16, від 5 грудня 2018 року у справі № 816/4732/156 тощо.
Додатково суд звертає увагу відповідачів на те, що, на виконання постанови Верховного Суду від 11.07.2019 року по справі № 815/42/16, судом з`ясовано, зокрема, що відповідно до:
- Штату Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області (1 категорія, м. Одеса) (зі змінами станом на 01.10.2015 року), затвердженого наказом МВС 14.05.2013 № 447, оголошеного наказом ГУМВС України в Одеській області 05.06.2013 року № 1097 (т.4 а.с.170-179), передбачено, зокрема: у слідчому відділі: слідчих - 21 посада; у відділенні розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: слідчих - 13 посад; у відділенні розслідування злочинів у сфері службової діяльності: слідчих - 4 посади; у відділенні розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи: слідчих - 13 посад; у районному відділі - 478 посад;
- Витягу з Тимчасового штату органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області, затвердженого наказом Національної поліції від 06.11.2015 № 5, оголошеного наказом ГУНП в Одеській області 07.11.2015 № 2 (т.4 а.с.182-184), передбачено, зокрема, Тимчасовий штат Приморського відділу поліції в місті Одесі (станом на 07.11.2015), відповідно до якого, зокрема: слідчих - 56 посад; у відділі поліції - 470 посад.
По-перше, з порівняння штатних розкладів вказаних установ вбачається, що в Штаті Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області було всього 51 (21+13+4+13) посада слідчих, а в Тимчасовому штаті органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області - 56 посад слідчих, тобто фактичного скорочення штату (посад) слідчих не відбулось, навпаки, відбулось їх збільшення.
По-друге, відповідачем - Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та ухвал суду не наведено жодних обґрунтувань та/або не надано жодних доказів на їх підтвердження щодо: зміни в організації виробництва і праці; відмови позивача від переведення на іншу роботу; відсутності можливості перевести позивача до органів поліції; наявності/відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі; врахування/неврахування під час розгляду рапорту характеристики позивача, його показників в роботі та інших даних, які можуть бути враховані при звільненні та прийнятті на службу.
3. За загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Питання вивільнення працівників під час скорочення штатів не врегульовано спеціальним законодавством, а тому в даному випадку з`ясуванню підлягають також питання дотримання відповідачем при звільненні позивача гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України, зокрема вимог статті 49-2 цього Кодексу , в частині чи була можливість перевести позивача на іншу посаду, чи були у відповідача вакантні посади, які б міг зайняти позивач, чи пропонували позивачу вакантні посади, чи враховувалося переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Роботодавець вважається таким, що належно виконав вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Як встановлено судом вище та не спростовується відповідачем, будь-яких пропозицій від Головного управління МВС України в Одеській області стосовно подальшого працевлаштування на службу до Національної поліції позивач не отримував.
Враховуючи та на підставі наведеного суд дійшов висновку, що Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області не додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 825/3636/15-а, від 11 липня 2019 року у справі № 815/42/16 тощо.
Таким чином, суд дійшов висновків про відсутність у Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області підстав для звільнення позивача за скороченням штатів у відповідності до п. 10 розділу XI Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11. 2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 г (скорочення штатів).
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.
При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- оскаржуваний наказ начальника Головного управління МВС України в Одеській області № 1599 о/с від 4 листопада 2015 року в частині звільнення позивача, прийнятий: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття наказу; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямований цей наказ, тому він є незаконним та підлягає скасуванню в оскарженій частині;
- зазначена обставина, в свою чергу дає підстави для поновлення позивача на займаній посаді та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття позивача на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію , згідно поданого ним 04.11.2015 року рапорту, як такого, що поданий у строк, передбачений Законом України Про Національну поліцію , оскільки Головним управлінням МВС України в Одеській області було порушено процедуру звільнення позивача в частині недотримання гарантій, передбачених частиною третьою статті 184 КЗпП України та відсутності доказів обізнаності позивача із переліком усіх наявних вакантних посад в органі поліції, що унеможливило встановити наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі.
Обраний судом спосіб захисту прав позивача в межах заявлених позовних вимог відповідає змісту, зокрема, постанови Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 825/3636/15-а .
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з п. 24 Положення про проходження служби у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Тобто, суб`єкт призначення має виплатити незаконно звільненій особі рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більше як за один рік.
Оскільки в період з 04.01.2016 року по теперішній час між сторонами у справі триває судовий спір з приводу оскарження наказу про звільнення та ставиться питання про поновлення на посаді, суд дійшов висновку щодо необхідності виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року (справа № 11-134ас18) вказала, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
При цьому, як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу застосуванню підлягають положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Так, відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При цьому, Верховний Суд вже висловлював висновок в аналогічних правовідносинах, за яким при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку № 100 (постанова Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 826/16716/14).
Отже, при розрахунку середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд повинен виходити з кількості робочих днів відповідно до приписів Порядку № 100.
Водночас, матеріали справи містять копії довідок ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а саме:
- довідки про нарахування грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2015 по 06.11.2015 р., вих. № 24 від 23.02.2016 р. (т.1 а.с.100), відповідно до якої позивачу всього нараховано , зокрема: за вересень 2015 року - 6083,50 грн. (до сплати - 5073,11 грн.) ; за жовтень 2015 року - 5304,95 грн. (до сплати - 4386,60 грн.);
- довідок про доходи позивача № 49 від 28.04.2016 р. та № 55 від 30.05.2016 р. (т.2 а.с.172, 201), відповідно до яких позивачу нараховано грошове забезпечення: за вересень 2015 року - 5290,00 грн. ; за жовтень 2015 року - 4613,00 грн.
Відповідно, суду надано довідки щодо грошового забезпечення позивача за останні два місяці роботи позивача з різними даними.
З огляду на відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про розмір заробітної плати за останні два робочі місяці, суд об`єктивно позбавлений можливості встановити розрахунок середньоденного грошового забезпечення, яке отримував позивач у вересні - жовтні 2015 року.
За таких обставин та з метою ефективного захисту порушеного права, суд вважає за можливе зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області самостійно здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 17.01.2020 року.
Обраний судом спосіб захисту порушеного права узгоджується з усталеною судовою практикою (наприклад, справа № 280/5328/18 тощо).
ІІ. В задоволенні решти позовних вимог - слід відмовити, з таких підстав.
1. Законом № 580-VІІІ передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, що вимагає вчинення певних дій як осіб, які приймаються на службу в поліції (як таких, що приймаються на службу вперше, так і для колишніх працівників міліції, які виявили бажання працювати в поліції), а також посадових осіб органів (закладів, установ) поліції.
Разом з тим, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зважаючи на такі законодавчі приписи, адміністративний суд позбавлений можливості зобов`язати орган державної влади прийняти позивача на роботу, оскільки прийняттю на службу до Національної поліції передує встановлена законодавством процедура конкурсу та перевірки, яка може бути проведена лише вищезазначеним органом державної влади.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 819/492/17.
У контексті зазначеного та з огляду на висновки суду про часткове задоволення позовних вимог у вищенаведений обраний судом спосіб захисту порушених прав, не підлягають задоволенню вимоги позивача :
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву від 7 листопада 2015 року, подану ОСОБА_1 згідно з п. 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" від 07.11.2015 року, та видати з цього приводу відповідний наказ про призначення на рівнозначну посаду у слідчому відділі Приморського відділу поліції у м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада 2015 року;
- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області звільнити ОСОБА_1 з 6 листопада 2015 року за пунктом 64 "з" у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в поліції.
2. Статус слідчого визначається нормами Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 3 цього Кодексу слідчий - службова особа, зокрема, органів внутрішніх справ (в редакції КПК до 23.12.2015) чи органу Національної поліції (в редакції КПК Закону України № 901-VIII від 23.12.2015), уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Особливості статусу слідчого визначаються тим, що він, з одного боку, виступає посадовою особою відповідного правоохоронного органу, де є слідчі підрозділи, а з другого - учасником кримінального провадження. До посади слідчого законодавтвом встановлено ряд вимог.
Порядок зайняття посад публічних службовців у державних органах визначені виключно Конституцією та спеціальними законами адміністративного (публічного) права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з п. 4 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції , та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.
Перехідними положеннями Закону № 580-VIII чітко передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою.
Як встановлено судом наказ про прийняття позивача на службу до поліції не був винесений.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року по справі № 815/42/16.
Тож посилання позивача у заявах по суті справи на те, що: з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року він, не будучи ознайомлений з оскаржуваним наказом про своє звільнення, фактично продовжував виходити на службу в Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; виконував службові обов`язки слідчого; здійснював процесуальні дії по кримінальних провадженнях; однак, грошове забезпечення за цей період не отримував, тощо - як на підстави для задоволення позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Одеській області - є помилковими.
У контексті зазначеного та з огляду на висновки суду про часткове задоволення позовних вимог у вищенаведений обраний судом спосіб захисту порушених прав, не підлягають задоволенню вимоги позивача :
- вважати вимушеним, у зв`язку з виданням наказу № 1599 о/с від 4 листопада 2015 року, прогул ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити відповідне грошове забезпечення з 10 грудня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді;
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108740) у не нарахуванні та невиплаті позивачу заробітної плати за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108740) нарахувати позивачу грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року;
- стягнути на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108740) нараховане грошове забезпечення за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року шляхом списання коштів головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області з відповідного рахунку;
- стягнути на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108740) заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку щодо виплати грошового забезпечення за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада 2015 року по 9 грудня 2015 року.
3. Виходячи з висновків суду про:
- визнання незаконним та скасування наказу начальника ГУМВС України в Одеській області № 1599 о/с від 4 листопада 2015 року в частині звільнення з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 г (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576), слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області;
- поновлення капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576) на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 7 листопада 2015 року;
- зобов`язання Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію , згідно поданого ним 04.11.2015 року рапорту, як такого, що поданий у строк, передбачений Законом України Про Національну поліцію ;
- зобов`язання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області самостійно здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 17.01.2020 року,
- об`єктивно, фактичних та юридичних підстав для задоволення позовних вимог позивача про:
- визнання незаконною бездіяльності Головного управління МВС України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08592268) у невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ;
- стягнення на користь позивача з Головного управління МВС України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08592268) середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку щодо виплати одноразової грошової допомоги ,
- немає.
Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що рішення у частині поновлення позивача на посаді та стягнення суми середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 132, 139, 194, 205, 241-246, 250, 255, 295, 371 та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080; ідентифікаційний код юридичної особи: 40108740), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014; ідентифікаційний код юридичної особи: 08592268), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Садова, 1-А, м. Одеса, 65023; ідентифікаційний код юридичної особи: 37607526), Ліквідаційна комісія Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Грецька, 42, м. Одеса, 65026; ідентифікаційний код юридичної особи: 08674502), Приморський відділ поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Грецька, 42, м. Одеса, 65026; код ЄДРПОУ ВП: 41411571), про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУМВС України в Одеській області № 1599 о/с від 4 листопада 2015 року в частині звільнення з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 г (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576), слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
Поновити капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576) на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 7 листопада 2015 року.
Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію , згідно поданого ним 04.11.2015 року рапорту, як такого, що поданий у строк, передбачений Законом України Про Національну поліцію .
Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області самостійно здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 17.01.2020 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 7 листопада 2015 року та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова
.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2020 |
Оприлюднено | 14.05.2020 |
Номер документу | 89214389 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні