Постанова

від 11.02.2021 по справі 914/223/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 914/223/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс"

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.05.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі

за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рихтицька сільська рада Дрогобицького району Львівської області,

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

орган, дії якого оскаржуються: старший державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костишин Назар Романович,

Короткий зміст і підстави вимог

12.03.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" (далі - ТОВ "Дрогобич-Еко-ресурс") на рішення старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костишина Назара Романовича про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу ВП №60944197 від 13.02.2020.

Скарга мотивована тим, що після набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2019 у справі 914/223/19, відповідальними особами боржника вживалися заходи для його добровільного виконання, зокрема, проводилися роботи щодо звільнення земельної ділянки від побутових відходів, однак в силу обставин, які не залежали від боржника (погодні умови, помилка залученої до виконання робіт спеціальної техніки та інше), останній не зміг завершити відповідні роботи.

Водночас, 13.02.2020 державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 60944197 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 9 446,00 грн з посиланням на положення статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", яку відповідач вважає такою, що суперечить законодавству з підстав недотримання положень частини 6 статті 26, частини 1 статті 28, частини 1, частини 2 статті 63, частини 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" та такою, що не відповідає позиціям Верховного Суду, наведеним у постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.05.2018 у справі № 537/3986/16, від 31.07.2019 у справі № 554/13475/15.

Скаржник наголошував, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржник. Зокрема, у першу чергу, боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, чого у даному випадку здійснено не було. Крім цього, умовою для накладення відповідного штрафу є не будь-яке невиконання виконавчого документа (судового рішення), а невиконання без поважних причин. Тому відповідач вважає, що державним виконавцем прийнято неправомірне рішення про застосування штрафу, без будь-якого дослідження фактичних обставини, за неналежного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, а також без встановлення факту отримання боржником копії відповідної постанови тощо.

Дрогобицькою місцевою прокуратурою Львівської області надано до місцевого господарського суду пояснення стосовно скарги, відповідно до яких прокуратура вважає скаргу безпідставною, оскільки 08.01.2020 відкрито виконавче провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано боржникові 10.01.2020 на адресу 82100, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 25, проте, кореспонденція повернулася із відміткою за закінченням терміну зберігання . Тобто боржник вважається таким, що повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Подальші дії державного виконавця відповідали вимогам закону: 11.02.2020 складено акт про неприведення відповідачем земельної ділянки до попереднього стану шляхом звільнення від побутових відходів, а 13.02.2020 винесено постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин судового рішення.

Рихтицькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області надано пояснення про те, що станом на 20.03.2020 та станом на 08.05.2020 земельна ділянка не звільнена повністю від твердих побутових відходів і відповідно до постанови суду апеляційної інстанції від 16.09.2019 у попередній стан не приведена, на підтвердження чого долучено фотокопії земельної ділянки.

Державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костишин Назар Романович стосовно вимог скарги заперечував посилаючись на те, що належним чином повідомив боржника про початок примусового виконання рішення, жодних пояснень щодо невиконання рішення суду у відділ виконання рішень не надходило , а перевіркою виконання рішення суду боржником, встановлено, що воно не виконане у встановлений строк, що і стало підставою для накладення штрафу.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2020 (суддя Матвіїв Р. І.), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 (Дубник О. П. - головуючий, судді Зварич О. В., Матущак О. І.) відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Дрогобич-Еко-ресурс" на рішення державного виконавця.

Судове рішення аргументовано тим, що як убачається з акта від 11.02.2020, рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2019 у справі № 914/223/19 не виконано. На підставі зазначеного акта 13.02.2020 державним виконавцем у ВП № 60944197 винесено спірну постанову від 13.02.2020 про накладення штрафу на боржника. Щодо посилання боржника, що ним не отримано жодних документів, щодо виконавчого провадження, то суд першої інстанції зазначив, що державним виконавцем надано фіскальний чек від 10.01.2020 та копію конверта з трек-номером 8210400429158, яким боржникові надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, однак такий повернуто з відміткою за закінченням терміну зберігання . Судом першої інстанції зроблено висновок про вчинення державним виконавцем належних дій щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що матеріали виконавчого провадження не містять жодних листів, звернень чи пояснень боржника стосовно неможливості виконання чи несвоєчасного виконання ним рішення суду у справі № 914/223/19. Скаржник також, жодними доказами не підтвердив, що ним вчинялись дії щодо добровільного виконання рішення суду або повідомлення виконавчої служби про неможливість своєчасного виконання рішення суду, що могло б не допустити накладення штрафу.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2020 і постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у цій справі, ТОВ "Дрогобич-Еко-ресурс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені ухвалу та постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Скаржник наголошує, що судові рішення є необґрунтованим, прийняти без будь-якого дослідження фактичних обставин справи, всупереч положень статті 19 Конституції України, статей 1, 2, 18, 26, 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Заявник касаційної скарги зазначає, що:

- судами здійснено розгляд та ухвалено рішення поза межами заявлених у скарзі вимог і водночас, рішення по суті заявлених вимог не ухвалено;

- до участі у розгляді скарги залучено осіб, участь яких не передбачена нормами чинного процесуального законодавства;

- обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції посилається на отримані з порушенням процесуального порядку пояснення та недопустимі докази (відзив державного виконавця доданий 20.03.2020, який не містить відміток канцелярії суду та попередньо не направлявся іншим учасникам справи);

- судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та надання неналежної оцінки. Зокрема, заявник касаційної скарги вказує, що з супровідного листа від 08.01.2020, яким боржник та стягувач повідомляються про відкриття виконавчого провадження, неможливо встановити вихідний номер вказаного листа, крім того, зі змісту вказаного листа не вбачається долучення до нього будь яких додатків. Також скаржник стверджує, що жодною із сторін дані відстеження поштового відправлення за трек-номером 8210400429158 до матеріалів справи не долучалися, а відтак скаржник вважає, що такі здобуті судом самостійно. На думку скаржника, відмітка пошти за закінченням терміну зберігання на відправленні свідчить про неможливість вручення його одержувачу без висновків і тверджень щодо жодних причин, які його зумовили. При цьому, твердження відносно неповідомлення органами поштового зв`язку відповідальних осіб боржника про наявність відповідного відправлення жодним доказом чи поясненням не спростовувалось.

Крім того, скаржник наголошує, що в акті державного виконавця від 11.02.2020 зазначається про перевірку ділянки за адресою: м. Дрогобич вул. Гайдамацька, 25, в той час як судове рішення, що підлягало виконанню стосується земельної ділянки, загальною площею 0,5 га, яка розташована на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту.

З огляду на викладене, скаржник зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу Заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області просить відмовити у її задоволенні, ухвалу і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і прийнятими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" встановлено, що Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Так, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін [рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 п. 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11]. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок [рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V].

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 по справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Відповідно до частин 1, 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, законодавчо закріплено імперативний обов`язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Відповідно до положень частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі .

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень частини 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже державний виконавець зобов`язаний вчиняти дії, про які зазначено у статтях 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" та позбавлений можливості вчиняти дії у будь-який інший не визначений Законом спосіб.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 910/13464/15 (постанова від 15.04.2019).

Як встановлено судами під час розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2019 у справі № 914/223/19 зобов`язано ТОВ "Дрогобич-Еко-ресурс" (код ЄДР 41949248, 82100, Львівська обл., місто Дрогобич, вулиця Гайдамацька, будинок 25) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,5 га, яка розташована на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту, привівши таку до попереднього стану шляхом звільнення від твердих побутових відходів.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

09.10.2019 на виконання рішення суду та постанови суду апеляційної інстанції видано відповідні накази.

Як убачається з долученої до скарги копії постанови державного виконавця, 08.01.2020 на виконання наказу у справі № 914/223/19 відкрито виконавче провадження № 60944197. Серед іншого, у резолютивній частині постанови зазначено про необхідність виконання рішення суду боржником протягом 10 робочих днів.

Із наданих суду матеріалів виконавчого провадження суди попередніх інстанцій також установили, що 11.02.2020 старшим державним виконавцем Костишиним Назаром Романовичем складено акт за участю понятих і у присутності голови Рихтицької сільської ради про те, що при виході за адресою м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 25 з метою перевірки виконання рішення суду встановлено, що самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,5 га, не приведено до попереднього стану шляхом звільнення від твердих побутових відходів, а отже, рішення суду не виконано.

На підставі відповідного акта державним виконавцем у ВП №60944197 винесено постанову від 13.02.2020 про накладення штрафу на боржника, яка надіслана боржникові супровідним листом від 13.02.2020 та отримана боржником 15.02.2020, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення та визнається скаржником. Зі змісту постанови вбачається, що старшим державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костишиним Назаром Романовичем за невиконання вимог виконавчого документа накладено на боржника штраф на користь держави у сумі 9 446,00 грн, оскільки згідно з актом державного виконавця від 11.02.2020 самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,5 га, не приведено до попереднього стану шляхом звільнення від твердих побутових відходів.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частинами 1-3 статі 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна положення містяться у нормі ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні скарги ТОВ "Дрогобич-Еко-ресурс" суди попередніх інстанцій виходили з того, що скаржником не доведено, що дії державного виконавця, щодо накладення на боржника штрафу здійснені з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження", навпаки судами встановлено, що державний виконавець діяв у межах наданих повноважень, у спосіб та порядок передбачені Конституцією та законами України.

Скаржник доводив, що постанова про накладання штрафу від 13.02.2020 в межах виконавчого провадження ВП №60944197 є неправомірною, оскільки боржник не отримував постанови державного виконавця від 08.01.2020 про відкриття виконавчого провадження № 60944197, крім того боржником вживалися заходи для добровільного виконання рішення суду, а саме проводилися роботи щодо звільнення земельної ділянки від побутових відходів, однак в силу обставин, які не залежали від боржника, останній не зміг завершити відповідні роботи.

Апеляційний господарський суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги виходив з того, що матеріали виконавчого провадження не містять жодних листів, звернень чи пояснень боржника стосовно неможливості виконання чи несвоєчасного виконання ним рішення суду у справі № 914/223/19. Скаржник також не підтвердив, що ним вчинялись дії щодо повідомлення виконавчої служби про неможливість своєчасного виконання рішення, що могло б не допустити накладення штрафу.

Крім того, судом відхилено доводи скаржника про те, що боржник був не повідомлений про початок примусового виконання рішення, а саме про відкриття виконавчого провадження №60944197 відповідно до постанови від 08.01.2020.

Спростовуючи наведені доводи, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з фіскального чека від 10.01.2020, боржникові надіслано лист рекомендованою кореспонденцією (трек-код 8210400429158) на адресу 82100, Дрогобич, що підтверджує законність вчинення виконавцем дій стосовно надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням. Крім цього, державним виконавцем також долучено до матеріалів справи копію конверта з відповідним трек-кодом 8210400429158 з відміткою за закінченням терміну зберігання . Оглянувши оригінал поданого конверта, судом встановлено, що такий адресований ТОВ "Дрогобич-Еко-Ресурс" - м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 25, що відповідає адресі боржника, вказаній у виконавчому документі. Наведене свідчить про вчинення державним виконавцем належних дій щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження і відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення. Крім цього, апеляційний господарський суд наголосив, що неотримання боржником кореспонденції державної виконавчої служби з причин "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про помилкові чи неправомірні дії державного виконавця, а є свідченням суб`єктивної поведінки адресата щодо неотримання кореспонденції.

У підсумку, судами обох інстанцій було встановлено, що на час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця від 13.02.2020 земельна ділянка сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,5 га на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту с. Рихтичі, не звільнена повністю від твердих побутових відходів та не приведена в попередній стані, отже рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2019 у справі № 914/223/19 у повному обсязі не виконано.

Ураховуючи встановлені судами обставини у їх сукупності, зокрема щодо невиконання відповідачем обов`язкового для виконання, відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України та статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судового рішення, Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги, оскільки останні не спростовують викладених в оскаржуваній ухвалі та постанові обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій. Таким чином не можуть бути підставою для їх скасування, відтак підстави для прийняття власного рішення Судом касаційної інстанції відсутні, оскільки дії державного виконавця, щодо накладення на відповідача штрафу здійснені у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", в межах наданих державному виконавцю повноважень.

Арґументи скаржника щодо адреси зазначеної в акті державного виконавця від 11.02.2020, колегією суддів відхиляється, оскільки спростовуються обставинами встановленими судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи по суті спору. Зокрема, як убачається зі змісту рішення та постанови суди установили, що ТзОВ "Дрогобич-Еко-ресурс" використовує земельну ділянку в селі Рихтичі (за межами населеного пункту) Дрогобицького району Львівської області для складування та сортування твердих побутових відходів. Загальна площа самовільно зайнятої земельної ділянки становить орієнтовно 0,5 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення на території Рихтицької сільської ради (за межами населеного пункту) - територія колишнього підприємства "Сільгоспхімії" (пізніше "Агросервіс") по вул. Гайдамацька, 25, м. Дрогобич.

Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Подана відповідачем скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. За змістом частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобич-Еко-ресурс" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.05.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 914/223/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ