Рішення

від 15.05.2020 по справі 614/217/20

БОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/217/20

провадження: 2/614/75/20

категорія: 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2020 Борівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Гуляєвої Г. М.

за участю: секретаря Євтіхієвої С.В.

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Борова у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в смт. Борова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5

про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів)

У С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому вказали, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №453490 ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 8,9169 га, кадастровий №6321082000:07:002:0069, що розташована на території Ізюмської с/ради Борівського р-ну Харківської обл.

В листопаді 2011 р. між ОСОБА_7 та відповідачем була досягнута усна домовленість про те, що після скасування передбаченої п.15 розділу Х Перехідних положень ЗК України заборони на відчуження земель сільськогосподарського призначення вищезазначена земельна ділянка буде продана позивачу.

На підтвердження зазначеної домовленості відповідач отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 40 000 грн. 00 коп., про що склав відповідну розписку від 30 листопада 2011 р. та надав довіреність посвідчену приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської обл. Бондаренком О.І. та зареєстровану в реєстрі за №2690.

Проте, до цього часу заборона передбачена п.15 розділу Х Перехідних положень ЗК України не скасована, окрім того відповідач скасував довіреність від 30 листопада 2011 р., зареєстровану в реєстрі за №2690.

Окрім того, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №453805 відповідачу належить земельна ділянка площею 9,3971, кадастровий №6321082000:08:001:0001, що розташована на території Ізюмської с/ради Борівського р-ну Харківської обл.

В листопаді 2012 р. між ОСОБА_8 та відповідачем була досягнута усна домовленість про те, що після скасування, передбаченої п.15 розділу Х Перехідних положень ЗК України заборони на відчуження земель сільськогосподарського призначення, вищезазначена земельна ділянка буде продана позивачу.

На підтвердження зазначеної домовленості відповідач отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 50 000 грн. 00 коп., про що склав відповідну розписку від 02 листопада 2012 р. та надав довіреність посвідчену приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської обл. Бондаренком О.І. та зареєстровану в реєстрі за №3206.

Проте, до цього часу заборона, передбачена п.15 розділу Х Перехідних положень ЗК України не скасована, крім того відповідач скасував довіреність від 09 листопада 2012 р., зареєстровану в реєстрі за №3206.

Беручи до уваги той факт, що розписки фактично не містили дати повернення грошових коштів, позивачами на адресу відповідача 28 лютого 2020 р. були направлені 2 вимоги в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Вказують, що таким чином обов`язок повернути грошові кошти виник у позивача після пред`явлення вказаних вимог.

Ухвалою судді від 17.03.2020 у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.03.2020 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив закрити провадження у справі, оскільки вказує, що поданий позивачами позов (справа №614/217/20) є тотожнім з позовом по справі №614/1344/19, так як тотожні сторони по справі (позивач-відповідач), предмет позову тотожній - стягнення грошової суми у розмірі 90000,00 грн. (40000,00+50000,00 грн.); підстави позову тотожні, по факту є наявні розписки на 40000,00 грн. та 50000,00 грн., у первісному та повторному позові позивачі посилаються на ст.ст.530, 1212 ЦК України.

07.04.2020 представник позивачів надав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Бондаренка О.І. інформацію про те, коли ОСОБА_6 були скасовані довіреності та заповіти, видані на ім?я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвалою Борівського районного суду Харківської обл. від 07.04.2020 витребувано від приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Бондаренка О.І. інформацію про те, коли ОСОБА_6 були скасовані довіреності за заповітом, видані на ім?я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Представник позивачів в судовому засіданні підтвердив вищевикладене та підтримав позовні вимоги, пояснив, що у 2011 та 2012 роках між сторонами була узгоджена усна домовленість про те, що після скасування заборони на відчуження земель сільськогосподарського призначення земельні ділянки, які належать відповідачу будуть продані позивачам. Для закріплення угоди ОСОБА_6 написав розписки про отримання грошей в рахунок продажу. При цьому оформив 2 заповіти та 2 довіреності на вказані земельні ділянки на ім?я позивачів та зобов`язався повернути гроші, якщо не відбудеться продаж. Однак, згодом ОСОБА_6 скасував довіреності та заповіти. Розписки написані відповідачем не містять конкретної дати повернення грошей, лише вказують, що після скасування довіреностей, зобов`язується повернути одержані ним грошові кошти. 28 лютого 2020 р. позивачами на ім?я відповідача були направлені вимоги про повернення протягом 7-ми днів належних їм грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн. та 40 000,00 грн. Однак, у вказаний термін грошові кошти не були повернені. Стосовно відзиву, поданого представником відповідача, зазначив, що поданий позивачами позов (справа №614/217/20) не є тотожнім з позовом по справі №614/1344/19, оскільки у вказаних позовах вказані різні підстави та різні докази на підтвердження викладених фактів; крім того, розписки, написані відповідачем, не містять даних про орендні відносини. Підтвердив факт того, що відповідач використовує безпідставно набуті грошові кошти.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що відповідач отримав від позивачів грошові кошти за те, що надав позивачам належні йому земельні ділянки в оренду. Орендна плата йому не виплачувалась, так як грошові кошти були сплачені йому при укладенні довіреностей на ім?я позивачів. Вказав, що сторони домовились про продаж земельних ділянок після скасування мораторію, тобто підстави, викладені у розписках не відпали. Зауважив, що між сторонами була досягнута домовленість про майбутній продаж землі, тим паче, що мораторій не скасовано. Також зазначив, що поданий позивачами позов по справі №614/217/20 є тотожнім з позовом по справі №614/1344/19, так як тотожні сторони по справі (позивачі - відповідач); предмет позову тотожній - стягнення грошової суми у розмірі 90 000,00 грн. (40 000,00+50 000,00); підстави позову тотожні, по факту наявні розписки на 40 000,00 грн. та 50 000,00 грн., у первісному та повторному позові позивачі посилаються на ст.ст.530,1212 ЦК України. Вказав, що якщо між сторонами була домовленість, але правочин не вчинено, то це не підпадає під дію ст.ст.530,1212 ЦК України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що згідно копії розписки від 02.11.2012, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 гроші в сумі 50000 грн. в якості оплати повної ціни, належної йому земельної ділянки площею 9,3971 га; зобов`язується повернути отримані гроші повністю та негайно, у випадку скасування складеного заповіту та довіреності на ім?я ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с.9), згідно копії довіреності від 09 листопада 2012 р., ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_7 та ОСОБА_8 володіти та користуватися (передати в оренду чи обробляти самостійно) належну йому земельну ділянку загальною площею 9,3971 га, розташовану на території Ізюмської с/ради Борівського р-ну Харківської обл. (а.с.10), ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку загальною площею 9,3971, розташовану на території Ізюмської с/ради Борівського р-ну Харківської обл. заповідає ОСОБА_8 , що підтверджується копією заповіту від 09 листопада 2012 р. (а.с.11), згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_9 є власником земельної ділянки площею 9,3971 га, яка розташована на території Ізюмської с/ради Борівського р-ну Харківської обл.; 12 жовтня 2012 р. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить ОСОБА_6 (а.с.12), ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 гроші в сумі 40000 грн. в рахунок оплати повної суми належної йому земельної ділянки, що підтверджується копією розписки від 30.11.2011 р. (а.с.13), ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_7 та ОСОБА_8 володіти та користуватися (обробляти самостійно та передати в оренду) належну йому земельну ділянку загальною площею 8,9169 га, яка розташована на території Ізюмської с/ради Борівського р-ну Харківської обл., що підтверджується копією довіреності від 30 листопада 2011 р. (а.с.14), відповідно до копії заповіту від 30 листопада 2011 р., ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку загальною площею 8,9169 га, розташовану на території Ізюмської с/ради Борівського р-ну Харківської обл. заповідає ОСОБА_7 (а.с.15), ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 8,9169 га, яка розташована на території Ізюмської с/ради Борівського р-ну Харківської обл.; що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.16), згідно копії вимоги від 28 лютого 2020 р., ОСОБА_7 надсилає вимогу ОСОБА_6 повернути належні йому грошові кошти в сумі 40 000 грн. 00 коп. (а.с.17), згідно копії вимоги від 28 лютого 2020 р., ОСОБА_8 надсилає вимогу ОСОБА_6 повернути належні їй грошові кошти в сумі 50 000 грн. 00 коп. (а.с.19), відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської обл. Бондаренка О.І., заповіт, складений ОСОБА_6 на ім?я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 30 листопада 2011 р. за реєстровим №2689 був скасований заявою від 08.11.2019 за реєстровим №1385; довіреність, видана ОСОБА_6 на ім?я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 30 листопада 2011 р. за реєстровим №2690 була скасована заявою від 08.11.2019 за реєстровим №1382; заповіт, складений ОСОБА_6 на ім?я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 09 листопада 2012 р. за реєстровим №3205 був скасований заявою від 08.11.2019 за реєстровим №1384; довіреність, видана ОСОБА_6 на ім?я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 09 листопада 2012 р. за реєстровим №3206 була скасована заявою від 08.11.2019 за реєстровим №1383 (а.с.70).

Що стосується клопотання представника відповідача, яке міститься у відзиві на позовну заяву про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами , про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

У справі, провадження якої закрито (614/1344/19) та на яку посилається представник відповідача позовні вимоги позивачів обґрунтовуються тим, що між відповідачем та позивачами були укладені договори оренди земельних ділянок, при цьому виникли договірна правовідносини з приводу попередньої оплати орендної плати за договором оренди земельних ділянок, що підтверджується відсутністю оплати орендної плати відповідачу протягом 2014-2019 років.

Вказані відносини регулюються ст.570 ЦК України, відповідно до якої завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Однак, посилання представника відповідача на тотожність позовів не знайшла свого підтвердження, оскільки в позовній заяві, поданій 12.03.2020 спірними є правовідносини, внаслідок яких грошові кошти не містять ознак авансу, а мають ознаки майна (грошових коштів), набутих без достатньої правової підстави, що відповідає вимогам ч.1 ст.1212 ЦК України, згідно якої, особа, яка набула майно або зберігає його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позови не являються тотожними.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.ч.1,2 та 5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України .

В суді встановлено, що відповідачем було скасовано довіреність від 09 листопада 2012 р., заповіт від 09 листопада 2012 р., довіреність від 30 листопада 2011 р., заповіт від 30 листопада 2011 р., при чому, останнім у розписках про отримання грошових коштів (40 000 грн. та 50 000 грн.) зазначено про зобов`язання повернути грошові кошти в разі скасування вищевказаних довіреностей та заповітів, а таким чином між сторонами відсутні будь-які договірні правовідносини, та відповідачем не надано доказів існування таких правовідносин, крім того, відповідач відмовляється повертати безпідставно набуті грошові кошти, та при цьому не оспорював справжність власноручно написаних ним розписок, що свідчить про можливість стягнення з відповідача вказаних грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України.

Крім того, заборона на відчуження земель сільськогосподарського призначення скасована не була, тому угода купівлі-продажу не відбулася.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, з викладеного вбачається, що відповідач збагатився за рахунок позивачів поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином та грошові кошти в сумі 90 000 грн. 00 коп. відповідачем були набуті без достатньої правової підстави.

Позивачами була направлена листами від 28 лютого 2020 р. відповідачу вимога про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 50 000 грн. 00 коп. та 40 000 грн. 00 коп. (а.с.17,19). Однак відповідач на вимогу позивачів не відреагував, безпідставно отримані кошти не повернув.

Діючи недобросовісно та отримавши від позивачів грошові кошти в сумі 50 000 грн. 00 коп. та 40 000 грн. 00 коп. в якості повної вартості належних йому земельних ділянок, які так і залишилися у його власності, таким чином, відповідач набув право власності на вказані грошові кошти безпідставно, так як власникам цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження вказаним майном, а отже на відповідача покладається обов`язок повернути вказані кошти, як безпідставно отримані.

За таких обставин, оцінивши всі докази у їх сукупності, приймаючи до уваги підтвердження того факту, що спірні земельні ділянки залишилися у власності відповідача, останнім були скасовані довіреності та заповіти на ім?я позивачів та було встановлено факт отримання відповідачем від позивачів грошові суми в розмірі 50 000 грн. 00 коп. та 40 000 грн. 00 коп., однак як встановлено судом передані кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а відтак підлягають стягненню з відповідача.

Розглядаючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов задоволено повністю, то судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову слід стягнути з відповідача на користь позивачів.

02.04.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , згідно якого розділ XII "Прикінцеві положення" Цивільно-процесуального кодексу України доповнено пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 191, ч. 2 ст. 247, 259, 264, 265, 268, 273, 274-279, 446, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, на підставі ст.ст.11, 15, 1212 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: Харківська область, Борівський район, с. Підлиман, РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 50 000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: Харківська область, Борівський район, с. Підлиман, РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти в розмірі 40 000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня закінчення дії карантину апеляційної скарги через Борівський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 15.05.2020.

Суддя Гуляєва Г. М.