Ухвала

від 13.05.2020 по справі 914/223/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.05.2020 Справа № 914/223/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" на рішення державного виконавця від 13.02.2020 року (вх. № 742/20 від 12.03.2020 року)

у справі № 914/223/19

за позовом: заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс", м. Дрогобич, Львівська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, с. Рихтичі, Дрогобицький район, Львівська область

предмет позову : звільнення самовільно зайнятої ділянки,

підстава позову : самовільне зайняття земельної ділянки,

за участю старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: Костишина Назара Романовича, м. Дрогобич,

за участю представників, що з`явилися:

прокуратури: Мельничук Юрій Ігорович - прокурор прокуратури Львівської області,

скаржника (відповідача): не з`явився,

позивача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

державного виконавця: Костишин Назар Романович - особисто,

встановив:

у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області про звільнення самовільно зайнятої ділянки.

25.04.2019 року Господарським судом Львівської області постановлено рішення про задоволення позову. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,5 га, яка розташована на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту, привівши таку до попереднього стану шляхом звільнення від твердих побутових відходів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" на користь Прокуратури Львівської області 1 921,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

09.10.2019 року на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2019 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 року видано відповідні накази.

27.02.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" на рішення державного виконавця (від 24.02.2020 року вих. № 03-в-19), яка повернута без розгляду згідно з ухвалою суду від 28.02.2020 року.

02.03.2020 року до суду надійшла скарга на рішення державного виконавця - постанову про накладення штрафу ВП № 60944197 від 13.02.2020 року, яка повернута без розгляду згідно з ухвалою суду від 04.03.2020 року.

12.03.2020 року до суду надійшла скарга на рішення державного виконавця - постанову про накладення штрафу ВП № 60944197 від 13.02.2020 року з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку.

Ухвалою суду від 13.03.2020 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" строк на подання скарги на рішення державного виконавця - постанову про накладення штрафу ВП № 60944197 від 13.02.2020 року, скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні 23.03.2020 року. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 р. № 211, учасники справи та старший державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костишин Назар Романович у судове засідання не викликалися, однак, державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зобов`язано надати суду засобами поштового чи електронного зв`язку всі копії матеріалів виконавчого провадження по виконанню наказу у справі № 914/223/19 (ВП № 60944197) для своєчасного розгляду та вирішення скарги.

Розгляд скарги неодноразово відкладався з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду, зокрема, ухвалою від 01.04.2020 року зобов`язано державного виконавця Костишина Назара Романовича надати у судове засідання для огляду матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу у справі № 914/223/19 (ВП № 60944197); повторно - надати суду та іншим учасникам справи засобами поштового чи електронного зв`язку письмові пояснення стосовно встановлення ним обставин та причин несвоєчасного виконання рішення суду під час винесення оскаржуваної постанови від 13.02.2020 року. Учасниками справи надано наступні документи:

20.03.2020 року від прокуратури та від третьої особи надійшли пояснення стосовно скарги на дії державного виконавця.

23.03.2020 року та 13.05.2020 року від представника скаржника надійшло клопотання про розгляд скарги без його участі.

23.03.2020 року державним виконавцем надано відзив на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження, 07.05.2020 року - пояснення стосовно скарги.

13.05.2020 року від третьої особи надійшли супровідні листи про надання інформації щодо стану виконання рішення суду в даній справі.

У судове засідання 13.05.2020 року з`явилися прокурор та державний виконавець, стосовно поданої відповідачем скарги на дії державного виконавця заперечили. Державний виконавець надав суду для огляду оригінали матеріалів виконавчого провадження, судом оглянуто оригінали документів та повернуто їх державному виконавцю, досліджено оригінал конверта з трек-кодом 8210400429158 та копію конверта долучено до матеріалів справи.

Неявка стягувача, боржника та третьої особи за наявності пояснень та клопотань, описаних вище, не перешкоджають її розгляду.

ПОЗИЦІЯ СКАРЖНИКА

Скаржник оскаржує постанову державного виконавця про накладення штрафу.

Відповідач стверджує, що після набрання рішенням у справі № 914/223/19 законної сили відповідальними особами товариства вживались заходи для добровільного його виконання, а саме проводились роботи щодо звільнення земельної ділянки від побутових відходів, проте в силу певних обставин (погодні умови, поломка залученої спецтехніки, наявність істотного прострочення зі сторони Комбінату міського господарства) товариство не змогло завершити відповідні роботи.

13.02.2020 року державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 60944197 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 9 446,00 грн. з посиланням на приписи ст. ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження . Дану постанову відповідач вважає такою, що суперечить законодавству з підстав недотримання ч. 6 ст. 26, ч. 1 ст. 28, ч. 1, ч. 2 ст. 63 Закону, ч. 1 ст. 75 Закону України Про виконавче провадження , та не відповідає позиціям Верховного Суду, наведеним у постановах від 07.11.2019 р. у справі № 420/70/19, від 23.05.2018 р. у справі №537/3986/16, від 31.07.2019 року у справі № 554/13475/15.

На переконання скаржника, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника, оскільки, в першу чергу, боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а по-друге, умовою для накладення відповідного штрафу є не будь-яке невиконання виконавчого документа (судового рішення), а невиконання без поважних причин. Тому відповідач вважає, що державним виконавцем прийнято неправомірне рішення про застосування штрафу, без будь-якого дослідження фактичних обставини, за неналежного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, а також без встановлення факту отримання боржником копії відповідної постанови тощо.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Дрогобицькою місцевою прокуратурою Львівської області надано пояснення стосовно скарги, відповідно до яких вважає скаргу безпідставною, оскільки 08.01.2020 року відкрито виконавче провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано боржнику 10.01.2020 року на адресу 82100, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 25, проте, кореспонденція повернулася із відміткою за закінченням терміну зберігання . Тобто боржник вважається таким, що повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Подальші дії державного виконавця відповідали вимогам закону: 11.02.2020 року складено акт про неприведення відповідачем земельної ділянки до попереднього стану шляхом звільнення від побутових відходів, а 13.02.2020 року винесено постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин судового рішення.

Рихтицькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області надано пояснення про те, що станом на 20.03.2020 року та станом на 08.05.2020 року земельна ділянка не звільнена повністю від твердих побутових відходів і відповідно до постанови суду апеляційної інстанції від 16.09.2019 року у попередній стан не приведена, на підтвердження чого долучено фотокопії земельної ділянки.

ПОЗИЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ВИКОНАВЦЯ

Державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костишин Назар Романович стосовно вимог скарги заперечує. Стверджує, що належним чином повідомив боржника про початок примусового виконання рішення, жодних пояснень щодо невиконання рішення суду у відділ виконання рішень не надходило. Перевіряючи виконання рішення суду боржником, встановлено, що таке не виконане у встановлений строк, що і стало підставою для накладення штрафу.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Розглянувши матеріали скарги на дії державного виконавця виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костишина Назара Романовича під час виконання наказу у справі № 914/223/19, виданого 09.10.2019р. Господарським судом Львівської області, щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,5 га, яка розташована на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту, привівши таку до попереднього стану шляхом звільнення від твердих побутових відходів, суд доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2019 у справі № 914/223/19 позов задоволено повністю: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" (код ЄДР 41949248, 82100, Львівська обл., місто Дрогобич, вулиця Гайдамацька, будинок 25) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,5 га, яка розташована на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту, привівши таку до попереднього стану шляхом звільнення від твердих побутових відходів.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

09.10.2019 року на виконання рішення суду та постанови суду апеляційної інстанції видано накази.

Так, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Як вбачається з долученої до скарги копії постанови державного виконавця, 08.01.2020 року по виконанню наказу у справі № 914/223/19 відкрито виконавче провадження № 60944197. Серед іншого, у резолютивній частині постанови зазначено про необхідність виконання рішення суду боржником протягом 10 робочих днів.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Державним виконавцем на спростування твердження скаржника про те, що його не повідомлено про відкриття виконавчого провадження, долучив до матеріалів справи копію супровідного листа від 08.01.2020 року, адресованого ТОВ Дрогобич-Еко-Ресурс , 82100, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 25, та Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області, про надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження. Як вбачається з фіскального чека від 10.01.2020 року, боржнику надіслано лист рекомендованою кореспонденцією (трек-код 8210400429158) на адресу 82100, Дрогобич, що підтверджує законність вчинення виконавцем дій стосовно надіслання постанови рекомендованим поштовим відправленням. Державним виконавцем також долучено копію конверта з відповідним трек-кодом 8210400429158 з відміткою зак. тер. збер. . Оглянувши оригінал поданого конверта, судом встановлено, що такий адресований ТОВ Дрогобич-Еко-Ресурс - м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 25, що відповідає адресі боржника, вказаній у виконавчому документі (відповідну копію конверта судом залишено в матеріалах справи). Наведене свідчить про вчинення державним виконавцем належних дій щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження і відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення.

Неотримання боржником кореспонденції державної виконавчої служби з причин за закінченням терміну зберігання не свідчить про помилкові чи неправомірні дії державного виконавця, а є свідченням суб`єктивної поведінки адресата щодо неотримання кореспонденції. Суд також звертає увагу, що згідно з даними відстеження поштового відправлення за трек-кодом 8210400429158 24.01.2020 року проставлено відмітку відправлення вручено особисто , 82100, м. Дрогобич, а 13.02.2020 року - повернення за зворотною адресою , що викликає сумнів щодо обставини необізнаності боржника про вчинення державною виконавчою службою дій стосовно ТОВ Дрогобич-Еко-Ресурс . Також суд зазначає, що про необхідність виконання рішення суду у справі № 914/223/19 року боржнику було відомо до відкриття виконавчого провадження, так як рішення суду набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку, тобто ще у вересні 2019 року, про що відповідач як сторона судового процесу не міг не знати. Тому надіслання Державною виконавчою службою кореспонденції мало бути очікуваним для боржника.

Із наданих суду матеріалів виконавчого провадження також вбачається, що 11.02.2020 року старшим державним виконавцем Костишиним Назаром Романовичем складено акт за участю понятих і у присутності голови Рихтицької сільської ради та встановлено, що при виході за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 25 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,5 га, не приведено до попереднього стану шляхом звільнення від твердих побутових відходів, а отже, рішення суду не виконано.

Відповідно до ч. 1, п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

На підставі відповідного акту 13.02.2020 року державним виконавцем у ВП №60944197 винесено постанову від 13.02.2020 року про накладення штрафу на боржника, яка надіслана боржнику супровідним листом від 13.02.2020 року та отримана боржником 15.02.2020 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення та визнається скаржником. Зі змісту постанови вбачається, що старшим державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костишиним Назаром Романовичем за невиконання вимог виконавчого документа накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 9 446,00 грн., оскільки згідно з актом державного виконавця від 11.02.2020 року самовільно зайняту земельну ділянку, заг. пл. 0,5 га, не приведено до попереднього стану шляхом звільнення від твердих побутових відходів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 року (справа № 420/70/19) зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України Про виконавче провадження . Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд зазначає, що у оскаржуваній постанові від 13.02.2020 року не зазначено причин невиконання рішення суду у встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк. Водночас, матеріали виконавчого провадження не містять жодних листів, звернень чи пояснень боржника стосовно неможливості виконання чи несвоєчасного виконання ним рішення суду у справі № 914/223/19. Скаржник також не підтверджує, що ним вчинялись дії щодо повідомлення виконавчої служби про неможливість своєчасного виконання рішення, що могло б не допустити накладення штрафу. Так, у поданій скарзі боржник зазначає, що ним вживались заходи для добровільного виконання рішення суду, а саме проводились роботи щодо звільнення земельної ділянки від побутових відходів, проте в силу певних обставин (погодні умови, поломка залученої спецтехніки, наявність істотного прострочення зі сторони Комбінату міського господарства) товариство не змогло завершити відповідні роботи. Проте, такі твердження не підтверджені жодними доказами і, як зазначено вище, державному виконавцю не повідомлялись, тому на результати розгляду скарги не впливають.

Відтак, суд не вбачає в діях державного виконавця неправомірної чи незаконної поведінки. Вжиті державним виконавцем заходи сприяють реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження та відповідали вимогам законодавства.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржник на підставі заяви від 18.02.2020 року отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження у відділі ДВС 18.02.2020 року, а 26.02.2020 року на підставі заяви від 24.02.2020 року - ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.

Скаржник зазначає позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 31.07.2019 року (справа № 554/13475/15-ц), про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника. Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду. Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк. З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції визнав помилковими висновки судів нижчих інстанцій про те, що закон надає право державному виконавцю накладати штраф у разі невиконання у добровільному порядку рішення суду у строк, визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження, якщо боржник не отримував копію даної постанови. З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів отримання заявником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а скарга заявника підлягає задоволенню.

Аналізуючи наведену позицію у співвідношенні з обставинами в даній справі, суд зазначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Тобто, Закон пов`язує момент повідомлення з обставиною надіслання боржнику на правильну адресу боржнику, а саме ту, яка зазначена у виконавчому документі. Крім цього, у даній справі встановлено, що кореспонденція не отримана боржником з незалежних від державного виконавця причин. Більше того, на час вчинення державним виконавцем дій щодо складення акта від 11.02.2020 року, яким встановлено, що відповідна земельна ділянка не приведена до попереднього стану, та на підставі якого державним виконавцем 13.02.2020 року вчинено дії щодо складення оскаржуваної постанови, останньою відміткою в трекінгу був запис про вручення відправлення 24.01.2020 року і лише 13.02.2020 року внесено запис про повернення за зворотною адресою. Відтак, суд не вважає за можливе застосувати висновки, наведені у постанові від 31.07.2019 року (справа № 554/13475/15-ц), до обставин в даній справі.

Суд звертає увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи досліджені обставини з урахуванням доказів, поданих сторонами та державним виконавцем, аналізуючи доводи учасників справи та державного виконавця у їх сукупності на відповідність приписам Закону України Про виконавче провадження , суд доходить висновку, що оскаржувана постанова та дії державного виконавця прийнята та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця. Відтак, постанова від 13.02.2020 року вважається такою, що прийнята відповідно до законодавства та скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив :

відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" на дії державного виконавця від 12.03.2020 року (вх. № 742/20 від 12.03.2020 року) у справі № 914/223/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 18.05.2020 року.

Суддя Матвіїв Р.І.