Постанова

від 22.08.2007 по справі 17/448

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/448

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "22" серпня 2007 р.       Справа №  17/448

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні 22.08.2007 р. об 11 год. 45 хв. матеріали справи 17/448

за позовом: Вільшанського  районного  споживчого  товариства, м. Вільшанка Кіровоградської  області   

до відповідача: управління Пенсійного фонду України в Вільшанському районі, м. Вільшанка Кіровоградської області      

про визнання  недійсною вимоги   

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Малок Л.В., довіреність №85  від 07.08.07р., представник;

від позивача - Вербенко О.В., довіреність № 45 від 21.08.07 р., представник;

від відповідача - Драганова Н.О., довіреність №125/07-28  від 02.01.07р., головний спеціаліст-юрисконсульт.

В судовому засіданні  17.08.2007 р. оголошувалась перерва до 11 год. 22.08.2007 р.

Вільшанським районним споживчим товариством подано позов  про визнання недійсною вимоги управління Пенсійного фонду України в Вільшанському районі Кіровоградської області №Ю-94 від 08.05.2007 р. на суму 118 грн.

Відповідач позов заперечив, посилаючись на правомірність та законність оскаржуваної вимоги (а.с.70-71).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2 (а.с.47-50), управління Пенсійного фонду України в Вільшанському районі Кіровоградської області є органом Фонду, підвідомчим головному управлінню Фонду в Кіровоградській області, що разом утворюють систему органів Фонду, яка здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах району.

Згідно підпункту 6 пункту 2.2 вказаного Положення управління контролює надходження збору та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору.

Управління має право вживати в установленому законодавством порядку заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору разом з нарахованою пенею, а також застосовувати штрафні санкції відповідно до законодавства.

Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.

До страхових внесків, згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до статей 18, 19, 20, пункту 8 Розділу 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за визначеною ставкою відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”.

Згідно з пунктами 6, 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період дорівнює 1 календарному місяцю. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Вільшанське районне споживче товариство зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Вільшанському районі Кіровоградської області, а тому відповідно до цього є платником по платежах до бюджету управління.

В  судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що  станом на 08.05.2007 р. заборгованість позивача перед Управлінням Пенсійного фонду України в Вільшанському районі становила 1608,94 грн., з яких 1571,42 грн. заборгованість по сплаті страхових внесків  за лютий-березень місяці 2007 р.

Зазначене підтверджується матеріалами справи: копіями розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, що підлягають сплаті за лютий місяць 2007 р.  (а.с.88-90), за березень місяць 2007 р. (а.с.91-93); карткою особового рахунку платника (а.с.51-68, 72-74).

Рішенням  про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №52 від 20.02.2007 р. до позивача було застосовано штрафні санкції в розмірі 1581,40 грн. та нараховано пеню в сумі 115,66 грн. Зазначене рішення було отримано головним бухгалтером підприємства позивача, про що свідчить відмітка на рішенні №52 від 20.02.2007 р. (а.с.9).

Докази оскарження, скасування, визнання недійсним (нечинним, неправомірним, незаконним) вказаного рішення №52 від 20.02.2007 р.  відповідачем суду не подано.

Із картки особового рахунку страхувальника вбачається, що позивачем частково було погашено суми  застосованих до нього фінансових санкцій та пені. Станом на 08.05.2007 р. заборгованість позивача по фінансовим санкціям становить 34,92 грн., по пені- 2,60 грн.

На підставі картки особового рахунку платника управлінням Пенсійного фонду  України в Вільшанському районі Кіровоградської області винесено вимогу про сплату боргу №Ю-94 від 08.05.2007 року (а.с.8), яку того ж числа направлено Вільшанському районному споживчому товариству та отримано останнім 10.05.2007р. (а.с.69).

Позивач вважає, що при винесенні вказаної вимоги управлінням Пенсійного фонду в Вільшанському районі було допущено порушення норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він не має заборгованості перед Пенсійним фондом України і своєчасно сплачував єдиний податок, 42 % від якого спрямовуються до установи відповідача.

Зазначене твердження позивача щодо своєчасної сплати ним страхових внесків спростовується наступним.

Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, а також нарахування і сплати фінансових санкцій та пені визначена Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р.

Відповідно до пункту 10.11 вказаної Інструкції у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктом 5 статті 106 Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" також встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

За таких обставин, суми, що сплачувались підприємством позивача автоматично зараховувались в рахунок погашення недоїмки по фінансових санкціях і пені, про що свідчать повідомлення про перерозподіл коштів, складені у відповідності до пункту 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, які були надані відповідачем для огляду в судовому засіданні.

Враховуючи викладене позовні вимоги заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на день винесення оскаржуваної вимоги заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в Вільшанському районі становила 1608,94 грн., з яких 1571,42 грн.-  заборгованість по сплаті страхових внесків  за лютий-березень місяці 2007 р., 34,92 грн.- заборгованість по фінансових санкціях та 2,50 грн. - заборгованість по пені.

Посилання позивача на те, що його підприємство знаходиться на спрощеній системі оподаткування і відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" не повинно сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, спростовуються нормами чинного законодавства.

Положеннями п. 1 ст. 14 Закону України „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” зазначені страхувальники є платниками страхових внесків за найманих працівників та відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”  зобов'язані сплачувати такі страхові внески у процентному відношенні від суми фактичних витрат на оплату праці.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

В силу ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вказаних страхувальників є календарний місяць.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 3 вказаної статті).

Норми ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” визначають, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Позивач  є платником єдиного податку (а.с.11,12, 24-26).

В статті 6 Указу Президента України  від 03.07.1998 р. N 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” встановлено пільги, зокрема, звільнення  від  сплати  збору  на обов'язкове  державне  пенсійне  страхування.  Отже,  за  правилами  цієї  статті,  позивач  не  є  платником  ставок  збору,  встановлених  для нього  з  доходів,  одержуваних  ним  від здійснення  підприємницької  діяльності,  які  обкладаються  єдиним податком.

Втім, статтею 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено перелік осіб, що є платниками  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1 вказаного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Обов'язок сплати зазначеного збору не пов'язується зі статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який  обрав  спрощену  систему оподаткування.

01.01.2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування”, відповідно до ст. 5 якого сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.  

При цьому, зазначеною статтею встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно імперативних положень ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 15 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” передбачено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

Тому, посилання  позивача   на Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” є необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.12.2006 р. по справі №13/131.

Керуючись статтями  160, 162, 163, 167, 254, пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                            ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повернути Вільшанському районному споживчому товариству з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 108 грн.  60 коп., що був перерахований за платіжним дорученням №49 від 15.05.2007 р., яке залишається в матеріалах справи.

Довідку видати.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили  після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі  відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня  складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 23.08.2007 р.  

Суддя