Постанова

від 14.05.2020 по справі 922/2826/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р. Справа № 922/2826/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Зубченко І.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Першин В.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 5629 від 25.09.19 р.,

відповідача- не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №827 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.03.2020 (суддя Присяжнюк О.О., повний текст складено 04.03.2020 року) у справі № 922/2826/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія Трейд", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД", с.Липці, Харківської області,

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівія Трейд" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД", в якій просило суд визнати недійсним договір №1 про надання клінінгових послуг від 01 травня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дівія Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД".

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням від 02.03.2020 про залишення позову без розгляду (а.с.185).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 року у справі №922/2826/19 позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (а.с.188).

03.03.2020 відповідач звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. (а.с.192).

Ухвалою Господарського суду від 04.03.2020 у справі №922/2826/19 частково задоволено заяву представника відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. В іншій частині заяви - відмовлено (а.с.194).

В наведеній ухвалі суд першої інстанції послався на положення ст.ст.126, 129 ГПК України та зазначив про те, що при розподілі судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені в ч.ч.5, 7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Дослідивши надані відповідачем докази, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. є неспіврозмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності, розумності та є явно завищеними порівняно з ціною позову. Враховуючи наведене, Господарський суд Харківської області задовольнив заяву відповідача частково та стягнув з позивача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду можливо лише на підставі спеціальної норми ч.5 ст.130 ГПК України та у випадку встановлення необґрунтованих дій позивача, тоді як, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі керувався положеннями ст.129 ГПК України.

Також позивач посилається на те, що позов про визнання недійсним договору було подано ним у зв`язку з тим, що підпис на оспорюваному договір виконано іншою особою, а не директором підприємства відповідача - ОСОБА_1 . Як зазначає позивач, під час розгляду цієї справи Господарським судом Харківської області призначалася судова почеркознавча експертиза, втім, ОСОБА_1 не надав на вимогу суду зразки свого підпису для проведення експертного дослідження, у зв`язку з чим, експертиза не була проведена. Таким чином, позивач вказує на відсутність його необґрунтованих дій, оскільки заяву про залишення позову без розгляду подано ним у зв`язку із неможливістю проведення почеркознавчого дослідження з вини відповідача.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

В судове засідання 14.05.2020 відповідач не з`явився, хоча належним повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2020 року у справі №922/2826/19 позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (а.с.188).

03.03.2020 відповідач звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. (а.с.192).

В наведеній заяві відповідач посилається на положення ст.ст.126, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про те, що внаслідок подання позивачем позовної заяви він поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги (правових послуг) від 10.12.2018 року, додатковою угодою №1 від 02.10.2019 року до договору, актом приймання - передачі виконаних робіт від 11.10.2019 року, платіжним дорученням №537 від 11.10.2019 року на суму 15000 грн.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України України).

За положеннями ч.1,2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору врегульовано положеннями ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу (ч.6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, в ст.130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача .

Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною .

Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду, а також довести, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені під час розгляду справи та в чому вони полягали.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 25.07.2019 у справі №910/11310/18.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заява відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу не містить будь-якого обґрунтування недобросовісності дій позивача під час розгляду справи судом першої інстанції.

В своїй заяві відповідач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в порядку ст.129 цього Кодексу, якою врегульовано загальні положення про розподіл судових витрат.

При цьому, відповідачем не заявлено про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду в порядку ч.5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем не наведено будь-якого обгрунтування, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.

Судова колегія враховує, що залишення позовної заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Така процесуальна дія є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме лише подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Відповідач згідно з процесуальним обов`язком доказування не довів, які саме необґрунтовані дії були вчинені позивачем, тоді як сам факт подання позову і подання заяви про залишення цього позову без розгляду з урахуванням вищенаведеного колегія суддів необґрунтованими діями не вважає.

Судова колегія також приймає до уваги пояснення позивача в апеляційній скарзі стосовно причин поданням ним суду першої інстанції заяви про залишення позову без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору №1 від 01.05.2018 з тих підстав, що цей договір підписано іншою особою, а не директором підприємства відповідача - ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2019 у цій справі призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.145).

Ухвалою суду від 10.12.2019 у цій справі ОСОБА_1 викликано в судове засідання, призначене на 20.12.2019, для відібрання експериментальних зразків почерку (а.с.157).

Однак, ОСОБА_1 вимоги суду не виконав, в судове засідання 20.12.2019 не з`явився.

У зв`язку із ненаданням відповідачем порівняльного матеріалу, експертом надіслано суду повідомлення про неможливість проведення експертизи (а.с.175).

В апеляційній скарзі позивач вказує на відсутність його необґрунтованих дій, оскільки заяву про залишення позову без розгляду подано ним у зв`язку із неможливістю проведення почеркознавчого дослідження з вини відповідача.

Оскільки колегією суддів не встановлено недобросовісних дій позивача, відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат відповідно до норм ст.130 ГПК України, а тому заява відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення заяви відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не надав оцінки тому, чи доведено відповідачем необґрунтованість дій позивача, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку за результатами розгляду вказаної заяви.

Крім того, місцевим господарським судом застосовано положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України та не застосовано при вирішенні питання про розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду спеціальну норму - ч.5 ст.130 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність встановлених процесуальним законом підстав для задоволення заяви відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування ухвали господарського суду Харківської області від 04.03.2020 року у цій справі. В задоволенні заяви відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

З урахуванням ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 129, ст.130, 270, 271, п.2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст.277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.03.2020 року у справі №922/2826/19 скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Онокой ЛТД про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД" (код ЄДРПОУ 41593127, 65045, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА АРНАУТСЬКА, будинок 76, офіс 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівія Трейд" (код ЄДРПОУ 39471940, 61018, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ НОВОПРУДНА, будинок 4) 2102 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.05.2020р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.В. Зубченко